«Не всі ж виконували дурні накази й вказівки. Вибачте,невже всі були негідниками та сволотою?»

— Так,дотепер читаю книжки. І чим далі — тим більша є потреба в цьому. Бо там знаходиш відповідь на всі питання. На багато речей очі відкриваються по-новому.

— Від східних філософів і мудреців,з Вашого дозволу,перейдемо до речей земних і буденних. Ви — вихованець ще радянської юриспруденції. Попри справедливу критику всього радянського сама судова система все-таки гарантувала захист прав простих людей. Тобто соціальна несправедливість у судах була не так яскраво виражена,як сьогодні. Чи можна було цю систему адаптувати до нових українських реалій?

— Я демократ по натурі й мені близьке європейське право,яке вивчаю і в якому мені багато що імпонує. Але казав і кажу: ніколи не ламай старого. Ніколи не ламай стару хату,поки нову не збудував. Завжди та з усього треба брати хороше. Навіть у смітті можна знайти потрібні речі,а можна й знищити хороше. У суспільних відносинах те ж саме. Візьміть зі старого все хороше і побудуйте краще. А то знищуємо старе,а нового не будуємо. Що ми нового зробили за ці роки,окрім того,що розікрали все,розвалили й т. п.? То була найбільша наша помилка. До речі,американці,ще коли був Радянський Союз,визнавали,що сама система радянська,якщо відкинути ідеологію,була кращою за американську. Я не працював у радянському суді,бо прийшов на роботу,коли була вже незалежна Україна. Сам механізм тієї судової системи був досить ідеальним. Я не раз про це казав. Тобто машина була досить досконалою,а питання ідеологічне — то вже інше. Саму машину я б не ламав. А ми поламали й тепер не можемо зрозуміти,що робимо і яка у нас судова система. Якщо я не розумію,керівники області,то що казати про простих людей? І адвокати не можуть розібратися,який суд має розглядати справу. Це складно організаційно,процедурно,складно доступитися до суду і ще й затратно.

— За Вашими спостереженнями,коли відбувся цей збій у нашій судовій системі?

— Давно спостерігаю за якісним і професійним складом Верховної Ради,нашої обласної. І таке враження,може тому,що з віком стаю вимогливішим,але вважаю: інтелектуальний і моральний рівень тих,хто туди приходить,падає. І,звичайно,ті люди випускають продукцію відповідної якості. Тому так відбувалося реформування всього державного механізму,і судової влади зокрема. Професійні якості стали менше цінуватися. До написання законів перестали залучати науковців. За ніч закон написали,прийняли,потім воно не в’яжеться одне з одним,суперечить. Я цього не розумію.

— Багато хто вважає,що у нас закони якісні,тільки виконувати їх ніхто не хоче…

— Мудрий законодавець починає не з видання закону,а з вивчення його придатності для суспільства. Це сказав не я,а французький філософ Жан-Жак Руссо. А у нас якась політична сила вирішила,що він треба — і він вже на розгляді. Потрібен чи ні,ніхто не вивчає. Взяти хоча б закон про люстрацію. Всі його критикують,і він не діє,держава несе лише збитки й витрати. Ми не вивчили його,була лише його політична доцільність. Все давно до нас уже вивчено й написано. Як закони природи,так і закони суспільства,є сталими,що б там не змінювалося. Міняються лише прапори. Чисельність законів у державі,як і кількість лікарів,є ознакою хвороби й безсилля. Це сказав ще Вольтер. Хворобу треба вміти ще й діагностувати. Створювати треба не багато законів,а стежити за тим,щоб вони виконувалися. Теоретик класичний не допустив би з точки зору теорії тих недоречностей,які є у наших законах,і в законі про люстрацію в тому числі. З точки зору політичної звучить красиво — очищення влади. У законі,як і в будівництві,головне що? Фундамент,тобто принципи й головні засади,все інше похідне. Які засади цього закону? Верховенство права та законності,відкритості,прозорості й публічності,презумпції невинуватості,індивідуальної відповідальності й гарантування права на захист. Але сам цей закон розписаний усупереч цим принципам! Якщо немає фундаменту — будинок розвалиться. Тому ця люстрація нічого не дасть,бо вона не ґрунтується на цих принципах. Це підтверджує і Венеціанська комісія,і нормальні правники-теоретики теж. Коли почалися у нас революційні події,у нас,на Волині,був начальник СБУ Мельникович. Його звільнила ще влада Януковича за його позицію,бо він не погодився робити те,що від нього вимагали. Палити машини,і багато чого іншого,я це знаю. Він багато чого робив навпаки,бо робив по совісті,моралі й по закону. Якби не Володимир Антонович,не знаю,як би все повернулося на Волині. Його за це звільнили. Приходить нова влада,його запрошують на роботу,бо хороший спеціаліст,професіонал. Він починає працювати,аж тут виходить закон про люстрацію. Оскільки ти працював при Януковичу,підпадаєш під люстрацію. А де принцип індивідуальності,чому всіх під одну гребінку? Не всі ж виконували дурні накази й вказівки. Вибачте,невже всі були негідниками та сволотою? Власне всі ми працювали при Януковичу,і я в тому числі. Знаю,як я чинив,і Володимир Антонович теж. Людину запросили працювати,а потім люстрували. Він міг подати до суду і виграв би справу. Але не став цього робити.

