Ще донедавна нікому не відоме звання зараз носить значний відсоток українців. Вони працюють заради одного – перемоги. Волонтери формують допомогу для бійців АТО та їх родин,піклуються про поранених в госпіталях,виборюють їхні права у судах. Відтак,більшість українців вважають,що волонтери здійснюють подвиг,на який не здатна держава.

Та,на превеликий жаль,частина так званих волонтерів забули про основне значення свого звання: турбота про людей і безкорисливість. Про останнє,власне,і поговоримо. Нещодавно депутати Тетяна Чорновол та Микола Величкович запропонували поправки до закону України «Про волонтерську діяльність». Згідно з ними,волонтерам обіцяють сприяння та навіть статус учасників АТО. Приймуть це чи ні — невідомо. Проте для мене відомо одне: поправки стануть черговим приводом для розбрату і певною мірою зловживань. Стверджувати це дозволяю собі тому,що частина нинішніх волонтерів (імена яких називати не хочу з етичних міркувань) дуже вже прагнуть віддяки за своє «благородство».

Все частіше передача волонтерами автівок,тепловізорів,гуманітарної допомоги на Схід відбувається під спалахи фотокамер ЗМІ. Відтак,виникає логічне питання: чим волонтер відрізняється від представника влади,який піариться на добрій справі? І чи не стане ця волонтерська допомога платформою для отримання політичних дивідендів у майбутньому?

Продовжуючи тему сутності істинного волонтерства гріх не згадати нещодавню резонансну подію,яка стосувалася конфлікту волинських волонтерів з головою облдержадміністрації Володимиром Гунчиком. Під час зустрічі,що відбулась 27 січня,представники громадських організацій емоційно розкритикували очільника області за те,що він віддав 30 тонн солярки для поїздок у зону АТО не їм (волинським волонтерам),а місцевим представникам «Правого сектора». Для мене причина конфлікту залишилась загадкою,такою ж як колись мовчанка мами на питання: «Мамо,а кого ти більше любиш: мене чи сестру?». Я справді щиро не розумію,як можна сваритися за солярку,яка все ж повезла допомогу бійцям на схід? Яка ж різниця,хто був за кермом авто,яке споживало ту солярку розбрату? Громадський чи політичний діяч,священик чи поет… Головне ж,як на мене,те,що допомога приїхала вчасно. Хіба ні?

Підсумовуючи,зауважу,що ввівши у будь-якому пошуковику «відомі волонтери в історії» вам не видасть жодного сайту зі списком конкретних імен. Чому? А тому що істинні волонтери повсякчас залишалися і залишаються непоміченими. Проте,якщо пошукати «всеукраїнський національний конкурс «Волонтер року» вам видасть багато статтей,а ще переможців конкретних років. То,можливо,саме час осмислити просту істину і зізнатися собі: я творю добро заради добра чи заради чогось іншого?