Офіційному дійству передувала зворушлива екскурсія в музеї «Лісової пісні»,яку провела його завідувачка Ольга Бойко. Вона нагадала,що влітку 1884-го в Нечимному вперше побувала тоді 13-літня Лариса Косач,майбутня Леся Українка. А відтак,уже завершуючи свій земний шлях,знову у спогадах повернулася до цієї місцини: менше,як за два тижні,створила в Грузії свою безсмертну «Лісову пісню».

Заслужений працівник культури Віра Комзюк,завідувач меморіальним музеєм-садибою Лесі Українки та родини Косачів у Колодяжному,розповіла для «ВП»,що музей «Лісової пісні» у 2014-му відзначає своє перше десятиліття. Правда,уточнила вона,тут і раніше експонувалися матеріали,пов’язані з перебуванням геніальної поетеси та драматурга,однак 1992 року будинок згорів. Тож після того,як вже іншому місці (неподалік від попереднього) було збудовано нове приміщення,у 2004-му започаткував свою роботу й музей «Лісової пісні»,який зараз очолює Ольга Бойко.

Урочисту ж імпрезу на сцені під правіковим дубом,що зберігає тепло Лесиних рук,відкрила організатор цьогорічного свята поетеса Ніна Горик. Вона наголосила,що нині словами безсмертної волинянки і її Мавки промовляє вся Україна: «Ні,я жива! Я буду вічно жити!» А відтак юна Ангеліна Гущина прочитала вірш киянки Тетяни Яковенко,присвячений феномену Лесі Українки та її «Лісової пісні». Інсценізацію ж фрагменту драми-феєрії надзвичайно щиро запропонували учениця місцевої Білинської школи Наталія Приймачик і студент одного з тернопільських вишів Іван Жук.

Учасників і гостей чотирнадцятого свята «Лісової пісні» привітали перший заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик,голова Ковельської райдержадміністрації Юрій Поліщук,заступник начальника управління культури і туризму Волинської ОДА Галина Остапчук. Приязне слово мовив і гість із Польщі Анжей Жонковський,очільник ґміни Вержбіца.

Коли звучали пісні у виконанні Тетяни Відник,гурту «Родина» із Білина,хорових колективів зі Скулина,присутні мали нагаду не лише зачаровуватися унікальної гармонією голосів,а переконатися в незнищенній потузі української народної патріотичної пісні. Мимоволі пригадалося прислів’я,яке характеризує за будь-яких владних режимів місцевих жителів: «Від Скулина до Білина – завжди Самостійна Україна».

У своєрідному «поетичному перегуку» взяли участь лучанка Надія Гуменюк, цьогорічний лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Лесі Українки,львів’янин Петро Шкраб’юк,Антоніна Царук із Кіровограда. Почитав свої вірші і поділився спогадами про те,як визрівала ідеї проведення першого свята «Лісової пісні» письменник Василь Гей. Власне поетичне слово звучало з уст лучан Петра Коробчука,Івана Чернецького,а також Лесі Ковальчук із Жидичина та Світлани Костюк із Нововолинська,ковельчан Ніни Шугніло й Анатолія Семенюка.

Голова Волинської обласної організації Національної спілки письменників України Олег Потурай не лише причитав свій публіцистичний верлібр,а й вручив квитки членів НСПУ двом поетесам – Олені Хапитонюк із Колок і Юлії Хвас із Любомля.

Поетеса,Заслужений вчитель України Ніна Горик,завершуючи свято «Лісової пісні»,висловила сподівання,що воно матиме продовження і в наступні роки,слугуватиме єднанню,консолідації українців,які зараз протистоять російським окупантам. Тож промовисто,що останнім акордом незабутнього дійства в Нечимному,стало «Боже Великий,Єдиний,нам Україну храни» у спільному виконанні всіх присутніх.