70-річчя перемоги над нацизмом переконало навіть найвідчайдушніших песимістів,що уроки історії виявилися незасвоєними,а імперіалізм залишився невиліковним геополітичним вірусом. Тому й наслідки не заставлять довго очікувати.

Якщо Другу світову війну,що розпочалася після змови Москви та Берліна у вигляді пакту Ріббентропа-Молотова,вписують у рамки 1 вересня 1939 та 2 вересня 1945 років,то в це «прокрустове ложе» не вміщається Україна. Адже і «найнезрячіші» історики знають про диво звитяги Закарпатської України весною 39-го та про збройний спротив українців червоному імперіалізму впродовж 50-х. А тепер,на зламі тисячоліть,Україна,опинившись на межі тектонічного геополітичного розлому Схід – Захід,знову починає пити з гіркої чаші та платити страшну ціну. Причому та тотальна війна без правил,яку розв’язала проти нашої держави Росія,має більш,ніж достатньо шансів,аби перерости у ядерне полум’я чергового світового апокаліпсису.

Тож Президент України Петро Порошенко,виступаючи в польському Ґданську,нагадав,«великий збройний конфлікт насувається на Європу»,закликав «зробити все від нас залежне,щоби помилки 1930-х років ніколи не повторилися». Однак навряд чи це суворе попередження зуміли почути. Адже,гляньмо правді у вічі,«ми знову бачимо спробу вгамувати агресора. Цю тенденцію ігнорувати історичні уроки потрібно припинити,доки не пізно… Україна нині – нова передова для Європи…. Майбутнє Європи – вирішується в Україні,де народ б’ється до смерті,бо вірить в те,за що стоїть Європа,- в справедливість,солідарність,свободу та єдність».

За трагічних реалій,коли продовжується агресія Кремля,Україна,у якій зараз триває Вітчизняна війна за державність,соборність і самоідентичність,відзначила 8 травня як День пам`яті та примирення,а 9 травня – як День Перемоги та 70-річчя Перемоги над нацизмом у Європі. А гаслом стала лаконічна констатація та віра «1939-1945. Пам`ятаємо. Перемагаємо». Натомість Росія під час наймасштабнішого за всі часи параду продемонстрували не стільки власну військову міць,скільки мілітарні прагнення переділити світ. Не зважаючи на те,що сама РФ фактично стає «задвірком» Китаю,вона вже не здатна зупинитися. Вірус дикого масіанського шовінізму,що ввібрав у себе досвід як царської,так і комуно-радянської імперій,виявився живучим. Риторика світових лідерів про мирне умиротворення «Русского міра» – вже не більше,ніж слова. Адже Москва,сповідуючи культ сили,може зважати лише на силу. Саме цей факт визначатиме,очевидно,у суть подальшого перебігу подій.

Наразі ж спробуймо перегорнути кілька сторінок тижня,що вже став надбанням історії,аби усвідомити тенденції прийдешнього.

«Паралелі….»

2014-2015 роки подарували нам унікальний історичний парадокс. На фоні сімдесятиріччя перемоги над Гітлером і фанатичного переможного культу в сусідній Росії,все частіше сучасну РФ порівнюють з нацистською Німеччиною,а президента Путіна – з біснуватим фюрером». «Паралелі дійсно в наявності – в усякому разі,у зовнішній політиці,- констатує Михайло Дубинянський (див.«Cімдесят років самотності» у виданні «Українська правда»). – Тут вам і аншлюс Австрії,і анексія Судет,і демонстративні референдуми,і пропагандистський кіно про повернення споконвічних німецьких земель додому. Та й рядки з Ремарка,присвячені нацистській пресі,виглядають цілком сучасно: «Передові газети були жахливі – брехливі,кровожерливі,зарозумілі. Весь світ за межами Німеччини зображувався дегенеративним,дурним,підступним. Виходило,що світові нічого іншого не залишається,як бути завойованим Німеччиною». Хіба цього недостатньо,щоб спорядитити Володимира Володимировича в Гітлери наших днів?»

