Потрапивши у лабіринт виборів,Україна стає їхнім заручником на тривалий період. Адже після нової конфігурації політичних і бізнесових сил на місцях за наслідками голосування 25 жовтня та других «мерських» турів у великих містах упродовж листопада,нові-старі владці неодмінно захочуть переформатування й на рівні ВРУ. Але якщо гіпотетичні вибори до парламенту можуть відбутися вже в 2016-му,то місцеві вибори вже укрупнених громад запрограмовані на 2017-й. А там і до президентських (чергових чи позачергових) – рукою подати.

Тож уже зараз від месій найрізноманітнішого покрою та розливу нема відбою. І кожен,аж надриваючись у супроводі команд «хористів» (виходить цинічна політична какофонія),навішує на вуха українців словесну локшину. Тож триває політична посівна (засівна) кампанія як складова великої гри. При цьому майже всі розуміють,хто є хто,яка справжня мета,навіщо спектаклі з розписаними ролями,з винуватцями й жертвами.

Загал,попри уроки минулих кампаній,все-таки усвідомлює: від вибору не можна відмовлятися. Адже за умови повернення України у прадавнє зачароване коло,показовим вмиванням рук не порятуєшся від прокляття нащадків. А з іншого боку,виборець час від часу пригадує й песимістичне правило: голосуй – не голосуй,все одно одержиш…

Драматизм ситуації,з іншого боку не вміщається в традиційне вітчизняне прокрустове ложе. Пригадуєте приклад героя в кінофільму «Весілля в Малинівці» зі зніманням «будьонівки» та виправдальною констатацією: «Влада змінюється». Тим паче,що часу на запізнення майже нема. Адже якщо нині ти «пан»,то завтра,цілком вірогідно,не тільки вже сам «пропав»,а,як говорила лідер однієї з політичних сил: «Все пропало». А зворотнього процесу,воскресіння феніксів із попелу,очевидно,вже не буде. Тим паче,що проти України потужно ведеться війна ворогом,який теж затиснутий трагідраматичною дилемою: або на крові та попелі розбудовувати «Русский мир»,реанімовуючи імперію,або розчинитися в геополітичних володіннях Китаю чи США.

Доленосність,вагомість місцевих виборів-2015 пояснюється і тим фактором,що Україна,яка в боргах – як у шовках,за умови збереження державності,змушена буде розраховуватися з кредиторами. Коли в казні навіть буде порожньо,то відомо чим. Землею. От і так важливо,ще до того,як ВРУ запустить механізми ринку землі,спробувати у статусі депутата місцевої ради,мера за безцінь скупити це багатство,аби потім продати у стократ чи тисячократ дорожче.

Правда,всі напрацьовані плани за нинішніх реалій можуть канути в небуття. Адже є класика жанру,що відбувається у країні,яка аж кишить людьми та структурами зі зброєю. Однак… Нам не дано вибирати часу,коли словом і чином доводиться складати (успішно чи невдало) свої життєві іспити. Тим паче,що в цьому морі історії пливемо у спільному кораблі з промовистим іменням Україна. Тож спробуймо зробити екскурс у події та тенденції минулого тижня,аби знати сувору правду про те,що вже наближається.

«…можуть перейти в наступ у будь-яку хвилину»

«Уздовж нашого спільного кордону залишається концентрація російських військ,яка протягом півроку не змінюється – це близько п`ятидесяти батальйонно-тактичних груп,і чисельність цього військового формування близько 53 тисяч осіб»,- розповів секретар РНБО України Олександр Турчинов (див. «Інтерфакс-Україна»). А відтак підкреслив: «Ми чітко розуміємо,що це регулярні ЗС РФ,які можуть перейти в наступ у будь-яку хвилину». Він також повідомив,що росіяни «створили на окупованій території два корпуси,близько 33 тис. військовослужбовців. Вся керівна ланка,починаючи від генералів,які очолюють корпуси,штаби,батальйони,роти,взводи – це кадрові російські військові. А вже на солдатських посадах використовують місцевих,їх не більше 40%».

Секретар РНБО зазначив,що російське керівництво на сьогоднішній день готується до Генасамблеї ООН,тому деякі заяви звучать про людське око». «Зараз вони готуються до спроби ведення переговорів зі США,зокрема під час зустрічі в Нью-Йорку на Генасамблеї ООН. Ми до цього часу не прогнозуємо потужної активізації військових дій»,- сказав Турчинов.

