Його діяння набули широкого розголосу ще й завдяки тому,що були описані на сторінках всеукраїнських видань. У розпорядження «Волинської правди» потрапили документи,які проливають світло на суть фінансових оборудок екс-ректора задля власного збагачення,а також факти можливого порушення ним законодавства із протидії корупції уже на посаді заступника голови Волинської облдержадміністрації.

Як з’ясувалося,Роман Карпюк,якого 27 березня 2014 року призначено заступником голови Волинської облдержадміністрації,до 1 квітня цього ж року працював ректором Луцького інституту розвитку людини. З 2 квітня його звільнили з вишу за порушення умов контракту. І хоча за період із 27 березня по 2 квітня заробітну плату у ВНЗ йому не нараховували,при розрахунку він отримав компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи включно по 2 квітня. Ба більше,станом на 1 липня 2014 року у заступника голови Волинської ОДА Романа Петровича Карпюка наявні корпоративні права,що суперечить вимогам п.п. 1 п. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Як таке стало можливим?

Хто пам’ятає,діяльність Романа Карпюка на посаді ректора ЛІРОЛу супроводжувалася скандалами не один раз. Уперше про його незрозумілі з точки зору порядної людини дії громадськість дізналася з преси в березні 2011 року,коли тодішній прокурор Волинської області Андрій Гіль під час міжвідомчої наради озвучив інформацію про те,що ректор Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна» незаконно продав у серпні 2010 року підприємцю 5 конфіскованих за рішенням суду автівок,які виконавча служба у вересні 2009 року передала на баланс навчального закладу для виконання статутних завдань.

Відбиваючись від звинувачень у шахрайстві,Роман Петрович заявляв про політичні переслідування. І сьогодні він стверджує,що кримінальні справи розслідувались у той час,коли Карпюк,член партії «Батьківщина,був в опозиції. За його словами,прокуратура провадження закрила,криміналу не знайшли,машини повернуті державі. Не зрозуміло тільки одне: якщо оборудка законна,навіщо було повертати автомобілі? Але це,порівняно з іншими діяннями екс-ректора ЛІРОЛу,лише квіточки.

Із статті в «Урядовому кур’єрі» від 3 червня 2014 року волиняни дізналися,що приміщення,в якому протягом дванадцяти останніх років навчаються студенти ЛІРОЛу з першого по шостий поверх належить Роману Карпюку,а власністю інституту є тільки 7-8 і технічний 9-й поверх. Для того,щоб вирішити питання матеріальної бази,центральне керівництво Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» 12.07.2002 видало Роману Карпюку довіреність на отримання 1 мільйона 66 тисяч гривень кредиту для придбання і переобладнання під потреби свого структурного підрозділу в Луцьку приміщення,що належало ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс»,на вулиці Карбишева,2.

Роман Петрович використав довір’я з вигодою для себе. Він взяв кілька кредитів,тільки у власність інституту придбав за 515 тисяч гривень уже згадані 7-9 поверхи,а основну частину приміщення з першого по шостий поверхи оформив на зареєстровані ним приватні підприємства,заплативши за них 950 тисяч гривень. Що цікаво,вартість одного квадратного метра приміщень,придбаних для інституту,становила 563,47 гривні,а за значно привабливішу нерухомість для свого приватного підприємства пан Карпюк домовився з продавцем за більш ніж утричі меншу ціну – 165,98 гривні за квадратний метр. Відтак колектив ЛІРОЛу залишився не тільки без повноцінної власної матеріальної бази,а ще й зазнав близько 5 мільйонів гривень втрат.

На поспішно скликаній з приводу публікації «Урядового кур’єру» прес-конференції Роман Карпюк уже на посаді заступника голови облдержадміністрації переконував,що така низька ціна одного квадратного метра нерухомості для його фірм зумовлена вимогами банку,який нібито перестрахувався,бо не був упевнений,що ці фірми виплатять кредит. За словами пана Карпюка кредит брали аж три юридичні особи: університет «Україна» і два приватні підприємства,заснованих Романом Петровичем. У зв’язку з кредитним лімітом,встановленим у банку,кожна юридична особа отримала по 400 тисяч гривень,ще 300 тисяч гривень довелося взяти на виплату у власників цього приміщення – компанії «Укрбашнафта»,яку очолював Олександр Кропива.
Отже,зі слів Романа Карпюка виходить,що банк не був впевнений,що його фірми виплатять кредит,тому занизив вартість приміщень для нього. А чому ж тоді Олександр Кропива,який свого ніколи не упустить,пішов на таке здешевлення? Чому проявив благодійність стосовно Карпюка,а не студентів і викладачів університету,яким десь треба працювати і навчатися? А,може,навпаки,вартість приміщень для університету завищили,а різницю поділили?

