«Батьки тепер самі шукають,де можна якіснішу освіту дітям здобути»
 
— Пані Людмило,як стартував 2017 рік для волинської освіти? Медики он жаліються на проблеми,на нестачу коштів,яких не вистачає навіть на нові підвищені зарплати. Учителям теж підвищили суттєво зарплатню,грошей усім вистачить?
 
— Із ситуації трагедії не робимо,це точно. 75 відсотків необхідних на рік коштів маємо. На зарплату є всі сто відсотків,не вистачає частково лише на енергоносії та на стипендії. Хоча є тут певні нюанси. Законодавством сьогодні передбачено певною мірою несправедливий підхід до формули оплати праці педагогічним працівникам. З 1 січня підвищили на два тарифні розряди заробітну плату педагогічним працівникам,які фінансуються з державного бюджету. Тобто в освітній субвенції ці кошти передбачені й учителі загальноосвітніх навчальних закладів (а фінансуються з державної субвенції тільки школи та професійно-освітні заклади в частині надання середньої освіти),отримають нову підвищену зарплату вже за січень. Всі інші педагогічні працівники,які отримують заробітну плату з місцевих бюджетів,а це дошкілля,позашкільна освіта,професійно-технічна в частині надання професії та виші комунальної форми власності,їм гарантоване підвищення зарплати на два тарифні розряди тільки з першого вересня 2017 року. Чому викладачі вишів,вихователі дитячих садків мають отримувати менше,ніж вчителі шкіл? А уявіть в одному профтехучилищі,де педпрацівники,які викладають загальноосвітні дисципліни,будуть отримувати на два тарифні розряди вищу платню,ніж їхні колеги,які викладають спецдисципліни,майстри виробничого навчання,психологи,соціальні педагоги. Тому голова ОДА Володимир Гунчик підписав лист-звернення до всіх органів місцевого самоврядування з проханням вишукати можливості,і це питання розглядатиме сесія обласної ради,для підвищення платні цим категоріям педпрацівників не з 1 вересня,а раніше. З 1 січня вже не вдасться це зробити,можливо перерахунок якийсь і буде зроблено. Щоб вирівняти цю ситуацію і подолати несправедливість,нам потрібно 14 мільйонів гривень.
 
— Не думаю,що розробники державного бюджету цього не розуміли…
 
— Розуміли,але вони розробники державного бюджету. І сьогодні якби вони гарантовано прописали мінімальну заробітну плату і ще два тарифні розряди для працівників і комунальних освітніх закладів — бюджет просто цього не потягнув би. Тому такий ощадливий режим застосували. Хочете раніше підняти зарплату і маєте можливість — будь-ласка,законом це не заборонено.
 
— А витрати на енергоносії місцеві бюджети потягнуть?
 
— Потягнуть. Почнуть економити,думатимуть про енергозберігаючі технології. Раніше державні гроші мало рахували. Раціональніше використовуватимуть тепер свої гроші. Колись газ випалювали і квартирки відчиняли,а тепер,коли треба за нього заплатити,цього не видно,правда? Так і тут буде. Коли треба буде заплатити,все буде економитися,прикручуватися,слідкуватиметься за лампочками,за дверима відчиненими. Так весь світ економить.
 
— Оптимізація шкільної мережі або закриття малокомплектних шкіл — ще одна болюча точка освітньої реформи,яку люди сприймають неоднозначно і реагують бурхливо. Це стосується першою чергою сіл. Постійно мусується лозунг: «Немає школи — немає села». Скільки в минулому році було закрито шкіл і чи плануєте в цьому році це робити?
 
