Півсотні людей висловили свою незгоду з діями польських митників і поліцейських,які 28 червня вдосвіта зупинили кілька українських автівок,а по обіді конфіскували бронежилети-напівфабрикати і 550 кевларових касок. Про це повідомляє «Нововолинськ діловий».

Загалом товару там було на 1 млн. 600 тисяч гривень. Прнаймні стільки здали Хасану для гуртової закупівлі захисного спорядження родичі й земляки волинських солдатів.

До чого саме доколупалися поляки,достеменно невідомо. Чи то немає ліцензії польська фірма,яка продала цей крам,чи то українські водії не виробили ліцензії на перевезення амуніції.

Але ж поляки добре начувані і про нашу бюрократію,і про запеклі бої на східному кордоні України. Раніше,кажуть в один голос підприємець Хасан і волонтери,таких проблем на митниці не було. Поляки виявляли розуміння. Зрештою,не зброю ж наші люди вивозять із Польщі,а засоби захисту від вогнепальної зброї.

Чому ж під час оголошеного українським президентом перемир`я польські митники раптом посилили пильність?.. На чий млин ллють воду,а радше — зливають життя захисників України?

Звісно,можна було вдатись до маленьких народних хитрощів. Улаштувати мурашиний рух,живий конвеєр. Але є одне “але”. 550 касок насунути по одній на голову — ви уявляєте,скільки ресурсів треба задіяти,щоб доправити людей на митний перехід і перенести поштучно силенну-силу спорядження?..

А бронежилети там без броні — самі лишень жилетки. Їх до військової амуніції можна віднести хіба умовно. За відсутності металевих пластин це звичайна шмата. (Де взяти пластини — окреме питання,його тут зараз не обговорюємо.)

Ну,і квапився підприємець Хасан,не мав часу бавитись у мурашок. Сподівався устигнути до кінця «перемир`я»… Отже,кількадесят недожилетів і 550 касок лишилися під арештом по той бік кордону.

Відсутність солідарності,ба навіть простого людського розуміння ситуації з польського боку обурила волинян. На протестну акцію прийшли й матері бійців — дві з них плакали без упину,змарнілі й згорьовані. Прийшли волонтери,що збирають кошти. Прийшли юнаки,яким іще доведеться,можливо,вирушити на схід.

А найактивнішими виявилися «Волинські патріоти» на чолі з турійчанином Володимиром Красулею.

Вони й озвучку привезли — потужне акустичне обладнання,і стяг розгорнули,і про плакати подбали. Влучних гасел було чимало.

Чому міжнародний скандал із брониками без броні не привернув уваги нововолинських депутатів (що обласних,що міських),сказати важко. Вони ж бо знають: роздобути бронежилет чи каску – ціла проблема. Знають і те,що солдати з Нововолинська здебільшого нічим не захищені: мають лише камуфляжну форму,та й ту багато хто купив за свої гроші,бо армійська розлазиться,не «дихає»,та ще й цупка,як церата.

Нововолинський волонтер Андрій Рязанов і депутат Турійської райради Володимир Красуля зателефонували заступникові нововолинського міського голови Андрію Сторонському (телефон пана голови Сапожнікова В.Б. не відповідав). Повідомили про мітинг,про резонансну пригоду на митниці,закликали допомогти.

Якраз на цю пору стало відомо,що на тій-таки Устилузькій митниці конфіскували солдатське спорядження ще у двох водіїв.

Сторонський пообіцяв з`ясувати ситуацію. За півгодини телефоном пояснив,зі слів начальника прикордонного загону,що конфіскат знаходиться у поліції Грубешова. Ото й тільки. Хоча від чиновника сподівалися дієвої допомоги.
Активісти готові вирушити на акцію протесту хоч би й до Грубешова. На відміну від польських і вітчизняних бюрократів,вони розуміють: кожна хвилина тяганини може коштувати життя нашим бійцям!

У розмовах із репортером волонтери висунули навіть припущення,що негласна вказівка гальмувати такі вантажі надійшла з українського боку. Мовляв,комусь із владців вигідно,аби хлопці-патріоти й надалі залишались беззахисними перед агресором,озброєним до зубів.

Хочеться вірити,що вже в найближчі години польське консульство в Луцьку й українське в Любліні візьмуть цю інформацію до уваги і знайдуть можливість залагодити ситуацію. А бійці з допомогою волонтерів устигнуть-таки отримати каски і броники в останні години кривавого “перемир`я”,що закінчиться завтра опівночі.

Хоча треба молити Бога,щоб усі вони прожили те завтра.