Найбільшою бідою,яка сьогодні спіткала нашу країну,безумовно,є війна на Сході. Після підписання меморандумів у Мінську,багато хто з політичних діячів стверджував,що переговори – це не вихід і війну слід вести до переможного кінця. Проте ніхто чомусь не визначає,а де ж проходить межа? У звільненні Донецька чи Луганська? А як тоді бути з російськими «Градами» та «Смерчами»,які стріляють з території Росії?

Політики,які сьогодні закликають до бойових дій замість врегулювання ситуації мирним шляхом,змінять свою риторику,щойно закінчаться вибори. «Війни можуть хотіти лише ті,в кого вдома немає чоловіків»,- ось так просто сказала мені на одній зустрічі жінка,обоє синів якої воюють на Сході.

Нам потрібен мир. По-перше для того,щоб наші хлопці не гинули на Сході. По-друге,світова історія не подає за приклад жодної країни,яка процвітала б у той час,коли на її території точиться війна. Війна – це завжди руйнування та занепад. Всі 23 роки незалежності нашої країни політики робили все для того,щоб одна частина українців не чула та не розуміла іншу.

Але сьогодні в українців нарешті з’явився шанс стати єдиною нацією в єдиній країні. Спільна біда сьогодні об’єднала Схід та Захід. Запорізькі волонтери,ризикуючи життям,витягають з-під обстрілів поранених волинських солдатів,а на волинському Поліссі знайшли новий дім тисячі жителів Донбасу. Люди об’єдналися. Тож тепер черга політиків,попри всі розбіжності,згуртуватися заради миру в країні. Саме політики почали цю війну,отож вони мають її завершити. Не солдати! І це перше завдання,яке має вирішити новообрана Верховна Рада.

Коли на Сході запанує мир й солдати повернуться додому,- влада має прийняти наступний виклик історії: провести в Україні глобальні,справжні (а не імітовані,як це робили попередні Уряди) реформи. Більше повноважень повинні отримати місцеві ради: самостійно розпоряджатися власними бюджетами й не випрошувати субвенцій з Києва. Будь-якому міському чи сільському голові видніше,на що найперше потрібно витратити кошти бюджету. З Києва цього не побачиш.

Також потрібно спростити всі дозвільні та регуляторні процедури для бізнесу,зменшити кількість податків та заборонити будь-які перевірки контролюючих органів. Якщо бізнес стабільно платить податки та збільшує виплати – навіщо його перевіряти? Будь-яка перевірка сьогодні – це стрес для бізнесу та хабарі для тих,хто перевіряє. Податкові канікули для тих,хто тільки починає підприємницьку діяльність,а також податкова амністія вже працюючим підприємствам. Тільки на таких умовах буде стабільний розвиток бізнесу,зростуть надходження до бюджету та з’являться нові робочі місяця. На сьогодні не менш важливими для країни є реформи МВС,прокуратури,збройних сил,судової,медичної та пенсійної систем.

Зрозуміло,що супроти таких змін чинитимуть опір ті,кого вони безпосередньо стосуються. Великі та малі керівники,які за наші з вами податки мають служити людям,насправді наповнюють власні кишені. Вони ніколи не відмовляться від корупційних схем,які роками будувалися в Україні. Своїм саботажем вони здатні поховати будь-яку реформу. Саме тому через люстрацію вони мають бути негайно відсторонені від влади. На їхнє місце повинні прийти нові,молоді та незаплямовані корупцією патріоти.

У противників люстрації напоготові такий аргумент: мовляв,провести очищення не варто тому,що неможливо замінити таку кількість чиновників на нових людей з досвідом роботи.

Категорично з цим не погоджуюсь!

По-перше,за час війни на Сході,в Україні з’явилися тисячі патріотів,які вже півроку безперервно забезпечують наших солдатів усім необхідним. Це наші волонтери – феномен українського суспільства. Вони без жодної копійки з державного бюджету налагодили забезпечення збройних сил всім необхідним: від шкарпеток до броньованих позашляховиків. Вони забезпечують поранених всім необхідним,допомагають розшукувати зниклих безвісти людей та рятувати наших солдатів з полону. Вони взяли під опіку вимушених переселенців. Жодні районні та обласна адміністрації зі своїми чиновниками не змогли зробити й 1% від того,що зробили волонтери,не маючи таких ресурсів,які є в адміністрації. Волонтери,фактично,замінили собою всі державні структури,які мали б на сьогодні займатися всіма цими питаннями. Уявіть,що вони змогли б зробити,якби їх очолили? При цьому волонтерів неможливо корумпувати. Вони віддають на армію свої останні гроші та ризикують власним життям,доставляючи допомогу на передову.

Їхня мотивація – це любов до України,яка понад усе. Вони захищають її,ризикуючи власним життям. Ось які люди сьогодні мають зайняти кабінети чиновників. А опанувати державну службу вони зможуть дуже швидко. І будуть набагато ефективнішими за тих,хто сьогодні при владі. Окрім волонтерів на держслужбу ми маємо активно залучати представників громадських організацій,представників бізнесу,найкращих випускників державних та іноземних ВНЗ. І саме ці,нові люди будуть в авангарді тих змін,яких так потребує наша країна. В них немає поганого досвіду корупційних схем. Вони почнуть свою роботу згідно нових правил,і тому реформ у країні не гальмуватимуть.

Саме такими я бачу першочергові кроки нової Верховної Ради. І робити це потрібно буде невідкладно – другого шансу можна більше ніколи не отримати. Без миру,реформ та люстрації на країну чекає занепад. Тому ми маємо це зробити заради загиблих хлопців з Небесної сотні,заради всіх,хто загинув на Сході,заради тих,хто змушений був залишити власний будинок через агресію Росії,заради майбутнього наших дітей і,врешті,заради самих себе… Саме цього я буду добиватися,якщо волиняни вдруге довірять мені представляти їх у Верховній раді.

Перш,ніж прийняти рішення балотуватися вдруге,я цілий місяць зустрічався з громадами округу і питав у них,чи маю я знову йти у Раду. Бо для того,щоб бути депутатом,потрібні підтримка людей та внутрішня готовність до важкої роботи в тяжкий для країни час. Кожен,хто вирішить сьогодні стати депутатом,має розуміти,що якщо новообрані депутати не зроблять у країні тотальних змін,якщо не доб’ються очищення влади на всіх рівнях,то земля в них горітиме під ногами. Їх зметуть дуже швидко,і доля попередньої влади для них буде «казкою». І це треба розуміти всім кандидатам у депутати. Забудьте про передвиборчі технології. Приїдьте до людей та подивіться їм в очі,і ви зрозумієте,чи вірять вам люди,чи варті ви їхньої довіри.

Мені приємно,що на всіх,без винятку,зустрічах мені говорили: «Балотуйтеся,ви на своєму місці. Ми віримо,що ви прагнете змін та будете активно їх добиватися. До того ж вам треба доробити все те,що ви намітили два роки тому». Маючи підтримку людей,я готовий йти у Раду вдруге. На моє перше депутатство припали революція,анексія Криму та війна на Сході. Але я дуже хочу,щоб після другого депутатського терміну мене запам’ятали як депутата,який багато зробив для відновлення довіри людей до Парламенту та за участі якого в країні було досягнуто миру,запрацювали реформи,а до влади прийшли достойні та щирі українські патріоти.

Народний депутат України,

Степан Івахів