Коли Президент Петро Порошенко робить висновок,що події останнього року виявилися найважчими за сім останніх у часі десятиліть української історії,він говорить не лише сувору правду. Адже йдеться і про ту місію,яку суджено виконати нинішнім поколінням української політичної нації,аби підтвердити доленосний принцип: «Не вмирає душа наша,не вмирає воля» (Тарас Шевченко). Імперська потвора,виявивши свій справжній лик,нині веде війну не тільки з Україною та зі світом,вона,можливо,цього сповна не усвідомлюючи,крок за крок наближається й до самознищення.

Хоча зараз цей уже поранений монстр все ще продовжує свою страшну криваву оргію,намагаючись перейти і в тотальний наступ на Донбасі. У цьому ракурсі – й оприлюднені в Мінську фактично ультимативні вимоги контрольованих Кремлем представників самопроголошених «ДНР» і «ЛНР». Як зазначив 31 січня екс-Президент України Леонід Кучма,«вони вимагали видання указу Президента України про одностороннє припинення вогню». А водночас РФ показово знову демонструвала готовність запустити ядерний сценарій «переустройства мира по-русскомировски»: в повітряному просторі Британії винищувачі вилітали на перехопленням бомбардувальника Ту-95,який ніс ядерну зброю на борту.

Тож Захід уже отримав останні ліки від ілюзії,хто є насправді «собиратель» і який рецепт одужання від шовіністичної чуми,що поширюється з берегів Москви-ріки. Але саме Україні суджено стати полем битви між сьогоденням і середньовіччям,яке намагається повернути в прийдешнє путіно-гундяєвський режим. Трагедія та драма полягає в тому,що ворог,зазомбувавши імперським синдромом власне населення,все ще неспроможний навіть на фатальній межі зупинитися.

Зважаючи на вичікувальну позицію основних геополітичних гравців,навряд чи є надто багато оптимістичних сподівань щодо розвитку ситуації. Адже,на переконання Тараса Чорновола («Газета по-українськи»),Кремль,«щоб Україна здалася,її можна було добити й аби опинилася під повним керуванням Москви,має надію влаштувати переворот через розбрат у владі,економічну ситуацію». Тож,як він підкреслює,«треба встояти два-три місяці. В Росії ситуація погіршується з кожним днем,Путіна почнуть залишати соратники… У Росії є люди,які здатні реалізувати давню традицію царевбивства. Путін розуміє,що годинниковий механізм заведений».

Про те,що попереду неминучі суворі виклики,переконливо нагадують і події та тенденції тижня,що вже став надбанням історії. Спробуймо подумки перегорнути кілька його сторінок.

«Цинізм кремлівської агресії»

Верховна Ради України («за» проголосував 271 нардеп) ухвалила 27 січня звернення до Організації об’єднаних націй,Європейського Парламенту,Парламентської Асамблеї Ради Європи,Парламентської Асамблеї НАТО,Парламентської Асамблеї ОБСЄ,Парламентської асамблеї ГУАМ,національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором. У цьому документі,за який не відали своїх голосів троє із п’яти волинських нардепів-мажоритарників,констатується,що «Україна залишається об’єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації,яку вона здійснює,серед іншого,і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак». У зверненні також зазначається: «Від початку агресії наприкінці лютого 2014 року Російська Федерація систематично порушує основоположні норми міжнародного права,права людини,в тому числі право на життя мирних громадян України,які стали заручниками терористів на окупованій території Донбасу. Цинізм кремлівської агресії,яка включає активну підтримку терористів на державному рівні,перетворює вбивство безневинних мирних громадян на звичне повсякденне явище. Очевидною є причетність Росії до таких терактів як збиття цивільного пасажирського літака рейсу МН17,трагедій у Волновасі,Донецьку та Маріуполі».