— Цей процес розпочався ще у 2015. Тоді зазнала змін 21 школа,минулого року реформовано було 64. З них 10 було ліквідовано,це школи 1 ступеню,ще 30 призупинили свою діяльність і швидше за все,теж будуть ліквідовані,ще 5 понизили ступінь. Створено 4 опорних,у складі яких є 15 філій. Процес триватиме й цього року,але місцева влада,і батьки,і діти вже з розумінням ставляться до цього. Люди завжди бояться змін. Сьогодні зміни вже відбулися,діти поїхали зі школи,яка існувала в шевченківській хатині,до великої базової школи зі спортзалом,комп’ютерним класом,їдальнею,кваліфікованими педагогами. І коли зараз розмовляємо з батьками,які так боялися цих змін,вони всім задоволені й щиро дякують. Пішли всі 34 автобуси,які планували,хай трохи із запізненням,але пішли. Тобто всі оптимізовані мережі шкіл повністю забезпечені транспортом. І цей процес продовжуватиметься. Філософія фінансування освітніх закладів змінилася на державному рівні. Якщо раніше освітня субвенція надавалася повністю на утримання школи,тобто на зарплату вчителям,технічним працівникам,на опалення,на енергоносії,то сьогодні вона передбачає тільки зарплату педпрацівникам. Тому органи місцевого самоврядування повинні вишукувати у своєму місцевому бюджеті досить значні суми,хоч саме зарплата педагогів у сумі загальних витрат становить понад 70 відсотків. Тому місцева влада вже задумується над тим,чи потрібно утримувати таку велику освітню мережу. Тим паче,що так складається ситуація у світлі децентралізації. Створено 15 нових громад і в кожну відійшли школи. Сьогодні вони утримуються з бюджету об’єднаної територіальної громади. Взяти до прикладу одну з таких громад на Ковельщині,куди відійшло 6 шкіл: дві школи 1-3 ступеня,дві 1-2 ступеня і дві школи 1 ступеня,в яких навчання учнів обходиться дуже дорого. Якщо немає 5 учнів у класі — діти мають навчатися вдома. Якість такого навчання,зрозуміло,дуже низька. Тому голови об’єднаних громад самі приїжджають і шукають можливості оптимізації шкіл. Це вже не нав’язується,як можливо,раніше,коли наполегливо рекомендувалося. Тепер процес іде знизу,а не згори.
 
— Громади поставлені в такі умови,що змушені рахувати копійку…
 
— Так,але батьки тепер самі шукають,де можна якіснішу освіту дітям здобути. Якщо автобус поїхав і повіз діток 10-11 класів у нормальну школу,то чого не повезти туди ж і молодших братиків та сестричок? Ми бачимо,що на наступний рік у нас знов виникає потреба в нових автобусах,у профільних кабінетах і у нас далі будуть створювати сучасні опорні школи,яких маємо поки що чотири: у Колках,у Турійську гімназія,школа у Пнівне Камінь-Каширського району і Голобська опорна школа Голобської об’єднаної громади. Вони отримали значну фінансову підтримку держави,тобто цільові вливання,що становлять 1,5,а то й 2 мільйони гривень на кожну школу. Вони мають сучасну матеріальну базу,забезпечені сучасними комп’ютерними класами. При них діє ще 15 філій,які не є юридичними особами. Це школи 1 чи 2 ступенів,де діти старших класів доїжджають до опорної школи,а маленькі там навчаються. Але це дозволяє спільне використання кадрів. Тому діти із філій на окремі уроки їдуть автобусом в опорну школу,скажімо на фізкультуру,якщо немає спортивного залу,чи на інформатику. Маючи такий приклад,у 2017 році кожен район планує створити одну-дві опорні школи. Сьогодні зібрали інформацію про наміри і в планах створення 27 опорних шкіл,у складі яких працюватиме 97 філій. Тобто поняття малокомплектної школи цього року може зникнути. Знаєте,що сказав мені школярик,який півроку провчився в базовій школі? «Я тепер знаю,що таке футбол». У дитини своя мірка. Коли вони приходять із своїх малокомплектних шкіл у великі,їм півроку треба ще психологічно звикати,вони налякані,бо для них це щось таке! Ті дітки,які з першого класу тут навчаються,господарями почуваються,а тим треба звикати. Багато залежить і від педагогічного колективу,як він прийме. Є гарні приклади створення дуже комфортних умов для дітей,які приїхали. І батьки задоволені,і діти,це єдина сім’я. А є,на жаль,приклади,коли є «наші» і «ваші». Боремося,дуже боремося з цим. Створюємо всі умови таким дітям,бо вони чекають автобус,менші старших чекають,бо автобус не буде два рейси робити. Зобов’язуємо групи продовженого дня відкривати,гурткову роботу,має бути і супроводжуючий в автобусі,бо не можна без нього перевозити дітей. Освітня субвенція це дозволяє робити. Її сьогодні маємо з надлишком. У зарплаті педпрацівників максимально передбачено 20 відсотків престижності,100 відсотків оздоровчих,100 відсотків щорічної винагороди,і ще лишиться. Тому можна розширювати штат.
 