— За Ющенка і Кучми теж працювало море негідників,які порушували закон,які мали б бути давно люстровані. За логікою цього закону…

— Абсолютно. Тому вважаю,що цей закон не дасть нічого хорошого. Ми звільняємо професіоналів і порядних людей. А ті,кого набираємо,вони якісніші? Ні,бо я це бачу. Ще «кращі». За моральними,професійними якостями та всіма іншими параметрами.

«Я за те,що суди треба оновлювати,а багатьох суддів виганяти»

— Допустимо,що всіх старих суддів зараз виженуть,а прийдуть молоді,випускники навіть тієї ж Харківської юридичної академії,де навчалися Ви. Зможуть вони керувати роботою хоча б районного суду?

— Уявіть,що всіх лікарів старих вигнали з роботи й на прийомі сидять випускники медінституту. Ви підете на прийом до такого спеціаліста? Я б не хотів,щоб і мене судив такий суддя. Я за те,що суди треба оновлювати,а багатьох суддів виганяти. Була б моя воля,я сам особисто звільнив би відсотків десять вже тепер. Не кажу,що ми ідеальні. Цього ніколи не казав. Є всякі. Але й такі судді є,що тому люстратору ще далеко до них. З точки зору моралі,професіоналізму і всього іншого. Дай Боже,щоб нинішні судді,були такими,як деякі наші «колишні». Які питання можуть бути до Олександра Миколайовича Фідрі,який 35 років працює суддею? Це глиба. І таких немало. Ті,хто приходив після них,вже не мали того стержня,бо його ніхто не виховував. Якщо нове краще — я «за»,але звідки воно візьметься? Ми що,виховуємо українця,починаючи з дитячого садочка і школи? Ми виховували виборця,електорат. З електорату наберемо спеціалістів? Та ніколи в житті.

— Як сказав в одному з інтерв’ю тричі генпрокурор Піскун,нинішня люстрація більше нагадує особисту помсту. Прибирають невигідних,щоб поставити своїх…

—Це якраз був період для «Свободи» влізти ногами в корито,образно кажучи. Для деяких політиків головне було своїх допустити. Можу назвати десятки таких прикладів. Не хочу про свою систему говорити,бо це некоректно. Знову згадаю Мельниковича. Ви його запросили,а потім принизили недовірою. І влада сама себе принизила. На кому буде триматися ця система,якщо так чинитися з людьми,які у такий складний час вистояли,не зламалися? Це лише один приклад,і таких багато.

— Як на мене,то єдиним критерієм для люстрації має бути — чи порушувала людина закон? Чи при Януковичу,чи при Кучмі,не має значення при кому…

— А що,сьогоднішні не порушують? Усі правильні дуже? Ще більший безлад у головах і душах. Вже прийшла пора люструвати тих,хто був не при Януковичу,а тих,хто зараз керує. Треба вже новий закон про теперішніх,а не про колишніх. Що дала люстрація,крім втрат фінансових? Якось був у податковій й поцікавився,скільки вартує «Закон про очищення влади» лише по Волинській області,маючи на увазі витрати на папір,канцелярські послуги,переписування,не враховуючи заробітної плати? Більше мільйона. Пакети документів йдуть по всіх інстанціях: в міліцію,прокуратуру,СБУ,Мінюст. Ви уявляєте,які це витрати? По Україні це сотні мільйонів гривень,витрачених на ніщо. Сама процедура ця — дуже дороге задоволення для держави. Але про це ніхто не каже. Вибачте. А кінцевий результат? Ну Мельниковича звільнили. А якийсь негідник перефарбувався і керує зараз.

