Чорні траурні стрічки над синьо-жовтими знаменами знову засвідчили,як ще далеко Україні до свята спільної перемоги. Президент Петро Порошенко після трагедії,що сталася в Луганську та Маріуполі,констатуючи,що «Україна сьогодні сумує за загиблими героями»,водночас підкреслив у своєму зверненні до співвітчизників: «Заради миру в Україні ми будемо діяти рішуче і цілеспрямовано». Та справа в тому,що ціна виходу зі стану війни кардинально інакша в розумінні Києва та Москви. Тож навіть тоді,коли президенти,спілкуючись по телефону,роздумували про врегулювання ситуації,російські «миротворці» бомбардували Горлівку,організовували танковий марш у Сніжному. Це – не тільки лукавство,це – стиль,багатосотлітня традиція,від якої не збирається відмовлятися Кремль.

Минулий тиждень,коли Глава Української держави здійснив свої перші кадрові призначення,означений фактичним поглибленням збройного протистояння в Донбасі (попри обіцянки міністра оборони,що АТО – на завершальній фазі) й невдалою спробою добитися від Росії цивілізованого підходу щодо газопостачання… Нестримний регіт Лаврова у відповідь на констатацію міністра закордонних справ Польщі,начебто Росія вже не повторить кримський сценарій на Донбасі,поява російських танків – це лише штрихи до того,що Путін залишається одержимим манією реанімації імперії і не збирається зупинятися. Навіть якщо йому допоможуть це зробити,то кардинально ситуація не зміниться,оскільки нинішня РФ – це в значній мірі «колективний Путін»,який хоче «освобождать» Україну від українців,Європу від свободи. А набір засобів,як і традиційно в російській геополітиці,– далекий від моральних принципів.

Проблема ускладнюється тим,що Україна фактично розпочала формувати свої Збройні сили. Але це не означає,що в керівництво силових структур уже позбавилося українофобів,тих,хто працює на іншу державу. Якщо генерал Олександр Скіпальський,ще перебуваючи на посаді голови управління СБУ у Донецькій області,висловлювався про те,що 90 відсотків есбістів тоді працювали на Росію,то нині,безумовно,такого разючого числа немає. Але,зважаючи на постійні «пастки»,які влаштовують підготовлені в РФ бойовики для українських вояків,можна не сумніватися: інформацію про передислокацію,особовий склад,наявність зброї «зливають». Цілком вірогідно,і з високих кабінетів. Чи не це призвело до того,що в ніч з четверга на «чорну п’ятницю» (13 липня) потрапили в засідку вояки 79-ї окремої аеромобільної бригади? Чи не після «зливу» інформації 14 червня,уночі під час посадки у Луганську бойовиками збито Іл-76 – всі 40 українських вояків і 9 членів екіпажу загинули? Чому літак мав приземлитися поряд із територією,яку контролюють російські окупанти,чому не було у супроводі жодного винищувача…

Відповіді на ці та інші «чому» має дати слідча комісія. Однак уже зараз цілком зрозуміло,які справжні наміри Москви. Йдеться ж не просто про «подарунок» путінців з нагоди першого тижня після інавгурації Президента України. Це передовсім – підтвердження і попереджень генерала армії Євгена Марчука про новий «початок» агресії та екс-президента Грузії Михайла Саакашвілі,що «собиратель» спробує за 6-7 тижнів анексувати Донбас.

Аби вкотре переконатися,який алгоритм запрограмовано на найближче майбутнє,спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок тижня,що вже став надбанням історії.

