Буяння розквітлих садів у супроводі натхненних солов’їних соло нагадує про неповторність кожної миті,дарованої Всевишнім. Тим паче,зараз,у цю парадоксальну пору весни-2015,коли на Сході,незважаючи на перемир’я,«говорять» гармати й міномети контрольованих із Кремля творців «Новоросії» та вершаться смертельні жнива. Коли триває так звана гібридна війна «Русского мира» проти України,а кожні день і ніч доленосні,тижні – нерідко на вагу років,якщо не десятиліть. Тож на цьому фоні,тим паче,якщо іноді біля державних синьо-жовтних знамен немає чорних стрічок скорботи,мимоволі зринає у пам’яті заклична поетична настанова Олександра Олеся,батька Олега Ольжича: «Лови летючу мить життя…».

Правда,відтак,майже водночас,усвідомлюєш,що не можна заховатися в уявну криївку від тих тотальних випробувань,які неминучі. Вкотре зринає в пам’яті настанова генія сучасності Поета Ліни Костенко: «Ми не маєм права на поразку». У цьому «МИ» – і мільйони тих,кого називають пересічними,й,хочеться вірити,кілька тисяч тих,кого вважають елітою. Тим паче,що суворі трагідраматичні реалії виявилися уроком,який дав можливість зрозуміти: тільки разом,ставши пліч о пліч,ми не втрачаємо шанс бути у буквальному розумінні,мати свою державу та не відректися від прийдешнього.

По-своєму знаковим має підстави стати й останній понеділок цьогорічного квітня. Адже після 27 квітня,коли в Києві відбудеться саміт «Україна – Європейський Союз»,можна буде зрозуміти,наскільки наближається чи віддаляється європейська перспектива для нашої держави. Як і те,чи не спробує Старий Світ (і загалом Захід)на фоні ядерних погроз РФ підготувати для України до болю знайому роль «розмінної монети».

Однак зважаючи на реалії,наша держава,наше суспільство якщо й не відчули смак суттєвої перемоги,то принаймні переконалися в рятівному Шевченковому дороговказі «В своїй хаті – своя правда,і сила,і воля». Долю України має визначати українська багатонаціональна,поліконфесійна,різна за партійно-ідеологічними орієнтирами та водночас монолітна політична нація. І це неодмінно станеться,коли ми не станемо бранцями чужих сценаріїв,нав’язаних під різними приводами. У тому числі – з мотивами соціального захисту. З цього приводу досить чітко висловився Президент Петро Порошенко: «Коли ми говоримо про проблеми шахтарів,проблеми вугільної галузі,треба відділити зерна від полови… Ми для цього будували демократичну державу. Але чи можемо ми дати можливість використати це право (на акції протесту – «ВП») пройдисвітам,тітушкам,які не мають ніякого відношення до шахтарської галузі,і вже встановлено чисельні факти роздачі грошей за участь у акціях?». А відтак Глава держави відверто заявив,що за такими та подібними діями стоять нечисті на руку політичні сили і окремі олігархи.

Звісно,якщо уроки історії нам вдасться принаймні на «задовільно» засвоїти й не допустити розвитку ситуації у дискурсі,зафіксованому в констатації Івана Мазепи «През незгоду всі пропали,самі себе звоювали»,то споконвічний стратегічний ворог № 1 запустить і сценарій тотальної війни в буквальному розумінні. Тож прогноз екс-секретаря РНБО,а нині першого заступника Голови ВР Андрія Парубія з приводу того,що Путін не зуміє дійти до Дніпра,- доволі оптимістичний. Тим паче,якщо «собиратель русских земель» в інтерв`ю для фільму «Президент» на телеканалі «Росія 1»,присвяченому 15-річчю перебування Путіна у вищих ешелонах влади,сказав відверто,коментуючи початок «возвращения»: «Підемо до кінця. І це надзвичайно важлива річ».

Тому спробуймо перегорнути кілька сторінок тижня,що вже став надбанням історії,аби переконатися,що попереду – не менш складні іспити,ніж ті,які залишилися у минулому.

