Наскільки б суворими не виявлялися реалії,вони зазвичай не стають остаточним «глухим кутом». Якими б начебто невмолимими не були геополітичні неписані правила,коли право сили визначає кордони держав,рятівною залишалася християнська константа про неминучість торжества правди. Хай навіть зло,зодягнуте в патріаршу парчу ідеолога «Русского мира»,плеще головному сатанисту,набиваючи мозолі,все одно воно приречене.

Тож Україна,яка вкотре постала як форпост Європи перед перспективою бути «розчиненою» в імперії зла,має шанс не тільки зберегти свою ідентичність,але й допомогти народові сусідньої країни не наступити на фатальні «історичні граблі». Інше питання,що,як і завше,ми залишаємся сам на сам із найпідступнішим,споконвічно-стратегічним ворогом №1. Нинішній московський «цар»,увібравши в себе всі найчорніші вияви російської душі,не приховує свого «чорного» піднебіння щодо не тільки України,але й світу загалом.

Однак саме нашій країні дано шанс,за прикладом біблійного Давида,зупинити імперську потвору Голіафа. Хоча наразі навряд чи актуальне попередження Тараса Шевченка «Польща впала,та й вас роздавила» («І мертвим,і живим…»,грудень 1845 року) у контексті наслідків можливої руйнації путніської імперії. Очевидно,набагато актуальніша зараз внутрішньоукраїнська небезпека з уже не привидом фінансового колапсу,вірогідністю відчайдушних кроків слуг «собирателя» для поглиблення хаосу в нашій країні.

Тиждень,що вже став надбанням історії (зважаючи і на рішучість української політичної нації,й на діалог Президента України з елітою Польші,його перемовини з главою Білоруської держави,й на обіцянки США,які не поспішає втілювати в життя нинішній господар Білого дому) залишив за нами шанс не розчинитися в імперському проекті минулого (якщо не позаминулого) століття. Однак за своє право на державність доведеться заплатити дуже високу ціну. Це,очевидно, усвідомлює не тільки новопризначений секретар РНБО Олександр Турчинов,а мільйони українців,які не забувають про дилему: або перемога,або смерть.

«Маємо гуртуватись»

Аналітик Валентин Торба наголошує («День»),що Україна мусить готуватися до масштабного наступу РФ. При цьому він костатує: «Понівечена,обікрадена,кинута напризволяще Україна,на яку зухвало напав сусід. Потужний сусід,з усміхненими до злого оскалу «Іскандерами»,з нафтою,золотом і діамантами,з величезною армією,з сучасним в тому числі і ядерним озброєнням. І ось цей сусід наразі шкрябається об скелю власного імперського ідіотизму,впевнено сповзаючи у прірву. За той період,коли гривня впала в два рази,рубль звалився в чотири». У той же час,зауважує експерт,нас роз’їдають наші ж болячки. Надія на колапс економіки агресора не має заспокоювати,оскільки треба видихнути і зібратися з силами. «Росіяни не змінились за століття,отже не зміняться і зараз,- резюмує Торба. – Вони будуть лізти і наступати,вони будуть робити все,щоб нас трусило в лихоманці. Саме тому в момент таких умовних пауз маємо гуртуватись. На кумів надії немає».

«Ситуація дуже непроста»

Президент Білорусії заявив: «Ми не можемо весь час молитися на Росію,хоча це і братська нам країна. Бачите,один цей великий,ринок обвалився – раніше ми постачали 85% продукції,а тепер 40-45%» (тут і далі посилаємося на «Дзеркало тижня»). Як вихід,він вказав на американський ринок. «З багатьох наших підприємств США зняли санкції і ми почали з ними торгувати. Значить треба ефективно розвивати цей напрямок»,- додав Лукашенко. «Ситуація дуже непроста. Тим більше,у нашому регіоні – в сусідній Україні. Повинен відзначити,що такої ситуації взагалі ніколи не було. І ми повинні показати тепер нашу спроможність перед зарубіжними партнерами в цей важкий для багатьох час»,- сказав президент Білорусі.

Нагадаємо,що проблеми між Росією та Білоруссю почалися кілька тижнів тому,коли Росія звинуватила Білорусь у поставках під виглядом своїх,європейських товарів і частково заборонила ввезення їх в РФ. Білорусь відповіла на це встановленням на кордоні митних пунктів,на яких почали перевіряти вантажівки з Росії.