«Вже передові загони «Русского мира» в Україні»

Поява російських танків на території України,удень,коли по телефону спілкувалися президенти нашої держави та РФ,не випадкова. Кремль,скориставшись миротворчими ініціативами України,намагатиметься різко погіршити ситуацію на Донбасі. Так вважає перший голова СБУ,колишній Міністр оборони,екс-Прем’єр-міністр України генерал армії Євген Марчук. Він зазначає: «Саме такої відповіді Росії на мирні ініціативи Президента Порошенка я й чекав. І з глибоким сумом дивувався наївності деяких наших політиків,зокрема й з нової команди Президента. Це лише початок» (тут і далі цитуємо «День»). Марчук звертає увагу на велику ділянку кордону (близько 100 км.),яка відкрита повністю. А відтак висловлює версію,найближчим часом втілюватиметься в життя відома російська методика – «зараз вони зволікатимуть,заговорюватимуть зуби,а паралельно максимально активно насичуватимуть цей регіон воєнізованими структурами й технікою. Звісно,при цьому говоритимуть: ми не знаємо,хто це такі й чия це техніка». Генерал армії прогнозує подальший розвиток подій: «А далі на переговорах з їхнього боку з’явиться абсолютно новий компонент,суть якого буде приблизно такою: «Товариші,та ви ж Донбасом не володієте й не управляєте». Тут я згадую,як кілька днів тому з російського боку хтось сказав,що ДНР і ЛНР – це вже передові загони «Русского мира» в Україні». Його вкрай непокоїть те,що досі кордон не закрито,ще не оголошено про воєнний стан,який би дозволив увести військові структури в прикордонну зону на своїй території. «Я вважаю,що це диявольський знак стрімкого погіршення ситуації на Донбасі,– наголошує Євген Марчук. – Якщо влада буде дуже довго зволікати,Росія отримає додаткові аргументи в переговорах. Це технологія – створювати свою переговорну базу й важелі по відношенню до партнера». А наостанок він адресує і новим українським владцям запитання: «Коли вже почнуть хоча б чути людей,які знають цей російський предмет?»

«Авторитарна Росія неминуче розпадеться»

Російські політики Леонід Ґозман (директор гуманітарних проектів «Роснано»,президент Загальноросійського суспільного руху «Союз правих сил») і Володимир Рижков (співголова політичної партії «Республіканська партія Росії – Партія народної свободи»,очільник суспільного руху «Выбор России») висловилися (див. «Руйнівник Путні» у виданні «Український тиждень») про наслідки політики Кремля щодо України. Вони зійшлися на думці,що «собирательство» завершиться крахом Путіна і розпадом Росії. Зокрема Леонід Ґозман констатує: «Багато в кого склалося враження,ніби Владімір Владіміровіч збожеволів. Підставою так міркувати є те,що він «купив» півострів за шалену ціну. Ціна Криму і всієї антиукраїнської авантюри неймовірна для Росії: це і $5-6 млрд щороку тільки на підтримку анексованого регіону,тамтешнього рівня життя. Це й довгострокові економічні санкції,вкрай руйнівні для Росії. Це і втеча капіталу,міжнародна ізоляція,неминуча гонка озброєнь,яка колись зламала СРСР». На його думку,справа навіть не у санкційних списках: їх московські дипломати,може,за щось і виміняють. Йдеться про втрату довіри до країни,яку західні еліти бачать не стратегічним партнером,а радше ворогом. «Маючи на увазі саме оце,й кажуть,що Путін з’їхав із глузду. Хоча насправді це не так. Усі його дії диктує одна не вельми таємна мета: він почав губити легітимність усередині Росії»,- пояснює політик. На його думку,Путін,який уже 15 років при владі,втрачає харизму,тому й намагається залишитися «собирателем русских земель». У цьому контексті Володимир Рижков наголошує,що «для Путіна найголовніше – перезавантажити свою владу. Першу легітимність,нагадаю,він здобув завдяки Чечні. Другу – завдяки швидкому економічному зростанню. Останній сплеск – 2008 рік – грузинська війна. Зараз у нього четвертий пік легітимності». Зважаючи ж на тенденції,він переконаний,що «Росія стала на дуже небезпечний шлях. У нас увиразнюються серйозні проблеми в економіці,неабияк наростає технологічне відставання,ми впадаємо в сильну залежність від Китаю,водночас рвемо зв’язки із Заходом. Водночас від нас утікають люди й капітали,50% молоді бажає виїхати з РФ. Ми збільшуємо імперські видатки на тлі країни,що потопає». Рижков робить встновок,що «приєднання Криму,утримування пострадянського простору – це системна помилка Путіна,яка повалить його режим. Чи збережеться при цьому Росія як країна,велике питання». Натомість Леонід Ґозман не сумнівається: «Авторитарна Росія неминуче розпадеться. Вона не впорається з тягарем імперії. Контролювати військами територію ми нездатні. Ми можемо зібрати звідні загони,як у війні із Грузією,сприяти дивним діячам на Сході України,але утримувати силою величезні простори від Калінінграда до Далекого Сходу не вдасться». Він спростовує версію,начебто «харизма» Путіна у зв’язку із кримськими подіями – це надовго. «Як на мене,то через півроку народ Росії «стомиться від захвату». Це не означає,що люд вийде на вулиці боротися за мир,але він перестане бути демпфером економічних неприємностей. Революції,вибухи відбуваються не тоді,коли життя погане,а тоді,коли воно покращується менше,ніж очікували. У нас явно не буде покращення життя.А коли Росія не матиме грошей на власне існування,вона почне розпадатися».

