Тим часом Володимир Гунчик у прес-центрі УНІАН у Києві дав спільний із головами Житомирської і Рівненської ОДА брифінг,на якому оголосив про початок виконання постанови Кабміну про рекультивацію у цих регіонах земель,які зазнали варварського знищення внаслідок нелегального видобутку бурштину.
 
Кожна сторона – і виконавча,і представницька влада краю – стверджує,що її ініціативи продиктовані інтересами громади Волині. Як тут розібратися,хто має рацію,а хто – ні,як спрогнозувати наслідки ухвалених рішень і вчинених дій? Адже поки що від них імідж Волині лише страждає,що не сприяє ні інвестиційній привабливості регіону,ні збереженню його реноме як краю зі стабільно низькою криміногенною ситуацією,без соціальних потрясінь і з високим рівнем самозайнятості населення.
 
«З моїм обранням я буду робити усе,щоб тут не було політики»,– заявив Ігор Палиця 26 листопада 2015 року,щойно депутати затвердили протокол із результатами таємного голосування за голову обласної ради. І додав: «Я протягую руку до співпраці усім,навіть тим,хто був опонентом».
 
Сесія облради відбувалася в четвер,а «співпраця» почалася вже з наступного понеділка,коли ні голова обласної ради,ні жоден із його заступників демонстративно не прийшли на оперативну нараду до голови Волинської ОДА Володимира Гунчика. І не беруть участі в них досі. А менш ніж через два тижні,8 грудня 2015-го,Ігор Палиця провів у Луцьку розширену нараду на тему «Публічне обговорення бюджету та перспектив розвитку Волині»,на якій недвозначно заявив: «За два роки ми повинні навчитися жити без облдержадміністрацій».
 
З його слів,під час зустрічі з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом Ігор Палиця «чітко почув,що буде прийнятий спеціальний Закон про діяльність префектів. Вони будуть максимально обмежені в своїх правах і не матимуть механізму тотально зупиняти дії рішень обласних та районних рад. Вони зупинятимуть лише дію розпоряджень органів місцевого самоврядування. Причому цю дію можна буде оскаржувати в місцевих судах».
 
Хто бодай побіжно стежив за роботою облради і її голови впродовж минулого року і двох місяців 2017-го,той не міг не помітити не лише відсутність співпраці представницької гілки влади Волині із виконавчою,але й певну конфронтацію,намагання перетягнути ковдру на себе,обрізати частину делегованих ОДА повноважень,спроб жити «без облдержадміністрації» або поставити себе вище державної влади. Чого варта лише вимога Ігоря Палиці на позачерговій сесії обласної ради 1 грудня 2016 року заслухати голову ОДА та його підлеглих щодо фінансування статей видатків,які підтримала облрада. Так Ігор Петрович,очевидно,відреагував на відсутність Володимира Гунчика на позачерговій сесії. На що Володимир Петрович парирував: «Якщо хтось хоче налагодити нормальні робочі зв`язки,то ці планові завдання повинні були звучати у всіх структурних підрозділах,а не призначати сесію з сьогодні на сьогодні».
 
Тут голова ОДА недвозначно натякнув,що облдержадміністрація і її голова веде щоденну планову роботу у всіх напрямах,а не задовольняється кавалерійськими наскоками з «прекрасного далека» на Волинь,коли виникає бажання взяти під контроль обласної ради (а фактично – під особистий контроль її голови) питання видобутку на Волині бурштину.
 
І все ж Гунчик прозвітував. На чергову сесію обласної ради 2 лютого цього року він підготував детальний звіт про свою діяльність і виконання делегованих ОДА повноважень у 2016 році,який вмістився на 88 роздрукованих для депутатів аркушах. Більш ніж годину простояв Володимир Петрович біля трибуни,відповідаючи на запитання обранців громади,позицію з яких до того вже не один раз роз’яснював і на оперативних нарадах,і на брифінгах,і на «прямих ефірах» телеканалів. І хоч депутати й самі відзначили велику прискіпливість до деталей голови ОДА,більшість звіт керівника виконавчої влади області взяти до відома відмовилася,хоч і незадовільною його роботу не визнала. Така абсурдна позиція більшості депутатів,підконтрольної голові облради Ігорю Палиці,наводить на роздуми,що голосували вони за проханням (а,може,попередньою змовою) керівництва ради.
 