— Політичне флюгерство у нас було й процвітає далі,на жаль…

— Так. Бо порядна людина себе поважає й поновлюватися не буде Людина,яка поважає себе,робити цього не буде. І я,до речі,теж цього не робив би. Добре,люструйте мене,голову суду. А що люструвати працівника,у якого зарплата трохи більше тисячі гривень? Пролюструйте одну людину,яка керує установою,і дайте їй повноваження та обов’язки. Тому досвід треба вивчати,радитися з науковцями.

— Волинські судді пройшли всі люстрацію. Дивно,як вдалося всім вашим колегам вистояти у тій ситуації,коли в Києві ледь не виламували руки суддям,змушуючи судити євромайданівців?

— Скажу як. Не кривитиму душею,тиск певний був. Влада говорила,що центр вимагає,сам розумієш. Я відповів: «Для того він і центр. Завтра все поміняється. Вночі працюють злодії та конокради. Ми робитимемо вдень,публічно. І все». Так і робили. Доставляли в залі ще стільці,заходьте всі. Все відкрито й публічно. І так легко було ці справи розглядати! Або змініть закон,що в такий складний період дозволено судам розглядати справи й вночі. Тому,коли палили деякі суди,кажу: правильно робили. Не приховую,були дзвінки з Києва,що ми не правильно розуміємо. Але робили так,як робили. І зараз робитимемо. Або міняйте закон. Мені важливо,як ти себе поводиш у таких ситуаціях.

«Стукати пляшками по столу — це невеликий талант»

— Суспільство в очікуванні судової реформи. Готуються зміни до Конституції в цій частині,проект цих змін направлено на розгляд Венеційської комісії. Що думаєте з цього приводу?

— Зауважень багато,але прокоментую те,що читав й аналізував. Попередній закон звучав «Закон про судоустрій і статус суддів». Теперішній — «Закон про забезпечення права на справедливий суд». Почекайте,а що суд може бути несправедливий? Це тільки по назві. Пройдемося по суті. У вступній частині цього закону читаємо: «постановляю внести зміни до законодавчих актів». Тобто,звичайні зміни до деяких законодавчих актів тут подаються як судова реформа. З точки зору правової науки не коректно так формулювати. Це не реформа. Це все одно що на корівник почепити табличку «Палац». Може різке порівняння,але доступне. Якщо вносимо зміни,то напишіть,що вносяться зміни в адміністративний чи інший кодекс,а це подається як реформа. Це не реформа,а латання поганими латками й поганими нитками. Перед цим була коаліційна угода,і там теж є цілий розділ про судоустрій і гарну,просту,трьохланкову система судів. Тепер знову все ускладнили,додали голів комісій,досьє щось на зразок люстрації,тобто заформалізували,ускладнили так,що ніхто розібратися не може,і я в тому числі. Я про якість законів і про мудрість законотворців. А мудрість звідки може взятися? У людей мудрих,думаючих,знаючих,моральних. Ось вам відповідь проста на глобальні питання. Тепер подивіться на наших законотворців. Стукати пляшками по столу — це невеликий талант. Думаючих мало. Ти ж парламентар,будь хоча б формально на нього схожий. Ми знову до мух повертаємося. У брудному твориться брудне,а в чистому чисте.

—Поки хтось на трибуні стукав пляшками,під стінами парламенту гинули чиїсь невинні діти…

— Ось і ще одна відповідь. Відсутнє оце людське у носіїв державної влади. Тільки політична доцільність. Переважає інтерес. Я можу це стверджувати,бо спостерігаю це у нових конкретних законах,де цей інтерес присутній.

—Ви вивчали досвід судових систем Литви. Білорусі,Польщі,Росії. Десь читала,як ви хвалили Росію,Білорусь у цьому плані. Але ж ми бачимо російське правосуддя у всій його красі на прикладах наших політв’язнів Надії Савченко,Олега Сенцова та інших.

— В якому плані хвалив? Просто вони не зламали машини. Питання ідеологічне — то вже інше. Якщо на «Мерседесі» змінити прапор — від цього якість цієї машини не зміниться. Тобто це різні речі: система та ідеологія,хоча тут багато чинників моральних,етичних.

