«Уподібнився ти купцеві,що шукає доброї перлини,славнодержавний Володимире,коли сидів на високому престолі матері городів наших,Богом береженого Києва. Розвідуючи і до Царгороду посилаючи пізнати православну віру,ти знайшов неоціненну перлину,/ Христа,що обрав тебе,як другого Павла»,- цими словами тропаря святому рівноапостольному князю Володимиру Православна Церква прославляє Хрестителя Русі-України. Рішення князя Володимира прийняти Християнство,охрестити Русь,стало дійсно доленосним як у духовному,так і у цивілізаційному вимірах.

Церква недарма порівнює у церковному піснеспіві святого рівноапостольного із святим апостолом Павлом. Колишній фарисей,гонитель християн з іудеїв,переживши зустріч із Спасителем,став не просто проповідником віри Христової,але «апостолом язичників»,тим хто ніс Євангеліє греко-римському античному світові. Так і святий князь Володимир,також переживши повну зміну своєї особистості,просвітив світлом Христової істини наших предків,Долучивши наш народ,через Хрещення,до спасительної Єдиної Святої Соборної і Апостольської Православної Церкви,князь Володимир також зміцнив і державність Київської Русі,розпочав розбудовувати її на засадах християнської моралі. Саме Християнство стало тою силою,яка об’єднала розрізнені племена у народ.

Головне значення Хрещення Русі-України,в першу чергу,звісно,духовне. На наших землях запанувало Християнство,через приналежність до Православної Церкви наші предки отримали можливість пізнавати істину Богопізнання,єднатись із Богом у святих Таїнствах. Кожен отримав можливість спасати свою безсмертну душу у вірі Христовій. «Я є Дорога,Правда і Життя,і ніхто не приходить до Отця,як тільки через Мене»,- сказав Христос,і саме ця дорога спасіння і стала можливою для величезних мас нашого люду.

Разом із тим це був доленосний цивілізаційний вибір. Таким чином Київська Русь – Україна увійшла у сім’ю християнських держав,долучилась до безцінних скарбів християнської цивілізації,яка увібрала у себе,зокрема,спадщину античного світу.Отож,це був вибір європейського вектору розвитку та історичного буття нашої Держави.

Володимирове Хрещення 988 року було не несподіваним нововведенням,а завершенням тривалого процесу проникнення Християнства на українські землі. Розпочався він ще у І столітті,існує переказ про перебування на київських пагорбах святого апостола Андрія Первозванного,при чому діяльність цього апостола у Скіфії (а це сучасна південна Україна),не заперечується істориками. Християнську віру ще у IX столітті прийняв князь Аскольд,християнська громада Києва була потужною у часи князя Ігоря,віру Христову прийняла і бабка Володимира Великого – княгиня Ольга. А на західноукраїнські землі Християнство приникало ще із Великоморавськоої держави,де у IX столітті трудились просвітителі слов’ян святі Кирилоі Мефодій.

І,що важливо для історичного буття українського народу,Православ’я стало його могутнім духовним стрижнем. У час Володимира Великого Русь булла могутньою європейською державою,втім у подальшівіки судилось нашому народу пройти крізь важкі випробування. І сааме віра допомогла українцям вистояти,зберегти національну ідентичність.