«Це вже всім відомо»

Олександр Скіпальський,який був першим керівником Головного управління української розвідки,вважає (див. «Укрінформ»): ,те,що сталось в Криму і зараз відбувається на сході України,- це не вина воєнної розвідки,як структури,яка мала би це попередити чи передбачити. За словами Скіпальського,колишній начальник Генерального штабу Замана,«повернувшись із Криму,зайшов до виконуючого обов`язки Президента України Турчинова і,маючи інформацію і реальні сили в Криму,які були готові,запропонував жорстко розправитися з тими першими кучками «зелених чоловічків». На що Турчинов йому заявив,що «нам західні партнери не рекомендують цього робити».Він переконаний,що ще «після Грузії взагалі треба було готуватись до війни. Бо на черзі вже стояла Україна…Росія відкрила реальну агресію відносно нас. І багато чого маскується під так звану гібридну війну. А зараз побачите,що Путін готується до виступу в Організації Об`єднаних Націй. Головним стрижнем його доповіді буде те,що в Україні іде громадянська війна». На думку генерала,нещодавні події під Верховною Радою – не збіг обставин,чітко спланована спецоперація,«це підготовка до виступу Путіна в ООН. Він буде стверджувати,що Росія тут ні при чому,що російських військ тут немає,а в Україні іде громадянська війна. Це вже всім відомо,що вони лукавлять в Луганську і Донецьку. Але їм цього замало. І раптом в Києві елементи громадянського протистояння. Чому вони зараз ставлять питання про закриття,про засудження партії «Свобода» і так далі? Якщо ми зараз будемо це робити,ми будемо лити воду на його млин. Все це – антураж для аргументації Путіна перед світовою спільнотою,що в Україні іде громадянська війна. І якщо наші горе-політики цього не зрозуміють і будуть продовжувати далі це партійне внутрішнє протистояння,то ми підіграємо Путіну. І дуже багато членів ООН потім скажуть,що,мовляв,в Україні,виявляється,дійсно іде громадянська війна на зразок подій в Сирії. І це робиться для того,щоб Росія мала можливість сказати: «Що ви на нас санкції накладаєте,гляньте на них. Вони самі,ми тут ні при чому». Ось для чого відбулася ця провокація біля Верховної Ради».

«…поставити крапку в політичному «розлученні» євромайданівських сил»

Вибори до місцевих органів влади,заплановані на 25 жовтня,мають завершити політичне перезавантаження в Україні,вважає Сергій Руденко в спеціальному коментарі «Українські вибори – прощання з Януковичем» для «DW». Він наголошує: «Майбутнє голосування має не тільки підвести риску під епохою Януковича,але і поставити крапку в політичному «розлученні» євромайданівських сил. Партії,що прийшли до влади в Україні після втечі Януковича,вже розділились на два табори – на владу та опозицію. Місцеві вибори остаточно закріплять ці статуси. А це означає,що на нас чекає ще багато цікавого». За версією аналітика,не лише на місцях,а й у центрі «після голосування в жовтні Президент Порошенко,окрім Радикальної партії Олега Ляшка,може побачити в опозиції своїх нинішніх соратників по парламентській коаліції – «Батьківщину» Юлії Тимошенко та «Самопоміч» Андрія Садового.

Сергій Руденко також зазначає,що «де-факто у виборах 2015 року братиме участь тільки одна провладна сила – президентська партія «Солідарність»,яка об’єдналася з УДАРом Віталія Кличка. Прем`єрський – Арсенія Яценюка – «Народний фронт» відмовився від участі у виборах. Всі інші партії будуть опонувати чинній владі. Частина з них тією чи іншою мірою перебуває в орбіті впливу олігарха Ігора Коломойського». На його думку,в Петра Порошенка була можливість уникнути формування нових груп протидії,якби відбулися дострокові місцеві вибори восени 2014 року. «Тепер це буде проблематично,- прогнозує Руденко. – Порошенко змушений буде ділити владу з соратниками по Євромайдану та,ймовірно,представниками «Опозиційного блоку».

