Завершальні акорди Різдвяних свят-2015. Велелюдна українська хода «За мир» на фоні щирих молитов і вогненно-кривавої вакханалії,яку «дарують»,сіючи смерть,російські окупанти. Тож,як зауважував перший всенародно обраний Президент України,«маємо те,що маємо».

Нині навряд чи хтось нарікає,що живе в період безчасся. Минулий 2014-й за рівнем пережитого,вистражданого вмістив у собі принаймні десятиліття,адже часто кожна мить – на вагу життя. У цьому контексті мимоволі пригадується біблійне зізнання,використане Чингізом Айтматовим у назві роману,– «І понад вік триває день». Та водночас ідеться про безперервні «Жнива скорботи» (скористаюся назвою роману Василя Барки). Адже триває безпрецендентна в світовій історії (навіть на фоні традиційної багатосотлітньої стратегії цілковитого знищення) війна Росії проти України. Війна,коли втілюється в життя ідеологія «Руского мира»,а частина України в своїх храмах молиться за того,хто її духовно підтримує,хто аплодує,набиваючи на пещених долоньках мозолі,Путіну – слузі найбезпрогляднішої пітьми та нагороджує патріаршою відзнакою за «служение» найлютішого україноненависника на російському телебаченні. Тож,коли триває не просто парад парадоксів,коли вбивають не тільки ракетами,снарядами,кулями,а й нечуваною та небаченою брехнею,часоплин усе частіше нагадує стрімку снігову лавину,яка байдуже поглинає все на своєму шляху.

Минулого тижня,коли Україна не відійшла від Волноваської трагедії,а кремлівський «собиратель» дав вказівку своїм пахолкам відмовитися від підпису представника РФ під так званим Мінським протоколом,стало зрозуміло найневиліковнішим оптимістам: Кремль залишається вірним принципу «Мы за ценой не постоим». За цих реалій,коли в Україні вимушено стартує чергова хвиля мобілізації,стає визначальною аксіома: свобода або смерть. Пригадуючи зізнання першого Президента України Михайла Грушевського «Біда України в тому,що нею керують ті,кому вона не потрібна»,констатуємо,що нині ми всі,і владна еліта,і ті,кого називають пересічними,- в одному кораблі. Не дай Бог,він піде на дно,тоді «пощади не буде нікому» (дозвольмо собі згадати Володимира Сосюру).

Аби не бути бранцями ілюзії та не втратити відчуття неминучості торжества Вищої (як і ще земної) правди,спробуймо перегорнути кілька сторінок тижня,що вже став надбанням історії.

«…все можливе. І навіть неможливе»

У своєму зверненні,яке датоване 13січня (з приводу трагедії під Волновахою,коли після обстрілу терористів загинуло 12 мирних жителів,які перебували в автобусі) Глава Української держави наголосив: «Ці смерті – на совісті об`єднаної деенерівсько-еленерівської банди та тих,хто за нею стоїть,з чиїх рук вона годується; хто її озброює,муштрує та надихає на криваві злочини» (посилаємося на сайт Президента України). Після цього він зазначив,що,«будучи прихильниками миру,ми готові боронити свою землю. З вересня минулого року,за час,поки нам вдалося зупинити активні бойові дії,ми наростили м`язи. Щотижня передаємо у війська сотні одиниць зброї та військової техніки,як нової,так і відремонтованої». Лідер України також висловив упевненість,що український народ підтримає рішення щодо мобілізації,яку буде проведено успішно. У той же час,Петро Порошенко підкреслив,що залишається прихильником мирного врегулювання на Донбасі – «в рамках мого Мирного плану і Мінських домовленостей. Робив,роблю і робитиму для цього все можливе. І навіть – неможливе».

Глава нашої держави також наголосив: «Масовий розстріл людей в Парижі та Волновасі – це події з одного й того ж ряду. Цивілізований світ має згуртуватися в боротьбі з терроризмом». Висловлюючи глибоке співчуття родинам загиблих та постраждалих від рук терористів,Президент закликав «весь світ до солідарності з Україною,а всіх українців – до єдності перед загрозою,якою є агресія проти нашої країни та терористичні атаки. У нас Батьківщина – Україна,і ми її захистимо!».

