Як зазначає Микола Митрохін,«РПЦ слугує для ФСБ джерелом знання про релігійну ситуацію,небезпечні з погляду держави релігійні організації. Також офіційно існують православні храми в центральному управлінні ФСБ у Москві й нещодавно відкритій академії ФСБ. Є офіційна угода між церквою і ФСБ».

У той же час,він переконаний: це не означає,що кожен священик РПЦ і тим більше УПЦ «стукає» ФСБ. Однак,зауважує він,«окрема тема – це впровадження своїх агентів під виглядом духівництва РПЦ…Свіжа історія з «колишнім» співробітником ФСБ,що курирував Україну у ВЗЦЗ і був заарештований ФСБ за обвинуваченням у держраді,а також більш ніж підозріла поведінка київського протоієрея Андрія Ткачова,московського «суворовця»,котрий нібито недовчився на факультеті спецпропаганди військового вишу й вирушив 1992 року транзитом через Київ священиком до Львова,- хороший приклад цього. За дивним збігом Ткачов покинув Київ,де в нього була успішна парафія,за три дні до арешту Петрина й відразу отримав дуже хороший храм на урядовій трасі,який він перетворив на центр московського «Антимайдану».

Тож,як підреслює аналітик «агентів ФСБ усередині УПЦ,гадаю,у найгіршому разі – десятки. Але в УПЦ тисяч п`ятнадцять священиків. Тож статистична ймовірність напоротися в ній на агента ФСБ рівно така сама,як і в будь-якій іншій групі,що становить для ФСБ професійний інтерес,— наприклад,таких,як військові,співробітники СБУ,журналісти або навіть радикальні українські політичні активісти».

Митрохін також торкнувся теми «тітушок»,які,можливо,знаходили прихисток за лаврськими стінами. «Наскільки я собі уявляю,в Антимайдані брали участь до 2 – 3 тисяч людей,скільки з них було «тітушок» і скільки жило в лаврі – питання відкрите. Що таке Києво-Печерська лавра? Насправді там існує кілька центрів влади: є настоятель митрополит Павло (Лебідь) і монастирська братія,і є Священний синод УПЦ,Блаженніший митрополит і його оточення»,- підкреслює він.

«Митрополит Павло (Лебідь),з яким я зустрічався у вересні,своєї позиції не приховував і не приховує: він противник української державності. Тепер він,щоправда,каже,що фрустрований обома сторонами,«зрадою Росії» тих людей,які повірили Путіну,тому він,мовляв,незалежний гравець»,- зазначає Митрохін. А відтак констатує: «Він (митрополит Павєл,в миру Петро Лебідь,народився 19 квітня 1961 року у Млинівському районі на Рівненщині,навчався в Луцькому технікумі радянської торгівлі,висвячений на священика у Свято-Троїцькому соборі в Луцьку,з березня 1994 року – намісник Києво-Печерської лаври. – «ВП») — велика владна постать усередині церкви. Зі своїх позицій він,зрозуміло,міг давати притулок оцій самій команді або з власної волі,або,наприклад,на наполегливе прохання команди Януковича,яка,гадаю,дуже добре інвестувала й у лавру,і в Павла».

При цьому Митрохін нагадує,що й «з гуртожитків МВС теж виходили великі загони». А відтак ставить ряд запитань: «Що зробили українська влада й суспільство,які питання поставили,кого в апараті МВС за це покарано? Яку ідеологію сповідували університети МВС у Східному регіоні України? Чи всі викладачі,які обстоювали ідеї «русского мира»,переглянули свою позицію чи були піддані якимось санкціям?»