«Схаменіться»

Юрій Сергеєв переконаний,що світ має зрозуміти: Україна прагне створити коаліцію для захисту інтересів Європи. Він також висловився про вірогідність подальшого розвитку ситуації.

На переконання Юрія Сергеєва,Постійного представника України при ООН,«поки не зникнуть усі ці кризові явища,пов’язані з агресією Росії,поки ми не повернемо Крим і не покладемо край агресії на Сході,для нас позиція консолідованого світу в підтримці законних інтересів України важливіша за позицію РФ. Саме тому нам потрібна даль¬¬ша консолідація і солідарність країн Європейського Союзу,членів ОБСЄ,окремих держав,таких як США,Канада,Австралія,Японія» (тут і далі посилаємось на «Тиждень»). Він також зазначив,що «нам бажана згуртованість регіональних структур в Африці,як-от Африканський Союз,щоб,захищаючи свої національні інтереси,ми допомагали світові зрозуміти,що вся система міжнародної безпеки опинилася під загрозою». Сергеєв підкреслює,що «після того,як Росія відмовилася виконувати свої обов’язки в межах так званого Будапештського меморандуму,основу міжнародної безпеки в сенсі нерозповсюдження ядерної зброї підірвано. Тепер увесь світ має усвідомити,що Україна,захищаючи свої національні та безпекові інтереси,насамперед прагне створити коаліцію для захисту інтересів нашого регіону – Європи. Фактично ми консолідуємо довкола себе всі держави задля зміцнення заходів довіри й безпеки у світі – оце те,що для нас зараз принципово важливо. Усе це допоможе нам здобути підтримку для вирішення внутрішніх проблем (і фінансових,і економічних,і безпекових),на яке ми сподіваємося».

А відтак представник України при ООН зазначає: «Звичайно,ми не хотіли б мати такі відносини з Росією. І,щодня звертаючись до неї офіційно,ми промовляємо до всього тамтешнього суспільства,з яким нам жити в сусідстві: «Схаменіться». Це те,чим ми починаємо й закінчуємо будь-який наш виступ у Раді Безпеки й Генеральній Асамблеї».

«Найближча в часі небезпека»

Політолог Сергій Грабовський нагадує (цитуємо «День»),що «ще влітку минулого року – тобто до Революції гідності – в Білорусі розпочалося розгортання потужного угруповання російських військ. Тоді це були льотчики,десантники,танкісти,ракетники – загальним числом до трьох тисяч «багнетів»,розташованих на п’яти базах і перевдягнених у білоруську форму. Сьогодні це число значно збільшилося,і росіяни вже не перевдягаються у білоруські однострої – вояки у російській формі з’явилися поблизу кордону України,у Гомелі. Як вони розповіли місцевим жителям,«буде війна,а поки у нас ротація і підготовка». Красномовне визнання,чи не так?»

Аналітик зазначає,що «під час революційних подій в Україні на бойове чергування у Барановичах стала ланка винищувачів Су-27СМ3 зі складу ВПС Росії. А наступного року у Білорусі з’явиться суто російська авіабаза – не у Барановичах,де вона планувалася раніше,а в Бобруйську,поближче до України. Для початку туди перелетять 12 бойових винищувачів Су-27,два учбово-бойові Су-27 та чотири вертольоти Мі-8. А далі там буде базуватися цілий російський винищувальний полк,і не лише він. Білоруські незалежні експерти вважають,що там можуть з’явитися російські фронтові бомбардувальники Су-34 та дальні Ту-22М3,а ще – перехоплювачі МіГ-31».

Тож,відтак,Грабовський попереджає: « Іншими словами,з цієї бази російська авіація зможе завдавати удари по Львову і Луцьку,Тернополю і Вінниці. А військово-транспортні вертольоти Мі-8 зможуть висаджувати російських десантників поблизу Чернігова та Києва». Ескперт уточнює дату «бліцкригу»: «Найближча в часі небезпека,пов’язана з такими діями,прив’язана до різдвяних канікул на Заході,коли від початку 20-х чисел грудня 2014 до 4-5 січня 2015 року там усе завмре. Тож Путін матиме у своєму розпорядженні два тижні,коли,за його уявленнями,Захід буде нездатний відреагувати на його активні дії,буде це масове вторгнення з кількох оперативних напрямів (в тому числі і з території Білорусі) чи масштабні підривні спецоперації (в тому числі й провокування заворушень не лише на сході чи півдні,а і на півночі України)».

