Прізвище членкині Громадської антикорупційної ради Дани Ярової останнім часом на слуху. Саме від неї надходить актуальна інформація щодо проходження торгів на постачання харчування для збройних сил України через систему ProZorro. Щоправда, її активність подобається не всім: на Ярову здійснюються інформаційні атаки: її звинувачують у лобізмі однієї з фірм-переможниць тендеру.
Про те, наскільки успішними були торги, хто зацікавлений у поверненні старої системи прямих договорів та чи не боїться вона за своє життя, Дана Ярова розповіла в інтерв’ю «Главкому».
Дано, чи можна говорити, що історія з торгами на ProZorro закінчилась успішно, і світла сторона перемогла?
Ну, якщо пропустити 155 серій цього серіалу, який певно переплюнув за напругою та закрученістю сюжету навіть «Ігри Престолів» або «Картковий будинок», то можна сказати, що так: перші торги на ProZorro стосовно харчування армії, які були здійснені вперше з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, завершилися успішно. 19 лотів із 22 передані у державне казначейство, держава взяла на себе зобов’язання з виконання цих договорів. Все, перемога!
Щодо решти: за одним переможець визначений, готується підписання контракту. Ще за двома процедурами у нас йде розгляд документації, але ті дві області не мають такого стратегічного значення, і зі службою логістики вже домовлено, що поки тривають ще ці дві процедури, військові частини у цих двох областях приєднають до інших регіонів.
Скільки в результаті зекономили?
Можемо констатувати, що перші торги зекономили державі 4,6 млрд грн. Це майже 100-відсоткове покриття речового забезпечення фронту на рік. Ці кошти підуть на закупівлю зимової форми для військовослужбовців. Тому що зимове речове забезпечення включає багато номенклатурних одиниць. Коли я питала, як це можливо, на другому році масштабної війни знову входити в зиму без належної кількості одягу і взуття, мені казали, що коштів немає. Але після торгів я сказала: чому ж немає? Ось, є.
Чому я була так переконана, що потрібно вже запускати процедуру торгів із зимового забезпечення? Тому що куртки і штани шиються довго, це найдовший цикл виробництва. Вже фліска, шапки, рукавиці – це нескладні вироби, ми будемо торги запускати якщо не на цьому тижні, то на наступному. А щодо курток і штанів вже цього тижня мають відбутися торги. Лоти будуть розбиті на маленькі частини, щоб будь-який бізнес міг зайти і взяти участь. Ще одна важлива річ – диверсифікація, тому що ми працюємо в умовах війни. Якщо у мирний час пріоритет – ціна, якість і терміни виробництва, то під час війни строки виробництва і поставки виходять на перше місце.
У вас теж є компанія з виробництва одягу. Будете брати участь?
Коли я зайшла в Міністерство оборони ще в 2015 році, я сказала, що п’ять років після мого виходу звідти моя компанія не буде займатися замовленнями міністерства. І вона не займалася. І тепер не буде займатися ще п’ять років, щоб не було конфлікту інтересів. Щоб ніхто не сказав, що я для себе щось лобіюю. Цього ніколи не буде, і це легко перевірити, адже йдеться про бюджетні кошти.
Відомо, що після торгів була довга судова тяганина, потім лист Міноборони, в якому наполягалося на поверненні прямих договорів. Так хто реально не був зацікавлений, крім власне постачальника, який хотів яйця по 17 гривень, у проведенні прозорих торгів? Хто конкретно це все блокував?
Якщо ми зупинили лист, який вийшов з Міноборони за цифровим підписом міністра, кому ж воно могло заважати? Навіть не знаю. Немає жодних ідей. (сміється)
Можна сподіватись, що подібних листів не буде? І спроб скасувати торги?