«Ми не можемо,втративши Донбас,зберегти мир»

Радник президента Росії Сергій Глазьєв пропонує нанести з боку Росії удар по українській армії. «Хочу нагадати слова Черчілля: «Той,хто між ганьбою і війною вибирає ганьбу,отримує і війну,і ганьбу одночасно». Це сучасна війна. Це не означає,що нам треба рухати наші танки на Київ,але,принаймні,припинити геноцид населення ми вправі»,– зазначив він. (посилаємося на УНІАН).Сергій Глазьєв також пропонує: «Для цього достатньо закрити небо і використати той же механізм придушення військової техніки,який застосували ті ж американці в Лівії,які спочатку закрили небо,потім з повітря розстріляли бронетехніку,артилерію,авіацію і,таким чином,зробили той режим,з яким вони воювали,небоєздатним. У нас ще є можливість це зробити,через півроку такої можливості вже не буде». Він заявляє,що влада України взяли курс на мілітаризацію та мобілізацію населення проти російських окупантів. Пари цьому українофоб,сподвижник Путіна – продовжувача справи Гітлера,називає українських патріотів нацистами. «Подивіться динаміку – якщо в грудні нацистів було 2 тис. осіб в Києві,в лютому – 20 тис.,у травні їх вже 50 тис. разом з військовослужбовцями,в середині літа їх буде 100 тис.,у вересні їх буде 200 тис.,до кінця року вони поставлять під рушницю 500 тис. осіб»,- сказав Сергій Глазьєв і додав,що в Україні проводиться розконсервація військової техніки. «Ми отримуємо потужну військову машину,орієнтовану проти нас,нашпиговану нацистами,ідеологічно зарядженими проти Росії… Кінцевою метою цієї дії є війна з Росією. Ми не зможемо,втративши Донбас,зберегти мир,окільки наступна мета,яка декларується,– Крим»,– сказав він.

«Якщо ми запустимо переговори з сепаратистами»

