«Якби ви вчились так,як треба,то й мудрість би була своя». Ця Шевченкова настанова-докір по-особливому актуальна для кожного з нас,нині сущих. А ще більше – тих,хто розпочинає свій навчальний рік. Можливо,нова генерація нарешті зрозуміє аксіому,що в жодну добропорядність імперії зла не тільки не можна,але й злочинно вірити. Тож,коли Москва говорить про мир,то вже запущена в хід зброя і втілюється в життя традиція «Русского мира» у сатанинському стилі «принуждения к миру».

Та найістотніше те,що,коли Росія творить пекло в Україні,крок за кроком реалізовуючи стратегію реанімації імперії зла,Європа,куди після,не дай Бог,знищення нашої держави вступлять «собиратели»,фактично залишається вірною принципу «Моя хата – скраю». Висновків із трагічних уроків історії вона,за незначним винятком,так і не засвоїла. Та коли президент Литви Даля Грібаускайте відчайдушно переконує,що Росія здійснює агресію не лише щодо України,а й проти Європи,канцлер Німеччини заявляє,що не треба допомагати Україні зброєю,чотири країни ЄС (у їх числі – Словаччина,Чехія,Угорщина) правом свого вето обіцяють не допустити третього рівня економічних санкцій проти Росії…

На цьому фоні – парадоксальні реалії. Після мінських перемовин агресор різко посилив свої позиції. Чеський дипломат та речник Єврокомісії в Україні Давід Стулік вернув увагу,що 27 серпня,на другий після переговорів про мирне розв’язання конфлікту,«почалася відкрита російська агресія на українську територію. Це правда,що ця агресія відбувалася тривалий час,починаючи з Криму,але тепер стало очевидно,кримський сценарій відбувається і на материковій Україні… Страусиний підхід найменше допоможе у цій ситуації. Завтра ми можемо зіштовхнутися з повномасштабною війною. А післязавтра ми,у деяких частинах Заходу,можемо стати суб’єктами подібної агресії».

Зрештою,і міністр оборони Валерій Гелетей на телеканалі «Інтер» наголосив: «Інформація,що рухаються російські війська – це дійсно підтверджено як розвідкою,так і відповідними іншими службами,і очевидці їх бачать зараз в місті Донецьку». Очевидно,після недавнього путінського твердження щодо окуповних східних територій України та вимоги до Києва сідати за стіл переговрів зі створеними Москвою «ДНР» і «ЛНР» ,Москва намагатиметься спрямувати розвиток подій у руслі «дороговказу царя»: «Восточная Украина – это Новороссия». Те,що світ знає правду про реалії та наміри Кремля,наразі ситуації не змінює. Хай і,як зазначив на своїй сторінці в Facebook радник міністра оборони України Зорян Шкіряк,«ватажок міжнародної терористичної організації «Кремль» Путін офіційно визнав створену ним же міжнародну терористичну організацію «Новоросія»,що «цинізм цього морального виродка не дивує… Раніше-пізніше,кривавий пу відповість за все».

Звісно,такий розв’язок неминучий. Однак не відомо,коли це станеться в часі та яку ціну доведеться за це заплатити людськими життями. Хоча й українське керівництво докладає відчайдушних зусиль,аби спробувати перевести розвиток подій у мирне русло. З цією метою 1 вересня,у 75 роковини офійного початкуДругої світової війни,у Мінську відновилися переговори щодо припинення сучасної війни Росії проти України. Але про готовність Москви домовитися відверто сказав очільник українського Уряду Арсеній Яценюк: «Єдина країна,яка не знає,що війна розв`язана безпосередньо Російською Федерацією,- це сама Росія».

Тож,спробуємо подумки перегорнути кілька сторінок тижня,що вписані в історію кров’ю мужніх українських воїнів,які намагаються врятувати свою країну та Європу від «визволення» московською ордою.

