Володимир Горбулін наголошує на таму,що за умов подальшого посилення конфронтації Росії із Заходом нова холодна війна в світі стає дедалі реальнішою. При цьому показово,зазначає він,що єдина загроза,яку змогла протиставити Росія економічно розвиненому Заходу,- це регрес до методів ХІХ—ХХ ст.ст. тобто до банального «бряжчання зброєю». Якщо розвинені країни розв`язують свої конфлікти й суперечності в інших просторах (економічному,культурному,інформаційному,гуманітарному),то РФ змогла,підкреслює Горбулін,«протиставити всьому цьому лише мертвонароджену ідею «русского мира» (що в рафінованому вигляді може виродитися лише в православний панслов`янський фундаменталізм і на певному етапі взагалі заборонений у розвинених країнах,як і нацистська ідеологія) — з одного боку,та погрозу все перетворити на «ядерний попіл»,скочуючись до риторики Північної Кореї,- з іншого».

У підсумку,наголошує він,«все це знову впирається у вирішення проблеми «чорної діри» Донбасу та пошук шляхів виходу з неї для всіх основних суб`єктів». На переконання Горбуліна,«Ситуація не те щоб зайшла в глухий кут,але дуже близька до цього. Системне небажання Москви та її підопічних – бойовиків-сепаратистів «ДНР/ЛНР» – вести розумний діалог щодо мирного врегулювання створює патову ситуацію «нескінченного тупика»,з якого практично не видно виходу».

Відтак аналітик висловлює занепокоєння з приводу того,«що буде 1 січня 2016 р.,оскільки Мінські угоди були розраховані саме до цього періоду,а за ними — вакуум політичних домовленостей. І нам справді потрібен розумний план дій на цю перспективу. Чіткий,реальний і взаємоприйнятий».

Володимир Горбулін наостанок резюмує: «На жаль,традиційна практика державного управління в Україні — вдавати,що або проблем завтрашнього дня не існує,або вони настільки далекі,що думати про них просто нічого. Тим часом ці проблеми можна й треба вирішувати вже сьогодні. «Неправда пригнічує і протидіє,— як зазначав Григорій Сковорода,— але тим більше бажання боротися з нею». І нам сьогодні це необхідно робити задля самого виживання країни,навіть більше – задля того,щоб було навіщо вижити й жити далі».