Директор Інституту світової політики (Institute of World Policy) Альона Гетьманчук (вона – лучанка за місцем народження) попереджає,що «переговори з сепаратистами = Придністров`я на Донбасі» (цитуємо її блог у виданні «Українську правда»). На її думку «це,власне,те,чого добивається Росія: перетворити конфлікт між Москвою і Києвом у конфлікт між Києвом та Донецьком (чи Луганськом). Як тільки Київ вступить у прямі переговори з сепаратистами,це означатиме,що він визнає російський підхід до справи – це українська криза і Росія в ній,хто завгодно,але не безпосередня сторона конфлікту». Альона Гетьманчук звертає увагу,що коли «події розвиватимуться за таким сценарієм,то Росія ще й претендуватиме на посередника в переговорному процесі,гаранта політичного врегулювання і миротворця,нав`язуючи свої миротворчі сили під тим чи іншим соусом. А,як свідчить досвід Придністров`я,російські миротворчі сили дуже сильні в тому,щоб не мир гарантувати,а розвивати державне утворення в місці своєї дислокації. Бо у всьому світі успіх миротворчої місії вимірюється тим,наскільки швидко вона виконає своє завдання і залишить країну базування,а в російської мироворчої місії успіх – наскільки довго вона залишиться в іншій країні». Директор Інституту світової політики (Institute of World Policy) підкреслює: нині некоректно писати про українську кризу. «Треба писати про війну Росії проти України чи про російську агресію,про що завгодно,але не внутрішню українську кризу,– резюмує Гетьманчук. – Якщо ми запустимо переговори з сепаратистами – ми будемо грати під російську дудку».

«Без цього нічого не буде»

Екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі наголошує,що «Путін збирається протягом декількох тижнів викинути з Донбасу українські війська і просто загородити Луганськ і Донецьк колючим дротом. Це заготовка,яку Росія здійснила в 90-х роках в Абхазії» ( Gordonua.com). Він також зазначив,що «потрібно посилити антитерористичну операцію,тому що без серйозних дій зараз нічого не вийде. Україна повинна повністю переламати хід бойових подій. Без цього нічого не буде». Екс-президент Грузії впевнений: «Путін зараз буде імітувати припинення вогню і під цим соусом захоплювати східні області».

«Швидше за все,будуть політичні домовленості з Росією»

Політолог Олександр Палій переконаний,що у своїх кадрових призначаннях Глава Української держави опиратиметься на тих людей,яким довіряє. При цьому Палій висловлює і застереження: «По-перше,знайомих на всі посади не вистачить. По-друге,якість державного апарату таким чином може бути серйозно підірвана. Треба ставити не тільки тих,яким ти довіряєш,а й ефективних менеджерів,особливо у сфері національної безпеки й оборони. Не можна жертвувати ефективністю на користь політичної підтримки» (тут і далі цитуємо Gazeta.ua). На думку експерта,у силовому блоці найвірогідніша заміна міністра внутрішніх справ. «Гадаю,нинішні очільники СБУ,Міноборони і Нацгвардії задовольняють президента,- зазначає політолог. – А от міністра внутрішніх справ Арсена Авакова треба міняти. Коли від міністерства залежало багато,ми бачили явні провали в проведенні антитерористичної операції. Не були затримані урядовці Януковича,які підозрюються у скоєнні злочинів. Міліцію слід серйозно реформувати».

За його версією,заява Петра Порошенка про те,що АТО на Донбасі має закінчитися протягом тижня,означає насамперед політичне вирішення конфлікту,переконаний фахівець. «Не думаю,що буде жорстка зачистка терористів. Швидше за все,відбудуться політичні домовленості з Росією про припинення вогню і виведення російський диверсантів,- вважає Олександр Палій. – Гадаю,Порошенко представить Путіну такі аргументи,що Кремль погодиться на мирне вирішення конфлікту. Хоча факт непокарання терористів загалом негативний. Адже безкарність є поганим прикладом для інших. І у випадку ескалації нового конфлікту матимемо ті самі клопоти».

