Імпреза відбулася у неформальній атмосфері. До мікрофона підходили усі,хто знав Костянтина Шишка і мав бажання поділитись своїми спогадами про митця. Присутні також могли переглянути і короткий відеозапис із Костянтином Шишком,який зберігся завдяки волинському художнику Миколі Кумановському. Лунали зі сцени і вірші поета.

Творча багатогранна людина – таким запам’ятався лучанами Кость Шишко. І хоч поет не мав ні дружини,ні дітей,друзів він мав багато. І вони не лишили його у під час поневірянь,на які як «неблагонадійного» поета – шістдесятника,його прирекла радянська влада,пам’ятають вони про нього і тепер.

Довідка «ВП»

Кость Шишко ( 24 травня 1940 – 24? Січня 2002) – волинський поет,художник і перекладач. Народився 24 травня 1940 року. Навчався у Луцькій ЗОШ № 2. Працював свого часу інструктором у Волинському обкомі комсомолу.

Поет-шістдесятник на повен голос заявив,що ми,українці,– «…не підпільна організація,ми – Нація!». За такі публічні висловлювання радянська репресивна комуністична система зламала поетові життя. У 1965 році під час сумнозвісного Луцького процесу над політв’язнями Валентином Морозом та Дмитром Іващенком (викладачами Луцького державного педінституті ім. Лесі Українки) він потрапив у число неблагодійних. Його виключили з партії,звільнили з роботи. А головне – не давали публікуватись. Та славний волинянин не зневірився,жив скромно,але чесно. Працював токарем на Луцькому автозаводі і продовжував писати.

Кость Шишко лишив велику поетичну спадщину. У його творчому доробку вінки сонетів,поеми,гумористичні твори. Багато з них стараннями друзів ще у радянський період побачили світ у самодруківських виданнях. Згодом,після проголошення Україною незалежності,появились збірки «Сльоза олії золота»,«Вибрані вірші»,«Вогонь»,«Пісня дощу» (2001). У 2010 році у видавництві “Волинська обласна друкарня” (Луцьк) побачила світ книга “Писанки”.

Помер 24 січня 2002 року,похований у Луцьку.