Це лише чутка,але останніми днями вона дуже вже активно гуляє по Луцьку. Якщо їх розпускають менти,це ще півбіди. Вони ж злі,що тепер не вдасться поживитися за рахунок наркоманів і торговців наркотиків (дурман і сам мент може перепродати),кишенькових злодіїв (дав по спині,забрав крадену мобілку і перепродав через знайомого на базарі),тих,хто порушив правила дорожнього руху,сів п’яний за кермо або ж загуляв і не пам’ятає,скільки грошей було в його барсетці (їх легко можна переполовинити). Гірше,коли чутка має реальне підґрунтя. Бо це означає,що наші «винахідники» і тут вже придумали спосіб,як обдурити комп’ютер,який обробляє результати тестування,знайшли слабкі місця в системі набору майбутніх поліцейських і тепер використовують їх для власного збагачення. А завтра вони шантажуватимуть тих,хто не встоїть перед спокусою влаштуватися на високооплачувану роботу в патрульну поліцію за хабар. Вимагатимуть,щоб ті,якщо пройдуть відбір,продовжували їм платити. І бідні поліцейські,зневірившись у реальність змін,самі поволі перетворяться на ментів,яких ще вчора люто зневажали.

Хоча,можливо,чутку цю розпускають такі собі ділки,які мають кілька знайомих в міліції і розраховують: а раптом якийсь розумний,порядний і фізично підготовлений юнак чи дівчина клюне і «для підстраховки» заплатить йому потрібну суму. Є ж такі випадки,що батьки розумних дітей при вступі тих до вишів шукають знайомих знайомих,віддають їм роками накопичені заощадження і сподіваються на допомогу. Розрахунок тут простий: зарахують дитину в університет – скаже,що допоміг; не зарахують – віддасть гроші (не вдалося).

Реформа патрульно-постової служби і ДАІ – поки що чи не єдина зміна в нашому суспільстві,яку позитивно сприймає більшість українців. Чому ж не йдуть реформи в інших сферах,насамперед в економіці,адже саме від її розвитку залежить добробут і благополуччя громадян нашої держави?

Нещодавно Національна рада реформ відзвітувала,що зроблено за останній рік. Причому навіть відсотки виконання реформ у різних галузях вивела. Так,реформу управління державною власністю,за її даними,вже проведено на 75%,більш ніж на 50% реалізовані судова,податкова реформи,реформи децентралізації влади,охорони здоров’я і сільського господарства. Загалом на сайті Нацради описано хід виконання 18 реформ,більшість з яких мають завершитися до 2020 року.

Тим часом,за останнім опитуванням TNS,63 відсотки українців проведення реформ у країні взагалі не відчули. То невже ми такі дурні,що не бачимо,як турбується про нас влада? А може влада робить щось не те?

Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк 27 лютого цього року в інтерв’ю провідним загальнонаціональним каналам на запитання «Які ви ставите 2-3 таких індикатори,які покажуть пересічному українцю,що реформи таки йдуть?»,загинаючи пальці,відповідав: «Я спробую вам сказати,що таке реформи. Це скорочення бюджетних витрат. Друге – це скорочення державного сектору і скорочення державних чиновників. Третє – ми поприбирали з енергетики всіх різного роду посередників. Четверте питання – це справедливі тарифи,це ринкові тарифи. П’яте – це джерела постачання енергоресурсів. Відійшли від російської залежності. Шосте – це споживання енергетики. Скоротили споживання газу. Сьоме – це податкова система,було двадцять два податки,стало одинадцять. Далі по кількості контролюючих органів. Їх було 52. Ми їх зрізали наполовину».

Даруйте,пане прем’єр,але все,про що ви розповідали,– це ж не реформи. Реформа – це комплекс заходів,яким запроваджуються такі нові умови діяльності у сфері суспільних відносин,які не змінюють підґрунтя (перш за все,економічних основ) системи суспільних відносин,але призводять до викорінення негативних суспільних явищ,які за попередніх умов народилися й розквітли. Чуєте? Реформа – це нові умови у сфері суспільних відносин для викорінення негативних явищ,насамперед корупції. Це вам скаже будь-який випускник школи,в якій вивчали економіку. А те,про що ви так розпинаєтесь,є не більше,ніж реорганізації,які здійснює сумлінний чиновник. Тільки сумлінними переважна більшість чиновників стає після реформування умов їх діяльності,зміни їх відносин з іншою частиною суспільства,а не після створення чергових бюрократичних годівниць: комітету боротьби з корупцією,комітету боротьби з корупцією в комітеті боротьби з корупцією,офісу реформ,комітету боротьби з корупцією в офісі реформ… Як писали свого часу Ілля Ільф і Євген Петров,«не треба боротися за чистоту вулиць – треба підмітати».