«Реформи потрібні,світ не стоїть на місці,він змінюється»
 
— У процесі оптимізації шкіл і закриття деяких з них багато педагогів було звільнено чи їм знайшли роботу?
 
— Всі,хто бажав продовжити працювати,всі працюють. 119 педагогів зазнали істотних змін у своїй роботі,тобто потрапили під скорочення,і 111 з них працевлаштовані. Переважно у тих школах,куди діти поїхали на навчання. А люди пенсійного віку вийшли на заслужений відпочинок.
 
— Яка ситуація із забезпеченням шкільними автобусами? А то часто чути критику на адресу влади,що мовляв не забезпечила того,що обіцяла…
 
— Минулого року ми закупили 34 автобуси за кошти державного і місцевого бюджетів,а тридцять п’ятий автобус Іваничі самі купили. Для того,щоб забезпечити всі оптимізовані та новостворені опорні школи,які будуть створюватися у 2017 році,нам потрібно ще 18 автобусів. Плюс у нас 14 автобусів були мобілізовані у 2014 році. У бюджеті Міністерства оборони є закладені для цього кошти,але це можливо лише тоді,коли закінчиться АТО. Та є можливість через державний фонд регіонального розвитку передбачити закупівлю цих 14 автобусів і голова ОДА дав вказівку підготувати проектно-кошторисну документацію. Плюс у нас є автобуси,що вже відслужили своє. Ми прорахували загальну потребу і разом вийшло 49.
 
— А що з 12-річною освітою? Ніби на 2018 рік її відтермінували…
 
— З першого вересня 2018 року підуть у перший клас дітки,які навчатимуться дванадцять років. Отож перший випускний дванадцятий клас буде у нас аж у 2029 році. Хоча в міністерстві розглядається питання,і я його теж підтримую,про одночасний перехід на 12-річну освіту і в початковій,і в старшій школі. Тому що додається дванадцятий рік то в старшу школу,а не в початкову. Сьогодні ми ведемо мову про профільне навчання. Ви знаєте,напевне,що з 1 вересня 2017 року будуть нові навчальні плани. Сьогодні в 10-11 класах є 22 обов’язкових предмети,незалежно від того,куди випускник збирається вступати. І складається така ситуація,що діти закінчують школу і ще не знають,ким вони хочуть бути: інженером,медиком,педагогом. І здають документи й туди,і туди,і не можуть пріоритет визначити. Нові навчальні плани передбачають,що до 9 класу діти вивчатимуть основи наук,тобто всього по трохи,а в старших класах буде тільки 9 обов’язкових предметів.
 
— Тобто учні,які прийдуть першого вересня цього року у десятий клас,вже навчатимуться за цими новими програмами?
 
— Так. Але чи буде у них дванадцятий клас — питання ще розглядається. Але це логічно. Ми хоч і декларуємо профільне навчання у старшій школі,але навчання у різних класах відрізняється тільки трьома чи чотирма годинами,що виділяються на конкретно обраний предмет. Чи може це бути профіль? Не може. Тому коли буде 9 обов’язкових предметів,буде інтегрована математика для тих,кому у майбутньому вона не буде потрібна,бо вони вже визначилися,що будуть філологами,журналістами,словом гуманітаріями. Фізика,до прикладу,буде інтегрована з біологією чи іншою дисципліною. А для тих,хто хоче бути математиками чи інженерами,українська і світова література буде інтегрована в один предмет. Ось такі дуже гарні наміри. Я одного боюся — щоб ці реформи продовжувалися,а не зупинилися і не дали ходу назад.
 
— Так,як було це вже не раз…
 
— Власне. Я вже це пережила. Тому коли обирали міністра освіти,я дуже тішилася,що прийшла людина,яка декларувала це у Верховній Раді й виписувала те,що зараз реалізує. Через те приємно працювати,бо всі ті реформи,які були задекларовані в парламенті три роки тому,сьогодні виконуються виконавчою владою.
 