Парламент України «у зв’язку з цим,беручи до уваги норми Статуту ООН та з урахуванням положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою-агресором». У зверненні – також заклик до «міжнародного співтовариства визнати факт агресії проти України,окупації її території і посилити вимоги щодо повернення до міжнародно визнаних кордонів,запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки,що склалися після Другої світової війни».

«…це люди,які при нагоді продадуть Україну»

Уродженець Луцька,соціальний психолог Олег Покальчук,відповідаючи на запитання щодо «спецоперацій – коника Росії»,зауважує в «УП»: «На війні немає мирного населення. Противнику треба відсунути лінію фронту,і він це робить. Йому немає ніякого діла до ваших книжкових уявлень про війну. Чим швидше суспільство від них позбавиться,тим менше буде жертв. Удар по Маріуполю саме по спальному району був цілеспрямованим. Звичайно,крім тактичного завдання,ставилося завдання максимального психологічного впливу. Відвернути увагу на Маріуполь,щоб прорвати лінію фронту десь в іншому місці. Почасти удари по Маріуполю – це помста місту,яке не здалося,і куди переїхали всі ті,хто не хотів жити на окупованій території». Експерт наголошує,що окупанти будуть все робити,щоб оточити Маріуполь. Вони постараються взяти місто в кільце,в тому числі інформаційне. Будуть нагнітати паніку в місті,організовувати диверсії. Постараються змінити інформаційне поле. Є ймовірність,що по всій країні прокотиться хвиля інформаційно-психологічних спецоперацій. Покальчук,висловлюючись про технології зриву мобілізації,звернув увагу на методику використання «найнятих тіток,кликуш,які будуть називати себе дружинами,доньками,нареченими майбутніх призовників,які почнуть нестямно голосити під Адміністрацією президента або Верховною Радою».

На його думку,з такими агентами «боротися досить просто… Потрібно створювати спеціальні жіночі підрозділи з волонтерів,які цих ось найнятих тіток будуть по-жіночому ставити на місце. Так як ми виховані в такій культурі,що навіть самій,вибачте … непристойно жінкам давати по шиї,то,звичайно,краще всього таких жінок поставлять на місце інші жінки. У волонтерському русі досить сміливих,відданих,активних і зі своєю позицією жінок. Я впевнений,що ми знайдемо десяток інший таких волонтерів,які здатні зруйнувати картинку Lifenews». Олег Покальчук висловився також про поняття «п`ята колона» в українському контексті. На його думку,«українська «п`ята колона» – це люди,які при нагоді продадуть Україну,тому що ментально ніяк не з нею пов`язані… Це не народ і не нація,а саме населення. На жаль,це велика частина людей,які тут просто живуть. І найбільш вразлива для інформаційної атаки – це бюрократична система. Всі ті,хто працює в бюджетній сфері,- в силу обставин їх легко можна перекупити,переконати,ними можна маніпулювати». Аналітик також зазначив,що концептуально «історія – це такий банк,в якому не буває кредитних канікул,а якщо набігають відсотки,то вони дуже криваві. Наступна відстрочка буде ще більш кривавою». Він наголосив: «Треба зрозуміти,що ми в цьому стані надовго. Це не фільм про війну,який триває годину і 46 хвилин. Навіть якщо закінчаться вогневі контакти цього роду,виникнуть інші. Будуть диверсії,і ще дуже багато людей будуть займатися самодіяльністю. Війна – соціальний стрес. Він психологічно не комфортний,але це саме те,що змушує людей змінювати життя на краще. У соціального організму є потреба в стресі. Бунти,революції – це повстання зсередини,яке люди створюють несвідомо самі собі,тому що суспільство цього потребує,щоб розвиватися далі. Якщо суспільство перебуває в стані стагнації або на нього нападають зовні,то стресу теж достатньо,щоб прийти до тями,щоб просто прокинутися».

