23-річчя відновлення української державності,коли триває російська агресія на Донбасі та стратегічний ворог №1 анексував Кримський півострів,підтвердив констатацію аналітиків: війна проти України не тільки триває,а й стає все масштабнішою. Деякі експерти вважають,що фактично продовжується Перша світова,яка стартувала 100 років тому. Інші небезпідставно починають нагадувати про серпневі домовленості 1939-го між Москвою та Берліном,після чого вже у вересні,коли тривала Друга світова війна,німецькі та радянські вояки разом бравурно марширували Брестом і Ковелем.

Утім,насправді війну (збройну,духовну) московські українофоби вели проти нашого народу упродовж століть,згадаймо «подвиги» Андрія Боголюбського,який спалив й сплюндрував Київ,Петра І,який звільнив від життя Батурин,Сталіна,котрий подарував голодомор…. Звичайно,Путін хоче (і,будьмо відверті,має шанс) «переплюнути» всіх своїх кривавих попередників. Тож,коли позаду вже майже чверть століття після проголошення Акта про державну Незалежність,коли в 2014-му частину Української держави окуповано,не важко дати відповідь на сокровенне запитання Василя Симоненка: «Де зараз ви,кати мого народу?».

Наразі ж триває пекельний карнавал цинізму. І з гуманітарною «допомогою» у вигляді мішків з сіллю (це для Донбасу,який постачає цим продуктом світ) і пляшок із водою,та чечетовських порад щодо параду,і ймовірність запрограмованих Москвою результатів розслідування обставин знищення «Боїнга»,й заява духовного лідера «Русского мира» про переслідування в Україні,де триває російська агресія,Московського Патріархату… Так чи інакше,а принцип нардепа-регіонала «Мы их развели,как котят»,схоже,не тільки не відійде у минувшину,а визначатиме прийдешнє.

Перейшовши крізь «рубікон» першого 23-річчя відновлення своєї державності,Україна,певне,усвідомила,що,попри заяви та обіцянки Заходу,фактично залишається самотньою у протистоянні агресору. Радше варто очікувати чергового «викручування рук»,аніж допомоги. І питання тут,очевидно,не тільки в тому,що історія нібито нічому не вчить. Швидше йдеться про фактор,який чітко означив Володимир Огризко: європейські цінності програють перед цінами,засвідчують правікову здатність «продаватися». Звичайно ж,на фоні московського принципу: «Мы за ценой не постоим».

На констатацію Олександра Турчинова,що «у нас кожен день ллється кров,у нас кожен день гинуть українці,ми бачимо жорстокість,агресію,цинізм російської армії»,що «сьогодні Україні потрібна реальна підтримка,в тому числі військова технічна допомога»,найбільша країна Європи відповідає відмовою. Мовляв,ця зброя може бути використана проти Німеччини. Натомість допомагає курдам в Іраку. І не факт,що припиняє вишкіл «зеленых человечков»,залишаючись у долі «газпромівських» південного і північного потоків. Інша ж країна,яка диктує політичну погоду в Європі,продовжує постачати для путінського режиму надсучасні військові кораблі. Та й загалом агресію проти України Захід,у стилі підлої путіно-гундяєвської брехні,називає внутріукраїнським конфліктом.

Тиждень,що став надбанням історії,вкотре акцентував увагу на тому,що Україні,окрім як на саму себе,сподіватися ні на кого. Тож спробуємо подумки перегорнути кілька його уявних сторінок,аби не стати бранцями брехні та ілюзій. Тим паче,коли суворим попередженням вже для всієї Європи звучить нагадування про московсько-берлінський пакт 75-річної давності та розіграний споконвічними ворогами український «трикутник смерті».

