Аналізуючи специфіку російської пропаганди,він нагадує про вірогідність повторення окупантами давно апробованих сценаріїв. Посилаючись на «Український тиждень»,інформує «Волинська правда».

Роман Малко підкреслює: «Війна обов’язково буде. Її не може не бути,бо вона вже є. Нині вона виходить на новий рівень,і питання лише в тому,коли вдарить грім». Експерт зауважує,що «все залежить не лише від Путіна… Гра вже добряче грає самим Путіним,маховик смерті не зупинити,і вона радше всього торкнеться таки самої Росії,як би фантастично це не звучало».

Втім,констатує він,українцям від цього не легшає. Стан невизначеності дратує,але найгірше – викликає апатію і відчуженість. «Що довше триватимуть ці танці зі смертю,то важче буде змобілізуватися і адекватно відреагувати в потрібний момент,- зауважує Малко. – До війни звикають. Психіка не може постійно перебувати у напруженні. Власне,на це й розраховані кремлівські маневри: домовлятися,брехати,ставити перед фактом,знову брехати і так до нескінченості. Головне,щоб не було нічого зрозуміло і ніякого просвітку. Важливе знесилення противника».

Відтак експерт нагадує,що американські експерти прогнозують загострення конфлікту,а може,й новий виток війни на весну. При цьому він зауважує,що «сценаріїв розвитку безліч і багато з них уже запущені. З одного боку,на відкрите вторгнення Росія поки ще не готова,бо розуміє,що це переросте у світову війну,яка обернеться для неї катастрофою,хоч напруження й зростає і зацікавлені сторони відверто грають м’язами. Але з другого – приготування все-таки тривають: російська військова присутність на Донбасі збільшується,терористи оголосили мобілізацію,швейна фабрика в Луганську отримала замовлення на пошиття схожої на українську військової форми,техніку також нібито перемальовують на український лад,і головне,що інформаційне протистояння тепер вийшло на новий виток. У гру вводяться нові схеми і фігури із завданням розбалансувати антиросійський моноліт у світі і звести до мінімуму ймовірність повноцінного виступу у разі вторгнення в Україну».

Малко не сумнівається,що «війна буде,але її спробують зробити максимально локальною і фейковою. Кремль тестує можливості і зондує ґрунт всюди,де лишень може… Все це – намагання намацати слабкі місця,виявити потенційну небезпеку і головне – довести ситуацію до абсурду».

На його думку,наразі «найімовірніший сценарій бачиться позиченим у більшовиків часів українсько-російської війни початку ХХ століття і апробованим у фінській кампанії 1938–1940 років. Фейковий уряд,фейковий привід і реальна агресія. Псевдоукраїнська армія з Донбасу посуне на Київ чи Бердянськ звільняти Україну (від «буржуїв петлюрівців» чи «фашистської хунти») – і тоді лише питання техніки,хто їй допоможе,куди вона дійде і яка роль у цій всій катавасії буде відведена кадровим російським військовим. Приводом може послужити що завгодно,навіть проголошення десь у туалеті Він¬ницької народної республіки,проанонсоване терористом Захарченком».

При цьому він вважає,що сценарій може бути й іншим,«проте Україна на 100% мусить бути готова до всього». На переконання експерта,«повільність і розхлябаність,із якою відбуваються приготування до війни,не витримує критики,але найнебезпечніше те,що ми майже не задаємо тон і не проявляємо ініціативу у цій грі,а діємо за правилами ворога. Знову сподіватися на диво,як на Майдані? А хіба найкраще диво не сплановане і ретельно підготовлене,як довели євреї,блискуче перемігши у Шестиденній війні цілу арабську коаліцію? Звісно,нанести превентивний удар по російських військових об’єктах український Генштаб навряд чи зважиться,багато чого бракує,і адекватної самооцінки – також,але принаймні реально сприймати свого ворога,чи то пак сусіда,вже годилося б почати давно.Чи зможе Україна адекватно відповісти в разі чого,залежатиме від багатьох факторів,частина з яких уже,безумовно,прорахована і підготовлена,а за іншу ще й не бралися. Але відповісти вона мусить однозначно,іншого не дано. Із щитом або на щиті».