Війна,коли фронт усюди,– аксіома,що стосується нинішньої України. Причому навряд чи вдасться впродовж найближчих не тільки місяців,а й років перевести ситуацію в мирне русло. Адже найцинічніший,найпідступніший агресор масштабну реанімацію своєї імперії зла «Русский мир» розпочав саме з України,аби відтак спробувати спопелити в полум’ї війни не тільки Старий світ. Пригадаймо в цьому контексті погрозу-обіцянку «сина росіянки і юриста» перетворити в ядерний попіл Америку. Правда,якщо в США зрозуміли,що маніакальна мрія «собирателя» помити чоботи в Ла-Манші за унікальної геополітичної сліпоти може втілитися в життя,то представники основних європейських державних потуг імітують віру в путінську миротворчість. Інше питання,якими факторами і дивідендами ця продажність підкріплена.

Так чи інакше,Україна наразі продовжує залишається фактично самотньою,відстоюючи і себе,і Європу загалом. Зрозуміло,що агресор,який просто не здатен зупинитися,не змінить своєї сатанинської,нелюдської подоби. Все робитиметься (пригадаймо минуло тижневий законопроект у Держдумі «перехрестити» нашу країну в Малоросією),аби про Україну можна було волати з Кремля: «Не было,нет и не будет».

Тож і минулого тижня,коли нарешті далися взнаки успіхи українських збройних структур (не без тотальних прорахунків,на жаль),знову активно мусувалися версії про вірогідність того,що з години на годину Москва може розпочати «миротворчу операцію» в нашій країні. До того ж,окрім щонайменше 20 тисяч бойовиків,які встановлюють «русский мир» на Донбасі за допомогою найсучаснішої російської зброї,біля східного кордону залишалася (і залишається) військова армада. Як доповідав своєму господарю і головному «миротворцю» глава Міноборони РФ Сергій Шойгу,у цифровому вияві – це 65 тис. осіб,177 літаків,56 вертольотів,5,5 тис. одиниць автомобільної і бронетехніки,які мають здатність повністю розгорнутися у такому обсязі за 72 години на відстані понад 3000 кілометрів.

Україна,тим часом,розуміючи,що ворог зупиниться тільки тоді,коли його вдасться зупинити,провела кадрову ротацію керівництва ЗС. Верховний головнокомандувач,Президент України призначив міністром оборони генерал-полковника Валерія Гелетея,начальником Генштабу – генерал-лейтенанта Віктора Муженка. Залишається сподіватися,що обидва військовики,знаючи специфіку реалій,зуміють вже незабаром «допомогти» окупантам забратися геть із української території.

У той же час,минулий тиждень означився низкою втрат. Серед них – найболючіша: 5 липня завершився земний шлях Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира (в миру Віктора Сабодана,23 листопада 1935 – 5 липня 2014). Воістину Великий Українець,слуга Господній! Його послідовно вбивали,отримавши відповідні сигнали з Кремля,й начебто українські єпископи,й сам проповідник «Русского мира»,який продовжував вершити свою страшну справу,заробляючи на пекельне полум’я… А Він,мир світлій пам’яті Архіпастиря,дарував щомиттєве диво: і під час братерського спілкування з Патріархом Філаретом,й загалом простягаючи свою благословенну руку всім,хто живе Ісусом Христом й Україною,хто єдиний у Володимировому Хрещенні нашої держави.

Поза сумнівом,другий Предстоятель УПЦ назавше залишиться тим,чиє ім’я навіки вписане в життєпис Богобереженої і Незнищенної України. Архіпастир Володимир фактично спрогнозував свою долю,коли 2009 року відмовився від змагань за престол російського першоієрарха. Хоча 1990-го поступився лише тому,хто став Алексієм ІІ. «Бажаю з`явитися перед Богом 121-м митрополитом Київським. Шістнадцятим патріархом Московським і всієї Русі нехай буде той,на кого вкаже Бог і ваш вибір»,– заявив тоді Блаженніший. А водночас укотре засвідчив єдність своєї дороги зі шляхом Вітчизни-матері. Саме душі таких праведників – небесні сотні,які утверджують: «Ще не вмерла Україні ні слава,ні воля».

