Віктор Небоженко припускає,що чергова зміна міністра оборони (після втечі разом із екс-Президентом Віктором Януковичем Павла Лебедєва,у цьому кріслі встигли побувати й адмірал Ігор Тенюх,й «прикордонник» Михайло Коваль,й екс-керівник Служби охорони екс-Президента Віктора Ющенка Валерій Гелетей) «можливо,здійснюється на вимогу Путіна в переговорному процесі: поставити на пост міністра оборони людину,яка не доб`є сепаратистів,а зважатиме на «миротворчі ініціативи» Президента». Новий очільник оборонного відомства буде змушений,вважає експерт,«виконувати будь-який наказ Верховного Головнокомандувача».

У той же час,наголошує Неборженко,це призначення стане суворим «випробуванням,адже ситуація,яка склалася,для нього (міністра. – Ред.) дуже незручна. Будь-який генерал після нав`язаного йому перемир`я всихає,а Полторакові доведеться бути миротворцем,а не військовим».

Експерт зауважує: « Генерал – це людина,яка воює,але в даному випадкові йому сказали «воювати з Росією не можна – нам потрібний міністр оборони в умовах перемир`я». Скоріше за все,Полторакові доведеться підтримувати перемир`я. Окрім того,на цьому полі сходяться декілька військових начальників високого класу – генерал армії Кіхтенко,генерал-полковник Полторак і генерал-полковник Муженко – це досить незвичайна ситуація. І як працюватиме ця зв`язка – серйозний привід подумати: як три військові генерали поводитимуться за умов,коли воювати не можна».

Як вважає Небоженко,«після Іловайська можна сказати,що ми програли цю війну. Перемир`я було необхідне». На його думку,«в цьому сенсі Путін домігся свого – він сильно загальмував і створив колосальні труднощі для розвитку України».

Натомість директор Центру досліджень армії,конверсії та роззброєння Валентин Бадрак вважає,що новому міністру оборони,навпаки,доведеться проявити хист воєначальника. Адже якщо донедавна,підкреслює експерт,український Президент сподівався,що «цю війну вдасться завершити політико-дипломатичним шляхом»,то « чим далі він втягується в переговорний процес з Росією,тим більше він бачить величезну роль Збройних Сил. Путін може намагатися реалізувати власні завдання щодо трансформації української території,як,наприклад,пробивання сухопутного проходу з Росії до Криму. Тому в цих умовах неможливо залишати сили оборони України в тому стані,в яких вони є. І в цьому професіоналізму,політичної ваги та працездатної команди Гелетею не вистачає».