Але відтак експерт зазначає,що історичні аналогії – штука оманлива,хоч і приваблива. Адже «Адольф Алойзович був типовим продуктом своєї епохи – найлютішим з безлічі великих і малих хижаків,найбуйнішим пацієнтом у світовій палаті №6. Навпаки,Володимир Володимирович – єдиний у своєму роді. Він перебуває в гордій самоті»,- підкреслює Дубинянський. Він пояснює: «Ніхто не підтримав його українську авантюру,ніхто не збирається визнавати анексію Криму. Від зовнішньої політики РФ розсудливо дистанціювалися навіть Лукашенко з Назарбаєвим».

Роздумуючи про 70 років ,що минули з моменту закінчення Другої світової війни,аналітик робить висновок: «Світ вчився і змінювався,а Росія – на жаль,ні. Вона так і застрягла в сорокових роках минулого століття,в епоху дядька Адольфа і войовничих дідів. Сімдесят років пройшли для російського суспільства даремно: на відміну від інших учасників війни,наш сусід здобув з м`ясорубки 1939-1945 зовсім не ті уроки. Найбожевільніший відрізок XX століття став вважатися найпрекраснішим,найдостойнішим,найшляхетнішою часом. Напіврелігійний культ Великої Перемоги побудований аж ніяк не на скорботі,а на захваті від колишньої слави. Звідси – брязкання іржавою зброєю,готовність ігнорувати сучасну реальність і зло світовій спільноті жити за законами 1940-х».

Як не сумно,зазначає він,росіяни вже змусили Україну грати за своїми правилами. Дубинянський підкреслює: «Вони обзивають нас «фашистами» – ми порівнюємо їх президента з Гітлером. Вони розмахують георгіївськими стрічками – ми вважаємо російсько-український конфлікт Вітчизняною війною. Вони вилучають з продажу солдатиків в німецькій формі – ми забороняємо комуністичну символіку. При цьому Україна фактично живе в радянській парадигмі 1940-х років: «Все для фронту,все для перемоги!»…

Але якщо кремлівський натиск вдасться відбити,у нас є шанси все-таки повернутися в XXI століття. А якщо восторжествує північний сусід,то повернення вже не буде».

«…до прірви майбутньої світової війни»

постійний представник України при ООН Юрій Сергеєв на засіданні Генасамблеї ООН,присвяченому пам`яті жертв Другої світової війни,нагадав про внесок України в перемогу над фашизмом (посилаємося на «Дзеркало тижня»). «За оцінками воєнних істориків,більше 8 млн людських життів віддала за європейську свободу саме Україна»,– підкреслив Сергєєв. При цьому,зазначив він,майже 3,5 млн вихідців з України загинули в Радянській армії,а на примусові каторжні роботи в Німеччину було вивезено понад 2 млн українців. Сьогодні,через 70 років після Великої Перемоги «Україна знову відчуває запах війни,знову бачить її червоний колір і чує голос тих,хто страждає від конфлікту,який був принесений нам ззовні,проте,вже не з заходу»,- зазначив постпред в ООН.

«Ми закликаємо сьогодні з трибуни ООН,в ці урочисті пам`ятні дні,схаменутися тих,хто хоче знехтувати пам`яттю мільйонів загиблих у Другій світовій війні для досягнення власних геополітичних амбіцій. Україна також звертається до світу не закривати очі на спроби окремих лідерів розпалити і підтримувати нові осередки нестабільності і наблизити нас до прірви майбутньої світової війни,яка,ймовірно,вже буде останньою»,- заявив Сергєєв. Найбільш трагічним і незрозумілим при цьому для українців є те,що колишні союзники і друзі «сьогодні несуть хаос і смерть у наш дім,озброюють і фінансують бандитів,які здійснюють терор на мирній ще рік тому землі». Вони,підкреслив посол,«крадуть частину міжнародно визнаної території України,по-варварськи опоганюють спільно підписаний 70 років тому Статут ООН і повторюють крок за кроком фатальні помилки,які розпочали Другу світову війну в 1939 році»

«Вижити і перемогти»