Тож пробуймо подумки перегорнути кілька сторінок тижня,який забрав сумніви у неминучості нашої перемоги.

«Дорога до миру виявилася дещо складнішою»

Президент України Петро Порошенко у своєму зверненні до співвітчизників у зв’язку з планом мирного врегулювання ситуації на Донбасі наголосив,що,на жаль,«унікальний шанс з втілення мирного плану не реалізовано. Так сталося через злочинні дії бойовиків» (тут і далі посилаємося на прес-службу Президента України). Він зазначив,що «політичне керівництво сепаратистів продемонструвало небажання і нездатність контролювати дії своїх терористичних підрозділів і банд мародерів». У той же час,Глава держави підкреслив: «Попри все це,мир був,залишається і буде моєю метою. Міняються лише інструменти її досягнення». У звязку з цим він як Верховний Головнокомандувач прийняв рішення не продовжувати режим одностороннього припинення вогню. «Захист територіальної цілісності України,безпеки й життя мирних громадян потребує не лише оборонних,але й наступальних дій проти терористів-бойовиків,– сказав Президент. – Ми будемо наступати і звільняти нашу землю. Непродовження режиму припинення вогню – це наша відповідь терористам,бойовикам,мародерам. Всім тим,хто знущається над мирним населенням. Хто паралізує роботу економіки регіону. Хто зриває виплати зарплат,пенсій,стипендій. Хто підриває залізницю та руйнує водопроводи. Хто позбавив людей нормального,мирного життя. Збройні Сили України,Національна гвардія,інші підрозділі ніколи не дозволять собі застосовувати силу проти мирних людей. Вони ніколи не битимуть по житлових кварталах. Українські солдати та гвардійці будуть ризикувати власними життями,аби тільки не піддавати загрозам жінок,дітей,літніх чоловіків. Всіх тих,хто живе на землі Донбасу і не бере до рук незаконної зброї. Така одвічна лицарська природа українського воїнства».

Петро Порошенко зазначив,що «дорога до миру виявилася дещо складнішою,ніж хотілося». Він також наголосив: «Нам,як ніколи,слід згуртуватися для захисту України. Це потребує самовіддачі та дисципліни не лише на передовій,а й в тилу. Але не було ще жодної війни,після якої не наставав би мир».

«Загроза повномасштабної війни… Вона може бути ширшою,ніж російсько-українська»

Російський політтехнолог Гліб Павловський вважає,що можливості господаря Кремля щодо коригування ситуації в Україні вже не такі масштабні,які були донедавна. «Якщо і були моменти,коли Путін міг би вирішити майже всі,то тепер ці моменти позаду,– переконаний він. – За підсумками зробленого,Путін сам рухається у вузькому коридорі. Він не керує кризою,і ніхто їм не управляє на даний момент» (посилаємося на ЛІГАБізнесІнформ). Експерт заявляє,що «ні Порошенко,ні Путін не здатні вирішити українську кризу,хоча можуть його сильно загострити». У той же час,згадуючи про 100 років з дня сараєвської кризи,коли відкидалася ймовірність загальноєвропейської війни,він проводить аналогію з нинішньою ситуацією,яку спровокувала в Україні Росія. Аналітик попереджає,що,коли її не вдасться врегулювати,«через місяць чи півроку може виникнути загроза повномасштабної війни. Більше того,я вважаю,що вона може бути ширшою,ніж російсько-українська». Павловський прокоментував і результати опитування «Левада-Центру»,згідно з якими російське суспільство готове підтримати війну проти України. Піддаючи сумніву цифри «одобрямсу»,він зазначив: «Йде перетворення російських медіа в некеровану і безвідповідальну гілку влади…

І це теж проблема для Путіна». Аналітик зараз уже не береться прогнозувати,я ким буде майбутнє «собирателя». Він підкреслює: «Янукович своєю втечею поховав плани Путіна на майбутнє… З осені в Росії почнуться сильні зміни політичного порядку денного… Путіну доведеться заново створювати ідеологію і навіть інструментарій нинішнього президентства».