Як зазначає Руденко,на лідерство в регіонах зараз претендуть п`ять політичних сил: «Солідарність»,«Батьківщина»,Радикальна партія,«Самопоміч» та «Опозиційний блок». В окремих областях,як стверджують соціологи,непогані позиції мають «УКРОП» та «Свобода». Уперше за часи незалежності України у виборах не братимуть участь комуністи (у червні 2015 року Верховна Рада позбавила їх цього права). На його думку,. питання,хто тепер буде «обробляти» лівий електорат,- залишається відкритим. «Швидше за все він перейде до партій Ляшка та Тимошенко,які спекулюють на соціальній проблематиці,а також до «Опозиційного блоку»,- вважає аналітик. Найдраматичнішими ж,зазначає Руденко,будуть вибори на Донбасі,де,очевидно,«голосуватимуть за «Опозиційний блок»,куди входять колишні соратники Віктора Януковича.

«Це підрив Української держави…»

«Як може так закінчитися гібридна війна? Адже вона не складається з чисто класичних військових зіткнень,перестрілок і руху танків. Основні цілі Путіна колишні – блокувати європейський вектор розвитку України будь-якими засобами. Він хотів створити «Новоросію» – не вийшло,і тепер він буде реалізовувати цей план шляхом вживлення «Лугандонії» в тіло України»,- вважає російський політолог Андрій Піонтковський (тут і далі посилаємося на видання «ГОРДОН»). При цьому політолог виключив зараз серйозну військову ескалацію і спроби пробити коридор до Криму. «Захід дуже чітко сформулював,що послідує в цьому випадку – набагато більш жорсткіші санкції і продаж зброї Україні. А санкції і так дуже болючі для російської економіки»,- вважає він. На думку Піонтковського,міжнародне й основне завдання Путіна – запропонувати ідею мирного співіснування із Заходом. «Він всіма силами показує,як усім він може бути корисний. Наприклад,на Близькому Сході в боротьбі з екстремістами. Тим самим він хоче домогтися зняття санкцій. Резюмуючи,ще раз підкреслю,що стратегічна мета Путіна не змінилася. Це підрив Української держави і підрив її європейського вектора розвитку. Але військова ескалація зараз неможлива – занадто великим буде для нього покарання. Тому Путін їде на Генеральну Асамблею (ООН. – Ред.) з тим,щоб запропонувати Заходу угоду»,- переконаний політолог.

Піонтковський підкреслив,що президент РФ «хоче обдурити Захід,фактично продаючи повітря». «Він продає боротьбу з «Ісламським державою»,а насправді збирається рятувати Асада. І це Захід не дуже влаштовує,що показала перша реакція Держдепартаменту США,яка була дуже скептичною»,- зазначив він.

«Те,що відбувається в Сирії сьогодні,може відбутися в Україні завтра»

Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив на сесії Європарламенту у щорічній промові про стан Євросоюзу (див. «РБК-Україна»): – «Те,що відбувається в Сирії сьогодні,може відбутися в Україні завтра. Тому ми не повинні розділяти біженців за релігійними ознаками,або переконаннями». Разом з тим,він зазначив,що Євросоюз повністю підтримує чинного Главу Української держави. Юнкер підкреслив: «Ми повністю підтримуємо Президента України Петра Порошенка у процесі реформ,які не так легко проводити в цій країні. Ми хочемо бачити вільну від корупції Україну». Він також пообіцяв,що ЄК активно підтримає безвізовий режим для України,якщо будуть виконані всі умови.

«…реалізують свою агресію в Україні»

Костянтин Боровий в інтерв`ю для «Newsader» зазначив,що «в режиму Асада немає ресурсів для продовження функціонування,що спровокувало Кремль на пряму військову участь в конфлікті на боці офіційного уряду Сирії. Це не заперечує жоден офіційний орган РФ. Зрозуміло,ніхто не вірить заявам про те,що надання Асаду російської зброї знаходиться в рамках міжнародних домовленостей. Ніхто не сумнівається,що російські літаки з так званою гуманітарною допомогою,які полетять тепер через Іран,везуть до Сирії заборонені види озброєння. Путін ніколи вже не зможе нікого переконати в зворотному». Він наголошує: «Як і у випадку з Україною,в ситуації з Сирією мова йде не про війну,а про провокаційну спецоперацію,спрямовану на підігрів конфлікту. Ясно,що поставка озброєння однієї із сторін збільшить відповідну допомогу для іншої. Звичайно ж,Путін не бореться з Ісламським державою. Не сумніваюся,що,як і у випадку з Бен Ладеном,російські спецслужби контактують з терористами ІГІЛ».