«…не дати можливостей для постачання зброї та боєприпасів»

Президент України Петро Порошенко,проводячи нараду з керівниками силових відомств,на якій обговорювалась тактика подальших дій в антитерористичній операції,поставив завдання : «Нам потрібно сьогодні розглянути новий зміст військової операції у нових обставинах» (тут і далі посилаємося на прес-службу Глави Української держави). Він зазначив,що підтверджується інформація про потрапляння на територію України 1200 навчених бойовиків та важкої військової техніки «з боку східного сусіда». Частину цієї техніки було знищено,щодо решти – вживаються заходи з її знищення. «Сьогодні нам треба здійснити перегрупування сил,яке забезпечить захист нашої території та продовження наступальних дій армії»,- сказав Президент. Глава держави повідомив,що наступ українських Збройних сил,Національної Гвардії успішно триває,хоча дається це дорогою ціною. «Кожного дня ми втрачаємо українських героїв»,- відзначив він. За словами Президента,тактика зараз полягає в тому,щоб «розсікти території,які контролюються терористами,на зони,щільно звузити кільце і не дати можливості для постачання зброї та боєприпасів». Президент відзначив,що від терористів звільнено десятки міст і селищ. «Головне,звільнені мільйони людей,які повертаються до мирного життя»,- сказав Президент.

Глава держави зазначив,що найбільш контрольовані бойовиками міста сьогодні вже взяті в облогу. Але,на жаль,на них насувається екологічна катастрофа. На шахтах Донбасу вода піднімається на небезпечний рівень. Терористи руйнують артилерійським вогнем трансформаторні підстанції,що підриває енергозабезпечення підприємств постійного циклу. «Фактично руйнується промисловий потенціал Донбасу»,- сказав Президент,повідомивши,що зараз українські ремонтники часто під кулями відновлюють системи енергопостачання. «Оскільки терористи в цих містах – люди тимчасові,вони не мають нічого,що б їх пов’язувало з цими містами,їм чим гірше – тим краще. Вони руйнують інфраструктуру,підривають підстанції,підривають мости,руйнують підприємства. Вина за це лежить виключно на бойовиках та їх закордонних покровителях»,- наголосив Президент.

«Конфлікт на десятиліття»

Голова громадської організації «Права справа» Дмитро Снєгирьов,роздумуючи про ситуацію на Донбасі,констатує: «З одного боку,звітуємо про взяття військовополонених та їхній обмін. З іншого,відтягуючи активну фазу антитерористичної операції по фізичному знищенню лідерів бойовиків та збройних загонів,провокуємо їх на захоплення українських військовополонених та загострення боротьби проти нас» (тут і далі посилаємося на «Газету по-українськи»). Він попереджає,що «недоречно гратися із бойовиками. Не можна людині,яка тримає автомат,розповідати про гуманні тенденції та дотримання Женевської конвенції». А відтак звертає увагу на недавній «кричущий випадок,коли захопили трьох українських офіцерів,які йшли на перемовини під білим прапором,ініційовані іншою стороною. Якщо не вирішуватимемо це питання,боротьба буде тривалою». За словами активіста,у боротьбі із тероризмом Україні треба звертатися до світового досвіду,зокрема ізраїльського. «Йдеться про фізичне знищення. Ніхто там не сідає за стіл переговорів і не домовляється. А у нас жодному терористу не було навіть пред`явлено звинувачення у тероризмі,жоден не отримав термінів покарання»,- наголосив Снєгирьов. Він звертає увагу на вірогідність того,що «матимемо конфлікт на десятиліття».

«Як ви можете працювати з нашим ворогом?»

«The Washington Post» нагадує (посилаємося на версію ЛІГА.net),що українська влада обіцяє «припинити потік цих комплектуючих оборонної сфери (Росії. – «ВП»),у тому числі ключових елементів двигунів для кораблів,систем наведення для танків і частин важких ядерних ракет». Видання зазначає,що подібні ініціативи зіткнулися з серйозним опором робочих ряду компаній,наприклад,«Мотор-Січ»,де 27 тисяч чоловік створюють двигуни для російських військових вертольотів і літаків. Газета констатує,що Президент Петро Порошенко ще в червні видав указ про припинення експорту оборонної продукції в Росію,однак підприємства ігнорують документ,оскільки «якщо вони зупинять виробництво,економіка регіону розвалиться». «Ми залежимо від Росії. Влада в Києві вважає,що національні інтереси важливіші економіки. Нехай поговорять з людьми,що живуть без роботи»,- заявив спікер компанії Анатолій Малиш. За його словами,«Мотор-Січ» не зупинив експорт в РФ,оскільки виконує існуючі контракти.

