У березні 2015-го Анатолієві Дмитровичу Остап’юку,світлій,життєрадісній,залюбленій у життя людині,щирому патріотові Україні,талановитому лікареві та шанувальнику мистецтва художнього слова,виповнилося б 55. Однак сталося інакше. Тож тепер продовжить жити в незабутній,вдячній пам’яті тисячі й тисячі волинян,усіх,кому судилося бодай на кілька хвилин причаститися спілкуванням із ним.

«Він лікує поезією!» – так щиро зізнавалася про Анатолія Остапюка заслужена артистка України Галина Кажан. І ці її слова лікар-кардіолог підтверджував кожною миттю своєї праці. Адже серед рецептів,які виписував світлої пам’яті Анатолій Дмитрович,були й вірші. Як захоплено зазначали журналісти Олександр Згоранець і Василь Уліцький,тексти віршів – «ліки,які лікар Остап`юк роздає своїм пацієнтам безкоштовно. Лікар просто закоханий у поезію. Його мова пересипана і короткими цитатами,і великими уривками з творів українських поетів,в чому ми десятки разів переконувались за час бесіди. Тож нічого дивного,якщо на прийомі лікар-кардіолог береться заспокоювати серце пацієнта саме віршами».

Сутність свого феномену Аналій Остапюк пояснював лаконічно: «Поезія – слово. А слово лікує».

Зауважмо,що лікар-кардіолог зумів прищепити любов до українського художнього слова,володіючи унікальним сценічним даром і вмінням декламувати поезію. Він читав напам’ять Щевченкові «Кавказ» і «Сон»,Франків «Мойсей»,поеми Лесі Українки,романи у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай» та «Берестечко». Художнім словом він направду зцілював – у тому числі від національного збайдужіння,допомагав одужати від духовної сліпоти. Мир світлій пам’яті незабутього Анатолія Дмитровича.

«ВП» нагадує,що лікар-кардіолог Луцької міської клінічної лікарні Анатолій Остап’юк родом з історичної Волині (село Обич Шумського району Тернопільської області). По завершенню начання в Кременецькому медичному училищі здобув фах фельдшера. Відтак,відбувши армійську строкову службу в Красноярському краї,навчався у Тернопільському та Андижанського медичних інститутах ( в останньому – на кардіологічному відділенні).

Працюючи за розподілом у Маневицькій центральній районній лікарні районним терапевтом і кардіологом,вивчив поеми Тараса Шевченка «Сон» і «Кавказ» і виступав у селах із концертами. Відтак на посаді лікаря-кардіолога палати інтенсивної терапії Луцької міської лікарні вдосконалював свій фах на наукових конференціях та кардіологічних зібраннях у Києві,Львові,Ужгороді,Рівному,Полтаві,Рахові і всюди організовував поетичні вечори,на яких виступав як інтерпретатор класичної поезії. Як зазначає кандидат філологічних наук,доцент Східноєвропейського національного університету Зінаїда Пахолок,«серед його найулюбленіших авторів – Леся Українка і Ліна Костенко. Поезії нашої сучасниці прийшли до Анатолія Остап`юка разом із віршами Тараса Шевченка та Івана Франка».

На світлині з сайту НСНУ ім. Лесі Українки : Анатолій Остап’юк у колі друзів.