«Пам`ять народу – наше найдостовірніше джерело. Вона жива,це її тривожні дзвони закликають кожного з нас сьогодні перепустити крізь власне серце гіркий біль від спогаду про тяжке випробування,яке випало на долю нашого народу. Проходять роки після аварії на ЧАЕС,а біль не вщухає,тривога не покидає людей. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті,у пам’яті тих людей,які назавжди втратили своїх рідних і близьких,тих хто втратив там здоров’я,дім і друзів»,- розповідаючи про трагедію,подумки повернули присутніх у 1986 рік ведучі тематичного вечора Вікторія Савлук та Наталія Гончар. Вони закликали схилитися в скорботному мовчанні,за загиблими ліквідаторами і перед пам’яттю померлих.

Особливі слова,які зачепили душу кожного з присутніх,сказали ведучі вдовам ліквідаторів. Більшість з них втратили свою половинку в розквіті сил,коли здавалось щастю не буде меж: хтось мріяв про дітей,хтось – про онуків. В одну мить усе обірвалось…

Не минули увагою й події сьогодення. Чорний туман біди та вогонь війни вкриває українську землю,вона просить захисту і кращі сини держави беруть в руки зброю,аби захистити нас від ворога. Сьогодні,як і далекому 1986-му,історія народжує нових героїв…

Під час тематичного заходу звучали пісні та музичні композиції у виконанні Анастасії Міщанчук,Каріни Сиротюк,Вікторії Міндер,Богдани Троцюк,Даші Лукашук,квартету саксофоністів.

Біля пам’ятника жертвам аварії на ЧАЕС Благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП,протоієрей Анатолій Александрук відслужив панахиду за загиблими та померлими ліквідаторами. Присутні поклали квіти.

По завершенні заходів представники міської влади поспілкувалися з ліквідаторами та вдовами,членами громадських об’єднань: фонду «Інваліди Чорнобиля Волині»,благодійного фонду «Інваліди Чорнобиля» та міської організації «Союз Чорнобиль України»,подякували ліквідаторам за їх подвиг,за активну громадську позицію.

Сьогодні серед нас немає тих,хто б не знав про Чорнобильську трагедію. Ми втратили багатьох співвітчизників – кращих представників різних професій. Ми вдячні їм за порятунок тисяч людей. Ми розділяємо біль втрат з вдовами,яким довелося самотужки виховувати дітей; з матерями,які залишилися без синів; усіма родинами,в чиє життя увірвалась Чорнобильська трагедія та назавжди змінила їх долю. Подвиг ліквідаторів назавжди записано у літопис людської мужності.