«Як ви можете працювати з нашим ворогом? Це цілковита дурниця»,- прокоментував виданню високопоставлений український чиновник,визнавши при цьому,що «це рішення [припинення співпраці з РФ] означатиме смерть заводів і підприємств». «Поставки з України зачіпають широкий спектр російського військового потенціалу. Українські механізми використовуються в двигунах російських кораблів,українські системи наведення утримують на траєкторії російські супутники попередження про ракетний напад,українські дослідники розробили найпотужнішу російську міжконтинентальну балістичну ракету SS-18 «Сатана»,а в багатьох інших російських ядерних боєприпасах також використовуються українські деталі»,- резюмує газета. За словами експерта з озброєння Антона Міхенка,річний оборот українських оборонних підприємств з Росією складає майже мільярд доларів. Україна – восьмий найбільший в світі експортер озброєння і 70% з нього припадає на Росію.

У той же час,російські чиновники заявляють: розрив відносин з Україною – патріотичний крок,який потрібно було вчинити вже давно. «Ми позбудемося імпортних елементів,особливо від українських,протягом двох або трьох років»,- цитує газета віце-прем`єра Росії Дмитра Рогозіна.

«Розбудовуватимуть в Україні «Русский мир»

Доктор філософії,проректор НУ «Острозька Академія» Петро Кралюк у виданні «День» анлізує ситуацію в УПЦ. На його думку,«Предстоятель» зі своїм синодом і далі підігруватимуть Москві,донбаським сепаратистам (в устах Онуфрія — то «ополченці»),розбудовуватимуть в Україні «Русcкий мир»,пробуватимуть маргіналізувати в своїй церкві українські сили. Іноді,правда,робитимуть ніби якісь проукраїнській заяви й жести — нате вам,українці,відчепіться. Глаголитимуть про єдину православну церкву в нашій державі,не роблячи ніяких кроків до цієї єдності». Експерт прогнозує,що «їхні штатні пропагандисти,які щедро підгодовуються із церковного столу,розповідатимуть про небувалу цінність для української спільноти УПЦ (щось типу того — «загине УПЦ,то й загине Україна»),про велике українолюбство Онуфрія,про те,як він та керівництво УПЦ хочуть в Україні «єдиного православ’я». І як їм заважає благодіяти патріарх Філарет. Бізнесменчики,які накралися по зав’язку і в яких гріхів,звиняйте за нецерковний вислів,«по самое немогу»,і далі бігатимуть до «каноніческіх батюшок» з багатими «приношениями». В надії на те,що ті замолять гріхи і спасуть їх». За версією Кралюка,«на місцях «каноніческі батюшки» розповідатимуть своїм прихожанам про те,що тільки їхня церква є спасенною,а хто не в цій церкві,то горітиме в геєні огненній,про братній російський народ,та й взагалі про те,що всі ми «русские». І,звісно,молитимуться за патріарха Кирила. А коли вдасться — то й за Путіна».

«Війна ця,по суті,вже почалася»

На думку російської письменниці Людмили Улицької,Москва оголосила війну культурі,гуманізму,свободам і правам людини. Письменниця та громадська діячка розповідає,як їй соромно за «неосвічений і агресивний парламент,за некомпетентний уряд,за керівних політиків – прихильників насильства і віроломства,які мітять в супермени; соромно за народ,який розгубив моральні орієнтири» (тут і далі посилаємося на «Гордон»). За її словами,обрана Кремлем тактика небезпечна в першу чергу для Росії,але цілком може привести до Третьої світової війни. «Війна ця,по суті,вже почалася. Локальні війни в Чечні,в Грузії і тепер в Україні – це пролог. Епілог,мабуть,написати буде вже нікому»,- сказала письменниця. Вона вважає,що Росія з кожним днем все більше втягує світ в нову війну. «Моя країна хвора агресивним невіглаством,націоналізмом та імперською манією величі»,- заявила Улицька. Вона з гіркотою відзначила,що багата російська культура не в силах зупинити «наділених владою безумців»,а діячі мистецтва змушені назавжди попрощатися з європейськими цінностями. «Людина творить зло самостійно і перевершує в цьому диявола»,- підкреслила безнадійність становища письменниця.