«…якщо українські війська будуть атаковані»

Ключова позиція Президента України Петра Порошенка – встановлення та підтримання миру на Донбасі. Зокрема в інтерв’ю телеканалу «Україна» він заявив: «На сьогоднішній день за моїм наказом забезпечений режим припинення вогню,з чіткою процедурою,яка узгоджена з ОБСЄ,відводу важкої техніки та артилерії. Ми робимо все можливе,щоб неухильно дотримуватись Мінських угод». Глава держави наголосив на тому,що Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ чітко підтверджує – українська сторона відкриває вогонь тільки у відповідь та для захисту своїх позицій. У той же час,незаконні збройні формування часто використовують як важкі міномети,так і артилерію. «Єдине,чого нам вдалося домогтися – суттєвого обмеження,практично припинення використання систем залпового вогню»,- зазначив Президент.

Глава держави особливо звернув увагу на те,що зараз пропагандистськими методами робляться заяви,що нібито Збройні Сили України готуються до наступу. «Хотів би вас запевнити,що Збройні Сили України і я,як Верховний головнокомандуючий,даємо чіткі гарантії – неухильно дотримуватись Мінських домовленостей. Ми не перейдемо у наступ. Ми жорстко будемо виконувати всі взяті на себе зобов’язання,але разом із тим ми маємо захистити мирних громадян,і,якщо українські війська будуть атаковані,ми зробимо все можливе,щоб забезпечити їх захист. Негайно буде введений військовий стан,я подам відповідний законопроект у Парламент,і країна дуже швидко перейде на військові рейки,тому що захист суверенітету,незалежності та територіальної цілісності держави є моїм прямим конституційним обов’язком»,– заявив Президент. А відтак наголосив: «Ми зробимо все,щоб Україна була здатна себе захистити». На переконання Петра Порошенка,«від кожного з нас дуже багато залежить. Кожен пост в Facebook,кожна листівка,кожен заклик до того,щоб ми забезпечили мир і не дали можливість окупаційним військам зі зброєю руйнувати цей мир,бойовикам готуватись і здійснювати наступ,в якому загинуть люди,– це завдання кожного з нас. Об’єднавшись,ми виграємо цю битву за мир».

«Це дуже важке випробування»

Андрій Парубій,перший заступник Голови ВР («АСН»),висловився щодо ризиків,які несуть місцеві вибори. У той же час,він наголосив,що їх не можна відтерміновувати. «Місцеві вибори повинні відбутися вчасно згідно з чинною Конституцією,- зазначив політик. А відтак пояснив: – Ми не можемо провести вибори до реформи місцевого самоврядування. Інакше депутати будуть обрані під повноваження,які будуть змінені вже під час каденції. Фактично виникне потреба проведення нових місцевих виборів. Для країни,у якій іде війна,це дуже важке випробування. Тому маємо велику відповідальність до 25 жовтня провести реформу місцевого самоврядування,яка передбачає внесення змін у Конституцію (а це,як відомо,дві сесії),а також – у низку законів». Парубій вважає,що є дуже велика налаштованість,«щоб ми,не зволікаючи,вже в травні,ухвалили зміни до закону про вибори. Це фактично відкриті списки,про які так багато говорилося». Водночас він висловився і щодо вірогідності проведення дострокових парламентських виборів. «Гадаю,що над втіленням такого сценарію більше працюють політичні сили Росії,ніж України. Мета — дестабілізація»,- підкреслив колишній секретар РНБО. За його даними,«зараз у дестабілізацію всередині України Кремль вкладає не менше коштів,ніж у фронт. Путіну не потрібні уламки Донецької і Луганської областей. Він прагне контролю над усією Україною. І через політичну дестабілізацію він переслідує масштабніші цілі,аніж просто контроль над невеличким шматочком території. Тому це -реальна небезпека,яка особливо напередодні 9 Травня набуває надто загрозливого звучання». Однак Парубій вважає,що «дійти до Дніпра у Путіна шансів немає. Якщо торік у березні така небезпека була,сьогодні – ні. Не зараз. Звичайно,вони готують атаку,концентрація зброї і живої сили супротивника дуже висока і на кордоні з Україною,і в Донецькій і Луганській областях… Окрім того,треба розуміти,якщо вони підуть у новий наступ,нову атаку,підійдуть до певної червоної лінії – серйозні військово-політичні рішення ухвалять наші союзники: США,ЄС,НАТО…Першочерговий план Путіна фактично провалився. Той найважчий,найбільш скрутний період ми вже здолали». На його думку,Україна поверне і Крим,і окуповані території Донецької та Луганської областей. «Це може статися за кілька років або й раніше. Все залежить від того,наскільки швидко розпадеться імперія Путіна. Але це наша ціль. І ми її досягнемо»,- не сумнівається Андрій Парубій.