Він звертає увагу на «можливість дій диверсійних груп та локальних «гуманітарних» висадок російських десантників – скажімо,якщо раптом десь на Волині хтось раптом скривдить громадян РФ,які невідь-чого опиняться там,- і картина можливих російських акцій набуде свого майже повного завершення».

«…це справжнісінький глухий кут,те,що і потрібно Путіну»

Аналітик Віталій Портников наголошує,що «Київ зараз знаходиться в позиції примусу до миру і не зобов`язаний з цієї позиції швидко виходити». А відтак нагадує: «Москва в Донбасі готова субсидувати війну,але шкодує грошей на мир. Путіну зараз не потрібна ескалація,але не потрібно і врегулювання» (посилаємось на liga.net). На думку аналітика,цілі Росії цілком очевидні. «Путіну зараз не потрібна ескалація,але йому не потрібно і врегулювання. Для російського президента зараз найважливіше збереження статусу-кво,тому що він вірить,що окупований Донбас – це саме той важіль,за допомогою якого він може тиснути на Україну і знекровлювати її. Хоча насправді,якщо лінія розмежування стане мирною,а терористи зосередяться на поїданні один одного,ніякої особливої проблеми для розвитку України окупована частина Донбасу представляти не буде»,- підкреслює він.

У той же час,Портников переконаний,що «проблема виникне пізніше – і можливо,в цьому якраз і полягають складнощі,які нам поволі готує Путін. Чим довше будуть існувати ДНР і ЛНР,тим більшою ставатиме цивілізаційна прірва між цією територією і рештою України». На його думку,з таких ситуацій,як показує новітній політичний досвід,є два виходи – хорватський та боснійський. Хорватський означає,що населення,яке підтримало сепаратистське вогнище,просто йде на територію країни – спонсора сепаратизму. Однак «собиратель»,українофоб №1 намагається нав’язати України боснійський сценарій. «Боснія – це справжнісінький глухий кут,те,що і потрібно Путіну. Йому важливо всіма правдами і неправдами загнати нас в цю пастку,- зазначає Портников. – А нам важливо туди не потрапити. І віддавати собі звіт в труднощах приєднання Донбасу і в тому,які проблеми насправді почнуться,коли повернеться – а він повернеться,нікуди не дінеться – Крим. Тоді в Україні будуть вже чотири своїх «Республіки Сербські» – ДНР,ЛНР,Крим і Севастополь». Тож,наголошує аналітик,«сьогодні нам потрібно захиститися і від російської агресії,і від попадання цього минулого в наше майбутнє».

«…на межі краху»

Економіст-аналітик Андрій Яницький констатує: «Росія і Україна зубожіють наввипередки. Російський рубль коштує трохи більше 0,01 євро,гривня – близько 0,04. Обидві валюти подешевшали приблизно вдвічі з початку року по відношенню до євро. І якщо гривня повільно пікірувала весь рік,російська валюта буквально звалилася за останні місяці» (тут і далі посилаємося на «Лівий берег»). При цьому він зазначає,що розміри обох економік непорівнянні. «Україна досі не повернулася до рівня 1990 року (у 2013 році ВВП становив близько 70% радянського рівня),- підкреслює експерт. – Російська перестрибнула цю планку ще в 2007-му». За його даними,доходи на душу населення (з урахуванням купівельної спроможності валюти) $ 18100 в Росії проти $ 7400 в Україні.