«Не допоможуть…»

Політолог і журналіст Віталій Портников вважає,що всі сподівання на результативність переговорів із господарем Кремля даремні.

«Ніхто ні про що не домовиться з Володимиром Путіним,тому що Путін щиро впевнений,що діє абсолютно правильно,а всі інші його просто обманюють,- підкреслює він («Лівий берег»). – Немає жодних проблем з домовленостями з Росією,абсолютно ніяких. Потрібно просто почати жити чесно,тобто за російськими правилами. Українцям – визнати,що вони фашисти,а Крим – російський. Від фашистів потрібно позбутися – принаймні,відсунувши від влади «хунту» і призначивши на керівні посади тих,на кого вкажуть в Кремлі. Європейцям – перестати танцювати під американську дудку,погодитися з тим,що пострадянський простір – зона російського впливу і нема чого сюди лізти зі своїми угодами про асоціацію та гей-парадами. Американцям – зрозуміти,що світ багатополярний і Росія за своєю силою дорівнює Сполученим Штатам. І якщо Росія не лізе до Латинської Америки і не міняє там президентів,призначених Вашингтоном,то і США не повинні лізти в Україну або ще кудись поблизу від Росії і міняти там президентів,зручних Москві. І як тільки все це зрозуміють і визнають – відразу все буде добре. Як було».

Портников пояснює,що «з Володимиром Путіним можна зустрічатися скільки завгодно – нічого від цих зустрічей не зміниться,тим більше,російська політика. Не допоможуть ні Баррозу,ні Обама,ні Меркель,ні навіть Лукашенко».

«Напередодні річниці підписання угоди між Гітлером і Сталіном»

Офіційний візит канцлера Німеччини Ангели Меркель,що відбувся 23 серпня (вдруге після 2008 року відвідає Україну),став ще одним фактором для усвідомлення «української самотності» за умов російської агресії. Востаннє ця пані була в Києві 21 липня 2008 року – після того,як вона заблокувала надання Україні і Грузії ПДЧ на Бухарестському саміті НАТО. На думку Герхарда Гнаука,кореспондента газети «Die Welt» у Варшаві,майбутній приїзд нинішнього канцлера Німечччини в Україну,- це «сильний жест солідарності з Києвом,це – символічний візит напередодні річниці підписання угоди між Гітлером і Сталіном» (тут і далі посилаємося на «День»).А Дітмар Штюдеманн,екс-посол Німеччини в Україні,що «візит до Києва федерального канцлера Меркель напередодні Дня Незалежності України має символічне значення і є важливим політичним сигналом. Незалежність України є основною передумовою для миру,безпеки і добробуту в Європі». У той же час,незважаючи на подальший перебіг російської війни проти України,не йтиметься про реальну допомогу для Києва. «Поставку німецьких зброї виключено з принципових причин»,- зазначає екс-посол.

Експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Штефан Майстер вважає,що його країна зацікавлена,щоб «прискорити вирішення конфлікту. Але все залежить від сторін конфлікту». При цьому він пояснює,що Німеччина не надасть військової допомоги для України. «На це є дві причини: по-перше,Німеччина хоче не провокувати Росію,і по-друге,Україна знаходиться близько,і ця зброя може потрапити в руки груп,які є також небезпечними для ЄС та Німеччини,- зазначив Майстер.- А щодо відновлення української армії,то,з погляду Німеччини,це завдання НАТО і,можливо,ЄС,а не окремих країн-членів».