—Але у випадку Росії бачимо,що там ідеологія первинна. Де ідеологія первина,там про правосуддя не йдеться…

— Знову ж таки кажу: причому тут машина? Ми можемо на ній робити гарні справи,а можемо їздити на злочин. А ми свою машину ніяк не можемо до толку привести. Смикаємо то звідси,то звідти,і ще невідомо,чия це машина. Я не проти того,щоб запозичувати в інших. Навпаки,я сам їжджу,вивчаю і кажу,що краще треба брати. Чому ми не беремо,до прикладу,передові технології будівництва доріг? Бо невигідно,нічого вкрасти не можна. Питання дисципліни чому не взяти за прикладом Німеччини чи Австрії? Ми ж чогось не беремо. Ми сміття збираємо,а не хороші технології.

«Чому Емірати на піску зуміли,а ми на золоті не можемо?»

— Якби президентом були Ви,з чого почали б реформи в країні?

— Щоб не вийшло,що нас понесло! Як людина можу тільки розмірковувати й висловлювати своє бачення. Всі ми хочемо бачити процвітаючу Україну. Я б почав з дитячого садочка і вчителя.

— Вже ніби почали…

— Ні,не почали. Саме звідти треба починати. За рік,два,п’ять ці діти виростуть і на такій основі духовній,ідеологічній можна будувати Україну. Бо головне — це дух. Росія все врахувала,окрім духу. Можна нищити танки,літаки,але дух ніколи. Хто як не ставився б до добровольчих батальйонів,вони відіграли свою роль.. Було там різне,але не держава,не армія,а саме добровольці відіграли головну роль. Честь їм і хвала,але до певної межі все. Тепер треба всіх приводити до порядку. Події під Верховною Радою ще раз це показали. Війни виграють вчителі та священики. Не хочу чіпати тему віри й релігії,але маємо бути єдині. Тут дуже тонка нитка,якою граються. Не мої слова,а мого батька: поки буде роз’єднане суспільство — нічого не буде. Це дуже тонкі духовні ниточки. Якщо їх втратимо — втратимо державу. Мусимо це втримати. Ну а далі вже економіка. Тут я радився б з людьми,які вміють це робити. Я гуманітарій,ніби все вмію робити,але радився б з людьми. Спеціалістів треба залучати.

—Так залучаємо,навіть з-за кордону…

— Я вас прошу! Ніхто не наведе порядку у своїй хаті,якщо сам не наведеш. Хто краще прибере у вашій квартирі: ви чи сусід з Америки,навіть за гроші? Якщо ви дійсно вболіваєте за свій дім.. Це утопія. Так,як консультантів запрошувати можна. Але не для управління. Ментальність у нас зовсім інша. Те,що розуміє німець,не зрозуміє українець. І навпаки. Ми ж не спеціалістів беремо,нами управляють ще трохи. А це різні речі. Допоки сам у себе в хаті порядок не наведеш,ніхто не наведе. Є речі,які ніхто,крім мене,ліпше не зробить,бо я господар у хаті. Чому Емірати на піску зуміли,а ми на золоті не можемо? Я їздив у цю країну,був там п’ять днів,але не загоряв на сонці,а намагався знайти відповідь на це питання. І знайшов. Там шейх ходить без охорони та всі йому поклоняються. А у нас деякі діти ідуть до школи,а позаду них десять охоронців.

— Бо шейх зробив усе для своїх людей…

— Ось. Я знову повертаюся до садочка. Так,хай це буде шейх. Не важливо,як він називатиметься. Головне — щоб робив для своїх людей і для своєї держави. Яка форма правління — не головне,важливо,яка мета. Тому такий вихід бачу: школа,релігія,духовність. Коли на щічці п’ятирічної дитини буде ота синьо-жовта стрічечка намальована,це вже українець,він і далі так піде. Тільки не інкубатор робити,не потенційний електорат,а в хорошому розумінні цього слова. Ми не народ. У нас нація. Народ — це американці. То є велика різниця. А нас все забивають народом. Ідеологічно Україна зараз нагадує корабель без навігації. Ти розумієш,що тут твої люди,міняються прапори,міняється все,і ти між цих людей залишишся сьогодні,завтра,післязавтра. Приїжджі про це думають? Сумніваюся. Нам потрібен НЕП,але не той,радянський,а наш. НЕП — це наведення елементарного порядку. Прибрати спочатку треба біля себе. Але знову це з садочка. Це сказав відомий білоруський аграрник,у якого був у гостях. Він почав з наведення порядку біля свого порога,з ділянки присадибної,дороги,робочого місця і т. д. Потім можна говорити про нову економічну політику. Але знову треба починати з садочка.

— Як Ви ставитеся до тих пільг,які донедавна були у суддів,міліціонерів,прокурорів?