Загалом же,вважає експерт,Кремль останнім часом діє за принципом «чим гірше,тим краще». На його думку,«Путіну здається,що посилення нестабільності зовнішньополітичної ситуації веде до зміцнення його влади всередині Росії. Президент РФ неухильно наближає сценарій,коли міжнародний трибунал буде проводитися в Москві окупаційними військами,які зупинять путінське варварство. Сьогодні Путін вже нічим не відрізняється від Асада». У той же час,підкреслює Боровой,«зараз збройні сили РФ виконують функцію щита режиму Асада…Якщо відбудеться повномасштабна участь Росії в сирійській війні,незабаром російська солдати стануть єдиною силою,котра бореться з опозицією,тобто з усім сирійським народом. Історія з цим глобальним найманством завершиться поразкою російської армії. Залишки сил,які підтримують Асада,почнуть переходити на бік його супротивників. У цьому сенсі афганський сценарій дійсно стає більш імовірним: російське угруповання в Сирії,що налічує зараз до 10000 військових,розростеться до 50000. Те,що Путін пішов цим шляхом,свідчить про те,що він нічого не зрозумів про Афганістан».

Зазначена ситуація,наголошує політик,має стати уроком для США,адже дипломатичні вмовляння і відмова постачати летальну оборонна зброя України – слабкі аргументи у взаєминах з Путіним,які не виробляють на нього ніякого враження. Після неминучої поразки РФ у Сирії,як переконаний Боровой,«інші конфлікти,в тому числі український,будуть розширені: Путіну вимагає зовнішнє протистояння для підтримання свого режиму. Все,що йому не вдасться реалізувати в Сирії,він спробує зробити в Україні. Поразка російських військових у Сирії призведе до того,що розлючені солдати,яких будуть виводити із зони сирійського конфлікту,реалізують свою агресію в Україні. У цьому випадку відсутність західного оборонної зброї у Києва може призвести до сумних результатів».

«…не повинна бути змовою проти своєї країни»

Олександр Палій,один з найпопулярніших українських істориків і політологів,констатує,що «зараз партії з націоналістичною ідеологією у Європі намагаються відгородитися. Це зумовлено мігранською кризою. Чимало європейців розуміють,що багатства їхньої країни на всіх не вистачить. Це позиція слабкості» (див.«Укрінформ»). На його думку,«український націоналізм,слава Богу,на нинішньому етапі цим не страждає. Ми розуміємо,що в нашій країні вистачить місця й роботи для всіх,хто її любитиме і буде їй лояльний. Скажімо,як ставали українськими націоналістами у старовинні часи. Людині можна було прийти на Запорізьку Січ,перехреститися і сказати «Отче наш» українською мовою,і зразу людину записували в козаки на рівні з іншими,незважаючи на те,був він до того мусульманином – кримським татарином,євреєм,поляком чи ким завгодно. Запорізька Січ на той час була військовою елітою нації,тобто,ключовою для держави часів Середньовіччя. Достатньо простий такий шлях входження в українську націю,відкритий практично для всіх».

А відтак Палій зазначає: «Свого часу один із філософів скзав,що будь-яка партія – це змова проти країни. Тобто,всі партії схильні вузькі інтереси ставити попереду національних. Приміром,для України нещодавно ухвалені конституційні зміни корисні – як елемент гри,нашого позиціонування та накладання санкцій на Росію. А «Свобода» зробила з цього шоу для своєї передвиборчої кампанії,і це шоу виявилося з кривавим початком. Я вважаю,що це наслідок безвідповідальності». На його думку,«радикалізм,як правило,- свідчення пошуку простих рішень. Коли людина не здатна продукувати складне рішення,вона часто вдається до простих. Людям,які втомлюються багато думати,це подобається. Все разом називається популізмом. Тож,коли не вистачає досвіду,розуміння,чи відповідальності – проповідують прості рішення». У той же час,аналітик нагадує,що для нації у момент військової боротьби раликалізм природній. У момент побудови якихось сталих структур більше потрібні систематичні зусилля і терплячість. При цьому,наголошує він,принциповість потрібна завжди. Палій підкреслює: «Якщо кожна партія,як ми вище цитували класика,є змовою проти нації,то націоналістична партія не повинна бути змовою проти своєї країни,вона повинна бути щирою у всьому і намагатися це зробити».

