Семен Глузман вважає,що Українська держава зараз,«у 2014 році проходить тест на свою життєздатність і спроможність. Схоже,проходить успішно,хоча і дуже болісно. На відміну від інших осколків імперії,приречених дуже довго існувати виключно у формі цементуючих конкретну територію жорстоких диктатур. Результати останніх парламентських виборів показали: український народ має шанс побудувати свою власну цивілізовану державність».

Намагаючись відповісти на запитання «Чи скоро?»,він висловлює переконання ,що «все тільки починається! Ми повинні засвоїти кілька дуже важливих уроків,без яких побудувати комфортабельну країну неможливо. Оскільки ідеальних політиків в природі не буває (як і ідеальних виборців,втім),необхідно навчитися тиску на владу і контролю за нею».

На думку Глузмана,«особливу увагу в наших особливих умовах слід звернути на тих,хто потрапив у владу на хвилі «люстрації» і «боротьби з корупцією». Тобто тих,хто за логікою законотворення (а вони сьогодні вже законодавці!) повинні негайно скасувати деякі принципові положення української Конституції і кримінального законодавства. Саме такий результат продавлених ними перших люстраційних-корупційних популістських новацій».

А відтак він не приховує обурення: « Маячня якась … Замість того,щоб застосувати відповідні санкції статей Кримінального кодексу по відношенню до злодіїв і грабіжникам,ми м`яко виводимо їх з владних кабінетів. І чомусь тільки тих,хто грабував країну в епоху Януковича,ігноруючи численну челядь Кравчука-Кучми-Ющенка. Така от у нас «постмайданна» логіка: категорично не хочемо проводити так звану фінансову амністію і вводити інститут відкритих передвиборчих партійних списків,замість цього заманюючи виборця яскравими фантиками популістських пустушок люстраційного комітету та антикорупційного бюро».

При цьому від робить екскурс у події майже чверстьстолітньої давності: «У період розпаду СРСР в спеціальних кімнатах КДБ знищували документи. Різні,в першу чергу – агентурні досьє. Опис знищеного,по ідеї,повинна була зберегтися. Якусь частину знищити не встигли. Або не зуміли. Ці документи були вивезені в Москву. Там,в числі іншого – серйозний компромат на родоначальників української незалежності. Деякі нібито «знищені» оперативні досьє – в квартирах (гаражах,сараях) пішли на пенсію офіцерів. Вони – товар,призначені для продажу. Або для шантажу в особистих корисливих цілях».

На думку Семена Глузмана,«сьогодні офіцери СБУ роблять «живі» гроші. Як можуть,так і роблять. Хто до чого приставлений,так сказати. Хто – до обороту нелегальних наркотиків,хто – до митно-прикордонному бізнесу. Гадаю,таких меншість. А як працює в таких умовах чесна і мало оплачувана більшість? Так і працює … Кілька років тому молодий офіцер з управління «К» дуже емоційно розповів мені наступне: «Зібрав я досьє на одного нашого політика,який робив сотні мільйонів доларів на ввезенні нелегальних наркотиків в країну. Прийшов до свого безпосереднього начальника,поклав основні документи йому на стіл. Через двадцять або тридцять секунд мій шеф закричав,зажадав прибрати принесене. Він мовчки показав пальцем на свою стелю. Я все зрозумів,начальник мого шефа кришував цей бізнес. Це знали всі ми. Як в таких умовах працювати?».

А відтак він торкається питання призначення майбутнього очільника Міністерства охорони здоров’я. «Нещасна та людина,хто отримає це напівзруйноване господарство в свої руки. Багато в чому безглузде,неефективне господарство»,- резюмує Глузман. А після цього обіцяє написати персонального листа Главі держави. «Тому що я не впевнений,що наш Президент знає про офіційну присутність у МОЗ офіцерів СБУ,які підміняють свої контрольні функції зовсім іншими: створенням і підтримкою схем викачування бюджетних грошей в приватні кишені»,- зазначає Семен Глузман – лікар,член колегії Державної Пенітенціарної служби України.