Жовто-сині квіти на могилі Героя України…
 
Любешівщина того дня оплакувала свого Героя – Єдуарда Гриневича. 28-літній уродженець с. Деревок три роки тому загинув від кулі снайпера на Майдані. Район,Волинь та й усі Україна втратили одного з кращих своїх синів.
 
Аби віддати шану подвигу уродженця Любешівщини,голова облдержадміністрації спершу поїхав на кладовище,що коло Деревка,аби покласти квіти на його могилу. Поховали Едуарда Гриневича одразу,щойно увійти на кладовище. Над останньою домівкою чоловіка розвівається жовто-синій прапор,а на самій могили – пам’ятник у формі серця. Його ж бо Едуард віддав Україні.
 
ВИНОС «Едуард Гриневич народився 31 травня 1985 року у с. Деревок Любешівського р-ну. Боєць «Волинської сотні». Едуард Гриневич довгий час зростав і виховувався у сім`ї без батька. Зі слів близьких,звик у житті досягати всього сам,був наполегливим і цілеспрямованим. Навчався у Любешівському технічному коледжі. Захоплювався . Певний час працював в «Інтертелекомі» міста інформаційними технологіями. Розпочав власну справу. Працював у Любешові. Близькі та знайомі Едуарда завжди дивувалися і захоплювалися його добротою і тактовністю,які поєднувалися з внутрішньою стійкістю та ідейністю. Він звик діяти,а не говорити. Активіст був на Майдані тричі. Вважав це справою честі та гідності. Востаннє поїхав до Києва 16 лютого 2014 року,а вже за чотири дні куля снайпера обірвала його молоде життя. Тіло знайшли у дворі Михайлівського собору. На момент смерті Едуарду було 28 років.
 
19 лютого Едуард потрапив під воду з брансбойта. Увечері висушив одяг,взуття,а наступного дня — знову на передову,в останній раз. Окрім того,повернувшись до оборони,після останніх бойових дій,він був дещо контужений і погано чув на одне вухо,також в цілях безпеки зняв окуляри і віддав їх одній дівчині,тому на барикадах,він дуже погано все бачив,та погано чув… але залишився на передовій. Загинув він 20 лютого 2014 о 10: 25,на восьмій барикаді,що навпроти станції м. Хрещатик,по вулиці Інституцькій (вул. Небесної Сотні)». З матеріалів Вільної енциклопедії «Вікіпедія».
 
Поклавши квіти до надгробку Едуарда Гриневича,Володимир Гунчик передав його сестрі книгу,де зібрано максимально від можливого про події на Майдані у часи Революції гідності,а також диск із фільмом про Едуарда Гриневича – одного із янголів Небесної Сотні.
 
Співчуття висловили також і голови Любешівської райдержадміністрації Олег Кух та райради Петро Нагорний,а також Любешівський селищний голова Василь Корець.
 
Варто зазначити,що 25 березня 2014 року рішенням Любешівської райради звання «Почесний громадянин Любешівського району» посмертно присвоїли герою Небесної сотні Едуарду Гриневичу. 21 листопада того ж року за громадянську мужність,патріотизм,героїчне відстоювання конституційних засад демократії,прав і свобод людини,самовіддане служіння Українському народу,виявлені під час Революції гідності патріоту також посмертно присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». А у червні 2015 року – медаль «За жертовність і любо до України» УПЦ КП.
 
– Йому би ще жити та жити,а він віддав життя за Україну,її людей та майбутнє,- зауважив голова облдержадміністрації,обіймаючи сестру Героя України. – Але такі,як Едуард,власною кров’ю скропили незалежність своєї Батьківщини,вибороли її. Нам слід вічно пам’ятати Героїв.
 
«А сотня відлетіла в небеса»…
 
Тематичний захід під такою назвою зібрав того ж дня у районному Будинку культури громадськість чи не всього району. Згадували героїв сьогодення,які загинули на Майдані,запалювали свічки,на надриві звучали патріотичні пісні.
Вечір присвятили пам’яті Едуарда Гриневича. Короткий фільм,знятий командою телеканалу «Нова волинь»,про Героя України продемонстрували зі сцени й мало кому з присутніх вдалося стримати сльози. А особливо,коли диктор зачитував уривки зі щоденника патріота.
 
Хвилиною мовчання вшанували пам`ять усієї Небесної Сотні,а також усіх Героїв АТО.
 