«Головна наша мета – це мир»

Зустрічі у Мінську привели до певних результатів,вважає Президент України. «Головна наша мета – це мир. Ми вимагаємо рішучих дій,які здатні принести мир на українську землю»,- заявив Глава Української держави (тут і далі посилаємося на прес-службу Президента України). У ході зустрічі обговорювалось ключове питання – закриття українсько-російських кордонів для унеможливлення переміщення техніки,найманців та боєприпасів. Наголошувалось на важливості консультацій прикордонників для реалізації цього завдання. Президент повідомив,що за результатами переговорів мають розпочатися консультації між начальниками Генеральних штабів. «Ми домовилися,що через тристоронню контактну групу проведем консультації для того,щоб якнайшвидше перейти на режим двостороннього припинення вогню,контроль за яким буде здійснюватися представниками моніторингової місії ОБСЄ»,- поінформував він. Петро Порошенко акцентував на тому,що під час всіх зустрічей у Мінську мова йшла про імплементацію мирного плану Президента України з врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях. «Ми наполягли на тому,щоб в першу чергу було досягнуто домовленість про забезпечення свободи для українських громадян,які незаконно утримуються»,- повідомив Президент. «Логіка мирного плану в решті решт була підтримана всіма без винятку главами держав»,- зазначив Петро Порошенко.

«Це фактична окупація… Агресор не зупиниться на Донбасі»

Лідер громадської ініціативи «Права справа» Дмитро Снегирьов наголошує,що «є дійсно факт зовнішньої агресії. Треба визнати: народ України потерпає від Росії. Треба не просто оголошувати воєнний стан,а визнати,що війна в самому розпалі. Війну вже визнав Держдеп США,інші інституції,а наша Рада нацбезпеки і оборони робить вигляд,що такого немає. Пробують маніпулювати проблемою чи її нівелювати» (тут і далі посилажмося на Gazeta.ua). На його думку,«мабуть,знову йдуть якісь підкилимні ігри в український парламентаризм. Бо запровадження воєнного стану автоматично тягне пряме президентське правління. Тоді будуть скасовані парламентські вибори 26 жовтня. З грою в український парламентаризм і пов`язане небажання керівництва АТО визнавати той факт,що Україна наразі стала ареною збройного протистояння Росії». У той же час,експерт переконаний,що «тверда позиція Петра Порошенка на переговорах у Мінську щодо подальшої ліквідації квазіутворень «ДНР» та «ЛНР» та непорушності територіальної цілісності спонукали Путіна перейти від завуальованої військової підтримки до прямого збройного втручання». При цьому він уточнює: «Російські війська вторглися вже на 50 кілометрів вглиб нашої території. Це фактична окупація. Є Президент,як верховний головнокомандувач,а є ж іще міністр оборони. Це небажання Гелетея визнати свої провали». Снєгирьов вважає,що за місяць маємо три військові «котли»,куди потрапляють не батальйонні угрупування,а цілі з`єднання. В «котел» — Іловайськ потрапили понад 4 тисячі військових. «Фактично громадськість бере на себе функцію зовнішнього контролера за фактами подій в АТО. Це кричущі моменти,- підкреслює він. – Якби не втручання громадськості,яка повідомляє про «котли»,мали б знищення частин регулярної армії та добровольчих батальйонів».

