В залі центральної бібліотеки для дітей відбулась зустріч з минулим заради майбутнього «Герої Небесної Сотні – герої вічності». Розмова відверта,історично правдива,в деякі моменти емоційно напружена,але така потрібна молодим людям. Хто як не очевидці цих подій зможуть розповісти,хто і за що стояли в люті морози на Майдані.
 
Відома волонтерка Інституту волонтерства та громадської співпраці Любава Казмірук,яка прийшла на зустріч з неприхованими нотками хвилювання і потаємних сліз,розповідала про волинян,які були в ті часи там,про підтримку,розуміння,майданівську дружбу,про все те ,про що ще рік по тому не наважувалась розказати.
 
Не залишила байдужими зворушлива відеорозповідь про друга Дмитра Коряка під позивним «Брат»,з яким познайомилась на майдані,але на жаль рік тому він загинув в зоні АТО. Любава читала свою поезію,яка пронизана смутком і вірою,що Україна,має своє майбутнє. І це майбутнє в цих дітях,які сиділи в залі.
 
Поетичну сторінку продовжив виступ знаного автора співаної поезії Миколи Більшевича. Пісні про майдан,пісні про сміливість і відвагу,пісні про віру і волю. Ось що через музику доносив автор. Микола був на Майдані і зараз,як і Любава Казмірук,допомагає нашим бійцям на фронті неоголошеної війни на сході країни. В залі панувала тиша,в очах з’явилось розуміння,коли на екрані демонструвались відеосюжети з подій 18-20 лютого в Києві на Майдані Незалежності,про перших вбитих і про події поховання волинян,які навічно увійшли до списку Небесної сотні: Івана Тарасюка,Едуарда Гриневича,Сергія Байдовського,Василя Мойсея. Запалені свічки біля портретів хлопців,хвилина мовчання і звертання ведучої бібліотекаря Ірини Гаджиєвої про те,що Небесна Сотня живе доти,доки ми їх пам’ятаємо,розповідаємо і вшановуємо.
 
Горить свіча і пам’яті сльоза
Додолу із неї краплями стікає.
Земля ридає,плачуть небеса
Героїв Україна пам’ятає