«Головний шлях до миру…»

Політолог Володимир Фесенко у «Главреді» зазначає: «Не варто очікувати швидкого і кардинального результату від цих переговорів – для цього немає ніяких підстав. Захід занепокоєний ситуацією на сході України. І,думаю,поштовхом для проведення таких переговорів стали саме побоювання з приводу того,що міг спалахнути прямий збройний конфлікт між Україною і Росією. Такі побоювання були особливо сильні впродовж останніх десяти днів». Підбиваючи підсумки зустрічі в Берліні,він сказав: «На мій погляд,головний результат цих переговорів – те,що вони ведуться: вони відволікають Росію,утримуючи її від прямої агресії проти України,а,крім того,трохи заспокоюють Захід. Тобто,ці переговори потрібні для того,щоб Росія перемовлялася з нами і Європою,а не готувалася до прямого збройного вторгнення в Україну». Говорячи про ситуацію на Донбасі,Фесенко висловив прогноз про те,що «ніяке перемир`я зараз неможливе». На його думку,«можуть бути тільки локальні домовленості про припинення вогню,наприклад,у містах,яким терміново необхідно надання гуманітарної допомоги. Такі домовленості можуть бути,але ні про яке системне перемир`я зараз сторони домовитися не можуть. Головний шлях до миру на Донбасі – переможне завершення антитерористичної операції на сході України».

«А це означає,що нас не подолати»

Колишній Президент України Леонід Кравчук вважає,що чинний Глава нашої держави повинен взяти участь у переговорах,що мають відбутися 26 серпня в Мінську. «Навіть якщо ми зовсім нікому не віримо,в тому числі і Путіну,то,крім Путіна,є і решта світу. Світ,який більший і в тисячу разів розумніший Путіна з його філософією знищення України,- зазначає він. – І коли ми зустрічаємося з Путіним,то нас слухає не тільки Росія,яка орієнтована на шовінізм,нас слухає світ. І коли ми приймаємо будь-які рішення,навіть ті,які не принесуть негайних перемог,ці рішення також важливі й для всього світу. Україна оцінюється по тому,як вона ставиться до ідеології переговорів,як вона ставиться до дипломатичних шляхів вирішення проблем,як вона ставиться до гуманізму як такого» (тут і далі посилаємося на видання «ГОРДОН»). Наголошуючи,що підтримує позицію української влади,яка не відмовляється від переговорів,екс-Президент підкреслює: «Сьогодні,коли у нас співвідношення 1 до 10 на користь Росії,важко розраховувати на військову перемогу. Значить,нам потрібно перемагати на інших фронтах,передусім дипломатичному,але радикали цього ніколи не зрозуміють».

У той же час,він не сумнівається,що кожен день наближає російського диктатора до неминучого краху. «Настане час,і у Путіна запитають,чому він замість європейської цивілізованої моделі будівництва держави зберігає модель архаїчну,- констатує Кравчук. – Сьогодні починаються проблеми всередині Росії,а завтра може початися її розвал. Тому що історія показує,що саме так починається загибель шовіністичного націоналізму і загибель держави,яка хоче знищити іншу державу». На його думку,«якби не було Донбасу,ніхто із західних політиків так і не зрозумів би,що таке Росія,а що – Україна. Якби не було Донбасу,ні у кого із західних політиків не відкрилися б очі,і вони не побачили б,що таке Росія,а що – Україна».

Леонід Кравчук оптимістично дивиться на вірогідність подальшого розвитку подій. «І Порошенко,і Турчинов,і Яценюк,які теж допускають помилки,роблять ті кроки,які відповідають інтересам України,- наголошує він. – Можна перемогти армію,але ще не народився той,хто може перемогти народ. Сьогодні воює Україна,яку ми,формуючи батальйони і на заході,і на сході,зуміли за короткий період підняти. А це означає,що нас не подолати! І ніякі Путін та інші шовіністичні вожді світового пролетаріату не зможуть нас зломити!»

Звісно ж,попереду – ще стільки болісних втрат. Надзвичайно важливо,аби,окрім територіальних,ми не втратили чуття єдиної сконсолідованої багатоетнічної,поліконфесійної Української політичної нації. Якщо цього вдасться уникнути,не такими фатальними виявляться майбутня осінньо-зимова холоднеча,постріли в спину,десанти з закинутих в Україну «троянських коней»,а також україно-українське взаємопоборювання.