Як вважає аналітик,«зараз логічний крок – відміна парламентських виборів,оголошення воєнного стану,введення прямого президентського правління. Далі – проведення не часткової,а загальної мобілізації. Треба сказати відверто: три попередні мобілізації провалилися. Народ повинен знати,що проти нього ведуть війну. Якщо Президент називає її Вітчизняною,українці мають піднятися». Прогнозуючи подальший розвиток подій,Снегирьов не сумнівається,що «Агресор не зупиниться на Донбасі. Стоїть питання про відчленування як мінімум половини України. Мета даної агресії отримати не дві області,а ще мінімум шістьох – те,що росіяни називають «Новоросією». Під загрозою ще Харківська,Одеська,Миколаївська,Запорізька,Дніпропетровська,Херсонська. В будь-який момент вони можуть стати не тиловими областями,а передовою. Вже немає часу гратися». На думку експерта,Президентові слід докорінно міняти Міністерство оборони,його керівництво. «Якщо воюємо – всі повинні бути підпорядковані одному центру,- пояснює він. – А так бачимо,що виходить командир батальйону Семен Семенченко і починає вчити генералів,як треба воювати,- це дурня. Я розумію,що людина вже бачить себе в парламенті за списками Коломойського». А відтак резюмує,що «ситуація на Донбасі – тут і бездарне керівництво,і здача інтересів. 23 роки в нас були паркетні генерали,які не мали військового досвіду та розвалювали армію».

«Найпотужніша зброя – у руках громадян,щоб захистити країну»

Звертаючись до співвітчизників із нагоди проведеня дострокових парламентських виборів 26 жовтня,Президент України підкреслив: «Потужний суспільний запит на перезавантаження влади є більше ніж очевидним. Вибори – найкращий спосіб люстрації. І починати очищення слід з найвищого законодавчого органу». Він нагадав,що «теперішній склад Верховної Ради протягом півтора року був опорою Януковича. І більшість саме цих депутатів ухвалювала диктаторські закони,які забрали життя Небесної Сотні. За це треба нести відповідальність – і кримінальну,і політичну.Чимало депутатів,які засідають або числяться в Раді – якщо не прямі спонсори та спільники,то симпатики бойовиків-сепаратистів». Глава держави наголосив,що в цілому склад Верховної Ради не відповідає політичним настроям української громади. Хоч від попередніх виборів минуло лише два роки ,та суспільство настільки швидко змінилося,що депутати не встигають за його історичним поступом. Президент зазначив,що з чинної Верховної Ради не знімається відповідальність за долю країни,що депутати працюватимуть до обрання нового Парламенту. Він сподівається,що народні,з дозволу сказати,обранці,вже у вересні ратифікували Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Президент,гарантуючи,що вибори пройдуть чесно,демократично й прозоро,нагадав: «Виборчий бюлетень – це найпотужніша зброя в руках громадян,щоб захистити країну». А відтак висловив надію,що виборці не дадуть «жодного шансу п`ятій колоні та силам реваншу».

«…таємно будуть співчувати і підігравати Україну»

Політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Володимир Горбач вважає,що «Назарбаєв і Лукашенко можуть стати українськими союзниками. Але тут є певна специфіка. Вони можуть ними бути,але таємно. Адже залежність Лукашенко і Назарбаєва від Росії і російського президента є більшою,ніж від України і її президента. Хоча особисті відносини Лукашенка і Порошенка є кращими,ніж ,скажімо,в Лукашенка і Путіна» («Тиждень»). Експерт додає,що Білорусь і Казахстан зацікавлені у тому,аби євразійська інтеграція не поглинула їх. «Білорусь і Казахстан зацікавлені в тому,аби євразійська інтеграція не поглинула їх повністю. Аби ця інтеграція не була доведена до війни і приєднання якихось російськомовних територій цих держав до Російської Федерації. На українському прикладі вони побачили,як це відбувається»,- додав Горбач.

«Вони (Білорусь і Казахстан. – Ред.) цього не хочуть і таємно будуть співчувати й підігравати Україні,її президенту. Але ці країни не зможуть,умовно кажучи,встати з відкритим забралом і відкрито виступити проти»,- переконаний політичний аналітик. «Білорусь і Казахстан лише будуть підігравати. Це може виражатися у поведінці за столом під час засідання. Це не буде відкрита критика російської позиції,але це може бути підтримка української. Втім,ці країни ніколи не стануть відкритими союзниками України»,- переконаний Горбач.

