Дмитро Шушарін,проводячи екскурс у порівняно недавнє минуле,зазначає: «Ситуація,що склалася до початку 2015 років,не давала відповіді на запитання,що саме треба Кремлю: Україна-сателіт чи Україна – держава,що не відбулася». У цьому контексті він намагається пояснити,чому в Донбасі російська армія далі поки що не пішла,хоча могла.

Експерт вважає,що Кремлю «потрібна Україна як головний ворог». За його версією,«головне – постійно показувати українцям,що їхня держава безсила. І Європа теж безсила. А якщо Україну розгромити тотально,то це дуже морочливо,хоча й реально. Така політика внутрішньо суперечлива».

Він пояснює алогічну логіку «собирателя» тим,що «в Путіна велосипедна стратегія,зупиниться – впаде. Зараз весь світ біля його ніг. І цьому світу не можна дозволити схаменутися й оговтатися. Але мирна стадія не на користь України – її набагато легше розкласти й підкорити без війни. Європа теж у цю справу втягується. Адаптується,приймає все як є,втрачає здатність до опору».

А відтак висловлює думку,що зовнішня політика Кремля «всього лише обслуговує його внутрішню політику. І в міру погіршення економічного стану в країні велика війна стає дедалі потрібнішою. Чим слабкіша Росія,тим вона агресивніша. Це знову про марні надії на дешеву нафту й падіння рубля: мовляв,менше буде сил і коштів у Росії на війну. Наївна лінійна логіка. При цьому боятися Путіну всередині країни нічого,як і Гітлеру нічого було боятися німців до кінця тридцятих».

Шушарін переконаний: «Мирною та система,що будується зараз у Росії,стає лише на пізніх стадіях. А зараз вона на підйомі,і війна для неї — найважливіший чинник зростання й розвитку».

На запитання,що вигідніше зараз Кремлю – мир чи війна – слід відповісти,відмовившись від сформульованої в ньому альтернативи. «Кремлю вигідний будь-який стан,що підсилює віктимність України,Європи й усього світу,- підкреслює експерт. – Путіну потрібна Україна як пасивна жертва,що пристосовується до диктованих ним умов. І Європі слід бути такою».

У цьому контексті,вважає він,«події останніх днів тому й тривожні для Кремля,що траурні марші в українських містах не були наївно-пацифістськими,і їхній зміст не звівся до скарг на окаянного агресора. Виступ Президента Порошенка виявився несподівано рішучим,а військові дії в Донбасі явно не входили в плани Кремля. Тепер його черга скаржитися,тепер віктимність проявляють сепаратисти».

І це волання головного українофоба може почути Європа. Адже,констатує Шушарін,«вона схильна бачити в Путіні гаранта стабільності в Східній Європі і не хоче завдавати йому неприємностей. Так було й під час вторгнення до Грузії. Змінити це можна лише одним способом – довівши дієздатність Української держави. Зокрема дієздатність військову».