«…зараз маємо надконцентрацію повноважень»

Народний депутат Ігор Кононенко,якого у пресі іноді називають «сірим кардиналом»,а то й «смотрящим» Президента Петра Порошенка в парламенті,роздумуючи з приводу повноважень чинного Прем`єр-міністра,зазначає: «З Кабміну потрібно створити команду. Уряд – колегіальний орган,а не апарат з обслуговування Прем`єр-міністра або майданчик для його спічів. Зрозумійте,зараз маємо надконцентрацію повноважень».

Відтак він позитивно відгукнувся про результативність роботи міністра фінансів Наталії Яресько. Торкаючись подальшого розвитку ситуації,нардеп не вбачає вкрай небезпечної тенденції у зв’язку з майбутнім зниженням надходжень до бюджету. Він переконаний: «Але досвід інших країн,які вдалися до подібних кроків,свідчить,що воно триватиме від шести до дев`яти місяців. А потім почнеться зростання надходжень,адже економіка вийде з тіні» (тут і далі посилаємося на «АСН» – «Аналітичну службу новин»). Як вважає Кононенко,у річній бюджет не варто закладати фінансування певних галузей. «Те,що скажу,- непопулярно,- зазначає він. – Але самі подумайте. Візьмемо,наприклад,науку. За останні 20 років немає жодного фундаментального дослідження,від якого був би економічний ефект. Є така цікава структура,як «Укркосмос». Там витрачають мільярди! Невже ми маємо космічну програму? Що ми створили? Продали? Що вивели на міжнародний рівень? Нічого,крім розмов і колосальних витрат.

А Академія наук? З великою повагою ставлюся до пана Патону,але,вибачте,де ефективність? Тим більше,що Академія наук – це держава в державі. Має багато приміщень. Здає їх в оренду. І рік могла б проіснувати без бюджету».

Кононенко також вважає,що зараз парламентсько-президентська республіка – оптимальний варіант для України. « У нас в парламенті безперечні лідери найбільших фракцій – Президент і Прем`єр-міністр. У парламенті ми маємо конструкцію з впливом і Прем`єра,і Президента. Це нормально. Це противага». Але після цього зізнається,що «певний дуалізм влади у нас є. Ми бачимо ці гойдалки. Думаю,що колись,уже при іншому президентові,ми повинні прийти до президентсько-парламентської моделі. Сильна влада Президента відповідає нашій ментальності. Також нам потрібен двопалатний парламент по моделі США». А наостанок Кононенко відповів на запитання про вірогідність того,що «війна на сході затягнеться». Запитавши,«звідки у вас такі песимістичні сценарії беруться?»,він сказав: «На сході,слава Богу,не стріляють. Сьогодні Путіну не до України. Там реально відводяться війська від кордону».

«Країни,яку ми пам’ятаємо,вже не буде»

Андрій Єрмолаєв,директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна,зазначає,що таймінг осені-2015 багато в чому визначений терміном дії т.зв. Мінських угод (до кінця 2015р.),а також – міжнародними ризиками економічного і геополітичного плану. На його думку,серед викликів,які незабаром можуть постати,- «невизнана державність ДНР-ЛНР,зближення і особливе (найвірогідніше,на основі договорів) ставлення цих утворень з Росією,нове соціальне загострення в Україні і криза центральної влади у зв`язку з розпадом коаліції і низьким рівнем підтримки з боку населення,нові загрози регіонального сепаратизму» (тут і далі посилаємося на сайт Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна»). Єрмолаєв нагадує,що «правителі,і диктатори,і демократи,і монархи,рано чи пізно йдуть. Залишаються народи,країни,культура,пам`ять і амбіція майбутнього». Він переконаний: «Шок війни і відчуття катастрофи,що насувається,ще не пережиті остаточно. Але якщо є хоч найменша можливість змінити фатальний перебіг подій – її потрібно використовувати. Інакше наші діти нам не пробачать». Зазначивши,що у війни величезна ціна,яка вимірюється не грошима,а долями і життями людей,експерт підкреслює: «А в миру немає ціни. Він безцінний,як саме життя… Буде мирний розвиток – буде й економіка,скільки зараз не рахуй».

Андрій Єрмолаєв наголошує: «Події осені – 2015 будуть вирішальними для долі України. Країни,яку ми пам`ятаємо,вже не буде. Якою буде нова Україна – вирішувати політикам і нам усім».