Політолог директор Центру суспільних відносин Євген Магда нагадує (посилаємося на «Новое время»): нашій країні донедавна часто дорікали в тому,що їй в 1991 році незалежність дісталася занадто легко. «Думаю,після 2014 року ні в кого не повернеться язик заявити,що Україна не заслужила своєї незалежності і права на зовнішньополітичне самовизначення»,- підкреслює він. А відтак пояснює: «Гібридна війна – прагнення однієї держави нав`язати іншій (іншим) свою політичну волю шляхом комплексу заходів політичного,економічного,інформаційного характеру і без оголошення війни,відповідно до норм міжнародного права». Політолог зазначає,що «гібридна війна пов`язана не стільки з окупацією території противника,скільки з прагненням підірвати його структуру управління зсередини,зруйнувати інфраструктуру,придушити волю до опору».

За версією Магди,«дві головні причини розв`язування гібридної війни проти України – її масштаб і нереформованість держави. Це фатальне поєднання укупі з наявністю у Росії достатнього обсягу золотовалютних резервів і легіону агентів впливу в українських (і не тільки українських) коридорах влади і бізнесу,забезпечивши стрімке перетворення України із ситуативного союзника Росії в жертву її агресії». На переконання політолога,події 2014 – початку 2015 в Україні стали ілюстрацією відомого гасла «Порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого». Він вважає,що перемогти Україна здатна,тільки змінившись. «В іншому випадку гангрена конфлікту на Донбасі буде постійно загрожувати територіальній цілісності та суверенітету нашої країни,- підкреслює Магда. – Вижити і перемогти – не абстрактне прагнення,а елемент національної ідеї,здатний бути актуальним для мільйонів українців,які переживають найбільш драматичні моменти не тільки в історії країни,а й у власному житті. Після пережитого протягом 2014-го Україна зобов`язана вижити і перемогти в гібридній війні». Він зауважує: Росія і Україна не будуть колишніми після закінчення протистояння в Донбасі. «Масштаби світоглядних змін нам ще належить повністю усвідомити,але фактичний крах путінського проекту «Новоросія» свідчить правоту Леоніда Кучми,який кілька років тому зауважив,що «Україна – не Росія»…Україна здатна відштовхнутися від дна і почати підйом вгору,тоді як Росія продовжує сподіватися на імперські фантомні уявлення і ядерний арсенал в якості останнього аргументу Кремля. Крім «маленької переможної війни» для нарощування президентського рейтингу Володимира Путіна Росія прагне нейтралізувати Україну і як перешкоду у справі побудови «русского мира»,- констатує експерт. На переконання Магди,«в умовах загрози знищення державності Україна повинна діяти асиметрично і виважено одночасно,не тільки демонструючи світові агресивну сутність Росії,але і підкреслюючи власну привабливість. У сучасному конкурентному світі інакше навряд чи вдасться вижити і перемогти».

«Суспільство це зрозуміло»

«Нас колись вчили,що в житті завжди є місце подвигу,- нагадує соціальний психолог,уродженець Луцька Олег Покальчук (посилаємося на «Лівий берег»). – Коли трапляється виверження,повінь або,до слова сказати,землетрус,люди в точно такій же пропорції поводяться боягузливо і героїчно,благородно і підло. Їх іноді якось відзначають. Але ж ні нагороди,наприклад,«За перемогу над долею»,ні над стихією не може бути перемоги,є тільки виживання. Інша справа – війна. З часів Гомера вона в надлишку породжує їх – живих,мертвих,фальшивих,справжніх,забутих або замовчуваних. Тобто Героїв». Експерт зазначає,що коли війна триває,то заслужено привілейованих стає більше,сенс винятковості тьмяніє,кошти на бонуси тануть. Держава винаходить і штампує нові нагороди. А відтак резюмує: «Це на всіх війнах так,не тільки на нашій. Держава потім цинічно і урочисто надуває щоки і за допомогою своїх культурних міністрів починає втирати народу,що не в грошах щастя,що слава,шана і повага – це те,до чого і повинен прагнути справжня людина,а гроші? Ой,та про що ви говорите. Залиште вже цю копітку і невдячну справу нам,бідним ковбоям шкіряних крісел,пітним пильщика бюджетів та огрубілим дояркам грантів».