От якби Ека Згуладзе замість того,щоб створювати нову патрульну поліцію,почала видавати старим ментам нову форму і просити їх не брати хабарів,хіба люди повірили б їй? Саме тому не вірять вам,пане Яценюк,бо ви пробуєте залити молоде вино у старі міхи. Мине трохи часу,і воно стане старим. У нашому випадку старі міхи – це стара система,яка зовсім не змінюється,тільки перелицьовується на новий лад.

Та й те,про що розповідав керівник уряду,м’яко кажучи,теж не відповідає дійсності. Голова Комітету економістів України Андрій Новак,якого важко запідозрити у симпатіях до попередньої «злочинної влади»,говорячи про потуги влади нинішньої,так оцінив її дії: «Відбувається піар-імітація деяких реформ,а в окремих сферах – ще й антиреформи. Наприклад,обманом стало зменшення кількості податків: їх просто перегрупували із 22 груп у 9,при цьому з’явилися нові податки – наприклад,на нерухомість,а ставки митних зборів і акцизів навіть зросли. Щодо децентралізації,поки що складно: обіцяли децентралізацію податків,а зараз у нас їх централізація ще більша,ніж за минулої влади: тоді в центр йшло 80 відсотків податків,а згідно з бюджетом цього року – 82%. Нема й демонополізації,це найкраще демонструє ріст тарифів на житлово-комунальні послуги».

«Наше завдання: залучити максимальну кількість інвесторів і американські гроші для розвитку української економіки,щоб створювати робочі місця,відновити економічне зростання в Україні»,– заявив Арсеній Яценюк 11 червня,завершуючи робочу поїздку в США напередодні американо-українського бізнес-форуму.

А міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус 4 серпня у своєму відеоблозі,уже підбиваючи підсумки цієї конференції потенційних інвесторів,яка відбулася у Вашингтоні 13 липня,констатував: «Нам американські партнери сказали: хлопці,ми вам віримо,у вас план реформ хороший,і ви вже багато чого зробили,але даємо вам реально останній шанс – буквально так і сказали – для боротьби з корупцією».

Той же Андрій Новак,оцінюючи хід реформ в Україні,прогнозує: «Мінімально підтримувати нас фінансово Європа буде. Але розраховувати на масштабні інвестиції не доводиться».

А жирну риску всім цим заявам ніби підвів російський опозиціонер Ілля Пономарьов,єдиний депутат Госдуми РФ,який у березні минулого року голосував проти анексії Криму,а зараз переховується в США і Європі від зшитого на нього в Росії криміналу. «Я вважаю,що коли деякі діячі уряду говорять,що в Україну не прийде багато інвесторів тому,що люди бояться війни,вони перекладають свій головний біль на плечі,в цьому випадку,сепаратистів,– сказав Пономарьов. – Головний стримуючий фактор для інвестицій – це український уряд,а не війна в Донецьку».

Згадався останній візит Арсенія Яценюка на Волинь. Я вже не кажу про кортежі,які його супроводжували і які зазняли й виклали в Інтернеті місцеві журналісти. Мова про те,навіщо було приїздити якщо ти не привіз волинянам жодних втішних новин. Щоб попіаритися на створенні нової поліції? Та вже досить того,що фейсбучний міністр Аваков на ній піариться,хоча головна заслуга в її створенні у Києві – уже згаданої його заступниці Еки Згуладзе. Щоб приписати собі ініціативу створення в регіонах центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП)? Якщо пам’ятаєте,Луцький ЦНАП був створений ще за тамтої,«злочинної»,влади.

А в цей час у Нововолинську,зневірившись у бажанні уряду їх почути,страйкували шахтарі. Не вийшли на роботу,бо чекають – не дочекаються обіцяної прем’єром виплати заборгованості із зарплати (їм заплатили тільки за квітень,ще винні близько 17 мільйонів гривень). Натомість уряд прислав їм документи про негайне закриття шахти №1 і такий же фінал (тільки до кінця року) шахти №9.