«Кремль не піде на припинення військових дій»

Переговори за участі Петра Порошенка і Володимира Путіна не дали очікуваних результатів,оскільки Росія хоче стати імперією,а без України це не можливо. Про це сказав перший очільник незалежної Білорусі (1991 – 1994) Станіслав Шушкевич в інтерв`ю «Радые Рацыя». «Кремль не піде на припинення військових дій,тому що в нього немає іншого шляху. А Президент України Петро Порошенко не погодиться на будь-які інші умови. Якщо Європа випрацює якусь принципову і впливову позицію,то надія на вирішення конфлікту ще є»,- підкреслив Станіслав Шушкевич (тут і далі посилаємося на версію dt.ua). Він додав,що росіяни підтримують Путіна,сподіваючись на краще життя. «Російська влада,звісно,цього їм дати не може,але певна перемога їх мобілізує»,- сказав перший голова Верховної Ради незалежної Білорусі,додавши,що «хотів би помилитися». «Якщо Кремль відступить від того,що почав,він втратить вагу і всередині,і в світі,а тому,боюся,війна продовжиться. Росія думає,напевне,що імперії без України бути не може»,- додав екс-голова ВР Білорусі.

«…той і виграє війну»

Альона Гетьманчук,директор Інституту світової політики (Institute of World Policy),у своєму «Щоденнику євроатлантиста» («УП») згадує,що під час Бухарестського саміту НАТО «під проводом Меркель Україні зарубали План дій щодо членства в НАТО». У той же час,начебто зараз канцлер Німеччини розчарувалася в господарі Кремля. «Але у випадку з Меркель треба розуміти: розчарування у Путіні не означає автоматичної любові до Порошенка. Чи якогось іншого українського політика,- вважає Гетьманчук. – Вона,за деякою інформацією,вважає політиків з нашого регіону страшно безвідповідальними і такими,що думають про свою кишеню набагато більше,ніж про свою країну». Відтак вона констатує,що «Путін доказав: де Росія – там війна. У Меркель є шанс доказати: де ЄС – там мир». Роздумуючи про подальший розвиток ситуації в Україні,експерт висловлює припущення: «На чиєму боці Німеччина,той і виграє війну. Війну не лише у тактичному,а й стратегічному сенсі. І я чомусь більш ніж впевнена,що Меркель набагато приємніше,коли її називають Фрау Європа,а не Фрау Ріббентроп».

«Народ України буде боротися до останнього»

Ми стали заручниками геополітичних інтересів інших держав,і на півночі та заході вирішують: бути чи не бути Україні. На цьому акцентує увагу аналітик Ганна Маляр,кандидат юридичних наук,експерт-кримінолог. Вона підкреслює,що «поширюється інформація про змову Росії та Німеччини,про домовленості з нашим керівництвом,про межу по Дніпру та багато інших версій апокаліпсису. Але,в усій цій історії ніхто не згадує про позицію українського народу» (тут і далі посилаємось на «Українську правду»). Водночас експерт констатує: «Нам же,простому люду,ніколи не відкриють таємницю,про що саме домовлялись на тих зустрічах у верхах. Для нас зроблять заяви дипломатичною мовою ні про що. І лише через десятки років знайдуться додаткові протоколи до нового «пакту Молотова–Ріббентропа»,або взагалі не знайдуться». Незважаючи на те,що зараз не середньовіччя,українці – нація освічена,з відчуттям власної гідності,із громадянською позицією,міжнародна спільнота,передовсім «президенти інших країн не беруть до уваги потенціал спротиву нашого народу». Як зауважує Маляр,цілком вірогідно,що світ переконаний,наче «ми приймемо умову шматування України»,оскільки свого часу «ми пасивно «проковтнули» анексію Криму». Вона зауважує,що захід спостерігає,«а країна-агресор використовує – відкриті кордони,зради командування,відсутність належного озброєння в наших вояків,подорож білих «Намазів». Росія навмисно провокує розкол у нашому суспільстві,а ми підхоплюємо ці смертельні для України теми – «Бог із ними,з Донбасом і Кримом,а от уже Київ ми не віддамо»,«східняки не патріоти»,«чого мусять гинути лише західні українці»,«поверніть чоловіків додому» тощо». Ганна Маляр переконана,що «зараз запобігти реалізації планів Росії та ЄС зможе лише наша категорична відмова шматувати Україну та впевненість у перемозі. Мусимо попередити всіх російських та західних політиків: народ України буде боротися до останнього й змінювати географічні карти ще зарано».