А коли дійшли до питання створення на Волині госпітальних округів,то не стримували емоцій: народні депутати Ігор Гузь та Ірина Констанкевич,присутні на сесії облради,почали лобіювати додаткове створення таких округів у своїх округах: з центром Володимирі-Волинському та Камені-Каширському. Згадали і про пропозицію генерального директора територіального медичного об’єднання Любомльського і Шацького районів,депутата облради Володимира Дибеля,який на засіданні профільної комісії пролобіював інтереси очолюваної ним Любомльської райлікарні. Звісно ж,керівник лікувального закладу хоче,щоб був Любомльський госпітальний округ із гарантованим державним фінансуванням. А Ігор Гузь та Ірина Констанкевич уже живуть майбутніми виборами,тож їм треба показати у своїх округах,щО доброго вони зробили для місцевих жителів.
 
Отак до трьох госпітальних округів (Луцького,Нововолинського і Ковельського),запропонованих створити в процесі реформування галузі управлінням охорони здоров’я ОДА,додалися амбіції утворити ще три. Апетити в ході дискусії все зростали,і вже надійшла пропозиція створити також госпітальні округи з центром у Ратному й Маневичах. В результаті голові ОДА Володимиру Гунчику доручили розглянути доцільність створення на Волині не 3,а 8 госпітальних округів.
 
Володимир Петрович до побажань дослухався. «Три місяці йде обговорення,і я запрошував всіх до дискусії. На останній оперативній нараді я сказав,що це питання не закрите. Визначтеся до кінця дня з кількістю округів – і я внесу пропозицію в міністерство»,– сказав голова ОДА.
 
«Не треба грати «крапленими картами»,коли спочатку робите одне,а тут заявляєте про зовсім інше!» – не добирав слів Ігор Палиця. А наступного дня,3 лютого,в ефірі телеканалу «Нова Волинь» він висловився ще різкіше: «Волинську облраду ніхто не питав. Я думаю,що голові адміністрації поступила команда зробити мінімум,і він,не довго думаючи,подав документи на три округи. До нього я звертався,люди – він сказав,що вже подав документи. Але коли люди прийшли (на мітинг під час сесії облради 2 лютого,– ред.) – він,вибачте за слово,вкакався і сказав,що подасть документи на вісім госпітальних округів».
 
Схоже,питання створення госпітальних округів заполітизували. Хоча Володимир Гунчик ще 19 січня цього року закликав не плутати госпітальний округ з виборчим. У коментарі на сайті ОДА він,зокрема,зазначив: «Чому на Волині ми говоримо про три госпітальні округи? Звичайно,в першу чергу,як державний чиновник не можу сказати,що ми не будемо виконувати рекомендації Кабінету міністрів. Вони для того вони і визначені. Однією з вимог цих рекомендацій є те,що центром госпітального округу повинно бути місто обласного значення або районний центр із чисельністю не менше 40 тисяч мешканців. На превеликий жаль,ні Любомль,ні Камінь-Каширський – моє рідне місто,ні Горохів не попадають під цю категорію».
 
І додав: «Ні в якому разі не пов’язувати госпітальні округи з майбутніми повітами,як про це говорять деякі народні депутати (про це на брифінгу у Верховній Раді заявила Ірина Констанкевич – ред.),з адміністративно-територіальною реформою. Як голова адміністрації однозначно можу сказати,що це абсолютно різні речі,так само як і опорні школи не пов’язані з центрами об’єднаних територіальних громад».
 