За таких реалій,наголошує Покальчук,«справа вже навіть не в тому,що потрібно більше нагород. І навіть не в тому,що вони повинні представляти собою статус носія,а не символ відмазки… Новітня українська військово-політична історія потихеньку починає створювати такий же мерзенний пострадянський міф про героїв,які тільки й шукають,де б ще померти,і ще більш героїчних їх начальників,які надають їм для цього всі можливості».

На його думку,зараз суспільство вже не вимагає нагород для героїв – воно наполягає на покаранні для злочинців. «Їх в кращому випадку затримують,ніжно потримають там за якісь місця,і гуманно відпускають в біги або готуватися до майбутніх виборів,- констатує Покальчук. – З силовиками і того простіше. Страшна,всім відома військова таємниця те,що в міністерствах питома вага бариг в погонах не зменшується. Просто відбувається внутрішня ротація і легке косметичне омолодження за рахунок красномовних цивільних спритників». Він попереджає,що «будь-яка влада,нездатна знайти і покарати винних всередині себе так,щоб суспільство це зрозуміло і прийняло,- приречена».

«Якщо ти українець,.. тобі не сховатися»

Уряд відправив до Непалу Іл-76 Міністерства оборони,який є військовим літаком і його пересування потребує спеціальних узгоджень з іншими державами. «Але,якби ми відправили в Непал літаки Ан-32,які є легкими і які може приймати аеропорт Катманду,то потрібно було б зробити не одну дозаправку,а більше,але задача,поставлена Президентом,була б виконана оперативно. Наші громадяни,і ті,хто полетіли їх рятувати,уже давно були б вдома. А зараз потрібно евакуйовувати і тих,хто в Непалі,і тих горе-рятівників,які знаходяться в Індії»,- зазначив нардеп Віктор Балога (див. УНІАН). На його думку,уже можна ствердно говорити,що Україна провалила рятувальну операцію в Непалі. При землетрусах допомога надається протягом перших трьох діб,які вважаються золотим часом. Влада уже десяту добу безуспішно намагається хоча б забрати вцілілих людей,але в підсумку поставила членів рятувальної експедиції у таку ж ситуацію,в якій перебувають ті,хто потребують допомоги. «Усе це стало можливим лише завдяки некомпетентним популістам,які сидять в уряді. Це саме той випадок,коли через непрофесіоналізм страждає кожен українець,навіть якщо йому забагнулося втекти від опіки чиновників у самий Непал. Іншими словами – якщо ти українець,від уряду «камікадзе» тобі не сховатися навіть в Гімалаях»,- наголосив нардеп.

«Утворилося нове замкнене коло»

Український «глухий кут» зумовлений тим,що інституційна та управлінська криза руйнують країну зсередини. Вибратися з цього інституційного «дна» можна,сформувавши нові «правил гри». Так вважає аналітик Олексій Жмеренецький (див. «Українську правду»). Він переконаний,що «якість наших інститутів – судової,податкової,правоохоронної систем та в цілому системи державного управління – на рівні відсталих африканських країн. Прямим результатом цього є виродження системи «правил гри» – правил співжиття,за якими взаємодіють між собою суспільство,бізнес,держава. Наслідки такої ситуації очевидні на відповідних показниках конкурентоздатності,економічної свободи,умов ведення бізнесу,захисту прав власності та рівня корупції». Експерт наголошує,що проблема не в конкретних особистостях чи галузевих законах,а в невизначеності основоположних правил взаємовигідного співжиття громадян,бізнесу,органів влади,управлінців на формальному та на неформальному рівнях. На думку експерта,адекватні для прогресивного світу інструменти змін – планомірне реформування та вибори нових керманичів – в Україні поки що не дають позитивних результатів.