«Ступінь впливу цих депутатів…»

У вівторок,1 липня,у Страсбургу розпочала роботу перша сесія Європейського парламенту нового скликання. Експерти «DW»,аналізуючи списки новообраних євродепутатів,констатують,що серед парламентарів,які «лобіювали» інтереси України,у списку-2014 будуть відсутні польські політики Павел Коваль (партія «З Польщею разом»),Павел Залевський (партія «Громадянська платформа»),соціаліст Марек Сівець,які програли вибори. Проте,незважаючи на поразку на виборах цих депутатів,польська група «друзів України» буде так само широко представлена у ЄП такими важковаговиками як Єжи Бузек,Яцек Саріуш-Вольський,Анджей Гжиб,Ричард Легутько. «Так само впливовим буде й проукраїнське лобі у Європарламенті від Німеччини,представниками якого залишаться член Європейської народної партії Ельмар Брок та лідер «Зелених» Ребекка Хармс»,– констатує сайт dw.de. А відтак зазначає,що «на нинішньому,вирішальному етапі ратифікації та імплементації Угоди про асоціацію з ЄС,Україна може розраховувати на підтримку у Європарламенті в особах нідерландського депутата від політичної групи «Альянс лібералів і демократів за Європу» Йоганна Корнеліуса ван Баалана та британського консерватора Чарльза Теннока». У числі проукраїнських парламентарів – литовець,онук Вітаутаса Ландсбергіса,32-річний Габріеліус Ландсбергіс (партія «Союз Вітчизни»). Експерти вважають,що разом із угорським «Йоббіком» продовжать «воювати» проти України,викликаючи захоплення в стратегічних і патологічних українофобів,депутати радикальних націоналістичних партій з Болгарії,Нідерландів,Австрії. «Проте,оскільки праворадикалам так і не вдалося сформувати у Європарламенті власну фракцію,ступінь впливу цих депутатів на вироблення політики ЄП щодо України,скоріш за все,буде незначним»,– прогнозує «DW».

«Москва не припинить підтримку сепаратизму»

На думку Анатолія Бароніна,директора аналітичної групи «Да Вінчі»,динаміка поточної ситуації показує,що Брюссель під тиском Берліна всіляко намагається відстрочити процес введення санкцій проти Росії,щоб «не загрузнути» в українській кризі. «Сьогодні ж саме керівництво Німеччини нав`язує офіційному Києву як парламентера «протеже» Кремля. Тобто діє контрпродуктивно»,– наголошує експерт. А відтак він прогнозує,що «у випадку,якщо США не вдасться «продавити» питання нової фази санкцій,надалі Брюссель продовжить політику закликів до мирних переговорів,що на практиці створить «болото» на сході країни і паралізує можливість Києва з силового вирішення конфлікту». На думку експерта,подальше продовження перемир`я в разі неприйняття нової фази санкцій з боку ЄС несе в собі загрозу політичної дестабілізації в Україні. «Невдоволення добровольчих українських формувань політикою Києва з часом може перерости в спробу збройного перевороту,– попереджає Баронін. – Дані підрозділи сьогодні є найбільш боєздатними в Україні. Органи МВС деморалізовані і частково розкладені після подій на Майдані незалежності. Армія,незважаючи на спроби інтенсивного укомплектування,у можливому конфлікті збереже нейтралітет. Це означає зростання ймовірності здійснення збройного перевороту,який призведе до хаосу,повного знищення державності і ймовірного введення російських військ у східні області України». Аналітик переконаний,що,незважаючи на прагнення йти в фарватері Брюсселя,Києву слід повернутися до активної фази АТО на сході. Адже,констатує він,«Москва не припинить підтримку сепаратизму і бандформувань на сході України навіть у разі введення санкцій ЄС,так як продовження даної політики – це питання безпеки самого кремлівського режиму».

