Незадовго до початку воєнних дій на Сході Ринат Ахметов літав до Москви,де зустрічався з Путіним. Про що говорили? Про що домовлялися? І чи взагалі домовилися вони про щось,Ахметов із Путіним? Натомість знаємо точно,що президент Росії не мав ані найменшого наміру дотримуватися будь-якої домовленості з олігархом: Ахметов йому не потрібен – він потрібен Ахметову! Тому хід подальших подій виявився зовсім не таким,як,очевидно,планував собі Ринат Леонідович. Ситуація дуже швидко вийшла з-під його контролю. До влади на Сході,окрім російських спеціалістів-диверсантів із ГРУ та ФСБ,дорвався місцевий донецький кримінал. А криміналу байдуже,що рядовий громадянин,що олігарх. Почалися грабежі,вимагання,мародерство. В тому числі пограбовано й ряд підприємств Ахметова. Отож,він має всі підстави ображатися на Путіна і разом з тим повинен його зрозуміти: руйнація донецького краю дуже корисна господареві Кремля,натомість зовсім не потрібна Ахметову. Про таке вони не домовлялись. Але які претензії при форс-мажорних обставинах в умовах війни?

Заради справедливості слід зазначити,що відрив Донбасу від України і передача його Росії в плани Ахметова не входили ніколи. Бо його мільярди виросли на українському ґрунті. Але й демократична Україна Ахметову не потрібна. Демократичний ґрунт для нього не родючий. Отже – федералізація. Ось що олігарха приваблювало з самого початку. Ось про що він і домовлявся із господарем Кремля!

Звичайно,крім головного,був у нього ще й план «Б». Якщо ідея федералізації не спрацює,виторгувати в нової влади всі потрібні преференції. В цьому разі він гальмує сепаратистський рух і надалі залишається неформальним господарем Донбасу. А контрольована ним територія не зазнає жодних змін. Насамперед ментальних. Свідомість підлеглих феодала має бути на якнайнижчому рівні. Бо в суспільстві свідомих громадян феодалізм у жодному вигляді неможливий.

Отже,не треба мати ілюзій щодо якогось позитивного впливу Рината Ахметова на хід українських подій. Він ніколи не проявляв ані найменшої прихильності до чогось українського. Якраз навпаки. Його засоби масової інформації завжди вихваляли Росію та її путінські порядки. Партія регіонів,яку він фінансував,завжди була відверто антиукраїнською. Його люди в політичних структурах,явно чи приховано,завжди були українофобами. На противагу ще одному олігархові – Коломойському,який не шкодує грошей на українську армію,Ахметов прямо заявив,що не збирається фінансувати той чи інший український добровольчий батальйон. Хоча щодо цього є деякі питання…

Нині Ахметов намагається зміцнити своє становище всіма можливими способами. Найперше – через органи виконавчої влади. В цих структурах повсюдно залишаються його люди. Тому корупційні схеми,зокрема в металургії та енергетиці,як працювали за старого режиму,так працюють і зараз. Днями досягнута домовленість про постачання української електроенергії в окупований Крим – Ахметов буде заробляти й на цьому.

Другий напрямок – політичний. Люди Ахметова активно шукають шляхів порозуміння з північним сусідом: ближчим часом в Донецьку має відбутися «круглий стіл» з участю представників Російської Федерації. Тобто,треба прогнутися перед Путіним – буде зроблено. У Верховній Раді з уламків Партії регіонів формується «русская группа». Це на той випадок,якщо наш парламент ще працюватиме тривалий час. А якщо раптом вибори восени – і на цей поворот Ринат Леонідович приготував діловий варіант: нову партію. Вона називатиметься Партія розвитку України – ПРУ! Формально її очолив народний депутат-регіонал Юрій Мірошниченко,хоча відомо,що справжнім керівником структури є Сергій Льовочкін,недавній голова Адміністрації президента Януковича. Ну,а хто головний фундатор і одноосібний лідер… які тут у кого сумніви?..