«Найщиріші бажання поодиноких політичних груп та лідерів покращити ситуацію згасають,стикаючись із фундаментальними принципами старої системи,- підкреслює аналітик. – Фрагментарні реформи наштовхуються на саботаж громадян та управлінців,нівелюються шляхом використання розгалуженої системи законодавчих норм,що роками виписувалися для реалізації корупційних схем. Майдан нічого в цьому плані не змінив,та й не міг змінити за своєю суттю – не запропонував нових спільних виписаних правил та процедур співжиття,не залишив після себе механізмів запровадження й контролю за виконанням цих правил. Натомість знову виштовхнув нагору відпрацьований політичний матеріал». Тому,вважає Жмеренецький,«утворилося нове замкнене коло – зруйнована система управління,корумповані головні керманичі,відсутні проекти змін,– а народ зневірений. Ця ситуація веде країну до краху». До того ж,на його переконання,«сьогодні реванш олігархічних сил з «людським обличчям» та стан війни зменшують легітимність подібного впливу суспільства на корумповану верхівку».

«…буде це тотальний розвал чи втрата якихось територій»

Політолог з РФ Георгій Чижов зазначає,що «в суспільстві зростає націоналізм,підживлений патріотичною риторикою. Як будівник імперії,Путін не є найпослідовнішим. Є радикальніші. Кажуть,для них іконою здатен стати Ігор Гіркін (колишній міністр оборони самопроголошеної ДНР,російський офіцер. – Ред.). Крім того,у Росії традиційно сильні ліві настрої. У поєднанні з імперськими можуть створити серйозне суспільне ядро» (тут і далі посилаємося на «Газету по-українськи»). Він також констатує,що не все спокійно і в кількох республіках. «Чечня входить до Російської Федерації скоріше формально. Під загрозою весь Північний Кавказ»,- підкреслює політолог . А відтак уточнює: «Хоча еліта національних регіонів у глибині Росії – Татарстану,Башкирії – не поспішатиме. За умови загальної дестабілізації можуть спробувати вибудувати певний кордон із Росією. І стати островами відносної стабільності. У будь-який момент можуть початися сутички,наприклад,на національному ґрунті. Їх здатен спровокувати якийсь дрібний привід». За словами аналітика,у росіян накопичилася втома від нинішньої влади. «15 років правління – це занадто для ХХІ століття. Тим більше,економічно активне населення відчуває брехню й тиск. Насамперед від місцевих чиновників і силовиків. Росія наближається до серйозних змін. Поки що не зрозуміло,буде це тотальний розвал чи втрата якихось територій»,- наголосив Георгій Чижов.

«Треба бути готовими»

Радник Президента України Олег Медведєв ( посилаємося на ranok.iсtv.ua) нагадує: нещодавно експерти і політики запевняли,що Путін піде в наступ до 9 травня. Тепер на активізацію з боку Росії і терористів чекають у другій половині місяця. Недарма за останні 2 місяці з території Росії в так звані «ДНР» та « ЛНР» прибуло понад 200 танків,70 систем залпового вогню і 900 фур з боєприпасами. Він стверджує: є ознаки підготовки до наступу. Розвідувальні дані України,Америки,Європи переконливо свідчать як про велику концентрацію російських військ вздовж лінії українсько-російського кордону,так і про активну роботу з постачання озброєння на територію так званих «ДНР» та «ЛНР». «Відомо,що рушниця,яка висить на стіні,рано чи пізно вистрелить. Тож,загроза наступу є доволі великою. Щоб її мінімізувати,постійно працюють військові і дипломати,але до неї треба бути готовими і фізично,і морально»,- зазначає Медведєв. На його думку,оскільки Росії не вдалося роз’єднати Україну,вона вирішила змінити стратегію і обрала тактику постійного її знесилення. «Мета Кремля – постійно виснажувати її,пити кров,витягувати жили,руйнувати економіку й не дати Україні просто стати на ноги. Російська влада сподівається,що терпець українців урветься,і в Україні почнуться якісь внутрішні бунти»,- вважає радник Президента.

