Відразу зауважимо,що відкриттям туристичного сезону опікувалися актори із театру «ГаРмИдЕр»,а подорожувати вирішили давньою вулицею Богдана Хмельницького.

На початку театралізованої екскурсії присутні традиційно обрали народного кликуна. Додамо,що в древні часи саме кликуни стояли на вежах луцького замку і перегукувалися поміж собою словами «Вартую!». Цікаво,що цьогорічним народним кликуном став туроператор із Львова,який завітав до Луцька на гостину. Ті,хто протягом екскрусії відповідали на різноманітні загадки,отримували подарункові сертифікати-сюрпризи.

Луцький міський голова Микола Романюк зауважив,що по-різному можна займатися промоцією міста. Він додав,що у Львові п’ять років йшли до того,щоб стати популярним туристичним брендом. Із жалем луцький мер зауважив про складну ситуацію в країні,яка дещо заважає розвиватися подієвому туризму. Романюк наголосив,що люди,які люблять власне місто,любитимуть і власну державу. Він розповів,що цьогоріч планується відкрити частину луцького підземелля,а місті почав діяти єдиний квиток в усі музеї.

Під час вікриття туристичного сезону присутнім розповіли про цікавинки цьогорічного сезону – вуличну їжу у замку,вишиті обереги єднання,джазування у замку тошо.

Мандівка історичним Луцьком почалася від Палацу культури. З’ясувалося,що у 1930-х роках його почали будувати як кінотеатр. Потім тут були і склади,і пожежне депо,і станція швидкої допомоги. А у 1956 році його таки добудували як будинок культури.

Далі присутні вирушили до кав’ярні «Золотий дукат»,де туристів очікувала колишня власниця будівлі,колоритна єврейка Груня Кац. Саме вона збудувала флігельок,у якому нині розміщена кав’ярня. Зазначимо,що тодішня влада не дозволила пані пофарбувати приміщення у зелене,а зверху – причепити шпиля. Побачили мешканці Луцька і туристи і колекцію цегли,котру зібрав краєзнавець Олександр Котис.

Потім присутні побували у серці єврейської общини луцька. Її керівник Сергій Швардовський розповів,що приміщення було збудоване у 1921 році саме як єврейська гміна,тут збиралися рабини,єврейські громадські об’єднання тощо. У цьому приміщенні єврейська громада існувала до 1939 року,а потім будівля була націоналізована.

Зауважимо,що історія луцьких євреїв починається у далекому 1388 році,коли князь Вітовт дав їм привілей. На початку ХХ століття,у Луцьку,за різними відрахунками було 50 синагог. У 1931 році в обласному центрі Волині проживало 17 тисяч євреїв,а у 1959 році – лише 770 представників. Пам’ять жертв комуністично-нацистської навали присутні вшанували хвилиною мовчання.

Також присутнім розповіли про історію трьох луцьких братів-євреїв на прізвище Фершко – таланових музикантів та композиторів,чия музика лунала і на Бродвеї. Найтрагічніша доля склалася у Хаїма Фешко та його дружини Сари. Фашисти вирішили вбити їх як музикантів і ампутували без анестезії обом ліві руки. Парі,яка гаряче любила одне одного,вдалося вижити. У 1954 році вони емігрували до США,а потім навіть гастролювали по різних країнах. Одну із свої пісень Сари присвятила рідному Луцьку. Присутні не стримували сліз,коли слухали цю мелодію та знамените єврейське танго одного із луцьких братів.

Потім присутні вирушили до луцької гімназії,де викладали лікар Лесі Українки Модест Левицький та Ярослав Галан.

Далі виявлося,що у ляльковому театрі раніше був кінотеатр.

Завершилася екскурсія вулицею Богдана Хмельницького поблизу Луцької міської ради,де раніше працювала пошта. Саме тут присутнім розповіли про древні символи міста,наприклад,жінку у човні із двома вінками у руках.

Наприкінці екскурсії присутні охоче фотографувалися із героями. А потім ті щасливчики,які протягом екскурсії здобули сертифікати,мали унікальну нагороду почаювати у кабінеті із Луцьким міським головою Миколою Романюком.