– Пишем Вам ясної днини,надворі вже квітень нині,а початок того квітня є брехня та ще й всесвітня. Бо із першого числа платня наша вже мала,щоб платить за газ і воду,тепло,світло та свободу. Хочуть діти наші «гаму» – не реформи,не програми,а хлібця в маленький дзьоб,а як ні,то…кулю в лоб. Бо з ганьбою жить не будем,подамо на вас до суду,Європейський прокурор всипле вам по помідор,зніме ремінь і…по дині,бо ви справді,пане,винні.

Нащо ви всьому народу обіцяли бутерброда з салом,маслом,ковбасою після чинного застою? Ми ж не проти потерпіти,зиму в холоді прожити,пити воду із криниці,(немовлята мають цицю),а нам жаба циці дасть,що,скажіть,то за напасть,що за двадцять п’ять годочків ходим голі без сорочки? Щоби справити свитину,їдуть всі в чужу країну,бо там платять і харчують,а рідна влада в ус не дує. Вкотре йдемо на реформи,тремо кісточки на жорна,вірим тупо у майбутнє – а сміємось знов на кутні. Ви,щоправда,свої зуби всім покажете як чуба,зуби є,а чуб відсутній – в чуба доля зубів кутніх. Мабуть,кожен раз,як кулю вам пускали в лобик-дулю,то збивали волосину – ви страждали за Вкраїну. Йде ганьба та ще й з ганьбою – без волосся головою ви керуєте в кабміні,б’єте в лоб усій країні! Хто вас може зрозуміти: всі міністри – неофіти,щось по-своєму варняка,а виходить знову с*ака! Вам би з нами в рідній мові та й знайти слова чудові,щоби ви нутром відчули,як то жить під справжнім дулом,коли бахне в кожну мить,а тобі накажуть: «Цить!»,всі замовкнуть на добу,наче з кулею в лобу,чи з ганьбою в серці й нирках,бо в бюджеті – звична дірка.

От комедія та й годі – хто насправді геній-злодій,хто добрався до казни,знов невидимі «вони»? Так колись сварився Кучма переконливо та гучно,обкладав добірним матом: він вам дядько,а чи тато? Може,хто з його родини стелить вам нову стежину і веде вона галопом нас із вами не в Європу,а прямим шляхом до «Раші» (читай правильно: «параші»)?

Є питань у нас багато,ви ж влаштовуєте свято в День театру,у Кабміні підірвалися на міні наші славні аксакали (щось вони там крупно вкрали),атепер вони на волі,на хвоста насипать солі знову вам забракло сили: з миром злодія пустили…

Арифметику,вам,пане,треба вчити бездоганно,є на лобі окуляри,та не світять мудро фари: як простим споживачам проплатити увесь крам за таку малу зарплату: за харчі,тепло і хату,світло,газ,сміття і воду: молим щиро ми погоду,щоб давала сонце й кисень,воду у ставку зумисне,щоб земля родила жито,щоб завжди нас гріло літо,щоб в селі здорова теща для нас виростила дещо й віддала онукам в місто свою пенсію геть чисто. Будем знову сіять льон,бо вже ходим без кальсон,нові зв’яжем постоли та й накриємо столи,до коржів намнемо маку і візьмемо вас за с*аку та й посадимо в кропиву: буде вам альтернатива,плюралізм від всіх хвороб – якщо в лоб,то в світлий лоб. Він,напевне,добре знає,кому служить й догоджає,хто у нього є хазяїн поміркований і файний,хто навчив з ганьбою жити і здирать останню свиту із сестри,із брата й кума,хто б коли таке придумав: любить ближнього прем’єр,як в часи СССР,а у нас же демократія і країна правова,знов керує темна братія і реформа чергова.

Посилаємо вітання у квітневий день весни,є у нас одне бажання,щоб всі зникли брехуни,щоб слова правдиві й щирі в нас лунали звідусіль,щоб жили ми всі у мирі,щоб не тільки хліб і сіль,щоб була у серці віра у прийдешній світлий день,і щоб плата за квартиру не спустошила кишень,щоби геть усі чинуші враз забули про відкати,бережіть,шановні,душі – доведеться звітувати. Вам захочеться до раю,що не тільки на землі,там Петро усіх спитає про гріхи і не малі. Хто прожив життя з ганьбою,тому двері – на замок,буде досить геморою замість праведних зірок. Навіть куля прямо в лоба не позбавить від ганьби,бо на небі й vip-особи є прості,як всі,раби.

А на цьому,пане,слові,ми завершуєм листа,кулаки у нас пудові і задача не проста. Ми із вами розмовляти можем зовсім і не так,нас мільйони,нас багато,кожен з нас ще є козак,є шаблюка,є пістолі,порох,зрештою,ще є,і снаги у нас доволі,щоб подбати за своє.

Місяць той,що є на небі,та про це не зараз річ. Зорі світим по потребі. Вечір. Ніч.