«Виклик,кинутий післявоєнному світовому порядку»

За словами колишнього заступника Генерального секретаря ООН з операцій з підтримання миру Жана-Марі Геєно,в українську кризу виявилися втягнуті ядерні держави,військові витрати яких складають приблизно дві третини від світових. «Спогади про глобальні конфлікти ХХ століття і переходу від пацифізму в 30-х роках до протистояння часів Холодної війни знову ожили»,- пише він. «Російське вторгнення в Східну Україну стало порушенням міжнародного законодавства і Будапештського меморандуму 1994 року,з підписанням якого Україна відмовилася від ядерного арсеналу в обмін на гарантії недоторканності своїх кордонів. Гарантами виступили Росія,США,Великобританія,згодом до меморандуму приєдналися Китай і Франція. Порушивши закон ,Путін послав світу чіткий сигнал: сила – ось єдине,що має значення»,- зазначає Геєно (див.«Новое время»). Однак,каже експерт,низькі ціни на нафту і західних санкцій не дадуть РФ можливості і далі нарощувати військові витрати. «Поки що Росія одержувала військові і тактичні перемоги в Україні,але ці короткострокові успіхи покликані приховати її власну слабкість. Комбінація низьких цін на нафту і західних санкцій не дадуть РФ можливості і далі нарощувати військові витрати. Росія куди більш вразлива фінансово,ніж її попередник – СРСР. Вона не зможе занадто довго закривати очі на недостатню диверсифікованість своєї економіки і залежність від західних банків і технологій. Ці фактори незабаром дадуть про себе знати. Але це не означає,що Заходу можна сидіти,склавши руки»,- заявив європолітік. Він також зазначив,що трьом постійним членам Ради Безпеки ООН (Франції,Великобританії та США) за участю Німеччини і ЄС слід створити спеціальну місію,яка зможе на постійній основі займатися питаннями України,НАТО і Путіна. Нинішній «нормандський формат» (Росія,Україна,Німеччина і Франція) явно недостатній. «Кремль стверджує,що дружить з Китаєм,але Китай набагато сильніше Російської Федерації,і лише деякі їхні інтереси дійсно збігаються. Звідси – останній крок: переконати Китай та інші могутні держави допомогти Заходу в деескалації нинішньої кризи і взяти участь у створенні нової системи безпеки. Виклик,кинутий післявоєнному світовому порядку,наслідки якого зараз відчуває Україна,є загрозою і для них»,- підсумував Геєно.

«Хто захищає свою землю,завжди перемагає»

«Цьогоріч Україна започатковує нову традицію відзначення 8 та 9 травня – в європейському дусі пам’яті та примирення. Це сприятиме консолідації суспільства,налагодженню громадянського взаєморозуміння і примиренню у питаннях національної історії,об’єднає країну та покоління»,- зазначає голова облдержадміністрації Володимир Гунчик,звертаючись до волинян. Він також підкреслює: «8 травня – це день пам’яті про тих,хто не повернувся живими з війни 1939 – 1945 років,день пам’яті за кожним,хто боровся із нацизмом. 9 травня – це день вшанування живих: тих,хто пройшов палаючі стежки Другої світової війни,тих,хто в умовах радянського тоталітаризму,маючи в серці національну ідею,зумів довести,що українці – сильна нація,яка вистоїть перед будь-якими випробуваннями,тих,хто нині боронить нашу свободу та незалежність». Голова Волинської ОДА констатує,що «Україна долучається до загальноєвропейської традиції вшанування жертв війни з використанням символу – червоних маків. Як кривавий слід від кулі,багряна квітка символізує героїзм та є свідченням невмирущої пам’яті про мільйони загиблих». Відтак він закликає волинян у ці скорботні дні вкотре показати,що «Україна сильна,вільна та єдина держава. Приколовши до одягу червоні маківки,прийдемо та схилимо голови перед могилами полеглих у боях,віддамо шану живим,охопивши їх всебічною увагою та турботою. Запаливши свічку,долучимось до «Першої хвилини миру»,яка розпочнеться 8 травня о 23.00 та символічно закінчиться о 23.01 год. – коли за Актом про беззастережну капітуляцію збройних сил Нацистської Німеччини було проголошено припинення вогню». Володимир Гунчик підкреслює: «Ми пам’ятаємо,якою страшною трагедією для українців обернулася Друга світова війна. Пам’ятаємо,що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднаних націй. Пам’ятаємо,що той,хто захищає свою землю,завжди перемагає. І це робить нас сильнішими. Пам’ятаємо! Перемагаємо!»