«Все настільки далеко зайшло»

Про головний ризик у можливому призначенні Віктора Медведчука губернатором Донеччини,ймовірні наслідки суспільного несприйняття цієї особи висловився політолог Андрій Золотарьов. Він зазначає: «Медведчук – досить специфічна фігура,яка ототожнюється з Володимиром Путіним. І тому педалювати тему призначення Медведчука в умовах,коли йде війна на Донбасі,з боку Коломойського ризикований крок» (тут і далі цитуємо Gazeta.ua). На думку політолога,пропозиція Коломойського щодо Медведчука може бути формою політичного тролінгу. «Або це дії на кшталт стратегії непрямих дій. Мовляв,нехай кум Путіна сам і воює з ополченцями»,– пояснив політолог. Проте,вважає він,ставки на фігуру Медведчука зроблені досить серйозні. «Про це говорить не лише пропозиція Коломойського. Участь Медведчука в переговорах крок за кроком набуває рис символічної альтернативи: або він губернатор і є хибний мир,або повномасштабна війна. У випадку вдалого процесу замирення на Донбасі команда Медведчука отримує непогані шанси на повернення у велику політику. Можливе навіть повернення політично-партійного проекту Медведчука»,– припустив Золотарьов. Водночас,він зауважив,що ймовірне губернаторство кума Путіна відразу не вирішить військового конфлікту на Донбасі. «Все настільки далеко зайшло… Зараз політика робиться на полі бою»,– відзначив експерт.

Нагадаємо,голова Дніпропетровської ОДА Ігор Коломойський впевнений,що призначення Віктора Медведчука губернатором Донецької області – це останній шанс уникнути повномасштабної війни на Донбасі. «Я не просто за призначення Медведчука губернатором Донецької та Луганської областей – я агресивно зараз за це виступаю. І якщо вожді сепаратистів не погодяться з його кандидатурою – це означає,що вони послали кума Путіна»,– сказав Коломойський.

«Ця війна надовго: від двох до п’яти років»

Конфлікт на Донбасі триватиме роками,тому переговори з сепаратистами поновлюватимуть ще не один раз. Таку думку висловив політолог,керівник соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.«Справа у тому,що ця війна надовго: від двох до п’яти років,а тому чергування переговорів та спалахів бойових дій варто очікувати постійно. Подивіться на Ізраїль та Палестину. Донбас – це наш Сектор Газа. Ніяких республік там не буде. Там буде озброєна сепаратистська територія,яку підтримує ворожа держава. Багато країн крізь це проходили та проходять»,– зазначив політолог (посилаємося на «Тиждень»). «Інша справа,що перші перемовини вийшли «комом». Не зрозуміло,навіщо туди приїхав президент Леонід Кучма,розумна людина. Чи він переплутав Сардинію з Донецьком? Не туди поїхав. Незрозуміло,що там робили Віктор Медведчук та Нестор Шуфрич. Хто кого представляє? Київ не дав серйозних повноважень нікому з перемовників. І чому Порошенко провів експеримент над українською армією під час цього процесу? Адже сепаратисти не контролюють навіть власні збройні формування на так званих територіях «республік». Не можна сідати за стіл перемовин та збивати літак. Це розуміє навіть африканський сепаратист,тим паче – доктор філософських наук Бородай»,– додав експерт. На його думку,вони не контролюють ситуацію,тому треба сідати за стіл переговорів з тими,хто її контролює та несе там відповідальність за людей.