«На обрії вже маячить…»

Як не допустити в Україні реваншу «вчорашніх»? Відповідаючи на це запитання,аналітик Євген Фірсов у статті «Синдром старих граблів» (див. «Український тиждень») згадує про повчальний сумний досвід Віктора Ющенка,чию «біографію взагалі можна видавати під назвою «Як не треба управляти державою». Бездарна й безвольна політика саме цього лідера призвела до того,що бандити не тільки не сіли в обіцяні їм в’язниці,а й узяли переконливий реванш. А потім і зовсім довели країну до війни». На думку експерта,«на жаль,сьогодні ми бачимо,як тих самих промахів припускається вже нова влада». Тому,попереджає він,«на обрії вже маячить черговий реванш регіоналів. І якщо влада знову дозволить йому статися,наслідки будуть іще жахливіші,ніж від помилок Ющенка десятирічної давності». Фірсов переконаний,що «Опозиційний блок явно настроєний повернутися у владу. Для цього він традиційно спокушає свій електорат звичайною для себе популістською риторикою в надії відхопити легкі відсотки й наростити рейтинг,використавши невдоволення громадян ходом реформ і падінням рівня життя». Відтак,після того,як ОП,можливо,дорветься до влади,відбудеться «знайома нам послідовність дій: спуск на гальмах усіх кримінальних справ проти команди Януковича,зняття санкцій із осіб,які пограбували Україну на мільярди гривень. А потім і реалізація кремлівського плану – повернення держави під путінський протекторат». Правда,Фірсов усе-таки покладає головну надію,як і раніше,на свідомість наших громадян,на те,що українці ніколи більше не наступлять на старі граблі. «Поки реваншеві регіоналів можна запобігти,намагаймося зробити це. Інакше на нас чекають нові трагедії,наслідки яких дуже важко спрогнозувати»,- резюмує він.

«Ми маємо запас максимум у кілька місяців»

У нашої країни є кілька місяців,щоб уникнути сценарію failed state. Так вважає екс-міністр оборони України Анатолій Гриценко. «Як я оцінюю ситуацію в країні? Як критичну»,- переконаний він (тут і далі посилаємося на «Главред»). На переконання політика,«ми маємо запас максимум у кілька місяців,аби відійти від прірви і уникнути сценарію failed-state,коли держава Україна може зникнути взагалі з карти Європи. І не тільки через путінську агресію,а й через власну неспроможність». Відповідаючи на запитання,чому Україна не вимагає від гарантів її безпеки виконання зобов`язань,Гриценко зазначає: «Щоб вимагати,треба чітко зайняти позицію,проявляти послідовність і наполегливість у своїх діях. Це важливо не тільки в питаннях виконання іншими державами своїх зобов`язань,де ви абсолютно праві. Візьмемо питання санкцій проти Росії. Зарубіжні держави застосували перший рівень санкцій,другий,а дехто – і третій рівень проти Росії. А Україна при тому – жодної. Як на мене,це аморально. І займаючи таку телячо-страусячу позицію,важко чогось від когось вимагати». Він також вислов своє бачення ряду політичних процесів.

«Україна зараз є ареною зіткнення двох цивілізаційних цінностей»