Тоді все було у розпалі, з’явився цей лист, і мене попросили щось з цим зробити. Я чотири дні чекала, сподівалася, що ми обійдемось без цього скандалу. Але коли я зрозуміла, що просто зрізають процедуру, то вимушена була розіслати цей лист журналістам. Вони опублікували, і на наступний день Міністерство оборони відкликало лист. Там було прохання продовжити всі контракти з харчування за діючими цінами на невизначений термін. Це мені особливо сподобалося: на невизначений термін – це коли? Коли-небудь після війни?
«Компанія, яка продавала яйця по 17 грн, тепер бере участь в тендерах під іншою назвою»
Схоже, спроби оскаржити результати конкурсу тривають: власник компанії «Атомсервіс», яка виграла сім лотів, заявив, що податкова визнала підприємство відповідним критеріям ризикованості на підставі, що компанія закуповувала харчові продукти у великих обсягах.
Я думаю, що це історія з розряду внутрішніх розбірок між постачальниками. Мені закидали, що я пропустила компанію, проти якої порушене кримінальне провадження. Я вам відкрию таємницю, що проти всіх компаній були відкриті кримінальні провадження. Це така особливість ведення українського бізнесу, коли компанія на компанію подає скарги з вимогою відкрити кримінальне провадження за якоюсь статтею. В Україні це зробити дуже легко.
Але давайте не забувати про те, що є презумпція невинуватості, і поки немає рішення суду, вважається, що особа не є винною. Компанія, яка брала участь у торгах з харчування, не мала таких судових рішень. Тому це історія про особливості ведення великого українського бізнесу. Бо йдеться про мільярдні обсяги – «Атомсервіс» виграв сім лотів.
Якщо у податкової виникли питання щодо ризикованості, то вона може подати на неї в суд, і хай розбираються, що вони там не доплатили. У нас не передбачено за це кримінальної відповідальності, все регулюється адміністративним кодексом, тобто штрафними санкціями. Я не знаю, в чому суть там проблеми, але це не впливає на виконання зобов’язання за проведеними торгами.
Більше ніхто не пробував оскаржувати процедуру? Можливо, були якісь претензії?
Під час тендеру у нас була єдина дискредитаційна норма – прохання Генштабу і Міноборони не віддавати більше 30% в одні руки. Ну, це зрозуміло, бо в умовах війни не можна віддавати все харчування одній компанії, бо це підрив обороноздатності.
Учасники цю норму не оскаржували, тому вона не вважається дискредитаційною. І ми спокійно віддали «Атомсервіс» сім лотів, хоча вони виграли у більшій кількості регіонів. Але умови є умови.
До речі, компанія, яка продавала яйця по 17 грн («Актив компані» – «Глаком»), також взяла, мені здається, шість чи сім лотів. Вони під іншою назвою зайшли, звісно, але також виграли достатньо кількість лотів, бо дали хорошу комерційну пропозицію.
А, і ще була історія з компанією «Трейд Граніт Інвест», які претендували на постачання харчів у восьми областях. Саме вони були ініціаторами 80% судових позовів на оскарження переможців торгів, як в першій інстанції, так і в апеляції. Ціна дободачі (кількість продовольства у асортименті, яке належить видавати одному військовослужбовцю – «Главком»), розрахована Міністерством оборони, становила 155 грн, а «Трейд Граніт Інвест» дали найвищу ціну – 154,60. Тільки по Львівській області ми дійшли до них, тому що ми ж бачимо тільки найліпшу цінову пропозицію та документи постачальника. І коли ми розглянули їхні документи, вони не відповідали кваліфікаційним вимогам, ми їх відсторонили.
А коли ми оголосили наступні торги саме в Львівській області, то вийшла ця ж компанія, і цього разу вони дали… 114 гривень 60 копійок. Я просто мліла: це ж треба, яка еволюція – від корупційно-адміністративних методів впливу до конкуренто-ранкових відносин!
Прокоментуйте, будь ласка, позицію торговельних мереж. Були закиди, ніби вони відмовилися брати участь у торгах, бо вони проводяться саме на ProZorro.