«Росія до останнього випереджала Україну в реформах. Монетаризувавши пільги в 2005 році,провела реформу ЖКГ в 2006-2007 роках,систему поголовного медичного страхування впровадила в 90-ті. Так,там як і раніше на пенсію йдуть у 60 років чоловіки і в 55 років жінки,а в Україні і чоловіки,і жінки виходять на відпочинок у 60. Але запаси нафти і газу дозволяють накачувати російський Пенсійний фонд грошима. Точніше,дозволяли до останнього часу»,- вважає Яницький. Однак,аналізуючи українські реалії,він наголошує,що «анексія Криму не пройшла безслідно,як і спроба відколоти ще й східні області України. Між країнами спалахнула нехай і гібридна,але війна. А,як справедливо зауважив лауреат премії ім. Нобеля з економіки Пол Кругман,війна руйнує економіки всіх країн,які в ній беруть участь. І країни-жертви,і країни-агресора».

Правда,підкреслює експерт,«від банкрутства Україну зараз утримує програма МВФ,допомога Європи та Америки. Образно кажучи,наша економіка лежить під кредитною крапельницею,а іноземні лікарі (деякі – прямо в уряді) ріжуть статті бюджету». Однак і на межі краху й економіка РФ.

«Російській економіці,здається,теж не обійтися без операції. Але «хворий» хоча і метається в гарячковому маренні,але вперто не хоче під ніж»,- підкреслює Яницький.

«Якщо до Нового року курс долара «зависне» на рівні 26 гривень»

Економіст Михайло Кухар вважає,що долар може коштувати від 30 до 50-ти гривень,якщо не зміниться нинішня поведінка експортерів,населення та Нацбанку (посилаємось на «Газету по-українськи»). «Співвідношення вільної гривневої маси,що викидається на ринок за рахунок видачі депозитів,зарплат бюджетників та торговельної виручки – як і раніше в рази перевищує пропозицію валюти від експортерів. До кінця цього року «обов`язковий продаж» дасть ринку щонайбільше від 1 до 1,5 млрд доларів. А попит уп`ятеро більший». Ситуацію на валютному ринку він називає штучно створеним «горлом пляшки». Коли проти одного-півтора мільярдів доларів експортерів відіграють одночасно 50-150 мільярдів гривень. «За таких умов у нас із курсом може статися що завгодно»,- зауважив експерт. На його переконання,щоб виправити ситуацію треба або «додати» пропозицію доларів,або «прибрати» частину пропозиції гривень.

«Пропозицію долара можуть збільшити експортери. У НБУ точно була прорахована міра,на скільки збільшиться валютна виручка від підняття обов`язкового продажу валютної виручки експортерами з 50% до 75%. Але якби я був експортером і у мене навіть підходив термін штрафу,я б все-одно не продавав би виручку до нового року,щоб з цієї суми не платити податки. Тому з цього боку великий підмоги не варто чекати. Хоча якщо гривня зросте ще хоча б на 50 копійкок за два-три дні,експортери викинуть на ринок щонайменше півтора мільярди»,- сказав Кухар. Він зазначив,що населення не менш відповідальне за валютні коливання. «Зараз в однієї половини населення на руках є 100 млрд доларів готівкою,в іншої половини – 150 млрд гривень. Якщо залишити все так,як є,то ці люди самі разом догонять курс до 50 ще до цього Нового року. Це вже наочно показала Москва. Надія лише на Нацбанк. Він може вийти з необмеженою інтервенцією і хоч завтра «погасити пожежу». У НБУ зараз є майже 9 мільярдів доларів резервів. Якщо вивалити на ринок три з них – курс може зміцнитися на рівні 16 гривень за долар. Але,швидше за все,Нацбанк не піде на це через вимоги Міжнародного валютного фонду. Наступний транш допомоги має бути тільки в кінці лютого»,- вважає Михайло Кухар. За негативним сценарієм,економічний експерт прогнозує на наступний рік курсовий коридор – від 30 до 50 гривень за долар. «Для нашої країни курс гривні до долара 1 до 50-ти – це середня зарплата у 80 доларів,як у 1999-му році. Нам дуже пощастить,якщо до Нового року курс долара «зависне» на рівні 26 гривень»,- додав він.

«Він не заспокоїться»

За словами екс-міністра закордонних справ України Володимира Огризка,«з Росією у найближчій історичній перспективі ми не будемо мати нормальних відносин; ми повинні взяти курс на прискорений вступ до НАТО,бо це єдиний спосіб для нас гарантувати свою безпеку; необхідно максимально зміцнювати свою армію» (посилаємось на «Обозреватель»). На його думку,підсумкова прес-конференція президента Росії Володимира Путіна довела,що російське керівництво має намір і «далі топити» Україну. В цьому не сумнівається і директор центру політичного аналізу «Стратагема» Юрій Романенко. «Поки Україна не буде знищена,він не заспокоїться»,- заявив експерт,коментуючи прес-конференцію Путіна. На його думку,«Путін вирішує свої стратегічні завдання,пов`язані зі збереженням влади. Він керується логікою: нехай вони помруть першими,а я – потім».

