«Поезії Анжели Димчевої – ангельські ризи для цього світу»,– переконана Елгка Няголова,болгарська дослідниця творчості мисткині. А відтак вона констатує: «Анжела Димчева – поет-відкривач Добра і Світла. І ніжний воїн,що став на захист цих двох останніх,остаточно ще не опущених донизу висот людини. Тому і в її поезії,як в дивній світловій мозаїці уві сні,«господарюють» голоси зі Вчора й Завтра,носяться сюрреалістичні шепоти божевільних мудреців,котрі віщують бурі й порятунок цього світу. Чуємо або тільки бачимо на місячній поверхні її віршів – сліди Орфея та Еврідіки,Монтеня і Фукуями,Прометея і Сізіфа,Вівальді й Сальвадора Далі… І,зависши над картами їхніх світів,Анжела Димчева прочитує культурні шари втрачених або забутих планет… Хоч би тому,що поетеса не цікавиться категоріями Часу і Місця. Вона наполегливо карабкається на вершини вічної людської душі,краде в неї геніальні сновидіння,перетворюючи їх на талановиту,провокативну,то – вишукану,а то й – загрозливу поезію…Коли поет священнодіє – над своєю душею,не над білим аркушем,– він,по суті,не пише. Він шиє ангельські ризи,в які одягає цей чутливий до холоду і завжди добрий світ».

Збірка віршів Анжели Димчевої «Сезони душі» (2009) – одна з найяскравіших книг у болгарській поезії двотисячних років. Як зазначає поет і перекладач Віктор Мельник,«авторка чутливо вслухається в інтонації сьогодення,пильно вдивляється в довколишню дійсність,їй болить занепад людських ідеалів,комерціалізація та профанація національної героїки в епоху глобалізації. Картини створеного Димчевою художнього світу балансують на грані реалістичності та сюрреалістичної фантасмагорії,але завжди зберігають виразний філософський підтекст».

Окремі поезії із «Сезонів душі» друкувалися раніше в українському перекладі в періодиці.

Художнє оформлення «твердинівського» видання цієї книги здійснила Катерина Шиворонкова.