«Цей сценарій – шаблонний»

Радник заступника міністра оборони України,громадянин Грузії Василь Будик (він – колишній полонений,один із засновників благодійної організації «Волонтери») зазначає: «Наскільки ми розуміємо,Путін віддав наказ про перехід в наступ» (посилаємося на «Главком»). У цьому контексті,він проводить історичний ракурс. «Ви знаєте,я з Росією маю справу 20 з гаком років,ще з початку конфлікту на території моєї країни,Грузії,в Абхазії. Всякий раз,коли ми стикалися з тим,що Росія щось обіцяла в плані переговорів,або в плані якихось поступок,угод,ми дуже жорстоко платили. У нас була ситуація,коли замість того,щоб перейти в наступ,Росія домоглася від нас,для початку,припинення вогню. Потім пан Шеварднадзе пішов на наступний крок,відвів важку техніку за межі республіки Абхазія і,в підсумку,ми отримали контрнаступ,в ході якого ми втратили Абхазію. Точно так само відбувалося і в Південній Осетії. Спершу вони вводили свої «миротворчі» сили,потім вони звинувачували нас у якихось провокаціях і,в підсумку,нас атакували. Цей сценарій – шаблонний»,- резюмує радник заступника міністра. На його думку,«Росія сьогодні використовує той же самий механізм в Україні… Це той же сценарій,який був у Грузії». Василь Будик також розповів,що в Донбасі російські окупанти наразі мають трикратну перевагу. «За даними нашого Генштабу,близько 7,5 тис. російських солдатів,не рахуючи «спецури»,зараз знаходяться на території Донецької області. Всього,за нашими даними,йдеться про порядок 20 тисячах озброєних бойовиків»,- сказав Василь Будик.

«Робить ставку на «право сили»,прикриваючись «ядерним щитом»

Політичний експерт Роман Рукомеда (див. УНІАН) вважає,що «нинішній рік для України буде багатим на різноманітні виклики зовнішнього характеру. Серед них ключовим залишається війна путінської Росії проти українського народу і держави». Відтак він зауважує: в цілому прогнозувати дії російської влади щодо України на найближчий рік вельми непросто,оскільки президент РФ Володимир Путін у своїй політиці вийшов за рамки всіх встановлених міжнародних правил і норм. «Це означає,що від Росії можна чекати всього,- резюмує експерт. – Міжнародних обмежень для неї більше не існує. Натомість,Кремль робить ставку на «право сили»,прикриваючись «ядерним щитом».

За версією Рукомеди,вже впродовж першого кварталу 2015 року Росія може почати зимовий наступ (стягання військ і техніки в ЛНР і ДНР інтенсивно продовжується). Хоча Кремль може й відкласти активізацію військової кампанії на весну нинішнього року. «Поки час і погодні умови працюють на Україну,але ймовірність збройного наступу російських підрозділів під виглядом «ополченців ЛНР і ДНР» до квітня – травня висока,- прогнозує Рукомеда. – На жаль,ні падаючі ціни на нафту,ні обвал російського рубля не зможуть повністю упередити новий виток насильства з боку Кремля».

Політичний експерт Роман Рукомеда висловив сподівання,що колись світовий порядок може бути відновлений. «І це відбудеться незалежно від дій Путіна – просто ціна поведінки РФ буде різна,- вважає він. – Для України російський виклик вже тісно пов`язаний з майбутнім путінського режиму. Поки влада в Росії будуть утримувати Путін або представники його режиму,проблема Донбасу і Криму повністю вирішена не буде. До речі на Заході це теж прекрасно розуміють. Не дарма навіть на рівні НАТО все виразніше звучать прогнози про можливий відхід Путіна з президентського поста в нинішньому році».

«Як здолати пропаганду Кремля»

На думку політичного експерта Тараса Березовця,«ідея російськомовного каналу для країн ЄС,про яку говорить Порошенко,звичайно,приваблива. Створити альтернативу Росії 24 і Russia Today для європейських користувачів,в т.ч. російськомовних – про це заговорили відразу після анексії Криму. Однак тут не враховується один важливий фактор. Основний глядач кремлівських каналів – колишні громадяни СРСР і численні експати з Росії та сусідніх країн. Вони дивляться Росію 24 і НТВ не тому,що не мають альтернативи. А тому,що такий путінський треш у них в крові. І вони банально не шукають правди» (тут і далі посилаємося на «Слово і Діло»). Зі слів політолога,він багато разів переконувався на міжнародних конференціях і самітах за участю пострадянських експертів,які по 15-20 років прожили в Німеччині чи Британії,що їхні погляди застрягли в середині 80-х років.