«Якщо Україна буде чинити опір»

Політичний аналітик Збігнєв Бжезінський зазначає: «Те,що ми зараз спостерігаємо на Україні,це,з моєї точки зору,не просто сварка,а симптом більш серйозної проблеми – а саме,поступового і сталого підйому російського квазімістичного шовінізму,який триває вже протягом шести або семи років. Головну роль в цьому зіграв Путін,і зміст цієї нової концепції повністю визначає відносини Росії з світом у цілому і з Заходом зокрема» (тут і далі посилаємося на inоsmi.ru). Він акцентує увагу на тому,що «концепція розділеного народу – це відправна точка для шовіністичних заяв про те,що суверенітет Росії поширюється на всіх російських людей,де б вони не знаходилися. І тим,хто знайомий з історією Європи до початку Другої світової війни,ці заяви неминуче здадуться тривожно знайомими». Як вважає експерт,«розуміння доктринальної основи світогляду Путіна – це важлива відправна точка для розгляду українського питання». Водночас Бжезінський зауважує,що Росія намагається дестабілізувати ситуацію не тільки в Україні,відкидаючи ідею про неприпустимість застосування сили у вирішенні територіальних суперечок. «Це загроза для країн Балтії,Грузії,Молдови. Це також загроза – не надто яскраво виражена,але,можливо,навіть більш небезпечна – для Білорусії»,– підкреслив експерт. Він резюмує,що українська проблема – це і загроза для Заходу. «Україну необхідно підтримати,якщо вона буде чинити опір,– зазначає Бжезінський. – Якщо Україна не буде чинити опір,якщо безлад всередині країни збережеться і уряду не вдасться організувати ефективну систему національного захисту,тоді українську проблему потрібно буде вирішувати в односторонньому порядку,однак це може спричинити за собою наслідки,які,ймовірно,нададуть дестабілізуючий вплив на вразливі держави і на відносини між Сходом і Заходом в цілому. І сили шовінізму всередині Росії стануть ще більш рішучими. Ці сили насправді являють собою найбільш негативні аспекти сучасного російського суспільства: свого роду спрагу націоналізму,самореалізації,задоволення від здійснення влади». Він ще раз підкреслив: «Якщо Україна буде чинити опір,вона отримає зброю. І ми надамо цю зброю ще до того,як здійсниться сам акт вторгнення… З моєї точки зору,це має бути зброя,особливо ефективна у війні опору в умовах великих міст». Бжезінський уточнив,що Захід готовий надати нашій країні протитанкові гармати,ручні протитанкові гармати,ручні ракети. «Мова не йде про те,щоб озброювати українців для нападу на Росію. Неможливо напасти на країну,таку,як Росія,маючи тільки оборонну зброю»,– пояснив він. Бжезінський також хоче не допустити,як і Путін,вступу України до НАТО. «У той же час ми повинні переконати Росію в тому,що Україна не стане членом НАТО,– підкреслив він. – Україна не повинна стати членом НАТО. Але з тієї ж причини Росія повинна зрозуміти,що Україна не стане членом міфічного Євразійського союзу,який президент Путін намагається просувати на підставі ідеї про особливе місце Росії у світі».

«…якби Україна мала справу тільки зі зрадниками-колорадами»