— Дванадцятирічна освіта у нас стала козирем у руках політиків,які використовували її у своїх передвиборних ігрищах. Захотілося Януковичу сподобатися електорату — взяв і похоронив цю ідею…
 
— Отож. А весь світ так вчиться. Треба лише ставити питання,чи має ця освіта бути обов’язковою. Ми були в Естонії,вивчали досвід професійно-технічних закладів. Там обов’язковою є дев’ятирічна базова освіта. А далі вони обирають або академічну,або профільну освіту. Ті діти,які обирають академічну,отримують повну середню освіту,бо їм треба вступати у виші. А є діти,яким не потрібна ця освіта,але які будуть прекрасними,конкурентними і високооплачуваними робітниками. Наш ринок праці більше їх потребує,ніж спеціалістів із вищою освітою. Ми ж знаємо,як це робить Польща. Може і в нас так буде. Реформи потрібні,світ не стоїть на місці,він змінюється. Ми ніколи не можемо сказати,що чекає нас попереду,але те,що воно не буде таким,як позаду,це точно.
 
— У проектах реформування звучала пропозиція,щоб опікунські ради шкіл призначали та звільняли директорів. Це не стане реальністю?
 
— Ні. Законом це не передбачено,ми не можемо пустити це на самоплив. Вони можуть мати якийсь дорадчий голос,можуть висловити свою думку. Призначати директорів може той,хто може оцінити їхню роботу. Чи можуть батьки оцінити роботу директора чи вчителя з професійної точки зору? Законодавством передбачено,що призначає орган освіти за погодженням з органами місцевого самоврядування та адміністрацією.
 
«Чи не краще зібратися разом,купити один сучасний «Джон дір» і на ньому вчитися?
 
— З приводу професійно-технічної освіти. Чи відбудеться цього року повна відмова від середньої освіти у цих закладах?
 
— Ні. Наш голова облдержадміністрації говорить про те,і цілком правомірно,що наші професійні заклади замість того,щоб налагодити підготовку висококваліфікованих робітників,надають загальну середню освіту. Діти для того,щоб мати стипендію та отримати ще професію одночасно,ідуть у професійну освіту,кидаючи загальноосвітні школи,які стають малокомплектними. З іншого боку є наміри створення профільної старшої школи. Отут технічний профіль,робітничий ПТУ якраз і нададуть. Школа не має такої бази. Ну є пришкільні виробничі комбінати,їх 5 в області. Але всього 5,а професійно-технічних — аж 20. Відмовитися повністю від професійно-технічної освіти держава не хоче,інакше вона не дала б освітньої субвенції на загальну середню освіту для цих закладів. Торік не дала,і це перший рік,що є освітня субвенція для ПТУ. Ми розділимо ці заклади на два типи. Закон про професійну освіту,який в парламенті чекає другого читання,передбачає,що система професійної освіти матиме три рівні. Найнижчий рівень — це ті заклади,які надаватимуть загальну середню освіту і паралельно найнижчої кваліфікації робітничу професію. Другий рівень — коледжі,які надаватимуть тільки професійну підготовку. І третій — це багатопрофільні центри,про які ми говоримо й до яких ми йдемо. Там буде професійна підготовка,там відбуватиметься підвищення кваліфікації і перекваліфікація робітничих кадрів.
 
— Вже розглядали варіанти,де такі центри можуть бути?
 
— У нас вже є один такий центр у Луцьку,створений на базі колишнього 12 училища. Маємо також вище училище будівництва та архітектури,хоч воно ще не називається центром. Розглядаємо на 2017 рік реформування закладів за територіальним принципом,які готують спеціалістів однакового профілю. Це два ПТУ в Ковелі,які невеликі за обсягом,плануємо їх об’єднати. Так само у Нововолинську,де є потужне велике училище і 11 училище,зі слабшою матеріальною базою і за кількістю учнів. Уявіть,сьогодні трактористів готує 9 закладів і в кожного є якийсь старий трактор. Чи не краще зібратися разом і купити один сучасний «Джон дір» і на ньому вчитися? Так само кравці,закрійники,яких готують 6 закладів,і при кожному є гуртожитки. І всі вони вчать шити за старими лекалами. То не краще створити одну базу,чи дві-три,вкласти у неї гроші й навчати по-новому майбутніх робітників? До речі за ініціативою Кабміну ми маємо прийняти 18 професійно-технічних закладів із державної в обласну комунальну власність.
 
— Ще з радянських часів за ПТУ закріпилася слава такої собі другосортності,мовляв туди ідуть невдахи,ледарі,які не хочуть вчитися. Куди ідеш вчитися? У бурсу. Зараз престиж професійної освіти трохи піднявся?
 