«Ставши громадянами країн ЄС,вони продовжують «дзеркалити» (часто небезкорисно) темники Кремля. Водночас,той же Газпром скупив десятки західних експертів,щоб через європейські ЗМІ поширювати ідеї Кремля. Тому один,навіть найпотужніший телеканал,не зламає монополії кремлівської пропаганди,яка вибудовується десятиліттями. Голос якої буде посилено в рази європейськими правими після терактів у Франції. Тому всі зусилля європейців у протистоянні інформаційним диверсіям Путіна не будуть працювати без системної роботи,в яку має бути залучена Україна,Грузія,країни Балтії та США,які найкраще ментально розуміють,як здолати пропаганду Кремля»,– вважає Березовець.

Нагадаємо,що Президент України Петро Порошенко в ході зустрічі з главою МЗС Латвії Едгарсом Рінкевичсом повідомив про створення панєвропейського російськомовного каналу в якості джерела об`єктивної інформації. Як відомо,Литва,Великобританія,Данія та Естонія звернулися до Єврокомісії з закликом розробити план дій по боротьбі з російською пропагандистською кампанією.

«Схиляються до простого й цинічного рішення»

Світ уже кардинально змінився після російської агресії – Захід фактично віддав Україну як жертву кремлівському імперському монстру. Такий висновок робить відомий аналітик із Британії Едвард Лукас («Тиждень»). У той же час,він констатує: «РФ не отримала всього,що хотіла: не створила «Новоросії» через об’єдна¬ння Східної України з Кримом та сепаратистами Придністров’я,підтримуваних Кремлем; не відрізала Україну від моря. Українцям скрутно,але вони не зламалися: нарешті,схоже,починаються реформи (із 25-річним запізненням),хоча шансів на успіх у них мало».

Лукас також зазначає,що на фоні падіння цін на нафту Китай не збирається рятувати путінський режим,«потихеньку перебираючи під свій вплив частини колишньої імперії Кремля в Центральній Азії». Однак на переконання експерта,головна біда – бездіяльність і нездатність громадськості більшості країн (Польща і держави Балтії – виняток) усвідомити сутність загроз. Відтак він зауважує,що й «політикам також важко зосередитися на Путіні. Декому його монопольне і рішуче правління видається привабливим (наприклад,Вікторові Орбану в Угорщині або Робертові Фіцо в Словаччині). Лівих засліплює антиамериканізм Росії – вони не помічають репресій,імперіалізму та жадоби режиму. Хоч як дивно,свідомим лібералам простіше звинувачувати НАТО в порушенні гаданих обіцянок,аніж визнати,що РФ розв’язала в Україні колоніальну війну,якої,скажімо,ніхто не подарував би іншій колишній імперії в Африці».

А після цього Лукас робить висновок,що «Найгірше показали себе експерти із зовнішньої політики… Всі вони схиляються до простого й цинічного рішення: пожертвувати європейськими устремліннями України й почекати,доки Росія заспокоїться».

«По-перше,не варто повторювати руйнівних помилок…»

Американський політолог Раджан Менон,професор політології City College of New York при Колумбійському університеті,під час інтерв’ю виданню «World Affairs» озвучив основні тези своєї книги «Конфлікт в Україні». «Україна не може дозволити собі постійно воювати з Росією,зокрема й через те,що жодного західного солдата не відправлять помирати за Україну»,- попереджає він (посилаємося на версію «Тижня»). Роздумуючи про пріоритети,яких варто дотримуватися українській владі,Раджан Менон зазначає: «По-перше,не варто повторювати руйнівних помилок своїх «помаранчевих» попередників – слід уникати політичної ворожнечі (на жаль,деякі її ознаки вже є). Це відверне виборців і надасть Росії більше можливостей для втручання. По-друге,не варто зациклюватись на утриманні так званих «Донбаських республік»,не кажучи вже про Крим. Втрата земель,які були бастіоном антиреформ,є благом для України…Україна зараз є більш однорідною етнічно: це величезний плюс,враховуючи її особливу ситуацію. По-третє,необхідно узгоджувати реформи належним чином,гарантуючи «подушки безпеки» найбільш вразливим верствам суспільства». Експерт не виключає поглиблення подальшої російської агресії в Україну. При цьому він зазначає,що «Росія заплатить високу ціну,щоб завоювати й утримати великі українські міста. Російські військово-повітряні сили і артилерія можуть завдати величезної шкоди,але лише сухопутні війська можуть захопити й утримати території: і саме тут військові слабкості Росії стануть очевидними». До того ж,наголошує експерт,«політично повномасштабне російське вторгнення знищить відносини Москви із Заходом і зробить Росію сировинним придатком Китаю».