Російський опозиційний політик,засновниця ліберальної партії «Демократичний союз» Валерія Новодворська намагається спрогнозувати подальший розвиток подій в Україні. Вона також висловлює свої поради. «Поганий мир для України буде виглядати погано,і невідомо,чи захоче молода держава з нього починати нове життя,– зазначає Валерія Новодворська (цитуємо«ПіК»). – Звичайно,поганий мир краще доброї сварки,а щоб закінчити добру сварку добрим миром,треба пролити дуже багато крові,і своєї,і чужої,і мати велику перевагу в силах». Вона наголошує,що «якби Україна мала справу тільки зі зрадниками-колорадами,з 20% фанатиків і ідіотів совкового типу з Донбасу,то можна було б дозволити собі розкіш доброго миру». Також Новодворська звертає увагу на парадоксальність підходів: «Гарне ж перемир’я,якщо українська армія чесно перестає довбати колорадів,а вони збивають її вертольоти і підривають залізничні колії. А ми,пташечки,заспівали про мир. Тим часом путінські кішечки збираються Україну скраєчку потихеньку доїдати. Легко відкликати вже не потрібний дозвіл з розгорнутими прапорами і всією російською армією входити на українську територію. Для Ради Федерації всі ці папірці – хвилинна справа,там же засідають роботи». За її словами «поганий мир для України може виглядати так: Донбас буде найсильнішим гальмом на шляху реформ,колоради будуть лякати НАТО своїми пиками і російськими прапорами так,що всупереч всім референдумам (а референдум тепер дасть хороший результат – Путін постарався) НАТО побоїться взяти до себе Україну. Організація боязка,Росією зашугана,самі знаєте. Донбас буде мітингувати на користь Росії,вихвалятися тим,що вони вбивали українців,відмежовуватися від своєї країни. Отримавши амністію,колоради оберуть у мери,губернатори і в депутати Ради своїх улюблених бойовиків,а вже Губарєва і Пономарьова – в першу голову». Якщо ситуація розвиватиметтся в цьому напрямі,то «будуть грабежі ночами,тому що бандюки,що вирвалися на оперативний простір,ні в шахти,ні в автосервіс працювати не підуть. Колоради вимагатимуть російських шкіл,щоб ненависна їм українська мова зовсім не звучала і навіть діти її не вчили. Словом,все буде так,як при поганому мирі в Німеччині до середини 50-х років». Валерія Новодворська також переконана,що «Майдан і колоради сумісні тільки в рамках Кримінального кодексу: патріоти йдуть у Раду,за колорадську стрічку дають рік в’язниці,а за російський прапор – не менше п’яти,все-таки державна зрада». Відтак вона,запитавши,чи вистачить в України сил,констатує: «Ми готові до спокутування. Боюся,що Путін доведе ситуацію до доброго миру,коли ослабла,голодна,роздягнена Росія буде на колінах просити у України шматочок хліба з салом».

«Проект ретроімперіалізації»

Сергій Дацюк «Росія веде проти України масштабну і довготривалу війну,яка лише навесні 2014 перейшла у відкрите протистояння на Сході України»,– зазначає політолог і філософ Сергій Дацюк в есеї «Війна Росії проти України: три складові» (посилаємося на «Хвилю»). Він констатує,що «стратегія війни Росії проти України має три складові – знищення української нації як етносу,знищення специфічної української ідентичності та фізичне знищення українців,росіян,чеченців та інших народів,що заважають створенню імперської Росії». Дацюк наголошує,що «без сумніву,Росії потрібна Україна – і Путін,і всі росіяни не втомлюються це повторювати. Тільки вони дуже рідко говорять,що Росії потрібна несамостійна,підпорядкована,принижена Україна. Ідентоцид Росії стосовно України є не що інше як дігнітоцид – знищення гідності українців». Він також акцентує увагу на кількох виявах стратегії імперіалізму: російському гімні,виправданні Сталіна,георгіївській стрічці,«публічному Путіні». При цьому,зауважує експерт,образ «собирателя» неможливий поза запереченням України,Грузії та країн Балтії як незалежних держав. До того ж «провайдера імперської ідеології,кривавого тирана,викритого в організації вибухів у житлових будинках у містах Росії в 1999 році,кривавої бійні в Чечні («мочити в сортирах»),війни в Грузії і сепаратизму Південної Осетії і Абхазії,організатора окупації Криму Росією,натхненник і організатор сепаратистського руху на Сході України,що призвів до кривавого протистояння» інтерпретують як «миротворця». Дацюк підкреслює: «Публічний Путін – загроза для всього людства… Ідентифікаційний маркер архаїзації,мракобісся і кривавого терору проти народу Росії і народів інших країн». Роздумуючи про вияви інформаційної війни,яку явно і масштабно веде Росія,Дацюк зазначає,що результатом цієї кампанії стало створення паралельної реальності,коли жителі РФ ненавидять українців як таких,оскільки росіяни «сприйняли путінський проект ретроімперіалізаціі,фундаменталістського політичного православ`я,великодержавного євразійства,культуртрегерського «російського світу» і радикальної архаїзації».