— Сьогодні вже не так. В училищах тепер є конкурси. Хоча всякі є серед них,як і школи. Кудись батьки не хочуть віддавати дитину — і край. Після вишів ніхто не стежить за працевлаштуванням випускників і не шукає першого робочого місця. Випускники їх виходять фактично в нікуди. І наскільки велика кількість вищих навчальних закладів ліцензованих,і приватних,ми ж розуміємо,що там не завжди надають хорошу підготовку спеціалістів. На відміну від них в професійній освіті відбувається належно навчальний процес,і 80 відсотків випускників працевлаштовані,а про перше робоче місце турбуються центри зайнятості.
 
— А що буде з інтернатами? Довкола них теж ламалися списи.
 
— Нам теж треба їх оптимізувати. Це обласна комунальна власність і обласна рада має це ініціювати. Інтернати по трохи реформуємо. В області немає жодного сирітського закладу. Є діти-сироти по кілька осіб в кожному інтернаті,але чисто сирітського закладу немає. У цій мережі маємо інтернати всіх спрямувань. Та закладів забагато,навіть по кілька однопрофільних,і вони не працюють на повну потужність. Є такі,що навіть 100 дітей не мають,а утримання їх дуже дороге. Держава значно зменшила бюджет на інтернати. Тому ми їх не витягнемо такими,як вони є. Ми започаткували експеримент на всеукраїнському рівні й реформували колишню сирітську школу-інтернат у Володимирі-Волинському в центр освіти та соціально-педагогічної підтримки. Сюди приїжджають працівники Міністерства освіти,інституту інновацій і досвід цього центру хочуть впроваджувати у всій Україні. Що являє собою цей центр? Це школа повного дня. По-перше,там прекрасна матеріальна база з басейном і спортивною школою,по-друге там діти,починаючи від дошкільнят,отримують повний комплекс позашкільної освіти. Батьки о 8 ранку привели дитину і о 20 годині забрали. Першою чергою це діти соціально незахищених верств,деякі батьки частково оплачують за утримання дітей,хто не користується соціальними пільгами. Цей експеримент ми продовжуємо на закладах обласного рівня. Цього року реорганізували 4 заклади: два загальноосвітні — Маяківську і Люблинецьку і два спеціальних — Затурцівську спеціальну школу-інтернат та Головнянську спецшколу,колишню сирітську. У Затурцях ця школа існувала,але затурцівські діти туди ніколи не ходили,бо це був закритий заклад,де навчалися діти з обмеженими можливостями. Нам треба соціалізувати цих дітей,ми не можемо їх ховати від світу. І сьогодні ця школа стала центром,в якому відкрили дошкільний заклад,куди пішли дітки місцеві,утворили гуртки,психолого-медико-педагогічну консультацію для громади,щоб обстежувати місцевих дітлахів,які мають логопедичні вади та працювати з ними. Тобто школа стала працювати ще й на громаду. Сподіваємося,що в новому Законі про освіту на прикладі волинського досвіду з’явиться ось такий новий тип закладів — центр освіти та соціально-педагогічної підтримки.
 
«Ми напихаємо дітей знаннями,а от використати їх у житті вони не завжди вміють»
 
— Побутує думка,що з відходом педагогів старшого покоління,наша школа втратить свою моральність. Бо молоді вчителі вже не такі. Ви так не думаєте?
 
— Ні. Приходять дуже гарні молоді люди,моральні,сучасні,і я не можу сказати,що вони чимось гірші. Все залежить від особистості.
 
— Новими зарплатами для вчителів сьогодні гордиться наш уряд. Скільки отримуватиме молодий спеціаліст,прийшовши зараз працювати у школу?
 
— Якщо він нічого не має,ні класного керівництва,ні зошитів,то 3200 гривень. Навіть якщо він не має категорії,йому буде ще встановлено доплату 20 відсотків за престижність.
 
— Чула від учителів,що тепер ніби і за класне керівництво не будуть платити,і за зошити. Це чутки?
 
— Звичайно. Ніхто нічого не забирає. Вчитель вищої кваліфікаційної категорії,тобто педагог з досвідом,який має доплати за класне керівництво,за зошити,за роботу з обдарованими дітьми може отримати у межах 7 тисяч.
 
— Це вже щось. Бо престиж праці вчителя в останні роки помітно впав.
 