Говорячи про суть послань президента Росії,Романенко зауважив: «Путін чітко позначив,що на даному етапі з публічної риторики зникає «Новоросія» і все інше,але це зовсім не означає,що Росія припиняє її підтримку. Що Україна має бути єдиним цілим – в їх розумінні. Це означає,залишити Донбас на шиї України в тому вигляді,в який вони його перетворили,і відповідно далі її топити».

За оцінками Романенка,логіка керівництва Росії щодо України така: «Затягувати час,всі витрати перекладати на Україну у вигляді Донбасу і змусити її платити за той хаос,який туди принесла Росія,і в 2015 році постаратися розвалити Україну,привести її до економічного і політичного колапсу для того,щоб отримати фору у відносинах із Заходом».

«…варто очікувати активні бойові дії з боку РФ»

Як вважає юрист і політолог Юрій Шуліпа,у контексті виступів Президента Росії на прес-конференції і з урахуванням проведеної зовнішньої політики РФ щодо України,формулюється висновок: «Росія відмовляється від більшості міжнародних та внутрішньодержавних проектів,і концентрує всі свої сили на відновленні зовнішнього управління Україною,настільки міцно,наскільки це їй дозволить зробити сама Україна і міжнародне співтовариство» («Главком»). Нагадавши,що де-факто державною ідеологією Росії став мілітаризм,він висловлює переконання: «Гонка озброєнь з боку Росії продовжуватиметься в прискореному темпі. Усередині самої Росії гайки будуть поступово закручені до самого максимуму». Експерт не сумнівається,що «утримання частини сходу України бойовиками та російськими регулярними збройними силами буде продовжено з періодичними спробами розширення окупованих територій,а ближче до весни варто очікувати активних військових дій з боку РФ». Водночас,підкреслює він,«на інших територіях,підконтрольних українським властям,війна спробує перейти в диверсійно-терористичну фазу,пов`язану з масовим підкупом українських посадовців,засиланням агентів,різними диверсіями і терористичними актами в інтересах розвалу української економіки,з усуненням проукраїнських активістів,- дестабілізацією суспільно-політичної обстановки,з метою розпалювання протестних настроїв проти чинної влади».

Згадавши,що про долю анексованого Криму не було й мови,Шуліпа робить висновок: «Мабуть,на найвищому рівні російської влади склалася позиція,що введені відносно Росії санкції можуть бути скасовані міжнародним співтовариством не в результаті відпадання їх підстав,- припинення агресії в українському Донбасі і зняття російської окупації з АР Крим,а лише після того,як зникне України».

І наостанок,він пояснює,що «мілітаризація російського суспільства і держави,буде рости,до тих пір,поки для стримування цього негативного явища з боку світової спільноти не будуть застосовані адекватні заходи».

«Ситуація в Україні має дуже серйозні глобальні наслідки»

Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун попередив: «Існує ризик того,що ситуація в Україні виявиться замороженою,і це викличе серйозні наслідки на регіональному і глобальному рівнях» («Тиждень»). «Ситуація в Україні має дуже серйозні глобальні наслідки,і тому весь світ і,зокрема,Європейський союз,США та Росія глибоко залучені до її вирішення»,- сказав він. «У той час як нещодавніх домовленостей,схоже,в цілому дотримуються,ми всі бачимо,що продовжує гинути безліч людей. Після 5 вересня,коли сторони узгодили мінські домовленості,загинули понад тисяча осіб»,- підкреслив Пан Гі Мун.

Глава ООН звернув увагу на політичні та економічні наслідки українського конфлікту й закликав сторони приступити до переговорів і повною мірою дотримуватися мінських домовленостей. Пан Гі Мун розповів,що місія ООН зі спостереження за правами людини в Україні,мандат якої завершується у грудні,продовжить свою роботу. «Її мандат завершується у грудні,але він був продовжений»,- сказав Генеральний секретар. Він повідомив,що ООН має намір надати гуманітарну допомогу нужденним жителям України.