«Щоб усім було зрозуміло масштаби цієї (не побоюся того слова) катастрофи,я скажу: на обох цих підприємствах трудиться понад тисячу триста людей. У кожного з них – дружина,діти,батьки. Тобто під загрозою зубожіння – більш ніж чотири тисячі жителів міста. Не маючи грошей,ці сім’ї почнуть боргувати за комунальні платежі. З їхніх зарплат уже не будуть відраховуватися податки,що відповідно вплине на бюджет міста. Погіршиться криміногенна ситуація. І цей ланцюжок можна продовжувати далі й далі»,– пояснив голова Волинського теркому працівників вугільної промисловості Юрій Калістратов («Волинська газета»,6 серпня 2015 року).

Шахтарі Нововолинська переконані: шахта №9 успішно може працювати ще років п’ять,а то й усі десять,а звільнених вугільників після закриття копальні №1 можна перевести на шахту №10,яка все будується,та ніяк не добудується. Та виходить по-іншому: в Росії,у сепаратистів Донбасу,в Африці,Японії,Австралії вугілля уряд готовий закупляти,а волинське «чорне золото» йому,бач,не годиться. Хоча на зустрічах із Яценюком на початку року,на яких і нардеп Ігор Гузь встиг попіаритися,чули зовсім протилежне: уряд справно сплачуватиме за вугілля волинським шахтарям,їм лише залишається видавати на-гора все,що заплановано.

Тепер Гузь ніби води в рот набрав. Супроводжував Арсенія Петровича в поїздці до Луцька,а про свій рідний округ і проблеми гірників навіть не заїкнувся. Це ж не озеро перепливати і не на «Бандерштаті» тусуватися. Патріот (без іронії) і «реформатор» (ну,звісно ж,із сарказмом) Гузь дуже швидко став циніком,говорить і робить тільки те,що вигідно його партії (сьогодні Гузь і Яценюк,нагадаю,в збанкрутілому «Народному фронті»),а перед виборами сорочку на собі рвав,доводячи,що інтереси шахтарів і шахтарського Нововолинська – це його пріоритет.

Тепер же і глава уряду,і нардеп від цього округу просто кинули ( в прямому й переносному значенні цього слова) шахтарів,і всі проблеми Нововолинська звалили на його міського голову Віктора Сапожникова,навіть ті,вирішення яких від нього не залежить. «Фронтовики»,либонь,збагнули: краще попіаритися напередодні місцевих виборів у Луцьку,де ще можна знайти якусь підтримку,ніж вирішувати долі гірників. «Волинська правда» звернулася з цього приводу до Віктора Сапожникова за коментарем. І ось що він нам розповів:

– Я як і кожен волинян задоволений,що Прем’єр-міністр приїхав до нашої області. Але як міський голова,сподіваюся на розуміння,що окрім питань поліції в нас є чимало проблем економіки. Місто Нововолинськ – шахтарське. Найголовніший мій біль – це шахтарські проблеми. Закриваються шахти,люди залишаються без засобів існування та зарплати. Навіть ті шахти,які є не забезпечені нормальними засобами виробництва. Вони мають проблеми з реалізацією вугілля та виплатою зарплат. Шахта № 1 переведена в третю групу ( а це поступовий перехід на закриття). Там частково ведеться видобування вугілля,однак,держава взяла на себе зобов’язання закрити державне підприємство,а значить платити зарплату. Скорочення людей відбулося. З 1100 працюючих залишилося тільки 600,та й ті без зарплати. А кошти в державному бюджеті передбачені. Тільки шахтарі їх чомусь не отримують. Вони змушені страйкувати та перекривати дороги.

Шахта № 10 врешті-решт… Передбачено в державному бюджеті 200 млн грн. На сьогодні отримано тільки 25 млн грн. Триває восьмий місяць року. Коли ці кошти освоювати? Як виконати державне завдання щодо пуску цієї шахти в травні наступного року? Це не можливо. Люди зупинилися. Я вже не кажу,що вони залишилися без зарплати. Тому проблем є багато,а не тільки поліція. Якщо на Волині є шахтарські питання,то,мабуть,на них треба давати відповіді і звернути увагу. Створення поліцейських підрозділів – це добре,але треба ж забезпечити існування життя й шахтарів,щоб вони мали чим дітей нагодувати. Можливо Прем’єру не доповідають про такий стан справ. А може в нього таке ставлення до цих проблем? Просто не вірю,що не доповідають. Якщо ж не доповідають,то нема системності в роботі,нема професійності. Про такі речі варто знати та вживати заходів.