«Це,звичайно,реально трагедія»

Володимир Путін боїться,що українські добровольчі батальйон «стримають Росію». Про це він заявив під час спілкування зі студентами Національного мінерально-сировинного університету «Горний» в Санкт-Петербурзі. «Ми часто говоримо: українська армія,українська армія. Насправді хто там воює? Там дійсно частково офіційні підрозділи Збройних сил,але значною мірою це так звані «добровольчі націоналістичні батальйони»,– вважає українофоб №1 (тут і далі посилаємося на «Українську правду»). На його думку,«по суті,це вже не армія,це іноземний легіон,в даному випадку іноземний натівський легіон,який,звичайно,не переслідує цілей національних інтересів України». Путін вважає,що «там зовсім інші цілі,і пов`язані вони з досягненням геополітичних цілей стримування Росії,що абсолютно не збігається з національними інтересами українського народу». Путін,дивуючись,чому українські збройні структури не чинять так,як під час окупації РФ Криму,сказав: «На жаль,офіційна київська влада відмовляється йти шляхом мирного врегулювання,не хоче вирішувати політичними засобами. То спочатку правоохоронні органи використовували,потім Службу безпеки,потім армію». А відтак лідер країни-агресора зазначив: «І використовували,на жаль,мирний перепочинок виключно для перегрупування,і знову почали. Тисячі людей вже загинули. Це,звичайно,реально трагедія». В Україні,за його словами,відбуваються «трагічні події,по суті,громадянська війна». «І на Україні,по-моєму,вже багато хто це прекрасно розуміє»,- сказав Путін,не уточнивши,кого він має на увазі.

«Україна зробила неймовірне»

Нинішній російський лідер виявився диктором,який скористався досвідом і Сталіна,й Гітлера. На цьому наголошує аналітик Микола Бабич у статті «Зупинити шизофреніка» (див.УНІАН). Роздумуючи про 16 років,відколи «собиратель» перебуває при владі,він зазначає: «Розпочав новий російський фюрер з батьківщини свого кумира – Грузії. Стер з лиця землі Цхінвалі,сказавши,що у всьому винен Саакашвілі. Правда,вийшла неув`язочка: президентом США в той час був Джордж Буш. Простий техасець не став вникати в путінські хитросплетіння,і (хоч і з запізненням),сказав прямо: рушать танки на Тбілісі – авіація США підніметься в повітря. І це подіяло,Путін злякався. Але Буш пішов,і страх відплати – з ним». Відтак аналітик пояснює подальшу еволюцію Путіна. «Набравшись хоробрості за півтора терміну Обами в Білому Домі,Володимир знайшов новий спосіб увійти в історію: підім`яти під себе Україну. Але тут в якості об`єкта наслідування він обрав ще більш «історичну особистість» – Гітлера. Анексія Криму стала чистою копією аншлюсу Австрії в 1939,- проводить він історичні аналогії. – Навіть місяць співпав – березень. Саме в березні 1939 Гітлер оголосив про приєднання Австрії,а Путін,на круглу дату – через 75 років – провів псевдореферендум в Криму».

Бабич зазначає,що «напрацювання Адольфа стали в нагоді й надалі: як Гітлер розв`язував Другу світову для «захисту» німців у Судетах і Польщі,Путін відправив війська на Донбас,прикриваючись необхідністю захистити росіян. Гітлер досяг успіху зі знищенням людей – в тому числі,німців – в крематоріях концтаборів,- а Путін вважав за краще,не мудруючи лукаво,спалювати людей (в тому числі,зрозуміло,і росіян) прямо в їх будинках – в селах і містах,маршрутках і на автобусних зупинках,в пасажирських літаках,за допомогою «Буків»,«Градів» і Ураганів »,вдень і вночі …

При цьому головний кремлівський домочадець продовжує безбожно брехати».

Експерт також пропонує свій висновок: «Україна зробила неймовірне – величезною ціною вона стягнула з Путіна маску. І весь світ жахнувся. Виявилося,що світові лідери всі ці півтора десятиліття мали справу з хворою,підступною,цинічною і підлою людиною». Бабич вважає,що від Путіна фактично всі відвернулися,хіба що окрім Кім Чен Ина і ще пари-трійки лідерів країн третього і четвертого світу. Водночас він не зважується спрогнозувати,як світ буде діяти далі. «Світові лідери спілкуватися з чекістом відмовилися,але й говорити з позиції сили ще не наважилися,- констатує Бабич. – Хтось ще має ілюзії на рахунок Путіна,як в 1939 – на рахунок Гітлера… Наївні. Досвідчені мисливці знають – зупинити,прогнати від людських осель ведмедя,який скуштував крові,не можна. Його можна тільки вбити».

«Велика небезпека»

Колишній глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу ,виступаючи в Давосі,зазначив: «Україна повинна проводити реформи,а ЄС і США всіляко допомагати їй у цьому. Так,нинішні реформатори – хороші люди,і у них,напевно,виключно благі цілі. Але часу вже немає. Реформи не просто на старті,а навіть ще не розпочато . У той час,як в України залишилися вже не місяці,а тижні». Відтак у своєму інтерв`ю «Українській правді» колишній глава Єврокомісії підкреслив,що «реформи робити дуже складно. А здійснювати реформи в умовах воєнного конфлікту і рецесії – ще складніше…Проблеми України величезні. Вони вимагають інвестицій. І не тільки фінансових,але й політичних у тому числі». На його переконання,«велика небезпека сьогодні,що людей в Європі не цікавить те,що відбувається в Україні,і тому вони не розуміють важливість майбутнього вашої країни для майбутнього Європи». Жозе Мануель Баррозу констатує: «З геополітичної точки зору найскладнішим була криза в Україні. Я зараз говорю не тільки про газові війни,а й про нинішній війні. Так,я називаю речі своїми іменами – це війна з Росією. І це складний період у житті ЄС»

«Вирішив,що він може знищити…»

Американський мільярдер,меценат,засновник фонду «Відродження» Джордж Сорос вважає,що Президент Російської Федерації Володимир Путін хоче встигнути знищити Україну до економічного колапсу в Росії. Таку думку він висловив у статті,опублікованій в The New York Times. «Хоча Росія знаходиться в фінансовій кризі,що поглиблюється,Путін,здається,вирішив,що він може знищити нову Україну,перш ніж вона зможе повністю утвердитися,перш ніж економічний спад знищить його власну популярність»,- йдеться в публікації,написаній спільно з філософом Бернаром-Анрі Леві (тут і далі посилаємося на РБК Україна). Сорос і Леві стверджують,що Путін нарощує військову і фінансовий тиск на Україну. У публікації також зазначено,що «нова Україна» з`явилася рік тому під час протестів на Майдані Незалежності.

«Готовність України до крутих розворотів у поведінці Росії»

Генерал армії Євген Марчук,намагаючись визначить роль Віктора Януковича в створенні українського «глухого кута»,зазначає (посилаємось на «День»): «Янукович на декілька років віддав в управління Росії Міноборони і СБУ. Ці відомства були фактично розгромлені. Цілком таємний План стратегічного застосування Збройних сил… був відомий Росії. Під виглядом переходу на контрактну армію була повністю зруйнована система військкоматів і відмінений призов… Усім трьом розвідкам було заборонено працювати по Росії навіть в інформаційному плані. Від східного кордону були далеко відведені майже всі важливі військові з’єднання. У Луганську всі сім працюючих підприємств були продані Росії. Більш ніж половина облгазів стала власністю росіян. Нема часу все описувати». Тож,на його думку,«не варто применшувати роль Януковича в цих процесах». Ще 17 липня 2014 року генерал Марчук ставив цілий «букет» риторичних запитань,на які нарешті відповіла ВР тільки 27 січня 2015 року. «Які ще потрібні аргументи нашій владі,щоб оголосити Росію агресором з відповідними міжнародно-правовими наслідками? – сумно дивувався він. – Скільки ще потрібно Росії збити наших бойових і транспортних літаків на нашій території? Скільки ще потрібно залпів «Градів» з російської території по наших військових? Скільки ще десятків чи сотень важких танків і БТРів має Росія нагнати на нашу територію? Скільки ще великих арсеналів російської зброї на нашій території ми маємо виявити до тих,що уже виявили? Скільки ще сотень наших військових має загинути,щоб нарешті дійшло? Я знаю,знаю,які є перестороги. Але подивімося на реальну динаміку поведінки Росії? Невже ще є віра,що у неї прокинеться здоровий глузд?». Марчук також принципово висловився з приводу так званих Мінських домовленостей. «При складних переговорах і підписанні складних і ризикованих угод чи домовленостей (навіть контактною групою) експертами прогнозуються різні варіанти поведінки другої сторони після підписання,і перш за все негативні для себе. Робиться це,звичайно,не на ток-шоу,а в таємному режимі»,- нагадав він. А відтак фактично спростував сподівання у можливості переграти Кремль завдяки дипломатії. «Росія має просто гігантський досвід в цьому питанні і високопрофесійну переговорну машину. Можу із 100-відсотковою переконанністю стверджувати,що Росія моделювала не один варіант поведінки України після тих Мінських домовленостей і точно моделювала нашу поведінку на всі свої ходи,а також поведінку Заходу»,- констатує генерал армії.

На його переконання,« зараз Росія майже завершила свою багатохідвку,досягнувши поставленої мети. Мені важко уявити,що українська сторона могла так відчайдушно вірити в те,що Росія,проводячи довгострокову політико-військову операцію проти України,буде дотримуватися якихось Мінських домовленостей…Мова не йде про те,що Мінські домовленості хороші чи погані. Вони могли бути. Мова йде про готовність України до крутих розворотів у поведінці Росії,які ми просто зобов’язані були передбачити і мати 2-3,а то і більше готових акцій у відповідь,а не наздоганяти ситуацію. Ясно,що це непросто. Партнер хитрий,сильний і підступний,хоча і передбачуваний. Але це робота».

«Росія має мільйон солдатів…,ми не можемо їй протистояти»

Президент України Петро Порошенко не бачить можливостей вирішення конфлікту на Донбасі військовим шляхом і сподівається на виконання Мінських домовленостей. Таку заяву він зробив в ефірі польського телеканалу TVN24 BiS. «Ми створили нову армію,яка може затримати терористів,але військовими силами ми не завершимо цього конфлікту. Росія має мільйон солдатів,є найбільшою і найсильнішою армією в світі,ми не можемо їй протистояти»,- підкреслив Президент (тут і далі посилаємося на версію видання «Пульс Киева»). Петро Порошенко наголосив на необхідності продовження переговорів для вирішення цього конфлікту.

«Всі повинні сісти за стіл переговорів. Росія,своєю чергою,повинна виконувати мінський план»,- сказав він,додавши,що українська влада закликає російську сторону вивести своїх військових,перестати озброювати і фінансувати терористів. Він запевнив,що Україна виконує свої зобов`язання,в той час як Росія цього не робить,а «тільки займається балаканиною,і ціною цього є смерть 5000 українців».

Петро Порошенко назвав безальтернативним політичний спосіб вирішення конфлікту з Росією. «Немає іншої дороги,окрім як зміцнювати нашу безпеку і вести діалог з Росією. Тому ми повинні розмовляти з росіянами. Ми повинні знайти для Росії можливість вийти з цієї ситуації»,- сказав він,підкресливши,що «росіяни теж платять високу ціну за те,що відбувається на Донбасі».

«Якщо не зробимо цього…»

На думку Степана Гавриша,колишнього першого заступника секретаря Ради нацбезпеки і оборони,«ми не стали союзниками США,бо вони бачать подвійну політику української влади. Вона грає на кілька сторін. З цього приводу американський посол в Україні сказав: у той час,коли ми несемо збитки,ви отримуєте зиски… Візит Яценюка до Німеччини показав: нам не довіряють гроші» (посилаємося на «Газету по-українськи»). За його словами,Україна опинилася в гіршому становищі,ніж могла.Гавриш висловив власний прогноз подальшого розвитку ситуації. «Може бути посилення тиску сепаратистів. З половини Донбасу Росія отримає весь. Далі рухатимуться на Харківщину,Херсонщину,Миколаївщину,в бік Криму. Все це робитиметься під розмови Києва й Москви про необхідність відведення важкого озброєння,про чергову контактну групу нормандського формату»,- зауважує він.

Водночас експерт звертає увагу й на вірогідність іншого варіанту — «Путіну не вдасться швидко завоювати Донбас. Візьме перерву на рік,аби дестабілізувати ситуацію всередині країни». А відтак узагальнює,що «за цих двох сценаріїв у нас немає шансів вступити в Євросоюз». Він також вважає,що є третій варіант — найскладніший. «Воюємо з терористами і звинувачуємо Росію в їхній підтримці. Вимагаємо в Раді безпеки ООН визнати її агресором та призупинити членство в цій організації,доки не відступить хоча б на 100 кілометрів від нашого кордону. Звертаємося до світового співтовариства й визнаємо ДНР і ЛНР терористичними організаціями. Обмежуємо стосунки з Росією й змінюємо політику щодо неї. Її ринку й так для нас немає. Якщо не зробимо цього,опинимося на «шпагаті»,- зауважив Гавриш.

«…заздалегідь приречений на провал»

Аналітики попереджають,що Путін більше не намагається викроїти собі напівавтономну область,а хоче створити життєздатну державу-маріонетку,повністю відірвану від Києва. Цей факт викладає все більше занепокоєння на Заході. «Представники західної розвідки все більше стурбовані тим,як розвивається ситуація,і висловлюють думку,що тактичний підхід Володимира Путіна – гнучкий,прагматичний і задуманий таким чином,щоб контролювати можливість ескалації і деескалації конфлікту – тепер,схоже,поступається місцем більш чітко заданим цілям. У Києві давно так думали»,- пише «The Financial Times» (посилаємося на версію ЛIГАБiзнесIнформ).

«В Україні зараз більше російських високотехнологічних систем ППО великого радіусу дії,ніж було на момент аварії малайзійського боїнгу»,- йдеться в статті.

«Метою безжального обстрілу на північному фланзі бунтівного Луганська було захоплення міст Станиця Луганська і Щастя,де знаходиться електростанція,яка забезпечує регіон електрикою,- продовжує видання. – Наступ,вчинений з метою відбити Донецький аеропорт в українських солдатів,тим часом позбавив Києва найважливішого опорного пункту і проклав для сепаратистів дорогу до розширення на північ. У розташованому поруч місті Авдіївка,передмісті Донецька,знаходиться найбільший в країні коксохімічний завод. І,нарешті,азовський порт Маріуполь,ще один ключовий торговий центр і,найголовніше,місце,де знаходяться два з трьох найбільших металургійних комбінатів України».

Відтак «FT» зазначає: «Враховуючи такі цілі,багато західних развіданалітиків приходять до висновку,що Путін більше не намагається викроїти собі напівавтономну область в Україні або отримати геополітичні козирі,але вирішивши,що Київ назавжди вийшов з-під впливу Москви,він намагається створити нову,економічно життєздатну державу-маріонетку,повністю від Києва відірвану».

Як підкреслює Джонатан Ейал,міжнародний директор і експерт з Росії Королівського інституту об`єднаних служб в Лондоні,«Путін придбав Крим в помсту за зміщення Януковича,але це коштувало двох мільйонів проросійських голосів,тому нова стратегія Путіна полягає в тому,щоб роздобути вплив в анклавах на східній Україні,щоб шантажувати Київ і заволодіти якимсь федеральним конституційним правом вето. Цей план теж не спрацював. Так що тепер він хоче «устаканити» ситуацію: створити державу-пародію,підконтрольну Росії. Такими зараз є Абхазія і Придністров`я. Як і ці дві країни,така держава може проіснувати протягом 20 років». Зважаючи на реалії, резюмує Ейал,«будь-який план мирного врегулювання заздалегідь приречений на провал».