«Пакт Путіна-Меркель по встановленню контролю над Україною»

Президент Росії Володимир Путін і федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель створили план по встановленню контролю над Україною. Таку думку висловив економіст і колишній радник президента РФ Андрій Ілларіонов у своєму блозі. «У дні 75-й річниці укладення пакту Молотова-Ріббентропа по встановленню контролю за Центральною та Східною Європою пан Путін спільно з пані Меркель підготував – і,судячи з усього,не без шансу на успіх – пакт Путіна-Меркель по встановленню контролю над Україною»,- пише він (тут і далі посилаємося на «Гордон»).

Експерт вважає,що,незважаючи на всю уявну різницю в позиціях,у керівників Росії та Німеччини є багато спільних точок дотику в українському питанні. «Негативне ставлення Меркель до зближення Грузії і України з НАТО добре відомо ще з Бухарестського саміту 2008 року,коли саме фрау з Берліна заблокувала отримання обома державами планів дій з членства в НАТО.

На початку літа цього року Меркель справила враження на спостерігачів,запропонувавши як «парламентера» на українсько-російських переговорах путінського кума Медведчука»,- вважає експерт. На думку Андрія Ілларіонова,спільна позиція Путіна-Меркель виглядає приблизно таким чином:

– Двостороннє безумовне припинення вогню,що автоматично означає легалізацію сепаратистів і перетворення їх на легітимну сторону на наступних нескінченних переговорах;

– Визначення внутрішньополітичного устрою України не Україною,а Росією і Німеччиною,в результаті якого східним регіонам України буде наданий особливий статус,тобто створення «українського Придністров`я»,улюбленої путінської «Новоросії»;

– Відмова України не тільки від вступу в НАТО,але і від будь-якого зближення з НАТО,що залишить її під постійною загрозою ударів з боку агресивного сусіда;

– Відмова України від вступу до Євросоюзу;

– Вирішення газових питань,задля більшого задоволенню Газпрому та Німеччини;

– За згоду України за всіма цими пунктами «Новоросія» на Донбасі отримає від Євросоюзу (Німеччини) 500 млн євро.

Ілларіонов вважає,що начебто Глава Української держави вже погодився на подібні умови перемир`я. «По-перше,Порошенко вже заявив,що на зустрічі в Мінську має намір домовлятися про мир. По-друге,він вже прийняв півмільярдну «цукерочку» – один з ключових елементів пакту Путіна-Меркель – економічну допомогу Донбасу (сепаратистському). По-третє ,очевидно,прийняття пакту Путіна-Меркель далося П.Порошенку нелегко,і тому одразу ж після переговорів з Меркель,Порошенко зв`язався з віце-президентом США Дж.Байденом. Однак,судячи з усього,адміністрація Обами обіцяла Україні лише економічну допомогу»,- вважає Ілларіонов.

«А такі речі не прощаються»

Данський та азербайджанський політолог Райіс Гасанли переконаний,що «виклик,який президент РФ Володимир Путін кинув Заходу,в першу чергу,відбився на самій Росії. Тепер відбудеться або швидкий розпад Російської «імперії»,або радянсько-олігархічна консервація країни» (УНІАН).