Знаючи майстра політичного піару Ігоря Гузя,можна припустити,що маніфестанти з вимогою створити госпітальний округ з центром у Володимирі-Волинському з’явилися в обласній раді теж не випадково. Бо з Нововолинська,який також у межах виборчого округу Гузя,до Володимира – якихось 18 кілометрів,і створювати два госпітальні округи,де центри так близько один від одного – абсурд. Тут хіба можна з двох міст вибрати центром одне. Та це аж ніяк не вигідно Ігорю Гузю,який затягнув свого тезку в холодну воду Згоранського озера,а тепер ним маніпулює. Хоча можна припустити,що Ігор Петрович підтримує потуги Ігоря Володимировича тільки в тих речах,які йому вигідні. І хто ким маніпулює – ще питання.
 
Як би там не було,але голова обласної ради – це не якийсь лохотронщик 90-х,державний службовець такого високого рангу,як,зрештою,і будь-яка вихована людина,не має права привселюдно образливо висловлюватись на адресу опонента,тим паче тоді,коли того немає поряд. А журналісти,присутні на ефірі,могли би йому на це вказати.
 
Популізм часто дорого обходиться простим смертним. Політики пограються з ними,наобіцяють золоті гори,а потім сядуть у свій персональний літак,і – гайда милуватися берегами Женевського озера. А вирішувати нагальні злободенні проблеми людей доводиться іншим,тим,хто тут народився і виріс,хто пов’язав своє життя з Волинським краєм навіки,хто нікуди звідси вибиратися не планує.
 
А справді цікаво: у табелі виходів голови обласної ради на роботу – суцільні «вісімки»? Бо пересічні волиняни бачать Ігоря Петровича на Волині 1-2,ну,максимум 3-4 дні на місяць. Де він працює інші з 20-21 робочого дня,можна лише здогадуватися. Коли Володимир Гунчик їде до Києва,бере участь там у якомусь заході за участю найвищих посадових осіб держави чи спілкується,відстоюючи інтереси Волині,з профільними міністрами – дізнаємося про це з повідомлень прес-служби. А про роботу Ігоря Палиці,за винятком ведення сесій обласної ради й участі за рік на Волині у кількох заходах,нічого не знаємо. Запам’яталися тільки його вояжі у Шацьк,Любешів,Ковель,Нововолинськ і до Великого Згоранського озера. Шацьк і прибережну смугу озера Світязь він пообіцяв перетворити у «Волинський Буковель»; у Ветлах перед виборами,у яких брала участь колега з «УКРОПу» Ірина Констанкевич,рішуче засудив намагання сусідів-білорусів захопити частину української території; в Ковелі запропонував керівництву медколеджу та залізничної лікарні виробити концепцію спільного використання приміщень лікувального закладу,від якого відмовилася «Укрзалізниця»; в Нововолинську переймався проблемами шахтарів; а в Згоранах разом з Ігорем Гузем взяв участь у жовтневому запливі через озеро. Про користь від цих поїздок,як і про виконані обіцянки,судити важко. За нього,схоже,працюють гроші благодійного фонду «Тільки разом». Але його ж якось треба наповнювати.
 
В електронній декларації Ігоря Петровича за 2015 рік зафіксовано 4 мільйони 82 тисячі 222 гривні заощаджень,розміщених на рахунку в Приватбанку,а також 19 мільйонів гривень і 750 тисяч доларів США готівки.
 
 
У липні 2016-го,звітуючи на прес-конференції в Луцьку про діяльність фонду «Тільки разом» (до того – «Новий Луцьк»),Ігор Палиця заявив,що за п’ять років діяльності в розвиток Луцька і області вкладено понад 300 мільйонів гривень. Він додав: «На жаль,не на все вистачає фінансів. У 2011 році починалося з того,що я вирішив спрямовувати до 10% заробленого для людей,як це написано в заповідях. Та останнім часом,враховуючи ситуацію в країні,близько 95% того,що заробляється,іде на витрати фонду».
 