Чи можливо за таких суворих реалій,коли фактично за підтримки Берліна й Парижа розпочинає «заспів» до Третьої світової війни імперська Москва,зупинити агресора? Чи вдасться допомогти одужати від вірусу «путінізму» не тільки рабам «собирателя» на території РФ,але й частині наших співвітчизників? Відповіді на ці та інші подібні запитання – передовсім у діяннях,а не в словах.

Хоча віра у торжество справедливості,у неминучість перемоги українського Давида над потворним московським Голіафом,– теж запорука того,що «не вмирає душа наша,не вмирає воля» (Тарас Шевченко). І ця віра підкріплена багатомільйонним спільним усвідомленням,що в нас уже «немає часу на поразку» (Ліна Костенко).

Про виклики реалій та місце кожного,хто не хоче і не має права допустити облаштування світу по-путінськи,по-кирилівськи,висловлювалися в міру своїх можливостей і ЗМІ: «Бойовики намагаються перенести теракти в Харківську обл.,– інфоцентр РНБО» («РБК Україна»),«В період «миру» «Стрілок» стягнув 5000 багнетів,зміцнив своє становище й готовий до наступу» («Экономические известия»),«Порошенко зробив правильний вибір. Якщо Україна хоче вижити – вона повинна діяти,- Тимчук» («Цензор.НЕТ»),«ВР заснувала орден Героїв Небесної сотні» (УНІАН),«Верховна Рада працюватиме без літніх канікул» (hromadske.tv),«Європа знову побоялася ввести санкції проти Росії» (kontrakty.ua),«Кравчук: друг президента тільки один – Україна» («Радіо Свобода»),«Депутати Ради скасували свої канікули та будуть працювати до вересня» («ДТ»),«Терористи ГРУ сидять у Києві та чекають сигналу,- екс-начальник Луганської СБУ» («Главред»),«Росія біля кордону облаштовує вогневі позиції» («УП»),«Росія погрожує Європі повномасмасштабним вторгненням в Україну» (kontrakty.ua),«Томенко: У Раді вибивають воєнний стан ті,хто не хоче дострокових виборів» (zik.ua),«Росія під виглядом гуманітарної допомоги перекидає на схід України бойовиків і зброю – РНБО» (УНІАН)…

Тож попереду – кавалькада нових суворих випробувань під карбом спекотного літа-2014. Як зауважив у ефірі телеканалу БТБ політолог Сергій Таран,«дипломатія і армія – це ті два чинники,які принесуть мир Україні,і на них треба працювати. Не потрібно чекати якогось дива від мирних планів. Не потрібно чекати доброї волі від Путіна – це абсолютно безглуздо. Потрібно працювати із Заходом. Показувати йому,що вони будуть втрачати більше,якщо буде війна в Україні,і озброюватися самим. Це те,що може зупинити агресію».

У цьому ракурсі,цілком вірогідно,мав хоча б часткову рацію і комбат «Донбасу». Семен Семенченко нагадував,що,«на жаль,шансів на мирне врегулювання ситуації без здачі національних інтересів України немає». Тому,поза сумнівом,хоч і до 22 липня відпочиватиме «доблесна» п’ята колона в українському парламенті,шансів,що і без ВРУ Україна знову не опиниться на межі нема. Тим паче,що «миротворець» і «визволитель» України від українців нібито знову не збирається у вирій із журавлями.

Однак шанс на мирне врегулювання ситуації залишаться. Він,коли зусібіч так часто звучить команда «Вогонь !»,залишається реальним,якщо зуміємо знищити окупанта,осліплого від маніакальної самозалюбленості. Не зуміємо – він знищить не тільки нас. Іншого не дано. Будьмо!