Він нагадує,що ще в березні поточного року екс-держсекретар США Хілларі Клінтон порівняла дії президента Росії Володимира Путіна стосовно України у зв`язку із захопленням Криму з діями Адольфа Гітлера. Хоча,на думку експерта,«Гітлер у своїх агресивних діях до початку Другої світової війни був набагато поряднішим за господаря Кремля,бо діяв відкрито,вводячи свої війська в сусідні держави під гаслом захисту німецької меншини».

Констатуючи,що Путін,як нащадок радянської кадебістської підступної школи,видавав російських військових на території української автономії в Криму за бандформування,які прикупили спецодяг і сучасне озброєння в модних супермаркетах,аналітик ставить запитання: «Якими ідеалами він керувався,роблячи замах на суверенну і братську державу?». Гасанли наголошує,що реаніматора московської імперії влаштовувала Україна з олігархічним керівництвом бездарного Януковича,яка повинна була стати в путінському Євразійському Союзі черговим сателітом Кремля та,як Вірменія,виконувати роль буферної зони щодо Заходу в черговий холодній війні.

Експерт зауважує,що в Україні «Путін пішов ва-банк і поставив на карту долю власної країни. На кону сьогодні або відродження радянського,але,на відміну від сталінського,олігархічного Євразійського союзу з корумпованою владою,або розпад імперської Росії на нові суверенні держави».

Тож,втрачаючи глузд на рівні світового гравця,«сьогодні Путін підставив під економічний удар клан свого олігархічного оточення,яке тільки на Криму втратило десятки мільярдів доларів. А такі речі не прощаються навіть «покровителю».

«2014 виглядає досить песимістичним»

Впливовий американський футуролог,філософ,політолог,політичний економіст і публіцист японського походження Френсіс Фукуяма вважає,що «в довгостроковій перспективі Путін слабкий,і він сам це розуміє. У Росії одномірна економіка,прив`язана до нафти. З урахуванням сланцевої революції,російські енергоносії втратять монополії. А економічних можливостей диверсифікувати ці ризики в країні немає. І є вже багато ознак того,що люди рано чи пізно усвідомлять,що країна управляється групою корумпованих клептократів» (тут і далі посилаємося на «Українську правду»). Водночас він констатує: «Ми з вами не можемо знати,до чого готується Володимир Путін. Але деякі речі мені здаються дуже тривожними. Путін зараз дуже динамічний,і в разі якихось кроків,контролювати його буде неможливо…Сьогодні Росія кинула всім виклик. Це почалося з Грузії,але абсолютно очевидним стало з анексією Криму. Адже по суті,таким чином Росія дала зрозуміти російському подружжю на території Казахстану,Узбекистану,Естонії,Молдови та інших країн,що якщо вам щось не подобається,просто зверніться до нас і поскаржтеся,і ми вам допоможемо».

При цьому аналітик вважає: найнебезпечніше,що «Володимир Путін вже перестав контролювати ситуацію. Трагедія з малазійським лайнером – красномовне свідчення цьому. Я впевнений,що він не хотів збивати цей літак,це створювало йому лише проблеми. Але він не може контролювати,яким чином сепаратисти будуть використовувати озброєння,яке він же їм поставив». Фукуяма також висловлюється з приводу доцільності порівняння «собирателя русских земель» з Адольфом Гітлером. «Велика частка правди в подібному порівнянні полягає в тому,що Путін використовує етнічне питання в зовнішній політиці. Друга світова війна почалася під приводом того,що Гітлер хотів захистити німецькомовне населення в Судетах,у Польщі та інших частинах східної Європи. Він вважав,що це дає йому право використовувати агресію проти цих країн. І в цьому сенсі Путін робить рівно те,що робив Гітлер»,- зазначає він. А відтак підкреслює,що господар Кремля,використовуючи фактор російської меншини в ряді країн,справді дуже схожий на свого німецького попередника. Фукуяма вважає,що у ряді своїх оптимістичних прогнозів (після падіння Берлінської стіни у 1989 році) помилявся. Він зауважує,що «2014 виглядає досить песимістичним. Тому що ми бачимо анексію Криму Росією,нестабільність на Близькому сході,спостерігаємо,як швидко розвивається комуністичний Китай… І все це,звичайно свідчить про деякий відступ від демократичного розвитку світу».