Інше питання – поставити хрест на цій війні проти України впродовж найближчого часу навряд чи вдасться. На цьому в міру своїх можливостей намагалися акцентувати увагу і ЗМІ: «Україна так і не контролює понад 100 кілометрів кордону з Росією» (BSNews),«За що воюють сербські найманці на Сході України?» (dw.de),«Україна і Білорусь домовились припинити «торговельну війну» (ТСН),«Третину путінської гуманітарки складають вода і сіль» («УП»),«Гуманітарний конвой» РФ може залишитися на Донбасі,щоб блокувати дії АТО – Тимчук» (newsru.ua),«ООН: звіт про катастрофу «Боїнга» буде до кінця серпня» («ВВС Україна»),«РНБО: українська армія вже готова вести АТО навіть взимку» (УНН),«Українців вчитимуть виживати у бойових умовах і вести партизанську війну» («Газета по-українськи»),«Росія намагається створити видимість громадянської війни в Україні,- експерт» («Хвиля»),«В Луганськ прорвались танки,«Гради» і солдати з Росії («УП»),«Інформаційне безсилля» («Тиждень»),«Не треба вмирати заради Батьківщини,треба вижити заради неї» («ЛБ»)…

Як передбачає аналітик Юрій Рибчинський,Росія продовжуватиме війну проти України,прикриваючись мирним населенням: «Це типово для методів ФСБ. Способи,за допомогою яких Путін прийшов до влади,не снилися ні Гітлеру,ні Сталіну («Гордон»). Кремль намагатиметься скористатися всіма можливими методиками (випаленої землі,соціального хаосу,прямої агресії) розв’язати по-своєму «українське питання». Наскільки це йому в кінцевому підсумку вдасться,засвідчив український синьо-жовтий прапор,яку сміливці підняли над Москвою,«лігвом» тирана,який,як би не сатанів і не брехав,уже визначив свою долю у стилі Адольфа Алойзовича.

За цих умов,як зазначав французький філософ,письменник,політичний журналіст Бернар-Анрі Леві (« День»),«треба підтримати Президента Порошенка»,який став «головнокомандувачем не з власної волі,вартовим Європи,в яку зрештою повірив майже так само,як в Україну». До речі,26 серпня Глава нашої держави побуває,очевидно,в Мінську та візьме учать у зустрічі формату Україна – ЄС – «Євразійська трійка» (Білорусь,Казахстан,Росія) для обговорення питань,пов’язаних з імплементацією Угоди про асоціацію між Україною та ЄС,енергетичної безпеки та стабілізації ситуації на Донбасі. 30 серпня Президент України Петро Порошенко здійснить робочий візит до Брюсселя,в першій половині вересня – до Парижа. Наскільки ці дипломатичні кроки посприяють наближенню хоча б до перемир’я з путінськими головорізами,навряд чи хтось спроможний сказати однозначно. До того ж,внутрішньополітична ситуація в Україні навряд чи матиме миротворчу тенденцію. Адже після оголошення в нашій країні дострокових парламентських виборів (пора вже дати можливість петрам симоненкам й михайлам чечетовим,які сумлінно працювали відомо на чиї інтереси,опинитися принаймні за межами ВР) дасться взнаки фактор «перетягування каната» між партіями та кандидатами,які до голосування галасуватимуть про любов до України.

Тож попереду – справді гаряча,тривожна політична осінь. Як підкреслив заступник директора Європейського інституту інтеграції та розвитку Олексій Данілов («День»),зважаючи на специфічну позицію Заходу,«тактика Путіна сьогодні – затягувати час. Продовжувати ескалацію збройного конфлікту на Донбасі…Він просто чекає,поки наша держава не видихнеться. При цьому повністю знищуючи інфраструктуру на Донбасі,куди через кілька місяців,втім,як і на всю Україну,прийде зима».

Проте час,попри все,уже працює проти окупанта. Як зазначив на радіо «Свобода» колишній державний секретар США Строуб Телботт,хоч «Росія вже вторглася в Україну»,все одно «Путін програє,росіяни в цілому програють». Не сумнівається в цьому і перший президент Польщі після повалення комуністичного режиму та нобелівський лауреат Лех Валенса: «Неможливо,аби Україна не перемогла. Україна повинна перемогти та переможе. Путін не має шансів» (УНІАН). Однак за цих реалій більш,ніж неможливе,мусимо зробити ми – всі,хто в Україні сущий. Будьмо!