Минулого року громадським організаціям вдалося зрушити з місця велику справу: було прийнято Національну програму боротьби з гепатитами. І у бюджеті країни окремим рядком було виділено фінансування,відповідно до якого держава закупила для хворих сучасне,досить вартісне,лікування. Це означає,що у хворих на гепатит С з’явилася надія на одужання. Але для скількох людей? Хто і як може потрапити до програми лікування? І що робити тим ,хто туди не потрапив? Про це розповідає директор Всеукраїнської громадської організації «Зупинимо гепатит» Дмитро Коваль.

– Є чіткі критерії стосовно тих,хто має потрапити до програми лікування в першу чергу – це медичні показання. Ми добилися того,що рішення про включення до програми приймається комісією,а не одним «провідним» в регіоні лікарем. Але поки що курсів лікування вкрай мало. Чому? Певною мірою в цьому є вина і самих пацієнтів.

Потрібно зрозуміти,що в цьому процесі задіяні державні механізми. Якщо хворий не прийшов до лікарні «офіційним шляхом» — оформлення амбулаторної карти,письмової заяви про бажання одержати лікування в рамках державної програми,не надав результати аналізів,які підтверджують діагноз,тощо,— а за допомогою конверту одержав,по суті,приватну консультацію лікаря,— офіційно такого хворого для лікарні не існує. Відповідно,у звітах і відповідях на запити МОЗ України з боку обласних управлінь охорони здоров’я інформації про таких хворих теж немає. Тоді міністерство не може показати Кабінету Міністрів реальну потребу у коштах,адже сьогодні відомо лише про 45 тис. офіційно хворих на вірусний гепатит С,тоді як за нашими підрахунками таких людей в Україні не менше ніж 1 млн. 350 тис. Ми намагаємося захистити їхні права,але в нашої організації відсутній дуже важливий інструмент впливу на чиновників — відсутність сформованої потреби у лікуванні з боку пацієнтів. При тому,що на думку не тільки закордонних,але й вітчизняних експертів,ситуація з гепатитом С в Україні катастрофічна.

– Але чому ж хворі не йдуть до державних закладів? Не довіряють їм?

– Багато хто йде до приватних лікарень,аби приховати свій статус,дехто вважає там вищим рівень спеціалістів,а є й такі,що взагалі не поінформовані про існування Національної програми. Тобто,причини різні,але наслідки можуть бути однакові: пацієнти не отримують сучасного лікування,бо воно дуже вартісне і придбати його за власні кошти більшості не під силу. І вони витрачають час і кошти на якусь підтримуючу терапію. По–друге: ні ми,ні міністерство,ні головні фахівці не володіють реальною,доказовою,ситуацією захворюваності на гепатит і не можуть захищати права хворих.

І доти,доки самі хворі будуть сидіти вдома і через Інтернет підвищувати рівень своїх знань про вірусні гепатити,спілкуючись з братами по нещастю та ставлячи запитання сумнівним фахівцям на форумах,ситуація в їх житті не зміниться. Потрібно за місцем офіційної реєстрації хворого звертатися до профільної лікарні,яка залучена до реалізації програми та ставати на облік. Перелік лікарень по всій Україні є на сайті нашої громадської організації.

– Якщо ситуація з гепатитом С така складна і так багато хворих,які потребують лікування – що потрібно робити,аби вирішити цю проблему?

– Безумовно,без участі держави цей процес неможливий. Потрібний системний підхід до вирішення всіх питань,пов’язаних з гепатитами — починаючи від діагностики,закінчуючи реабілітацією після лікування. Пацієнти повинні звертатись до профільних лікарень,лікарі повинні належним чином ставити цих пацієнтів на облік та формувати потребу у лікуванні,МОЗ повинен закуповувати необхідну кількість ліків,які прийдуть до лікарів,які сформували потребу,Кабмін має знайти на це кошти. Має бути механізм покарання недбалих виконавців — ну не можна в нас зараз притягти до відповідальності лікаря,який сказав пацієнту,що існування держпрограми це чиясь фантазія,нічого подібного не було,немає і не буде.

Зрозуміло,що в умовах війни на сході країни ці питання перестають бути першочерговими. Але війна закінчиться. Тоді буде потрібно відновити країну,а люди — це найголовніша складова такого відновлення. Українці мають бути здоровими!