«Він може зупинитися в Україні – поки що»

Політолог і журналіст Віталій Портников піддає критиці європейських лідерів,які заграють із Путіним і досі не позбулися ілюзії щодо можливості переконати шовініста-реаніматора імперії зупинитися. Він зазначає: «Європейські політики,зрозуміло,не можуть сидіти склавши руки,коли російські війська діють в Криму,а російські диверсанти – на Донбасі. Саме тому їм важливо,щоб РФ заспокоїлася – навіть ціною таких українських поступок,які можуть на довгі роки виключити відновлення територіальної цілісності нашої країни та її європейську перспективу. Не випадково в «авангарді примирення» з Росією опинилися європейські ліві,неодноразово помічені в непристойних політичних угодах з Кремлем,а на підтримку російської політики щодо України і окупації Криму виступають європейські неофашисти – головні ідеологічні союзники путінського режиму». Роздумуючи про так звану «стратегію примирення»,аналітик зауважує,що справді «навіть найбільші шанувальники російських грошей в західних елітах хочуть,щоб Путін зупинився і залишив Україну в спокої». Проте Портников не сумнівається: «Але тільки Путін не заспокоїться. Не заспокоїться не тільки тому,що йому потрібна Україна,а тому,що зневажає Європу з її Олландом,Фабіусом,Штайнмайером,Соботкою та іншими примирителями,готовими за зайвий мільярд відмовитися від цінностей,на яких будується західна цивілізація». Експерт підкреслює,що «як і будь-який східний правитель,Путін поважає тільки силу. Він може зупинитися в Україні – поки що. Але він обов’язково вдарить в іншому місці. У Казахстані. У балтійських країнах. На Близькому Сході. Усюди,де буде можливість дестабілізувати ситуацію,він її дестабілізує,тому що саме так на Луб`янці,звідки родом Путін,розуміють роль «наддержави». «Наддержава» – це не особливі функції щодо стабілізації,а перетворення світу на криваве місиво задля доведення свого «рівноправності» з американцями». Портников не сумнівається: якщо європейці не розуміють цього сьогодні,то зрозуміють завтра. Однак,зауважує він,«плата за зволікання буде приголомшливою».

«Незабаром кремлівські пахани дуже пожалкують»

Восени цього року у видавництві «Зелений Пес» вийде книга Віктора Суворова (він же Володимир Рєзун) «Остання Республіка». У процесі підготовки видання до друку автор написав післямову,в якій проводить паралелі Останньої Республіки з Росією у зв`язку з військовим вторгненням в Україну. У своїй післямові Володимир Суворов нагадує (цей текст датовано 10 червня 2014-го),що « 1917-го року на уламках Російської імперії виникла нова,ще агресивніша держава,чиї вожді відверто оголосили свій план світового панування» (тут і далі посилаємося на сайт gazeta.ua). Відтак,здійснюючи екскурс в історію,автор згадуваної книги,називаючи окуповані Москвою країни,резюмує: «Проте втримати не змогли. Звідусіль їх вигнали. І от вони знову у Криму. Щоправда цього разу не «врізалися»,а вляпались. Незабаром кремлівські пахани дуже пожалкують про своє необачне рішення». Суворов зауважує,що нині імперський розмах усе ж значно менший. «Лінія фронту від Варшави,Будапешта та Праги відкотилася далеко на схід до Луганська,Слов`янська,Донецька,- констатує він. – Немає більше рішучості посилати у бій танки,ба й танки ті давно іржаві. Доводиться обмежитися послугами найманців». А після цього нагадує,що 1977 року було підписано Додатковий протокол до Женевських конвенцій. Згідно з цим документом,«упійманий найманець не може вважатися військовополоненим. На нього статус військовополоненого не розповсюджується. Тобто з ним належить чинити так,як чинять із озброєним горлорізом,який за гроші вбиває людей». Суворов (Рєзун) вважає,що «саме на таких продажних вуркаганів і роблять ставку кремлівські пахании». На його думку,«як не дивно це звучить,але кремлівські вожді провадять проти України не наступальну,а захисну війну. Вони намагаються виставити свої дії як захист російського населення. Це брехня. Росіян притискають у Таджикистані,в Узбекистані,в Туркменії,в Чечні. Кремлівським паханам це байдуже». Суворов пояснює: «Вони ведуть війну проти України не заради захисту росіян,а зовсім з іншої причини. Свобода заразна. Народ України повстав проти злодійської шахрайні. А кремлівським махлярам вночі не спиться: коли б ця пожежа і на Росію не перекинулася. Кремлівським вуркам треба задавити свободу України,бо це наочний приклад для народів Росії. Їм треба душити демократію в сусідній державі,щоб уберегти свої крадені мільярди,щоб зберегти від народного гніву свою незаконну владу». Історик і письменник не сумнівається,що «терористична війна проти України – це останні спроби відродити імперію,це передсмертні судоми тоталітарної влади,що здихає». У той же час,Володимир Рєзун,який завершує післямову словосполученням «Слава Україні!»,вважає,що РФ постає перед дилемою. «Росія або загине,розпадеться на шматки та знищить себе у війні бюрократичних та мафіозних кланів,або скине свою злодійську владу за зразком України»,- прогнозує він.