Я знала позицію рітейлу, що вони хочуть розділити товар і логістичні послуги. У нас система харчування проблематична. Бо 409 позицій за каталогом – це занадто багато. Зазвичай замовляють 80-90 позицій. Плюс там є такі позиції, які не можуть зрозуміти навіть у Генштабі та Міністерстві оборони. Я просто пам’ятаю, як це робилось в 2015-2017 рр. – взяли документ за стандартами НАТО, переклали українською і впровадили.
Рітейл заявив, що вони будуть брати участь у цих торгах, коли буде розділено в ціні окремо товар, окремо – логістична послуга. Вони самі на мене вийшли, коли мене почали звинувачувати в тому, що я нібито не пустила рітейл на торги. І дали свою офіційну позицію, пояснили, чого вони хочуть. І, до речі, один із рітейлерів виграв крупний лот у Києві. І це хороший знак ринку, що можна заходити, можна торгуватися, можна стати переможцем, не заносячи нікому нічого – за прозорою процедурою.
Чесно, у мене не було ілюзій, що цими першими торгами на ProZorro ми вичистимо усе, що можна, і зробимо ідеальну систему. І не хочу, щоб хтось мав такі ілюзії. Але я думаю, що все, що ми могли зробити на даному етапі, в тих умовах, які є, ми зробили. Але в подальшому саме щодо харчування: треба сідати разом, думати, створювати робочі групи і дійсно вносити зміни. Тому що в тому вигляді, в якому воно є зараз, це не працює повноцінно.
Не жалкуєте, що в’язалися у цю історію з антикоррадою? Стільки бруду на вас вилили, погроз…
Не жалкую. Для мене маркером того, що я все роблю правильно, були дзвінки з «нуля» під час виборів до антикорради. Там була дуже складна процедура голосування, треба було пройти три етапи верифікації. Але люди голосували. Скидали з Генштабу фотографії скринів, хто за мене проголосував. А потім мені почали з «нуля» дзвонити, розпитувати, як проголосувати. Їм теж це було важливо!
Знаєте, коли у нас була перша нарада з заступниками міністра оборони, перший заступник Шарапов, завуальовано спитав, що вони мають зробити, щоб члени антикорради вважали, що виконали свої функції. Я сказала, що мені важливі дві речі: вивести торги на ProZorro і щоб припинилися дзвінки з «нуля» з повідомленнями, що у них не вистачає боєприпасів.
Для мене у цьому серіалі із судових позовів, листів, бруду, погроз головне було – відстояти прозору процедуру закупівель. Бо якби ми не відстояли, то нам би сказали: бачите, ви ж хотіли на ProZorro, але не вийшло, значить, ідемо знову у прямі договори. І для мене це було вкрай важливо, тому що зараз у нас і питна вода торгується на ProZorro, і зимова форма, і літні берці. Всі знають, що у виробництві військового взуття у нас монополіст Talan, але інші виробники не гірші, а в них немає таких обсягів. Тому ми розбили лоти так, щоб інші компанії також могли зайти і торгуватися. Тому що на ринку повинна бути завжди добросовісна конкуренція і ринкової умови.
Дозвольте перейти до іншого учасника цієї епопеї – Державної аудиторської служби, яка вимагає від постачальників повернути прибуток, бо це нібито завдає збитків державі. Що відбувається і що робити з цією постановою №335, нормами якої пояснює свої дії ДАСУ?
Зараз усі зацікавлені у вирішенні цього питання – Кабмін, Міноборони, бізнес, громадськість. Те, що зробила Держаудитслужба, це навіть не помилка, не знаю, як це називати. Бо визнати прибуток компаній завданням збитків державі протирічить Конституції і закріпленому в ній поняттю ведення підприємницької діяльності. Тому що єдиним результатом ведення підприємницької діяльності є отримання прибутку, з якого потім сплачуються прямі і непрямі податки. Відбувається підміна понять. Так, у законодавстві України існує обмеження щодо встановлення прибутку. Якщо це спецекспортери – не більше 3% комісії. Якщо це тилове забезпечення за прямими договорами – згідно з постановою № 335 – до 30%. Існує постанова №363, яка не скасована і яка містить трактування поняття прибуток. У постанові №335 не написали, що калькуляція включає прибуток. Так вони і не мали цього писати. Само собою розуміється, що калькуляція включає прибуток.