Менон також висловив свій прогноз на 2015 рік. «Україна погрузне в процесі жорстких реформ і виявиться,що Захід більше обіцяє,ніж надає відчутну підтримку»,- підкреслив він.

«Готують ударний кулак для проведення наступальної операції»

Аналізуючи сучасні реалії у зв’язку з фактичною російською агресією проти України,доктор політичних наук,конфліктолог,професор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка Григорій Перепелиця у виданні «День» зауважує: «Чому ми донині не враховуємо цю логіку,а намагаємося розвивати фабулу тероризму та АТО – питання». На його переконання,наразі «ситуація запрограмована на програш наших позицій на Донбасі. І якщо ми остаточно програємо цю битву,то ні про які переговори не може йти мова. Тоді на переговорах Москва ставитиме питання про воєнну капітуляцію України та про виведення українських ЗСУ не тільки з Донбасу,а й з Одеської,Херсонської областей та з центральної України. А вже потім Росія окупує всю нашу територію».

Григорій Перепелиця не сумнівається,що активізація бойових дій росіянами – початок переходу до вищої ескалації конфлікту. За його інформацією,після чергового російського «гуманітарного» конвою привезено «боєприпаси,набої,паливно-мастильні матеріали для підготовки широкомасштабного наступу. Протягом останнього часу вони завезли 250 танків — це ціла танкова дивізія. Фактично,вони переходять з дій батальйонних тактичних груп на дивізіонний рівень. А це означає,що вони готують ударний кулак для проведення наступальної операції. Більше того,на територію Луганської області перекинуті інженерні підрозділи,які займаються обладнанням баз тилового забезпечення».

Перепелиця прогнозує,що «протягом січня-лютого вони завершать підготовку всієї воєнної інфраструктури для наступу,принаймні в тих напрямках,які вже чітко позначені — маріупольський,донецький та луганський. Вони хочуть відхопити територію всієї Луганської області,щоб впритул підійти до Харківської області».

«…для реалізації їхньої мети – знищення державності і незалежності України»

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов не виключає можливості початку повномасштабної війни. До такого розвитку ситуації готується наша держава. «Наразі триває злагодження батальйонних тактичних груп,особовий склад яких отримав досвід бойових дій у ході регулярних ротацій на території нашої країни»,- сказав Олександр Турчинов під час виступу в парламенті (посилаємося на УНІАН). За цих умов,вважає він,можливі два основних сценарії.«Перший – це відновлення ворогом широкомасштабний військових дій і наступ за активної участі збройних сил Російської федерації,наслідком чого може стати повномасштабна континентальна війна»,- зауважив Секретар РНБО.

Другий сценарій,зазначив він,«передбачає спроби Кремля не допустити стабілізації ситуації в Україні,активізації терористичної діяльності,перетворення протистояння у довготривалий збройний конфлікт з виснаженням економічного,воєнного,морально-психологічного потенціалу України та створенням передумов для реалізації їхньої мети – знищення державності і незалежності України».

Також,за словами Турчинова,вздовж східної частини українсько-російського кордону в повній бойовій готовності знаходиться близько 52 тисяч російських військ із значним наступальним потенціалом.Вони мають понад 300 танків,понад 1800 бойових броньованих машин,понад 750 артилерійських систем і систем залпового вогню,до 360 бойових літаків і ударних вертольотів.

«В нас є два найбільші вороги»

На думку політолога Михайла Басараба,«терористичні акти у Франції – не релігійна ворожнеча. Підстави надумані. За вигідною маркою ¬ісламського екстремізму хтось реалізує свої геополітичні інтереси. Скоріше за все,це робота ¬Путіна» (посилаємося на «Газету по-українськи»). Він вважає,що «там криза влади чинного президента. Путін вважає Олланда слабаком. Французи не дочекаються,коли його каденція закінчиться. 2017 року мають відбутися вибори глави держави. Найближчими конкурентами Олланда є Марін Ле Пен – лідерка «Народного фронту» й колишній президент Ніколя Саркозі. Її звинувачують у тісних стосунках із Путіним. Кажуть,вона часто літає до Москви,а через чеські фінансові установи російський Газпром фінансує її партію. А Саркозі – це давній друг Путіна. Розхитуючи ситуацію у Франції,той грає на підняття рівня популярності правих політиків,особливо Марін Ле Пен. Топлячи Олланда,Путін виходить на безпрограшний сценарій французької президентської кампанії – Ле Пен або Саркозі».