Усі ці припущення виникли не на голому місці. Доведеним є факт,що приватне підприємство Романа Карпюка придбало у 2005 році за 100,1 тисячі гривень у київської і хмельницької фірми обладнання,яке перепродало для лабораторії фізичної реабілітації ЛІРОЛу за 147,9 тисячі гривень,і це при тому,що воно вже три роки використовувалося. У 2006 році Луцький інститут розвитку людини заплатив 169,8 тисячі гривень за основні засоби,які чомусь не оприбуткували,натомість вони перейшли на правах приватної власності до приватного підприємства Романа Карпюка і перебувають у селі Пересіка Турійського району.

Лише цих фактів достатньо,щоб діяльністю Романа Карпюка на посаді ректора зацікавилася прокуратура. Але коли у нас у перехідний період і прокурорів почали призначати за квотним принципом,то хіба можна чекати,що вони раптом почнуть перевіряти,чи займався високопосадовець на попередній роботі зловживанням службовим становищем?

– У 2010 році ми повністю розрахувалися з кредитами. І як тільки це зробили,всі фінанси перевели у центральний офіс у Києві. Нам давали тільки на зарплату й енергоносії,– скаржився Карпюк на прес-конференції. – До речі,за орендну плату мої фірми не отримували з 2010 року жодної копійки.
Ще б пак. У Києві нарешті зрозуміли,що Карпюк їх дурить,і вирішили взяти фінансовий облік ЛІРОЛу під особливий контроль. І з’ясувалося,що,крім орендної плати,яку,за словами Карпюка,направляли на погашення кредитів (ще питання,чиїх – тільки університету чи і фірм Карпюка?),інститут заплатив приватним фірмам ректора за ремонт приміщень,які перебувають у його приватній власності,1 мільйон 366 тисяч гривень. Зокрема,лише за ремонт спортзалу та їдальні,які належать ПП «КРП» (розшифровується,як «Карпюк Роман Петрович),ЛІРОЛ заплатив 250 тисяч гривень приватному підприємцю Костів Н.І.,яка є одночасно: головним бухгалтером ПП «КРП»,директором Луцького коледжу рекреаційних технологій і права,приватним підприємцем без найманих осіб,який,згідно із КВЕД,не має права надавати такі послуги. До того ж будівельні матеріали були придбані за кошти інституту,а ремонтні роботи проводили здебільшого його працівники і студенти.

За адресою: вул. Карбишева,2 зареєстровано або ведуть діяльність й інші юридичні особи,засновником яких є Роман Карпюк: Спортивний клуб «ЛІРОЛ»,Волинський обласний благодійний «Фонд розвитку людини»,ПП «Науково-виробниче підприємство «Луцький інститут розвитку людини» і Луцький коледж рекреаційних технологій і права. Усе вказує на те,що Роман Петрович ретельно готувався,щоб «кинути» центральний офіс Університету «Україна» і на нажитій на бренді солідного вишу базі створити приватний навчальний заклад,власником якого він мав стати одноосібно.
Але не так сталось,як гадалось. Розкусивши підступні наміри комбінатора,керівництво Університету «Україна» взяло фінансову діяльність ЛІРОЛу під жорсткий контроль. Тоді Карпюк не вигадав нічого іншого,як не показувати Києву всіх коштів,які інститут отримував як плату за навчання студентів. Так,на 01.01.2014 року фінансова заборгованість студентів,зокрема,і тих,хто вже отримав дипломи і відрахований,за даними обліку,становила 4 мільйони 368 тисяч гривень. Хоча багато «боржників» насправді сплачували за своє навчання і мають відповідні касові документи.

Відчуваючи,що рано чи пізно за все доведеться відповідати,Роман Карпюк вирішив балотуватися в народні депутати,щоб сховатися за депутатську недоторканність. Але,незважаючи на те,що був висунений опозиційною на той час партією «Батьківщина»,вибори у мажоритарному окрузі на Волині програв. «Допомогла» Роману Петровичу Революція гідності. Позаяк він очолював фракцію «Батьківщина» у Волинській обласній раді,то й при зміні влади став претендувати на керівну посаду в облдержадміністрації,адже формувалася влада до президентських виборів виключно за квотним принципом.