Що з цим робити? Минулого тижня була зустріч бізнесу з президентом, і він поставив задачу прем’єр-міністрові вирішити це питання. Ми теж думаємо, чим ми можемо зарадити, які листи, від яких асоціацій направити на Кабмін, будемо направляти, будемо включати Кабмін. Прем’єр-міністр має розписати ці листи на конкретних виконавців Міноборони і далі будемо дивитися, на якому рівні це питання блокується.
Цей припис Держаудитслужби щодо повернення прибутків державі стосується тільки прямих договорів, у тендерах через ProZorro це не працює. Там немає поняття калькуляції. Але бізнес занепокоєний. Бізнес, отримавши від Міноборони вимогу повернути прибуток, піде до суду. Судова система буде завалена тисячами позовів. Зараз у моєму особистому переліку завдань це завдання номер №1. Тому що це турбує абсолютно всіх виробників, які працюють з Міноборони.
«У мене є побоювання щодо свого життя»
Дозвольте поставити кілька питань щодо вас особисто. Як ви можете прокоментувати інформацію щодо вашої причетності до фірм-переможців торгів? Нібито ви пов’язані з Пашинським, братами Крючковими, а ваш чоловік нібито працював на Портнова?
Так, це була чергова серія серіалу. Я спитала чоловіка: ну добре, ти працював на Портнова, а гроші де? (сміється). А якщо серйозно, то я дуже філософськи ставлюся до того, що відбувається навколо мене. Бо я мала щеплення від цього ще у 2015-2017 роках, коли працювала у Міноборони. Тоді це було не так масштабовано, звісно, тому що і кошти були інші, і обсяги. Але єдине, що мене турбує, щоб мої діти не залишилися без мами. Побоювання щодо свого життя у мене є. І вони небезпідставні, бо в нашій державі вбивали і за менші гроші. Сподіваюся, що до чогось страшного не дійде. Напевно, найбільш надійний захист для мене наразі – моя публічність. Але знаю, що на сьогодні проти мене вже працює ДБР, СБУ, а найцікавіше, що й контррозвідка.
А взагалі, якщо говорити про дискредитацію, навіщо це робиться? З метою превентивно вибити потенційних політичних конкурентів?
Не виключаю і такий мотив. Не секрет, що навіть в Офісі президента періодично заміряють температуру «у лікарні» – рейтинги.
Починаючи з 2014 року мала неодноразові пропозиції іти в політику, від яких я відмовлялась. Наразі маю дві альтернативи: або вивожу трьох своїх синів в іншу демократичну країну, або вибудовую таку країну для них тут.
Ви реалізували кілька ініціатив, лотерей зі збору коштів, одна з найпомітніших – новорічний календар з підписом Валерія Залужного. Плануєте щось подібне робити на День Незалежності?
У нас були два проєкти з Героями України і з Валерієм Федоровичем – на День захисників і захисниць України та новорічний. До календарів йшла книжка моїх нарисів про наших героїв, які звільняли Сумщину, Чернігівщину, Херсонщину. Герої з київської ППО. Пілот Karaya, який, ризикуючи життям, відвернув винищувач від мирної Вінниці… Це просто унікальні люди, які писали історію з самого початку війни. Ми стільки разів робили перевидання цих календарів, я стільки разів просила Валерія Федоровича їх підписати… Щодо Дня Незалежності – дякую за ідею, певно, треба буде щось подібне зробити.
Певно, вперше за 300 років війни з росіянською «недоімперією», ми маємо той єдиний шанс на самоідентифікацію, яку ми маємо пройти.
На мій погляд, ми майже досягли своєї цілі. Але ще треба докласти зусиль.
Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook