Однак українці наділені «менталітетною» спрагою до свободи,незалежності,боротьби за волю…волю народу. Хтось висловлює повагу до цих якостей патріотів країни,хтось зневагу…

Чому наш вибір хочуть закопати в могилу? Чому інакомислячим так «сверблять руки» надиктовувати свої правила? Чому імперській потворі закортіло упокоїти синів та дочок України,яких росіяни називають «братьями»?

Братовбивча війна розпочалася з давніх-давен… Здавен росіянам нав’язували думку про їхню унікальність,про владу та перевагу «русского мужа». Українці на Сході через «рожеві окуляри» вже не перше десятиліття дивляться російське телебачення,яке викорінює з їхнього мозку все українське,що лишилося в крові та плоті. Російська література та наукові посібники і досі лежать на полицях в наших домівках. До недавніх подій,російські фільми щодня крутили на українському телебаченні. Економіка «незалежних» українців досі залежить від «старших наших братьев».

Кому вигідна «псевдогромадянська» війна? Російським,чи може,українським магнатам?

Ми живемо в інформаційному полоні… Кому вірити,а кому ні? Лише собі,своїм очам і своєму серцю.. Факт залишається єдиним… Війна є,мобілізація триває. Діти України тікають,куди можуть: на Захід,на Схід; а хтось помирає просто у своєму будинку на «мятежной территории».

Так,українці все частіше йдуть до церкви та згадують про святе: Віра,Надія,Любов – єдине,що допоможе нам пережити чергову руїну. Ми мусимо і далі жити,любити,виховувати дітей. Хто як не ми? Адже якщо не ми,то історія нашого народу прахом плоті розвіється вітром…як і не було.