— Це принизливо. Які пільги? Дайте одну пільгу — належне забезпечення. Наш державний механізм настільки ускладнений,великий і розбалансований,що ним неможливо управляти. Я скоротив би й суддів,і прокурорів,і повірте,стало б краще. Спростив би процедури,було б і дешевше,і простіше. повернувся до старої машини,про яку говорили Ми не утримаємо таку армію державних службовців. І ще створюємо нові структури,бюро на бюро,і буде ще більше непорядку. Я знаю все це зсередини. Ідеологічно Україна зараз нагадує корабель без навігації. Але ти розумієш,що тут твої люди,хоча міняються прапори,міняється все. Ти розумієш,що між цих людей ти залишишся сьогодні,завтра,післязавтра. Приїжджі про це думають? Сумніваюся.

«Не треба бути мухою у квітнику. А святий ще не народився на цій землі. Всі ми грішні»

— Нещодавно народний депутат Єгор Соболєв в програмі «Свобода слова»,здається,сказав: якщо із судовою реформою будуть зволікати,то народ сам проведе реформу,але своїми методами…

— Я ж не проти. Дуже прошу. Приходили до мене ваші колеги шукати корупцію в судах. «Перед вами головний корупціонер області. Питайте,що хочете»,— кажу.

Допитувалися про мою хату,про землю,яку впорядкував. Село моє рідне згадали,бо там я,бачте,пам’ятник материнству встановив. І горджуся цим. Хай усі так роблять і все буде добре. Невже ліпше було б,якби я зробив гіпсовий відбиток свого сліду на землі? Можна замовити ресторан на своє 50-річчя,запросити двісті чоловік,пили,їли,вибачте,сходили в туалет — і сліду не залишилося. А якщо я так вирішив зробити — що в цьому поганого? Це дяка всім матерям,і моїй у тому числі. Люди приїздять до цього пам’ятника,фотографуються,і ніхто їх не змушує цього робити. Не треба бути мухою у квітнику. А святий ще не народився на цій землі. Всі ми грішні. Головне,як ти поступаєш,який слід лишаєш.. Живи так,щоб до тебе люди прийшли. Для чого знімати таємно мою хату з космосу? Підійдіть ближче,зайдіть,я все покажу.

— Суддя – статусна особа в усьому світі,його робота дуже добре оплачується в країнах розвинутої демократії. Зараз наші судді,їхні статки потрапили під пристальне око громадської уваги. Чи може суддя бути бідним у принципі? Чи бідний суддя,як і міліціонер,дуже дорого обходиться суспільству?

— Ви б хотіли,щоб вашу справу розглядав залежний суддя?

— Не хотіла б.

— Правильно. Незалежність судді — це цілий комплекс заходів: організаційних,правових,фінансових і морально-професійних. Як можна обирати суддю за тестами? Нонсенс. Хіба це екзамен на отримання водійського посвідчення? Він розмовляти не вміє з людьми,хоча може мати добрий багаж юридичних знань. Не може такий юрист стати хорошим суддею.

—Ви не проти,щоб Ваші доходи й видатки як судді,контролювалися суспільством?

— Тільки за. У нашому суддівському середовищі є випадки,коли без хірургічного втручання не обійтися. Сприймаю і погоджуюся з цим. Але при чому тут інші? Є такі,які живуть у звичайних трикімнатних квартирах,а не в шикарних будинках,як показують по телевізору. І їх переважна більшість. Про себе відверто скажу: так,я живу у будинку. Був період,коли ганяли машини з Німеччини,і я ганяв. Після обід в п’ятницю їхав у Німеччину,а в понеділок вранці був уже на роботі. Ганяв,продавав,будував хату,і не боявся. Бо мав мрію. Хтось в Польщу їздив,і я їздив. Був такий період. Хто хотів,не лінувався — той їздив. І ти не поспи. Я нічого не ховаю. До прикладу,вмію робити картини на землі. І цим горджуся. Взяв смітник,умовно кажучи,який нікому не був потрібний. Розчистив,вирубав,упорядкував,поробив місточки. Скільки там лози вирубав,трави повипалював! Чого маю цього соромитися? Ставай і ти роби. Якщо мені це подобається і вмію,чому не маю цього робити? У мене що,наймити працювали? Ні. Дід був господар,батько був,і мені це передалося в генах. Проїдьте вулицею,повертаючи на Боголюби,побачите то тут чагарники,то там. А біля моєї хати чисто,біля суду чисто і біля батьківської хати теж. Я це роблю. Мені це подобається. І не залежить від того,чи я суддя,чи ні. Можливо,якби суддею не був,то зробив ще краще і більше. Бо,навпаки,моя посада мене стримує. Не боюся,а стримую себе,чесно кажу. Бо дурневі не поясниш. І там,де я впорядкував,зараз знімаються весілля,люди з дітками приходять,фотографуються. Минулої суботи кошу там,приїжджають люди,кажуть мені: «Відійдіть убік трохи,не заважайте». Мені приємно,що люди сюди ідуть Так,це моя власність. Я не соромлюся цього.