Екс-посол України в КНР Юрій Костенко констатує (див. «ГОРДОН»),що «Китай фактично визнав Україну зоною впливу Росії і що Європі і США туди не варто втручатися. Хоча офіційна позиція китайського керівництва закликає до стриманості у вирішенні конфлікту на Донбасі,між рядків подібних заяв чітко проглядається підтримка Кремля. У цьому плані показовими є повідомлення китайських ЗМІ,а особливо офіційного рупора керівництва КНР – агентства «Сіньхуа». Ще з моменту захоплення Криму в березні минулого року китайські ЗМІ активно тиражують думка про те,що «Захід повинен поважати унікальну роль Росії у формуванні майбутнього України». А агентство «Сіньхуа» розповсюдило текст заяви,в якій висловлюється підтримка Росії та констатується крах стратегії Заходу в Україні. Іншими словами,ясніше бути вже не може – Китай визнав повне право Росії диктувати Україні свої умови: як нам жити,з ким дружити і як вести себе в сучасному світі». На його думку,таку антиукраїнську позицію Китаю – нашого стратегічного партнера можна пояснити специфічною логікою: «У Пекіні добре розуміють,що Україна зараз є ареною зіткнення двох цивілізаційних цінностей – західних і імперських,в даному випадку російських. І тут Китай використовує свою традиційну тактику – спостерігає за тим,як противники послаблюють одне одного боротьбою,щоб потім використовувати їх слабкість в своїх цілях. Цю концепцію озвучив ще понад півстоліття тому Мао Цзедун у своїй знаменитій сентенції про золоту мавпу і двох тигрів. Її зміст полягає в тому,що могутні тигри б`ються один з одним за першість,а більш слабка мавпа сидить на вершині гори і лише спостерігає за сутичкою. А коли тигри повністю зранені й знесилять один одного,мавпа спуститься з пагорба і продиктує їм свої умови. При Мао Цзедуна цими тиграми були Захід і СРСР,а зараз – Захід і Росія. Тобто така пасивна і вичікувальна позиція Китаю переслідує конкретні і прагматичні цілі – отримати свою вигоду від ослаблення однієї з протиборчих сторін».

Експерт переконаний,що сподіватися на зміну ставлення Пекіна до України не доводиться. Натомість він прогнозує,що КНР поступово поглинатиме РФ. При цьому «Китай не буде за допомогою сили захоплювати російські землі. Це буде повзуча мирна китайська експансія і повільне видавлювання Росії з Далекого Сходу. В результаті Росія взагалі може втратити Далекий Схід». Костенко зауважує,що до війни між Росією і Китаєм в середньостроковій перспективі справа не дійде. Це,швидше за все,буде повзуча мирна китайська експансія і повільне видавлювання Росії з Далекого Сходу. Тобто через якийсь час Китай буде почувати себе там набагато комфортніше,ніж сама Росія. А якщо вона розвалиться,Китай,знову ж таки,отримає весь Далекий Схід».

«Наша головна сила»

Уродженка Луцька Оксана Забужко,аналізуючи ситуацію в сусідній РФ,звертає увагу на те,що чекіст Путін зумів завербувати цілу націю. «Штука в тому,що ця інфекція не має кордонів,- підкреслює вона (див. «DW»). – «у 84%» вербують не лише росіян. І всі ті європейські еліти,які майже рік глибокодумно дошукувались на ґвалтованій Україні «короткої спідниці» (фашизму-расизму-ксенофобії…),щоб хоч якось виправдати російську аґресію,теж далеко не завжди робили це за газпромівські гроші (не кажу тут про тих,хто цю «спідницю» попередньо не один рік нам був «малював»!),- просто,надто різким і брутальним стало для них пробудження з чвертьстолітнього сну «чаювання з Росією»,надто страшною – відкрита за тим реальність,у яку непідготовленій свідомості важко було повірити,і їм потрібен був час на «ховання під ковдрою»,щоб побороти в собі інерцію отих «84%» (кількість росіян,які,за даними соціологів,підтримують імпреський курс Путіна. – «ВП»),що живуть у кожній людині». Оксана Забужко пояснює,що «війна,яку веде Росія проти людяности – за «перемогу» в людині отих лінивих «84%»,- це війна,вицілена проти самого осердя християнської культури (що нинішнє офіційне «російське православ`я» є,властиво,пародією на християнство,як диявол,за старою екзегетичною формулою,є «мавпою Бога»,- це інтуїтивно,«на хлопський розум»,очевидно вже й найзапеклішим агностикам)».

