Професор,доктор політичних наук Петро Кралюк зауважує, шо «не варто думати,ніби нинішньою Росією керують недалекі люди. Вони достатньо розумні. І – професійні. Передусім у плані владних інтриг. Але нерідко трапляється,що навіть розумні політики,захопившись владою,втрачають почуття реальності. Особливо,коли ця влада стає абсолютною. Чи майже абсолютною».

На його переконання,після вбивства Бориса Нємцова,яке сталося в ніч із 27 на 28 лютого,напрошується ряд висновків. «Перший висновок: російські силові структури працюють неефективно,якщо вони допустили таке «грубе» вбивство в центрі Москви й відразу не знайшли злочинця»,- зазначає аналітик. Відтак він констатує,що «в очах багатьох людей,зокрема опозиційно налаштованих росіян,вбивство Нємцова сприймається як ритуальна жертва Кремля».

На думку Кралюка,«отут підходимо до другого висновку. Якщо припустити,що російські силовики та їхні спецслужби діють достатньо ефективно (принаймні на теренах Москви),то замовників убивства Нємцова слід шукати в Кремлі. Без них така «блискуча» операція не вдалася б. Чимало відомих нам уже фактів про вбивство Нємцова роблять цю версію вірогідною».

Він намагається дати відповідь те,чи була в Кремля причина прибрати Нємцова. «Схоже,що так,- підкреслює експерт. – Він мав стати одним із очільників опозиційного маршу «Весна»,який планувався на 1 березня. Кремлівська влада боялася цієї акції,її заборонили проводити в центрі російської столиці,відправивши охочих помарширувати у Мар’їнку – спальний район Москви. Вбивство Нємцова могло б і залякати людей,і зірвати марш».

До того ж,зауважає професор-волинянин,«треба мати на увазі,що Нємцов виділявся серед російських опозиційних політиків. Він не належав до «реєстрових» опозиціонерів,з якими мириться влада,створюючи ілюзію політичної свободи й плюралізму. Більше того – Нємцов демонстрував проукраїнські симпатії. Навіть збирався оприлюднити доповідь про участь російських військ у війні на Донбасі».

Кралюк зауважує: «Проте,якщо кремлівські владоможці,давши наказ убити Нємцова,сподівалися,що зірвуть марш «Весна»,то отримали,натомість,зворотній ефект. Цей марш (але вже під виглядом траурного) зібрав чималу кількість людей…Бунту не сталося. Зрештою,його й не могло бути. Однак марш показав,що в Москві та Росії є люди,котрі не бояться влади. Натомість,влада їх боїться. Це ще,звісно,не перелом. Але це надлом».