Нагадуючи,що «для українця «олігарх» є лайкою»,Дмитро Яблоновський пояснює: «Олігарха від просто бізнесмена відрізняє активний вплив на політику,а також володіння власними засобами масової інформації.В умовах,коли права власності не захищені державою,підконтрольні депутати і ЗМІ допомагають уберегти бізнес від рейдерських атак. Вони ж використовуються для отримання бізнес-преференцій. В обмін на пільги олігархи можуть запропонувати політикам голоси,яких бракує за потрібні закони,а також прайм-тайм в найбільш рейтингових ток-шоу».
 
А відтак він намагається пояснити,які преференції цікавлять олігархів. «Обмеження конкуренції через встановлення імпортних мит і квот,низька рента за видобуток корисних копалин,спеціальні тарифи на постачання електроенергії й газу споживачам,занижені розцінки за користування державної залізниці та трубопроводів,операційний контроль над держпідприємствами – ось далеко не повний перелік»,- зазначає Яблоновський. А відтак наголошує,що «у результаті українці платять все більше за комунальні послуги – проте прибуток використовується не для модернізації виробництва або створення енергетичної незалежності,а осідає на офшорних рахунках олігархів. Державі бракує грошей в бюджеті на соціальні статті – але вона не обтяжує олігархів високими податками при видобутку сировини,продовжує субсидувати державні підприємства,замість того щоб на них заробляти».
 
При цьому,підкреслює аналітик,з екранів телевізорів за гроші олігархів політики переконливо розповідають нам про чергову «необхідність підтримки національного виробника» шляхом податкових пільг або підвищення тарифів,про неможливість продати держпідприємства – «курей,які несуть золоті яйця». З кожним роком такої підтримки ми не багатієм,а все більше відстаємо в економічному розвитку від інших країн. Згідно з останньою оцінкою інвестиційної компанії Dragon Capital,у 2016 році статки десяти найбагатших українців склали більше 11 мільярдів доларів. Це майже 13% ВВП України в 2015 році. Найбагатші українці переважно є власниками великих промислових і сільськогосподарських активів,п`ятеро з десяти мають бізнес в монополізованому паливно-енергетичному комплексі. На думку Яблоновського,слід «створити незалежних регуляторів для монопольних ринків,звільнити регуляторів від впливу політиків,усунути перекоси в тарифах на користь олігархів… Деолігархізація також дасть надію на прихід в політику нових облич,які будуть думати про країну,а не про швидку окупність вкладень свого олігарха в придбання місць в парламенті».