– Три роки тому Україна здригнулася від болю,коли перші впали вбитими на Майдані,- зазначив у промові Володимир Гунчик. – Вони прийняли таку долю. Вони протистояли хвилі хамства,насилля і свавілля. Господь забирає найкращих. Але від того не легше. Душа болить,що найкращих втрачає Україна. Дякую усім,що зібралися у цій залі. Дякую,що щиро вшановуєте пам`ять Небесної Сотні,янголів,які й з небес захищають Україну своєю любов’ю.
 
По тому молодь урочисто винесла з залу й поклала квіти до пам’ятної дошки Героям Небесної Сотні та Героям АТО. Далі ж у залі звучало «Єднаймося,браття,у цю лиху годину…». Присутні тихо втирали сльози. Запалювали свічки й молилися. За Небесних Янголів. За Героїв. За Україну.
 
«Казати людям правду»…
 
По завершенні тематичного заходу голові облдержадміністрації довелося стати до звичної роботи: упродовж майже п’яти годин Володимир Гунчик проводив прийом громадян. Хтось залишав кабінет,де приймав керівник найвищої виконавчої гілки влади області,втішеним,а хтось виходив і з розчаруванням на обличчі. «Завжди кажу людям правду,якою би вона гіркою не була. І якщо не можу допомогти,бо в цьому питанні я – безсилий,так і кажу»,- неодноразово під час прийомів наголошує Володимир Петрович. Казав і цього разу.
 
Як і завше,серед заявників – чимало сільських голів. Зокрема,із с. Зарудчі,Щитинь,Ветли. Якщо перші двоє клопотали за ремонт доріг й обіцяли виконати власні зобов’язання щодо спів фінансування (попередньо проекти погодили й згодом внесуть у переліки),то Любов Павлік – Ветлівський сільський голова прийшла із депутатами сільської ради прохати створити пункт екстреної медичної допомоги.
 
– Добре,що ви прийшли,то тепер розкажете,як же так сталося,що зі мною під час попередньої зустрічі домовилися про пункт екстреної медичної допомоги,а на комісії обласної ради говорили інше,- пожартував Володимир Гунчик. – От протокол засідання й чітко написано…
 
– А що там написано я не знаю! – відповіла сільський голова. Ми просимо пункт екстреної медичної допомоги.
 
ВИНОС. Варто наголосити,що сільський голова неодноразово зустрічалася з головою облдержадміністрації. Предмет розмови – сільська медична сфера. Відтак,було погоджено створення у Ветлах пункту екстреної медичної допомоги. Натомість сільська рада бралася утримувати власним коштом наявне терапевтичне відділення на 5 ліжок до моменту відкриття пункту. За результатами роботи депутатської комісії 50% фінансування терапевтичного відділення покладено на обласний бюджет. Попри власні зобов’язання,ще 50% Любов Павлік настійливо просить у районного бюджету.
 
– Не можна фінансувати і те,і інше,- висловив позицію Володимир Гунчик. – Завтра черга сільських голів стоятиме. Й будуть праві,бо чого їхні заклади не фінансують із обласного та районних бюджетів? Ми зійшлися на пункті екстреної медичної допомоги? Добре. Але хочу зауважити,користуючись присутністю депутатів сільської ради,що пропонував голові ще один варіант: пункт невідкладної допомоги первинного рівня,тоді і автомобіль швидкої,і лікар будуть у підпорядкуванні сільради,а не луцького центру. Подумайте! А тоді давайте рішення сесії сільської ради і я діятиму далі – шукатиму грошей для облаштування одного чи іншого пункту.
 
Одначе селяни так і не спромоглися чітко сказати,чого хочуть. Голова схилялася до першого варіанту,бо фінансування буде «з Луцька»,натомість депутати та керівник місцевого мед закладу більше схилялися до другого,коли швидка фактично працюватиме лише для громади сільради.
 
– Людські життя важливіші ніж ваші мільйони,- на завершення повідомила Любов Павлік. – Але ми ще не знаємо,чого хочемо!
 
Решта розмов мали менший градус напруги,але були більш конструктивними. Спілкувався Володимир Гунчик і з членами родин загиблих в АТО,і з громадами,де потрібно провести електрифікацію вулиць. Загалом же кожне зі звернень розглянув,дав вказівки до подальшої роботи для профільних структур. Комусь допоміг порадою,бо слід із господарськими спорами йти до суду,а комусь і чітко окреслив план подальших дій,аби таки врегулювати болюче питання.
 
– Загалом прийомом задоволений,попри те,що видався складним у плані спілкування й тривалості,- у коментарі зазначив голова облдержадміністрації. – Традиційно йдуть голови сільських рад. Намагаємося вирішувати їхні питання. Разом і спілкуємося,чуємо проблеми,роз’яснюємо. Практика проведення особистих прийомів саме з цієї точки зори дуже хороша.