Відтак у цьому контексті вона торкається сутності та доленосності останніх у часі українських реалій. «Погодьмося: переконливішої гуманістичної революції за минулі дві тисячі років людство так і не зазнало. І жертва Небесної Сотні,і всі наступні,складені впродовж першого року війни,жертви наших добровольців мали для українського суспільства те саме «склеююче» значення – це була і є,насамперед,школа людяности – співучасти,співпереживання,словом – «любови до ближнього,як до самого себе». Саме в цьому й полягає наша головна сила,якій ворог нічого,геть-таки нічогісінько не має протиставити». Саме тому,наголошує аналітик,ворог «за всяку ціну,всією своєю надпотужною індустрією масового розтління намагатиметься цю силу підточити – розхитати і зруйнувати зсередини. І тут уже,без перебільшення,кожне наше «рака» на адресу ближнього – кожен полегшений видих «так вам і треба,тепер вас можна не любити!» у бік Криму чи Донбасу,кожен «самозаспокійливий» штурхан у спину тому,хто спіткнувся й падає («сам винуватий!»),- це маленька «Путінова перемога»: здача нами території духа – повзучій руїні з мертвою пустелею в остаточному ліміті». Зважаючи на це,Оксана Забужко звертається до кожного з нас: «Тож «будьмо уважні»,як кажуть під час служби в християнських церквах. Наші Страсті ще тривають. І найосмисленішим гаслом у ці святкові дні звучить те,котрим віталися на Великдень українські повстанці минулої – порівняно з нинішньою,здавалось,геть безнадійної – війни: «Христос Воскрес! – Воскресне й Україна!»

«…не повинні ні в кого викликати сумнівів»

«Коли російський президент каже,що у його країни немає імперських амбіцій,він не лукавить,- зазначає політолог Віталій Портников (див. «Ліга»). – Просто розуміння імперії у Путіна відрізняється від того,яке ми звикли вкладати в цей термін – і від тієї держави,яким були і Російська імперія,і Радянський Союз». Відтак він наголошує,що «Путін – імперіаліст,він – нацист. І його уявлення про державу нічим не відрізняється від уявлень попередників – Адольфа Гітлера,який мріяв про «життєвий простір» для німців або Слободана Мілошевича,який обіцяв співгромадянам,що «всі серби будуть жити в одній державі»… Він вважає росіян і українців одним народом. Це і є нацизм у чистому вигляді – Гітлер теж до пори до часу вважав Австрію незалежною державою. Але постійно нагадував її керівництву,що в цій країні живуть німці,що не можна пригнічувати тих,хто ототожнює себе з німецькою культурою і Рейхом,навпаки – потрібно призначати їх на відповідальні посади. А при першій же можливості Австрію проковтнув. І Путін би проковтнув б Україні – якби не Майдан».

Як зазначає експерт,«політичні цілі Путіна не повинні ні в кого викликати сумнівів. Питання в тому,наскільки він зараз готовий до їх здійснення. Тональність останніх висловлювань Путіна по Донбасу продемонструвала,що поки що російський президент перебуває,можна сказати,в ситуації прийняття рішень. Він як і раніше хоче змусити Україну фінансувати Донбас,як і раніше розраховує домогтися інкорпорації «ДНР» та «ЛНР» в Україну в якості територій,що стримують розвиток нашої держави. І як і раніше не знає,як вийти з цієї ситуації без війни – у разі,якщо Україна не погодиться ні утримувати окуповані території,ні перетворювати їх на держави в державі,ні самій перетворюватися на російський протекторат».

«Путінська ідея приречена на поразку»

Анатолій Власюк у розвідці «Коли Путін розпочне війну?» (див. «Обозреватель») вважає,що повномасштабна війна «розпочнеться відразу після 9 травня. З політичної точки зору,ця дата найбільше підходить Путіну. Хоча,не виключено,що ще до 9 травня йому потрібна хоч маленька,але перемога на Донбасі,щоби було про що звітувати на Параді Перемоги». На його думку,господар Кремля «розпочне війну тоді,коли остаточно переконається,що п’ята колона не виконала поставлених перед нею завдань… Не розв’язуючи повномасштабної війни,Путін усе-таки сподівається на ефективність роботи п’ятої колони. З іншого боку,свою діяльність п’ята колона може активізувати саме з початком повномасштабної війни – і тоді Україні доведеться битися на два фронти: з регулярною російською армією та диверсантами в тилу».