Однак,якими б багатообіцяючими не були декларації намірів,реалії виявляються все-таки суттєво інакшими. Нині в Україні,як зазначає Президент Петро Порошенко,триває Вітчизняна війна. Причому у ній,як підкреслюють політологи та лідери ряду інших країн,вирішується доля не лише України,а Європи та світу.

Тож попереду – нові кроки «собирателя» для втілення і життя імперської ідеї-фікс. Роздумуючи про вірогідні тактичні «зигзаги» Путіна,Прем`єр-міністр України Арсеній Яценюк заначив: «Тепер його зброєю буде користь від громадських рухів,які повинні з`явитися в Україні,щоб підкорити країну диктату Кремля,його бачення сфери впливу і великого «руского міра» (посилаємося на «Дзеркало тижня»).

На вірогідності найгіршого сценарію акцентує увагу й Борис Нємцов,який мав шанс (але не скористався ним) стати,після Єльцина,господарем Росії.

«Не потрібно українцям радіти падінню рубля,тому що фінансова криза якраз підштовхує його (Путіна. – Ред.) До війни. Бо війна все спише. Розумієте,коли в мирній країні руйнується національна валюта і ростуть ціни,всі питання – до уряду і президента,а коли країна перебуває у стані війни,то всі питання до агресора або до того,хто з тобою воює,- світовому закуліссю,«бандерівцям» та ін. Тому йому для того,щоб пояснити,чому звалилася російська економіка,йому як раз така війна необхідна. Шанс війни зараз збільшився»,- попереджає він (див. «Обозреватель»).

На драматичних і трагічних перипетіях подальшої перспективи намагалися звернути увагу й ЗМІ: «США заблокували надання Україні 10 млрд. через відсутність реформ» («АТН»),«Україна вже втрачає частину фінансування ЄС» ( «ЄП»),«Заявами про прагматизм намагаються прикрити агресію – Чалий» («Радіо Свобода»),«Путін придумав нову схему по придушенню України» («ДС»),«У РФ хочуть створити із терористичних формувань на Донбасі єдину «армію Новоросії» («Газета по-українськи»),«Без кохання та з розрахунком: Україна втрачає кредит довіри ЄС» («ЄП»),«Абромавічус: Україна – найкорумпованіша країна Європи» («Тиждень»),«Обама обирає : рятувати Росію чи Україну?» («УП»),«Росія – стратегічна проблема Європи,а не України,- Туск» («День»),«Турчинов: все,що можливо,в бюджеті буде віддане армії» («Гордон»)…

Звісно ж,навіть найобізнаші політичні «касандри» не спроможні розставити крапки над «і». Адже ніякій логіці не піддаються і курс Володимира «Грозного»,і поки що остаточно невідома програма масштабної дестабілізації ситуації в Україні (у тому числі – під виглядом «реформ»).

Так чи інакше,як зауважує Євген Марчук,«нам доведеться пережити досить скрутні часи» («День»). Адже,як пояснив генерал армії,який уже мав шанси стати «українським Аттатюроком»,«треба зважати на те,що сучасна Росія — це не просто Путін,а імперська експансіоністська ментальність. Путін гіперболізував цю ментальність і підібрав команду для її реалізації… Проти нас стоїть дуже сильна,агресивна,спаяна одним ланцюгом машина і бюрократичний клан тоталітарної держави». А відтак він висловлює переконання,яке підтверджується словом і чином нині сущих українців: «Але народ у нас потрясаючий,тому нас ніхто і ніколи не переможе».

Звісно ж,нині зовсім не до ейфорії. Та,водночас,- і не до апатії. Усвідомлюючи неймовірну суворість викликів,не маємо права на сумнів у неминучості нашої спільної перемоги. Звісно ж,за неї доведеться заплатити дуже дорогу ціну. Скількома мільйонами життів вона вимірюватиметься,навряж чи хтось спроможний спрогнозувати. Та,безсумнівно,остаточна Перемога за тими,з кими Господь,а не його кривавий,брехливий,сатанинський «русскоміровскій» антипод. Будьмо!