У Ковель приїхав побачити сина та друзів. Його день розписаний по хвилинах. Часто відволікається на телефон: бойовий офіцер,він відповідальний за долю кожного зі своїх підлеглих.,- інформує «Телевізійний центр Ковель».

«Офіцер — це не та людина,яка біжить з пістолетом попереду роти,як ми звикли бачити в кіно. Ні! Це той,хто навчить. Підкаже. Пояснить. Людина,яка навчить тебе виживати в тому безладі і хаосі війни. І при цьому — не втратити людське обличчя,виконуючи поставлене завдання. Бо головне – живим повернутися додому»,- зауважує Євген.

В актовій залі ковельської ЗОШ№10 Євген Селін зустрівся з вчителями та учнями навчального закладу. Вони передали одному з командирів «Айдару» 20 комплектів військової форми,термобілизну на інші необхідні в солдатському побуті речі. Все це на суму понад 7,5 тисяч гривень колектив школи зібрав за час проведення акції «Замість мертвих квітів — життя солдату».

«Батьки п`яти наших учнів перебувають в зоні АТО. Надзвичайно боляче говорити про те,що батько нашої учениці,відмінниці в навчанні з 8-В класу Тетяни Шилік загинув і буквально 1 вересня відбувся похорон . Тому наші діти,та й ми всі надзвичайно боляче все це переживаємо. Бо поміж нами є діти,батьки яких в зоні АТО — і ми їх сприймаємо як своїх рідних дітей. Крім того,в нашій школі навчаються 4 -ро дітей,які прибули до нас з Луганська. Це так звані внутрішні біженці…»,- каже директор ЗОШ №10 Світлана Шворак.

Зустріч із справжнім захисником Вітчизни була зворушливою: хлопці тисли герою руку. Дівчата не приховували сліз,переповідаючи,що писали на фронт у своїх «Листах солдату».

«Ми писали,що розуміємо: вони воюють за нас. Я наприклад,писала,що буду за них молитися щодня. Кожен день ми розуміємо,що наша буденність неважлива в порівнянні з тим,що роблять зараз наші хлопці на війні. Поки я стою тут,хтось,можливо,ризикує життям і проливає свою кров за мою свободу,за моє майбутнє. Тому їм хочеться тільки подякувати і передати їм,що ми все розуміємо. І ми ніколи їх не зрадимо»,- говорить учениця ЗОШ №10 Мирослава Воробей.

«Ми гордимося ними. Всіма тими,хто поїхав з будь-якого міста. Хто,незважаючи на вік і,можливо,якісь свої почуття,покинув власну домівку,сім`ю,роботу — і поїхав туди. І дехто з них не повернувся…»,- каже Оксана Шатрова.

Діти також подарували «айдарівцям» вишиті власноруч рушнички. А проводжали гостя з посмішками. І надією. На те,що наші воїни обов`язково вистоять та переможуть.