— Можливо я скажу не зовсім стандартну річ,але престиж праці вчителя залежить першою чергою від самого вчителя. Будучи кадровиком управління освіти,мені доводилося розбиратися з великою кількістю звернень і скарг. Вчитель — це людина інтелігентна,совісна і чесна перед собою. А коли педагог судиться з молодим спеціалістом,якому дали три години,а йому не вистачає цих три години до ставки,хоч вже є пенсійного віку — це теж є престиж вчителя. Сьогодні батьки поважають вчителя,якщо він веде себе чесно перед дітьми і перед батьками. Престиж — це ж не тільки гроші. І не можна сказати,що галузь освіти у нас така неоплачувана. Чи можна в селі ще десь знайти таку заробітну плату,яку отримує вчитель у школі? Практично ні. Але коли той самий вчитель може не прийти на уроки,бо він на вихідні поїхав у Польщу і десь з цигарками попався — це престиж?
 
— Таке життя наше жорстоке,що треба крутитися…
 
— Ну чому воно жорстоке? Просто звик дехто,що йому хтось все має створити. Навіть той самий престиж чи той самий імідж. Для цього треба самому працювати.
 
— Перехід до 12-річної освіти потребуватиме нових підходів до навчання і нових педагогічних кадрів. Чи справимося з цим завданням?
 
— У нас є інститут післядипломної освіти,маємо два педагогічних коледжі,Східноєвропейський університет,який випускає багато спеціалістів,які сьогодні не можуть працевлаштуватися. Я думаю,що всі ті черги,які є у відділах освіти,якраз і мають тих фахівців,що будуть потрібні для 12-річної освіти. У нас немає незаповнених місць,а навпаки попит перевищує пропозиції. Ці люди готові працювати в нових умовах. Якщо буде потреба підучитися — підучимо.
 
— І питання,яке найбільше цікавить учнів та й батьків теж — що буде з літніми канікулами? Їх скоротять на місяць чи ні?
 
— Поки нічого не змінюється. Тих літніх канікул чекають не стільки діти,як самі вчителі. По-перше,56 календарних днів у них відпустка. Якщо зменшувати канікули,то треба зменшувати відпустку,бо тоді залишається неповний місяць на підготовку школи до нового навчального року,і планів,і методичних об’єднань та всього іншого. Це тягне за собою погіршення умов праці педагогів. Як на мене,то не треба нічого міняти. Хай відпочивають наші діти разом з батьками. Встигнуть вони все вивчити,якщо навчальний рік буде гарно спланований,якщо буде гарний педагог і хороші умови в школі.
 
— Українські школярі,потрапивши на навчання за кордон,на фоні тамтешніх однолітків почуваються ледь не професорами,настільки шкільні програми нашої школи перевантажені!
 
— Наша освіта така,що ми напихаємо дітей знаннями,а от як використати їх у житті вони не завжди вміють. Хоча ніби все знають. То може менше дати їм тих знань,а більше навичок? Є такий фільм у Фейсбуці «Суд над школою». Американський фільм,має український переклад. Дуже цікавий,ми його навіть на нараді показували. Там розповідають,як світ змінився за сто років,як автомобілі змінилися,телефони. А школа не змінилася. Як сиділи діти за партами — так і сидять. І підходи не змінилися.
 
— Реформування освіти,започатковане в Україні,змінить нашу школу?
 
— Змінить. Бо зміниться підхід до навчання. Я бачу це вже на прикладі початкових класів,де ці зміни почалися. Сучасні діти дуже цікаві. Вони розкуті,впевнені в собі,з логічним мисленням. Вони народжуються сьогодні з такими задатками,набагато більшими,ніж були у нас. І дуже важливо,щоб школа не вбила в дитині це. Цим іншим дітям потрібно давати інші навики,інші знання. Бо вони дуже швидко все опановують. І коли сидить вчитель,який над собою не працює і з тим самим підручником хоче чогось навчити таких дітей,а дитина вдома в Інтернеті вже все прочитала сама,то про що ми говоримо? Бо всякі є вчителі. Одна каже: «Ти мені нічого зайвого,окрім того,що є в підручнику,не розказуй». А є інші. Моя внучка просить: «Бабусю,допоможи мені твір написати. Але нічого з Інтернету не бери,бо моя вчителька там все знайде». Словом,щасливий той учень,який знайшов свого вчителя.
 
Розмовляла Ніна РОМАНЮК