– Вікторе Борисовичу,у своїх коментарях Ви не одноразово згадували про Коаліційну угоду,в якій є напрямки енергетичної стратегії України,що передбачає закупівлю вугілля за кордоном. Якби Ви мали можливість напряму спілкуватися з паном Яценюком,то,чи готові були б цифрами довести,що українське вугілля,в тому числі й на Волині,видобувати вигідніше,ніж імпортувати його з інших країн,піднімаючи їхню економіку?

– Я – єдиний мер шахтарського міста,який мав можливість спілкуватися з Прем’єром про шахтарські проблеми. Це було в лютому,коли відбувалися шахтарські мітинги перед Кабміном. Я мав змогу попасти до Яценюка разом з профспілковими лідерами і заявити про всі ці речі. Але результату нема. Не можу говорити про розрахунки всієї країни. Я веду мову тільки про Нововолинськ. Навіть якщо й закривати шахти упродовж 5 років,то потрібно поступово зменшувати дотації,поступово переводити людей на інші роботи. Нехай би в нас створили вільну економічну зону. Ми б мали альтернативні робочі місця не за рахунок бюджетних коштів. Аби було кому слухати ці розрахунки,та й взагалі слухати людей.

– Ви якось заявляли,що пропонується купувати вугілля за кордоном по 100 $…

– Я про це читав в пресі,як і Ви.

– Тим не менше,чи вигідно було б Нововолинську,щоб така ж ціна платилася за ваше вугілля?

– В нас є проблема – реалізацію вугілля по 1100 грн. Це – ціна,яку встановила держава. Та вона не хоче купувати по 1100,а каже віддавайте за 800. Щоправда,наше вугілля потрібно відправляти на збагачувальну фабрику ( а це також затрати собівартості),але вона ж вона сьогодні зупинила роботу… Економічних проблем дуже багато і ними варто займатися.

«Після мого прем’єрства шанси на те,щоб утримати свій політичний рейтинг – дуже низькі. Але це мій свідомий вибір»,– заявив Арсеній Яценюк у вже згаданому інтерв’ю загальнонаціональним каналам 27 лютого цього року.

Та говорив він це так,щоб його оцінили й пошкодували: ось який у нас крутий прем’єр,наплював на рейтинг,все про Україну думає. Хоча насправді всі зрозуміли: це лише слова. Кажучи,що він не піариться на реформах,Яценюк тим самим нахвалює себе. Як дівка на виданні,яка так хоче заміж,що аж пищить,а в присутності нареченого себе стримує,щоб той її домагався ще сильніше. Інакше не друкували би щотижня регіональні газети «джинсових» матеріалів про успіхи уряду.

Наші люди не дурні. Пустими балачками їх уже не купиш. І піар-акціями на кшталт затримання у прямому ефірі керівників Держслужби з питань надзвичайних ситуацій (до речі,якщо вони хабарники,то чому досі не сидять?). Суспільство розуміє: чиновники лише імітують боротьбу з корупцією,а показові затримання хабарників – це лише піар напередодні чергових виборів,а заодно і спосіб перебити канали збагачення в свою кишеню.

Якби прем’єр сам вірив в успіх своїх реформ,то його друзі-бізнесмени давно би гроші з офшорів повиймали і стали би першими інвесторами в українську економіку. А так усі розуміють: оголошена деолігархізація країни на ділі обертається переділом власності на користь «правильних» олігархів,а податкова реформа – це лише інструмент розправи над тими бізнесменами,які не платять в партійну касу (тих,хто платить,не зачіпають). Тільки де в цій ситуації народ?

Тому й розпускають чиновники чутки про хабарі при відборі у нову патрульну поліцію,тому й накинулися на Михаїла Саакашвілі,засуджуючи його рішучі дії в Одеській області,бо бояться: а раптом ці реформи стануть вдалими,і їх перенесуть на інші галузі й на інші регіони. Бо таки правду казали нам американці – це вже наш останній шанс.