Поки що ж агресора,схоже,й не збираються зупиняти. Звичайно,попри видимість-імітацію миротворчих зусиль. Радше,зважаючи на його цинізм,підступність і непрогнозованість,перед Кремлем заграють,даючи зрозуміти,що готові йому віддати на відкуп не тільки Україну. При цьому,очевидно,плекаючи надію,що московський ядерний монстр у захланному прагненні втілити в життя сатанинські,лиховісні мрії «Русского міра»,поглине самого себе.

За великим рахунком,так і станеться. Не дарма ж у Берліні запобігливо показували китайському зверхнику віднайдену в архівах карту Великого Китаю,в складі якого Сибір і Далекий Схід. Однак навряд чи хтось спроможний стверджувати,що ціна за крах кремлівського імперського режиму вміститься в межі жертв,які заплатило людство (зокрема – й український народ) за крах третього рейху.

Про це,з-поміж іншої актуальної проблематики,намагалися висловитися й ЗМІ: «Війною проти України Путін знищує Російську Федерацію швидкими темпами» («Радіо Свобода»),«Газпром» хоче відсудити у «Нафтогазу» майже 24 мільярди доларів» («ЕП»),«Бойовики в Донецьку демонтували барельєф українському поету Стусу» («УП»),«Ярослав Неверовіч: «Субсидії – це коли уряд бере гроші з вашої кишені й перекладає до інших» («Тиждень»),Костянтин ЄЛІСЄЄВ: «Ключовим зовнішнім чинником національної безпеки України на сьогодні став Європейський Союз» («ДТ»),«Коморовський: Польща мусить бути готовою до появи «зелених чоловічків» («Гордон»),«У Пентагоні вважають,що Росія готується до нападу» («Контракты»),«Будь-який агресор,який марить новими територіями,повторить долю режиму Гітлера – Яценюк» (УНІАН),«Парад пародій» («ЛБ»),«Маки Перемоги,мінські надії та вояж в Катманду» («Главред»),«Терористи стягнули десятки танків до лінії розмежування в зоні АТО – ОБСЄ» («5канал»)…

А тим часом,навіть якщо судити з так званого параду в Донецьку за участі найсучаснішої російської бойової техніки,у Кремлі,попри обіцянки Путіна для Меркель зупинити ескалацію та апетити контрольованих і виплеканих «ЛНР» і «ДНР»,фактичної запускається механізм якщо не явної масштабної війни,то розширення конфлікту. Схоже,точку неповернення справді вже пройдено.

При цьому не варто відкидати й того,що Москва задіє також не тільки «п’яту колону»,а й ті сили в Україні,які сприймалися як форпост духовності (хоч,звісно,це був самообман).Скажімо,поки що чинний Предстоятель УПЦ своєю унікальною промовистою поведінкою шокував навіть найбезпробудніших нелюдів,коли не встав під час вшанування пам`яті полеглих Героїв України,серед яких – і віряни його рідного Московського Патріархату. Пізніші заяви Центру інформації УПЦ,що таким чином Онуфрій протестував проти «війни як явища» все одно не змінили суті вчинку владики,який дав чітко зрозуміти,кому служить і як персонально ставиться до окупанта. Можливо,з такою позицією в стилі діянь Іуди навряд чи погодяться самі віряни,душпастирі та принаймні частина владик Церкви,яка не називається антиукраїнською. Та,з іншого боку,не варто відкидати й протилежного та версії задіяння церковних структур для розхитування ситуації в Україні.

Тож попереду – не тільки очікування результатів ризького саміту «Східного партнерства» 21-22 травня,а й кремлівські заготовки у вигляді відкриття нових антиукраїнських фронтів. Та чим суворіші випробування,тим монолітнішим стає наше суспільство,українська політична нація. Іншого не дано. Адже,як підкреслив Президент України Петро Порошенко,«держава і народ тільки тоді мають майбутнє,коли вони спроможні надійно себе боронити. Це – висновок з усієї нашої історії». Будьмо!