Із підприємницькою діяльністю майбутньому держслужбовцю 7 рангу довелося розпрощатися,як і з корпоративними правами. Але припинити ведення бізнесу здатний лише справжній патріот своєї Батьківщини,а не той,хто вдягає на свята вишиванку,а сам спить і думає,як би щось урвати для себе.
Роман Карпюк перед тим,як його мали призначити на посаду заступника голови облдержадміністрації,зобов’язався протягом 10 днів передати корпоративні права. 5 квітня він звернувся із письмовою заявою до голови ОДА,у якій повідомив про відсутність у нього корпоративних прав. Перед тим,3 квітня,пан Карпюк оформив договір купівлі-продажу належних йому 100 відсотків статутного фонду з відповідними корпоративними правами на Луцький коледж рекреаційних технологій і права,а 4 квітня – нотаріально посвідчив продаж 100 відсотків статутного фонду з відповідними корпоративними правами на Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Луцький інститут розвитку людини».

Зверніть увагу: Карпюка призначають на посаду заступника голови ОДА 27 березня,а звільняють із посади ректора Луцького інституту розвитку людини за порушення умов контракту 2 квітня 2014 року. І хоч за ці дні,з 27 березня по 2 квітня,зарплату йому не нараховували,компенсацію за невикористану відпустку він отримав за період роботи по 2 квітня включно. Можна було би списати цю «дрібницю» на прикру помилку бухгалтера. Тим паче,що,як заявляє Роман Карпюк,він подав до Луцького міськрайонного суду заяву щодо неправильного проведення його звільнення. Але,як засвідчила перевірка робочої групи працівників головного управління державної служби України у Волинській області,Роман Карпюк у письмовій згоді на проведення спеціальної перевірки перед призначенням на посаду заступника голови ОДА зазначив неправдиві відомості,і у нього станом на 1 липня 2007 року таки наявні корпоративні права. А це вже – пряме порушення п.п. 1 п. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Таємне стало явним лише завдяки наполегливості президента Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» Петра Таланчука. Спочатку керівництво вишу в Києві не мало наміру здіймати бучу,а хотіло розійтися «полюбовно»: попрощатися з колишнім ректором ЛІРОЛу,а навчальну базу інституту,щоб не платити непомірної оренди зажерливим «бізнесменам»,перевести в інше приміщення. Але пан Карпюк втрачати «золоту жилу» не збирався. Тому вирішив на базі Луцького коледжу рекреаційних технологій і права,яким володів і корпоративні права на якого передав своєму бізнес-партнеру,створити ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації – Академію коледжу рекреаційних технологій і права. Усіх студентів,які до того навчалися в ЛІРОЛі,звісно ж,перевести в нашвидкуруч склепану КАКАдемію. Там мали працювати і більшість лояльних до екс-ректора ЛІРОЛу викладачів. А тих працівників інституту,хто співпрацював із комісією Університету «Україна»,яка мала на меті належно організувати навчальний процес,розмежувавши власність університету і особисто пана Карпюка,почали демонстративно цькувати.

Усі згадані вище факти зловживань та неправомірних дій Романа Карпюка керівництво Університету «Україна» оприлюднило не лише в матеріалі «Урядового кур’єру». З цього приводу воно інформувало в.о. Президента України Олександра Турчинова,голову партії ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко,голову Волинської ОДА Григорія Пустовіта,голову Волинської облради Валентина Вітера,голову Люстраційного комітету при Кабінеті міністрів України Єгора Соболєва,голову Люстраційного комітету Волинської області Івана Мирку. З офіційними заявами Університет «Україна» звертався до в.о. генерального прокурора Олега Махніцького,прокурора міста Луцька Андрія Кучера,міністра освіти і науки Сергія Квіта й Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики Тетяни Чорновол.

А коли всі засоби були,здавалося б,вичерпані,президент Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» Петро Таланчук написав листа Президенту України Петру Порошенку. Саме реакцією на цей лист і стало проведення робочою групою головного управління державної служби України у Волинській області з 24 червня по 1 липня 2014 року перевірки фактів можливих протиправних дій заступника голови Волинської ОДА Романа Карпюка.

Крім «помилки» із нарахуванням Роману Карпюку при звільненні з ЛІРОЛу компенсації невикористаної відпустки,робоча група виявила ще один цікавий факт: у згоді на проведення спеціальної перевірки перед призначенням на посаду заступника голови Волинської ОДА пан Карпюк неправильно вказав свій індивідуальний податковий номер (передостання цифра різниться з тією,яка зазначена в реєстраційній службі). За висновком робочої групи,станом на 1 липня 2014 року в заступника голови Волинської ОДА Романа Карпюка були наявні корпоративні права,про що має бути повідомлений спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.

Чи вдасться Роману Карпюку і цього разу вийти сухим із води?