Аналітик вважає,що повномасштабна війна може розпочатися після диверсії,влаштованої спецслужбами Росії на території їхньої країни,коли звинувачення лунатимуть на адресу України. Він наголошує,що «в Путіна будуть розв’язані руки для початку повномасштабної війни. Як роблять подібні диверсії,він знає. Підірвані багатоквартирні будинки стали приводом для розв’язання чеченської війни,але аж ніяк не причиною.Тому Путін,якщо захоче,знайде сотні таких приводів,навіть особливо нічого не пояснюючи світовій спільноті». До того ж,вважає він,«чим більше Європа та США розумітимуть,що Путін може використати ядерну зброю,тим дипломатичнішою буде їхня політика щодо умиротворення агресора… Єдине,що може стримати Путіна від повномасштабної війни,- це внутрішні протести в Росії». Власюк не сумнівається,що «путінська ідея приречена на поразку. І не лише тому,що вона хибна. Просто завжди Добро перемагає Зло – і не лише в казках,а ще за життя нині сущих. Містичній Україні завжди випадали чи не найбільші випробування в історії людства,але завжди українці відновлювались,як Фенікс із попелу. Зараз один із таких історичних моментів,коли світове товариство має унікальний шанс назавжди покінчити зі схибленою ідеєю російського гегемонізму. В авангарді цієї боротьби знаходиться Україна».

Навряд чи варто сподіватися,що в Кремлі відмовляться від запущеного в дію імперського сценарію. Тим паче,Москва має багатющий досвід геополітичних принципів «батога і пряника». То й Києву не слід покладати надто багато надій на Брюссель,Берлін чи Париж. Адже в білокам’яній давно мають заповітний ключик до умів і сердець вершителів доль. У цьому переліку – не тільки «гроші,які не пахнуть»,не лише «реанімація скелетів у шафах»,перестрах від новітнього можливого пост’ядерного «порядку» (на фоні «чорнобильської репетиції»,що має 29-річну давність).

Поки що майже всі «пробні камені»,які закидає Кремль,Захід «проковтує» та фактично «підштовхує» апологетів великодержавницького месіанського шовінізму. Економічні санкції ще в більшій мірі озлоблюють опролетаризовану недоімперію,яка розкрила свою хижу пащу,аби спробувати ввібрати в себе не тільки Україну,не лише держави так званого пострадянського простору.

Про неминучість нових драматичних викликів,висвітлюючи реалії,намагалися попередити й ЗМІ: «СБУ взяла під посилену охорону бази та військові склади» («УП»),«Росія не відмовилася від планів знищити Україну – Яценюк» (УНІАН),«Україна має ретельніше фіксувати злочини окупанта» («Газета по-українськи»),«Королю Данилу – королівські почесті!» («День»),«Найєм опублікував секретний план щодо збереження енергомонополії Ахметова» (ТСН),«Комунальний «сюрприз»: влада придумала,как зекономити на субсидіях» («Обозреватель»),«Луценко: Не віддамо День перемоги новому Сталіну на прізвище Путін» («Укрінформ»),«В очікуванні ери милосердя» («Коментарі»),«Київський патріархат закликає УАПЦ до діалогу та об’єднання» («Церква.info») «Джерело: Франція та Німеччина намагаються заблокувати заяву саміту Україна-ЄС»(УНІАН)…

По-своєму знаковими можуть виявитися й події у контексті найближчих днів,зокрема – першої декади травня. Про наміри ворога дестабілізувати ситуацію в ряді міст України вже повідомили й начальник головного слідчого управління СБУ Василь Вовк,і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Кремлівський зверхник,приймаючи 9 травня парад на Красній площі,очевидно,захоче виправдати надії переважної більшості жителів своєї країни та подарувати їм ще одну перемогу. Принаймні у вигляді нових окупованих сіл і міст України. Тим паче,що рейтинг Путіна в РФ досяг рекордних 76% – стільки росіян,за результатами опитування Фонду Громадська Думка,готові проголосувати за нього на найближчих виборах президента.

Однак,цілком вірогідно,як попереджають аналітики,Москва відтермінує початок масованої атаки принаймні з трьох напрямів (із «Лугандонії»,Криму,Придністров’я). Основна роль наразі може бути відведена належно підготовленій «п’ятій колоні» в самій Україні,запуском нового витка хаотизації,страху,некерованості.

Так чи інакше,а прийдешні випробування,поза сумнівом,будуть значно складнішими,ніж ті,які були чи ті,які уявляємо. Однак,якщо не станемо заручниками україно-української війни,то навіть найлютіший ворог (хай він і озброєних до зубів) захлинеться у власній безмежній,самовбивчій ненависті. Будьмо!