Політолог зауважує,що у Британії є такий собі Найджел Фарадж,який очолює Партію незалежності та заявляє,що «Європа повинна пожертвувати Україною,аби зберегти стосунки з Путіним. Глава Кремля всюди ставить на політиків,які закликають до демонтажу Євросоюзу». Басараб також висловився про суто українські проблеми. Роздумуючи про те,він звернув увагу на умови,за яких «прем`єр не думав би над використанням посади для збагачення. Люди в Кабміні теж боялися б красти. А так старі схеми збереглися. Держава наскрізь корумпована». Аналітик суть проблем вбачає в тому,що «українська влада залишається політичною надбудовою олігархічної економіки. Державний механізм працює на збагачення еліт. Масштаби корупції добре ілюструвати обсягом хабарів. Соціологічні дослідження показують: тільки на побутовому рівні це мільярди доларів. Якщо взяти до уваги хабарі й «відкати» високопосадовцям,то сума зросте у сотні разів». А відтак робить висновок: «Схеми,які працювали за Януковича,продовжують діяти. Це – вирок нинішній еліті».

На переконання Басараба,«від протесту людей зараз стримує тільки війна на Донбасі. Найвагоміший аргумент противників третього Майдану – цим скористається Путін… Українські політики говорять,що в нас є два найбільші вороги: зовнішній – Путін,внутрішній – корупція. Маємо одночасно боротися з обома».

Та наскільки б драматичною чи й трагічною не виявлялася ситуація,як мовить народ,так завше не буде. Звісно,не факт,що стане легше,що вдасться нарешті вийти з глухого кута. Адже для цього потрібні і час,і наша пожертва. Найлютіший нелюд,навіть тотально брешучи,виявив свою потворну сутність і перестав вдавати «брата». Майже одностайно підтримуючи путіно-гундяєвський імперіалізм,народ сусідньої країни навряд чи готовий залишити на землі місце для України та українців (у тому числі – й російськомовних).

Тому поки що нема жодних підстав на сподівання,що ворог зупиниться. Це може статися лише тоді,коли його вдасться не лише зупинити,а й засудити шовіністичний «русскомировский» імперіалізм всесвітнім співтовариством.

Про суворі виклики сьогодення та прийдешнього намагалися,в міру своїх можливостей,нагадати і ЗМІ: «На тлі активізації бойовиків Москві ввижається підготовка України до силової наступальної операції» («УМ»),«Луганські бойовики готуються до потужного наступу» («ТСН»),«Кількість жертв від обстрілу пасажирського автобуса під Волновахою зросла до 12 осіб» («День»),«Наступний конвой Путіна вторгнеться в Україну наприкінці місяця» («Ліга. Новини»),«Держтелерадіо має намір закрити українську версію Euronews» («Апостроф»),«Угруповання військ РФ і бойовиків перевищило чисельність сил АТО» («Ліга. Новини»),«Добкін: якщо б Янукович знав,що не повернеться,він просто підірвав би Межигіря» ( «Обозреватель»),«Маразм міцнішає. В Росії просять визнати українську армію терористичною організацією» (facenews.ua),«Радник» Путіна Марков попередив про можливе вторгнення російських військ» («УП»)…

Звісно ж,не вибираємо час,у якому судилося жити. Вільно чи й не вільно,та усвідомлюємо: підтвердження наших сподівань – дія (чин). Тільки разом ми спроможні дати принаймні гідну (навіть,не дай Боже,за умови поразки) відповідь імперському монстру.

Коли увагу світу відволікли так званою ісламською загрозою,російський окупант в Україні вже розпалює чергове світове побоїще. Як підкреслює литовець Леонідас Донскіс («Тиждень»),«ми живемо у світі страху,що сам себе підтримує і підживлює,у світі нагнітання паніки… Це не означає,що світ розпрощався з відвагою. Найкращим прикладом сміливості,самопожертви,сили волі й шляхетності слугує Україна. Без них вона ніколи не знайшла б у собі сили мобілізуватись і захищатися від російської агресії та політичного тероризму. Ця країна нагадала нам,що означає не піддаватися паніці та страху (які забезпечили б найсприятливіший розвиток подій для Кремля та Владіміра Путіна). Сьогодні сміливе протистояння ядерному шантажу,гидкій брехні,злочинній нетерпимості (як у Росії,так і за її межବми) – це справжня перемога».

Із вірою у неминучість цього торжества справедливості – будьмо!