Грубі підрахунки показують,що на момент виправлення декларації 3 листопада 2016 року в Ігоря Палиці було в перерахунку на національну валюту 42 мільйони 582 тисячі гривень заощаджень,тож витратити в цьому році 60 мільйонів гривень особистих коштів на благодійність (цю суму ми взяли за розрахунок,поділивши 300 мільйонів на п’ять років) йому аж ніяк не вдасться. Адже державний службовець не має права займатися бізнесом чи іншою оплачуваною (крім викладацької і творчої) роботою. Та й зарплату голови обласної ради він,за його ж словами,передає в обласний бюджет. Крім того,йому ж треба платити за житло,заправляти дорогі автомобілі,тратити гроші на їжу й одяг,який,судячи з декларації,переважно купує у Швейцарії і Франції. А ще ж є футбольний клуб «Волинь»,президент якого Віталій Кварцяний вперто називає Ігоря Палицю його інвестором.
 
Фонд «Тільки разом» міг би наповнювати однопартієць Ігоря Палиці (язик не повертається назвати його бізнес-партнером,бо ж голові обласної ради заборонено займатися бізнесом) Ігор Коломойський. Але,судячи із ситуації з націоналізацією Приватбанку,справи в того геть кепські. Ви можете повірити,що Ігор Коломойський буде давати гроші на розвиток Волині як філантроп і меценат? Я – ні.
 
Отож,можна припустити,що він зацікавлений в отриманні прибутків від видобування в нашому краї бурштину,запаси якого на Волині за ринковими цінами тягнуть на 4 мільярди доларів. І саме для цього Ігор Валерійович делегував Ігоря Палицю змагатися за владу на Волині.
 
На сесії облради 2 лютого цього року Ігор Палиця заявив,що новостворене КП «Волиньприродресурс» уже отримало від Державної служби геології та надр України спеціальні дозволи на видобування протягом 20 років на чотирьох ділянках на Волині бурштину. Як йому це вдалося зробити без участі в аукціоні,він скромно промовчав. Хоча комунальні підприємства,як і приватні (на відміну від державних),для отримання спецдозволів на видобування бурштину,згідно з чинним законодавством,повинні взяти участь в аукціоні,подавши заявку за 90 днів до його проведення. На тій же сесії Ігор Палиця додав,що за отримання спецдозволів довелося заплатити 62 мільйони гривень,які новостворене КП… залучило в інвесторів як попередню оплату за бурштин. Хто цей таємний інвестор,ми можемо лише здогадуватися.
 
За даними видання «Волинське агентство розслідувань»,сумарно спецдозволи на чотири ділянки обійшлися для «Волиньприродресурс» в 37 мільйонів 900 тисяч 200 гривень. Це на 24 мільйони 99 тисяч 800 гривень менше від суми,озвученої Ігорем Петровичем. Невже в такого успішного екс-бізнесмена щось негаразд з арифметикою? Чи ці 24 з лишком мільйони пішли на те,щоб обійти участь в аукціоні?
 
Розбиратися в цьому – правоохоронним органам. Чим вони,зрештою,наразі й займаються.
 
Та коли 15 лютого слідчі Генпрокуратури в супроводі бійців підрозділу особливого призначення КОРД (щоб часом представники підконтрольного Палиці ГФ «Варта порядку» не стали на заваді слідчим) навідалися в приміщення обласної ради,щоб вилучити за рішенням суду в рамках кримінального провадження всі необхідні документи,наближені до Ігоря Палиці інтернет-ресурси заволали про якісь «маски-шоу»,а сам Ігор Петрович на своїй сторінці у «Фейсбуці» (на робочому місці в кабінеті в робочий час його чомусь застати важко) написав,що спецдозвіл на видобування бурштину «комунальне підприємство,яке належить громаді області,отримало цілком законно та офіційно»,а «Генпрокуратура… вирішила налякати людей,щоб вони навіть і не думали зазіхати на виведення чорного бізнесу в легальну площину!».
 
Ігор Палиця хоче ввести видобуток бурштину в легальне русло,обійшовши закон? Цікавий погляд на право і справедливість.
 
Автор публікації Іван ЖУРБА