Не можна не погодитися з експертом: майбутнє України визначається не тільки внаслідок геополітичних рішень головних світових гравців,а й – і передовсім – завдяки тим,хто є її громадянином. Як із числа вершителів доль,так і кожного з нас,хто належить до більшості під назвою пересічні українці.

Однак алгоритм діянь (як і бездіяльності) у значній мірі зумовлений і матеріальними факторами. Адже,як свідчать результати опитування,проведеного з 22 по 27 липня 2015 року Фондом «Демократичні ініціативи» та соціологічною службою Центру Разумкова,ціни на ЖКП і корумповність влади «добивають» українців. За результатами дослідження,59,2% опитаних відчули на собі серйозні наслідки складної фінансово-економічної ситуації. Головним економічним наслідком кризи для більшості населення стало зростання цін на житлово-комунальні послуги (75%) і пов’язані з цим зменшення купівлі одягу та інших речей (72%),скорочення споживання продуктів харчування (67%) та обмеження купівлі ліків і медичних послуг (55%),воєнні дії в Донбасі (30,3%). Тому підстав для того,щоб розіграти карту внутріукраїнського хаосу під лозунгами боротьби за справедливість,вистачає.

Хоча сусіди України вже зважають і на вірогідність найпесимістичнішого ходу розвитку ситуації. Як зазначив на YES 2015 екс-спікер Сейму Польщі Радослав Сікорський,«протитанкове озброєння має бути поблизу України,наприклад,у Польщі чи в Румунії. І якщо проросійські чи російські сили зайдуть глибше територією України,то це озброєння дуже швидко,протягом годин надійде в Україну».

На суворості викликів,з якими не вдасться розминутися,наголошували й ЗМІ: «Коаліція протримається до місцевих виборів – Таран» («Газета по-українськи»),«Україна передумала виходити з СНД» («ВП»),«Катарська заготовка Кремля: продати сирійскую «козу» й відволікти увагу від України та «Боїнга» («Хвиля»),«Наземні війська Туреччини увійшли на територію Іраку» («ЄП»),«В Україні знизився рівень свободи ЗМІ» («Тиждень»),«Перемир`я на Донбасі оманливе,до виборів ситуація зміниться – політолог» («Голос столиці»),«Період розпаду» («Тиждень»),«На Донбасі головорізів замінюють на бойовиків з «приємними» обличчями – військовий» («ТСН»),«Кучма: У нас є хороші шанси 22 вересня підписати угоду про відведення танків і озброєнь калібром менше ніж 100 мм» («Інтерфакс-Україна»)…

Навряд чи варто самовпевнено сподіватися,що дамоклів меч ймовірної радикалізації ситуації в Україні не впаде на голови кожного,хто в ній сущий. У цьому ракурсі – й подієві віхи: заклики до протистояння під стінами ВРУ вже цього тижня,вірогідність звинувачення Путіним у російській агресії самих українців під час його виступу на Генасамблеї ООН,очікування оптимістичної звістки від час зустрічі лідерів «нормандської четвірки» 2 жовтня у Парижі…

Хоча зрозуміло,що стратегічний ворог не відмовиться від традиції реалізації своєї українофобської стратегії. Як і те,що,за великим рахунком,ніхто,окрім нас самих,не змінить ситуації в оптимістичному ракурсі перемоги. Президент України Петро Порошенко під час розширеного засідання Кабміну,висловлюючи вдячність «Українському народові за мудрість та витримку під час таких важких випробувань; за розуміння ситуації,за почуття патріотизму і глибокої відповідальності кожного з нас,а не лише представників влади,за свою країну»,підкреслив: «Дуже важливо,що ми уберегли країну від національної катастрофи».

Однак попереду,поза сумнівом,набагато важчі випробування,ніж ті,які залишилися позаду. З цього приводу пригадається промовисте зізнання екс-президента Грузії Едуард Шеварднадзе під час його виступу в Королівському інституті міжнародних відносин ( Лондон,1995 рік): «Мені дуже хочеться,щоб вже зараз ми могли знайти відповіді на всі болючі питання часу. Перейти від дискусії до дій. Замінити втому енергією,апатію – підйомом,смуток – оптимізмом,а роз`єднаність – єдністю Але якщо ми поки що не можемо знайти всього цього,то наберімся хоча б мужності говорити один одному правду. Тільки правду. І нічого,крім правди». Будьмо!