Безумовно,твердження,що нині на території України вирішується доля Європи,навряд чи можна назвати перебільшенням. Аналітики вже звертають увагу,яка країна може стати наступною жертвою російського шовіністичного імперіалізму. Генерал Вальдемар Скшипчак вважає,що Путін не затримається в Україні,наступною жертвою стане «Польща,здатна захищати себе три дні» («Тиждень»). Правда,нині Варшава не має мужності (зважаючи й на відому позицію Берліна) реально допомогти Києву. Як заявив прем’єр-міністр Польщі,виступаючи під час засідання Сейму,його країна не може самостійно підтримувати Україну та пропонувати рішення,котрі «гордо звучать,але не будуть прийняті та залишать Польщу поза межами».

Складаєтьтся враження,що Європа,фактично заговорюючи проблему російської агресії вірогідністю економічних санкцій проти країни-окупанта,сама стає бранкою путінської геополітичної стратегії. Тож,Україні залишається сподіватися тільки на власні сили. Про це в міру своїх можливостей намагалися нагадати і ЗМІ: «Антиукраїнський легіон» («УТ»),«У Москві визнали,що полонені десантники – росіяни» («УП»),«Росія відкрила новий фронт наступу в напрямі Маріуполя» («Дело»),«Старт політичного сезону: хто і з чим прийшов» («Коментарі»),«РФ продовжує постачати зброю бойовикам: в Україну перекидають ЗРК «Бук» і танки – Пентагон» (УНІАН),«Угорщина хоче створити проросійську коаліцію в ЄС» («ЄП»),«ООН: проросійські бойовики в Україні винні у вбивствах,викраденнях і тортурах» (Радіо Свобода),«Польський генерал: без підтримки НАТО Польща зможе захищатися три дні» («Тиждень»),«Партію «Солідарність» перейменували у «Блок Порошенка» («ДТ»),«Росія почала війну за сухопутний вихід до Криму – NYT» (УНІАН),«Посол України при ЄС закликає Європу надати Україні військову допомогу» (ZIK),«Поляки – українцям: Не розраховуйте на Німеччину і Францію» («День»),«У Луганській області бойовиків замінили частинами російської армії» («ДТ»),«Україна вирішила відновити курс на членство в НАТО» («Голос Америки»)…

Незважаючи на більш,ніж суворі реалії,Україна намагається вистояти. Зрештою,навіть у Росії,де 85% населення – «колективний Путін»,все частіше висловлюється переконання,що кремлівський режим «водночас завалиться»,що «судити їх все одно будуть. Судитимуть навіть пам`ять про них… Ми переживаємо останню сторінку нашої спільної історії. Найганебнішу. І ганьба ця не стільки в Путіні,скільки в нас» (публіцист і політолог Георгій Сатаров,«ПіК»).

Та,безумовно,наразі ж кожен наступний день,окрім сподівань,нестиме нові,все суворіші випробування. Поза сумнівом,ми здатні не тільки вистояти,але й перемогти кривавого путлера. Звісно ж,тоді,коли (за умов виборчої кампанії,переформатування політичних структур) будемо разом,коли не дамо себе роз’єднати за партійною,релігійною,мовною ознаками. Тим паче,що ворог зняв майже усі маски добропорядності,а поразка – стовідсотковий синонім смерті. Адже Шевченкова настанова «Борітеся – поборете!» – нині не просто актуальна. Вона рятівна.

Тож попереду,як наголошував Президент України Петро Порошенко під час засідання РНБО,«справжня боротьба за незалежність України». А коли,перефразовуючи Шевченкове,нам Бог помагає,перемога,якими б трагічними не виявилися найближчі дні,тижні,місяці,також неминуча. Будьмо!