Навряд чи варто буквально сприймати за «чисту монету» одкровення,прогнози навіть симпатиків України. Адже,попри свою політичну заангажованість,вони неодмінно можуть скористатися власним,неписаним правилом на помилку. Висловлюючись про приреченість мирних планів,експерти вільно чи невільно забувають,що рано чи пізно кожна війна завершується. Закономірний хід історії змінити не вдасться. Тим паче,що кожен Голіаф приречений впасти від свого Давида.

Інше питання,що період,який майбутні покоління назвуть історичною миттю,може тривати якщо не десятиліття,то принаймні роки. Незважаючи на незворотність краху проекту Путіна-Гундяєва,ціна перемоги над імперією зла «Русскій мір» дуже висока. Але ця перемога неминуча,попри агонію ядерного україноневисницького монстра та активізацію його п’ятої колони в нашій державі.

Про це в міру своїх можливостей намагалися нагадати й попередити ЗМІ: «Росія активізує бойову авіацію на кордоні з Україною – РНБО» (УНІАН),«Де-факто Україна стала останньою,хто відкрито визнав Росію агресором – дипломат» («Обозреватель»),«Настрої в Білорусі: у «братерстві» з РФ дедалі більше сумнівів» («Тиждень»),«Росія відправила бойовикам багато зброї,готується ескалація – РНБО» («Газета по-українськи»),«Стець хоче сформувати власне «інтернет-військо» («Тиждень»),«Військова допомога Заходу Україні може змусити Путіна зупинитися – FT» («5 канал»),«Українська армія не допустить сухопутного «коридора» у Крим – Клімкін» («Обозреватель»),«Бойовикам не вдалося створити «дебальцівський котел»,противник зазнав серйозних втрат – Тимчук» (УНІАН),«Як дискредитують українські ЗМІ» («УТ»),«Бойовики продовжують наступ на Маріуполь – «Азов» («УП»),«Нуланд: Вільна і мирна Європа або повстане,або впаде разом з Україною» (ZIK)…

На переконання політолога Тараса Березовця,директора компанії Berta Communications,неготовність «царя» РФ до переговорів у Мінському форматі зумовлена тим,що Кремлю наразі не вдається «домовитися про три фундаментальні речі: перше – «ДНР/ЛНР» в складі України на правах суб`єктів федерації,друге – Крим російський і третє – знімаємо всі санкції з Росії» («5 канал»). Тому,очевидно,подальший розвиток ситуації відбуватиметься під знаком подальшої ескалації.

На цьому фоні,незважаючи на наявність об’єктивних і суб’єктивних факторів,почасти втрату нами певних позицій (зокрема під час збройного протистояння),триватиме рух України до Європи. У цьому ракурсі,що підтверджує тенденцію,– й подія минулого тижня: Угоду про асоціацію Україна-ЄС ратифікувала вже 14-та країна.

Здичавілий від наразі майже безкарності (окрім українського спротиву) агресор,що готовий перетворити цілий світ у ядерний попіл,уже приречений. Саме тому він незмінно спробує вдатися до таких агресивних дій,про які досі світ не знав. Та,як зауважує політичний аналітик Роман Рукомеда (УНІАН),«остаточним завершенням українсько-російської війни стане зміна путінського режиму… На цьому тлі Україні треба вистояти у війні з Росією. Час працює на нас… Світ уже ніколи не буде колишнім. Спробуємо врахувати всі помилки і гіркий досвід у будівництві нового суспільства і держави. І не будемо забувати,що за спробу нового життя заплачена вкрай висока ціна».

Тож хай у кожного з нас вистачить сили,аби бути разом. Аби,молячись «Боже,нам єдність подай»,не сумніватися: «Ще не вмерла Україні ні слава,ні воля». Будьмо!