«Процес дестабілізації ними ще буде підтримуватися довгий час»

Генерал армії Микола Маломуж,колишній голова Служби зовнішньої розвідки України,сьогодні під час чату на «Главреді» проаналізував нинішню ситуацію в Україні та назвав головні виклики,які постануть найближчим часом у зв’язку з російською агресією. Він констатує,що «Росії потрібна слабка Україна,контрольовані нею процеси в окремих регіонах – Донбас,південь України. В цій ситуації слабка держава може бути скерована і в політичному,і в економічному,і в безпековому плані за планом РФ. Україна,не маючи стабільного суспільства,розвинутої економіки,потужних збройних сил,не зможе протистояти геополітичним спрямованням Росії за її планами. Тому вимушена об’єктивно йти на поступки РФ. В перспективі російське керівництво передбачає і зміну центрального керівництва,лояльного до РФ,орієнтованого на її інтереси». За даними,генерала,у Кремлі знову напрацьовується варіант створення конфедерації у складі Росії,України,Білорусії та Казахстану. «Тому процес дестабілізації ними ще буде підтримуватися довгий час,доти,доки не буде реалізований їхній план або Україна відновить свої ресурси,стабілізує ситуацію і,разом із світовим співтовариством,зможе ефективно відстоювати свої інтереси»,- пояснює генерал.

Як зазначає Маломуж,Путін «вибрав тактику підтримки внутрішньої,але масштабної дестабілізації в Україні,яка створює ілюзію протистояння в українському суспільстві. На міжнародному рівні він буде намагатися отримати статус миротворця,щоб посилити фактичний контроль на цих територіях через економічну,оперативну,інформаційну складову».

Колишній очільник Служби зовнішньої розвідки підкреслює,що зараз посилюються контингенти бойовиків з метою створення більш потужних підрозділів,які протистоять спецслужбам та ЗСУ. Він зазначає: «З боку РФ залучаються все нові професіонали,які прибувають в Україну під виглядом найманців або колишніх офіцерів,вихідців з України».

Як переконаний генерал армії,«керівництво України знає про такі плани,але практичні заходи протидії не проводяться. Необхідно терміново,використовуючи факт наявності легітимного Президента,перезавантажити всю команду в РНБО,СБУ,МВС,Міноборони,Прикордонній службі та місцевих органах влади з метою реалізації підготовленого професіоналами із Громадського форуму «Стратегія національної безпеки України» плану комплексної стабілізації ситуації в державі».

Микола Маломуж переконаний,що «для Петра Порошенка наступає момент істини: чи він згуртує всіх професійних людей і зможе захистити громадян,припинити війну,організувати відносини між регіонами і дати нову перспективу розвитку держави,чи він втратить контроль над ситуацією,що призведе до ще більш масштабної дестабілізації,жертв серед людей,а його власні перспективи як Президента не матимуть успіху».