— А чому немає таблички «Приватна власність. Вхід заборонено»,як в Америці?

— Я не в Америці,а в Україні. Коли люди отримують задоволення — мені приємно. Воно що,зменшиться від того? Навпаки. Всі бачать,хто там працює. Чого ховатися?

— Ви вже давно міський житель,але селянське начало все одно перемагає. Оця поліщуцька тяга до землі,щоб щось на ній посадити,виростити. Ви не бідна людина,могли б все купити?

— Це вже в крові. Посади мене з вудкою на березі — не витримав би. Якби треба було посидіти й половити рибу — краще заплатив би комусь,щоб за мене половили,а я ліпше попрацюю. Коли робиш за землі — бачиш те,що твориш своїми руками.

— Гриби любите збирати?

—Як не дивно,не дуже. Все більше тягне малювати свої картини на землі. Це мені імпонує,це мені хочеться,це й роблю. А хто повірить і кому будеш розказувати? По дорозі в лікарню боголюбську ларьочок є. Там мужики сідають і сперечаються,хто все це зробив. Та Філюк. Не вірять. Той,хто знає напевне,б’ється об заклад і виграє. Вони вже там багато пива випили моїм коштом. Я всю відпустку провів на своїй землі. У мене ще руки не відійшли. Але мені це подобається.

«Будуй державу там,де ти народився,де живеш і де працюєш»

—У тренажерний зал не ходите,я правильно зрозуміла?

— Коли їду повз ці модні центри і дивлюся,як там займаються люди,це таке щось утопічне. Ви бачили вовка на велосипеді,щоб він там розвивався? Він має бігати,рухатися,дихати. Ми ж всі діти Всесвіту. І це природно має відбуватися. Ти крутиш оті педалі,а мозок у цей час деградує. А коли місток зробив один,другий зробиш швидше,ти розвиваєшся. І при цьому отримуєш фізичне навантаження,і емоційне задоволення. Це ліпше в усіх вимірах. Бо є гармонія душі й тіла. Мій принцип такий: будуй державу там,де ти народився,де живеш і де працюєш. Починай з себе. Це вже мій власний крилатий вислів.

— Ви ставили собі питання: ким би могли бути,якби не стали суддею? Аграрником,будівельником?

— Людиною. Ми ж люди,і народжуємося не юристами чи президентами. Був би будівельником — було б не гірше. І знову ж таки повертаємося до дитячого садочка. Не може президент отримувати більше,ніж вчитель. Як вам така думка? Отам всі відповіді.

— Коли читаєте якийсь бруд про себе в інтернеті,як реагуєте?

— Не читаю це взагалі. Я маю чим займатися. Часом розповість хтось,а мене це ще більше підбиває на хорошу річ. Слабкі,нещасні люди будуть стосунки з’ясовувати в такий спосіб. З мухами справ мати не хочу,бо сам таким можу стати. Я живу у ладі з собою Якби думав одне,робив інше,тоді так. Був період,може пам’ятаєте,була писанина на мене,на дітей,і справи кримінальні порушували. Де ці люди зараз? Всі зникли,як роса на сонці. Мені шкода їхніх дітей. Вони без посад життя не уявляють. Мене моя посада стримує,я б себе більше міг реалізувати. Але не всім це поясниш.

— Вас зраджували друзі в такі складні періоди в житті?

— Якщо стається таке — треба дякувати Богу. Треба,щоб і такі випадки були в житті. Бог дає тобі випробування. Треба дякувати. Якось мене не обрали безстроково суддею на Верховній Раді. Один з депутатів наших посприяв,він програв в суді земельну справу і в такий спосіб мені відомстив. Потім було повторне голосування,зробили перевірку по справі та всі владналося. Але такий випадок мав місце. Я тим щасливий,що вільний. У думках,в діях. Тому просто. Хоча й помиляєшся,і неправий буваєш,але дякую тим,хто підказує,критикує. Найбільше треба боятися тих,хто лестить. Таких відчуваю і відразу припиняю розмову. Життя змусило відчувати.