Політолог Валентин Торба наголошує: «Путін не воює за Донбас і не воює за Крим. Він просто не хоче,щоб Україна існувала взагалі. Це – його макроціль,можна сказати,ідея-фікс – довершити справу царів,компенсаторно ліквідувавши того,хто фактично є власником історії Русі,хто насправді народжував феномени суспільних договорів,демократичних виборів і завжди прагнув волі. Остаточно вирішити «українське питання» – ось мета Путіна. Через лихоманку провокацій,через агентурні віруси,через ампутації територій внаслідок прямого вторгнення».

На переконання експерта,«Путін хоче,щоб українці сходу і українці заходу втопили один одного в Дніпрі. Це особливий цинічний «кайф» чекіста зробити справу чужими руками,примусити жертву самоліквідуватись. Ворог впроваджує ідеї (і відверто про це заявляє на ТБ) другорядності української нації. Геноцид він поєднує з формулами етноциду,тобто винищення самоідентифікації».

У цьому ж ракурсі Олена Степова,письменниця зі Свердловська Луганської області,зауважує: «Ми маємо пам’ятати,що російський шовінізм користується всіма засобами отруєння українського суспільства. Якщо Росії не вдасться перемогти Україну зброєю,то вона вже застосовує й інші засоби знищення всього українського,зокрема і з середини України».

А доктор історичних наук Станіслав Кульчицький переконаний,що «Інформаційна окупація давно відбулася і досі триває. Загалом,не тільки на Донбасі. Йдеться не лише про винищення українців,але й само слово «українець» перестало бути національністю,це вже щось більше,ніж національність. Росія претендує не лише на українську територію,не лише намагається перетворити українців на малоросів,а й претендує на всю нашу історичну пам’ять. 1000 років князю Володимиру Великому в Росії зараз використовується дуже широко. Вони претендують і на Ярослава Мудрого,і на всіх наших київських князів,претендують на нашу історію. Їхня ж історія розпочинається із Золотої Орди. Раніше до цієї війни ми якось не те,щоб забували про це (згадаємо Грушевського з його «Історією України-Руси»),але все ж таки не відривали себе від росіян. Якось ще на початку 1990-х я казав,що починає відбуватись процес виповзання України із Росії. І цей процес за останні 20 років не те що активізувався,а навпаки,Росія почала нас цілеспрямовано заштовхувати у своє нутро». Правда,читаючи коментарі в Інтернеті,професор бачить,не лише,наскільки ця жорстокість,озлобленість посилились останнім часом.» З іншого боку,цей процес є і позитивним,бо він вперше дає нам змогу визнати себе «укропами»,- підкреслює Кульчицький.

На переконання Валентина Торби,головний українофоб мусить постати перед новітнім Нюрнбергом. Одна при цьому він апелює до історії. «Щоправда,Нюрнбергу 1946-го передував Берлін 1945-го,- нагадує він. А відтак зазначає: – Поки ж ми бачимо,що окупаційні російські війська просуваються вглиб української території,паралельно нависаючи над нашими кордонами».