У той же час,генерал наголошує: «Кожен день – це нові умови ведення війни,спецоперацій,і в залежності від професійних дій сьогодні буде перспектива і подолання агресора,протидії ФСБ і стабілізації ситуації в державі. Ніяке ФСБ не зможе подолати сильне суспільство та боєздатну армію».

А тим часом війна проти України стає все масштабнішою. До того ж,схоже,час наразі – не наш союзник. Адже,як попереджають аналітики,вже незабаром можуть датися взнаки суттєві соціальні суперечності внаслідок стрибків цін за енергоносії,за комунальні платежі,транспорт.

Натомість російське суспільство фактично монолітне у ставленні до нашої країни. Вимагаючи «Путин,введи войска!»,політично активні громадяни сусідньої країни демонструють потужну підтримку «собирателю»,залишаючись бранцями ідеологеми «богоносності російської цивілізації»,войовничої стратегії «Русского мира». Зважаючи на такий фактор,навіть сконсолідувавши наше суспільство,українській владі доведеться зважитися на рішучі кроки,аби вирвати країну з «зачарованого кола» та не втратити,вслід за Кримом,Донбасу.

Про суворі реалії та драматичну перспективу намагалися повідомляти та попереджати й ЗМІ: «Війна на Донбасі завершується – Міноборони» («Газета по-українськи»),«На озброєнні в української армії залишається 10 вертольотів – Чорновол» («Коментарі»),«Як зливаються військові таємниці» («ПіК»),«Луценко: «Український націоналіст» Ахметов – попутник революції» («УП»),«У керівництві силових органів України залишилися агенти інших країн – Соболєв» (НБН),«Лавров поскаржився,що Європа не хоче ділити Україну з Росією» («Газета по-українськи»),«США виділили Росії в 3,5 рази більше допомоги,ніж Україні,– Нуланд» («ЛБ»),«Російські прикордонники допомагають терористам на захопленому прикордонпункті» (Укрінформ),«ЗМІ: Лавров голосно розсміявся після заяви Польщі про неповторення «кримського сценарію» (УНІАН),«Путін погрожує перевести відносини з Україною «в іншу стадію» («УП»),«Головний бандит ДНР закликав Москву ввести свої війська у Донбас» («Експрес»),«Експорт напруження» («УТ»)…

Тиждень,перший день якого розпочався засіданням Ради національної безпеки і оборони,дасть ряд відповідей на запитання,яким курсом рухатиметься Україна. У цьому ж ракурсі – й подальші кадрові призначення,зокрема – керівників силового блоку. А під завісу першого місяця літа (зокрема 27 червня) очікується підписання економічної частини угоди про асоціацію України з ЄС,що засвідчить незворотність повернення нашої країни до Європи.

Звісно ж,домінуючим викликом впродовж найближчого часу залишатиметься питання протидії збройній агресії на Сході,пошуки мирного,але не капітулянтського шляху виходу із ситуації. Тож,цілком можливо,не такий і далекий час,коли наші національні стяги майорітимуть переможно,без траурних стрічок. Але,очевидно,на хвилі цих сподівань варто дослухатися до попередження Юлії Мостової («Дзеркало тижня»),що господар Кремля,імітуючи переговори з Президентом України,«зволікає час. Адже розростання хаосу на Сході здатне вже найближчим часом зупинити підприємства регіону і,відповідно,втягнути в турбулентні потоки шахтарів і металургів,які залишаться без зарплат. Свій кордон росіяни закриють. І можна не сумніватися в тому,що розлючені народні маси Донбасу в усіх своїх бідах обвинуватять Київ,який,власне,поряд – рукою подати. А може,президент РФ чекає осені,адже,як уже було згадано,саме тоді Путін очікує обвалу української економіки та соціальних бунтів». Правда,сьогодні Україна має Президента,який усвідомлює всі найсуворіші загрози,спирається на всенародну підтримку,якому не треба позичати мудрості та мужньої відповідальності. Будьмо!