Тож сьогодні,10 березня,із нагоди 156-ї річниці від дня смерті Тараса Григоровича,лучани віддали шану видатному українцеві та взяли участь у громадській панахиді. Близько сотні людей зібралися біля пам’ятника Тарасові Шевченку,аби покласти до його підніжжя квіти та згадати земляка у молитві.
 
Передусім,священнослужителі Свято-Троїцького кафедрального собору на чолі із митрополитом Луцьким та Волинським Михаїлом здійснили панахиду та окропили свяченою водою пам’ятник Великому Кобзареві.
 
Потому владика Михаїл звернувся до усіх присутніх та наголосив,що скільки б не тривало життя людини,головною його ознакою є те,що по собі ця людина лишить,який слід її буде на землі. Так,Тарасові Шевченку своїм життєвим здобутком вдалося лишити по собі пам’ять на 200 років і,головне,що нині українці не приходять вшановувати видатного земляка із потреби,а приходять до образа,який шанують,пам’ятають,цитують,в якому бачать не просто особу,а минуле,теперішнє та майбутнє.
 
«Якщо подивитися на розуміння вічності,людина безбожна живе один день і їй здається,що це тягнеться тисячу років. Людина,яка живе в Богу,то для неї і тисячу років проходить як один день і той,хто вже багато прожив,може сказати,що я тільки починаю жити і ще нічого не знаю,тому що мить життєва – це мить у вічності. Але за цією миттю стоїть,або велика пам’ять або відсутність цієї пам’яті. Коли ми згадуємо покійних,то говоримо «Вічна пам’ять»,але хочеться,щоби було пам’ятати за що. Здається цих два дні поряд: 9 та 10 березня,але про людину вже пам’ятають 200 років. Праця її ніколи не є до кінця оціненою,ми тільки можемо дещо констатувати,що він зробив. Але наскільки багато любив,вболівав,що це дійсно є прикладом для всіх нас. Власне з цієї причини ми й приходимо сюди,не просто до груди каміння і металу,а ми приходимо до образа,який шануємо,до людини,про яку пам’ятаємо,яку цитуємо,людину,в образі якої ми бачимо не лише окремо взяту особу,а бачимо ідею,державу,бачимо сьогоднішнє,знаємо вчорашнє,надіємося на майбутнє. І так ми ростемо і змінюємося,бо все більше усвідомлюємо і шануємо наших героїв»,- зауважив Михаїл.
 
Крім того,митрополит додав,що в нелегкі для українців часи,не можна здаватися і за будь-яких труднощів нам потрібно боротися,так як впродовж усього свого життя робив це Тарас Шевченко.
 
«За будь-яких труднощів треба завжди рухатися вперед,споглядаючи на нашого генія Тараса Григоровича. В житті його було: жити і рухатися вперед. Які б його перипетії не зустрічали на життєвій дорозі,він все одно творив,писав,рухався,чогось хотів і ніколи не здавався. Тому сьогодні,коли у нас чергові випробування,можна перед цим пам’ятником сказати,сміливо споглядаючи на життя нашого генія – ніколи не здавайтеся,нехай милосердний Господь дасть нам чергову хвилю доброї енергії і дасть надихнутися та утвердити себе в бажанні рухатися вперед,трудитися і завжди боротися. Боріться і поборете!»,- наголосив Михаїл.
 
Далі до слова долучилася й секретар Луцької міської ради Юлія Вусенко,яка відзначила,що пам’ять та слава про нашого генія назавжди лишається у серці кожного українця і мабуть це і є запорукою подальшої розбудови сильної та вільної України.
 
«Слава про нашого генія не тільки,як раніше говорили,озвучена і оцінена за кордоном,вона все більше і більше відзивається у наших серцях і ті люди,які приходять щороку сюди,своєю працею доводять,що ті слова,які були сказані Тарасом Григоровичем Шевченком,все ж таки в наших серцях. І тільки з вірою в Бога,виключно з настановами Кобзаря,ми збудуємо ту країну,в якій повинні жити наші діти. Я думаю спільною працею ми розбудуємо не тільки наше місто,але й країну»,- зауважила Вусенко.
 
Насамкінець,усі присутні на площі перед пам’ятником Великого Кобзаря поклали до його підніжжя квіти та,тримаючи руки на серцях,спільно виконали Державний Гімн України.