Які очікування від українського контрнаступу, як “зливи” з Пентагону вплинули на відношення до Україні і що чекає Росію в майбутньому, – в інтерв’ю РБК-Україна з директором New Geopolitics Research Network Михайлом Самусем.

Україна і світ обговорюють контрнаступ ЗСУ, який вже називають майбутнім переломним моментом в російсько-українській війні. РФ, не маючи змоги достойно відповідати на полі бою, активніше веде боротьбу на інформаційному фронті – намагається затримати військову допомогу від західних партнерів, розповсюджує “зливи” з Пентагону, додаючи необхідній їй наративи.

Як документи від Міноборони США вплинули на відношення до України, які очікування у світу від контрнаступу, що буде в Росії після перемоги України і на що розраховує Захід, – в інтерв’ю РБК-Україна розповів директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

– Наші західні партнери весь час підкреслюють, що запланований контрнаступ ЗСУ – наче не останній наш шанс і переломний момент у цій війні. На вашу думку, чи це є правдою і наскільки слова про останній шанс можуть бути шкідливими для нас?

– Ну, по-перше, в західній пресі публікується стільки інформації, яка суперечить сама собі, суперечить інколи здоровому глузду і абсолютно не є релевантною стосовно реального розвитку ситуації. Я думаю, що не варто сприймати такі оцінки як, скажімо так, категоричні якісь фактори, які могли вплинути на нашу підготовку.

А по-друге я хотів би сказати, що контрнаступ чи інші військові операції – вони не можуть бути останнім шансом. Тому що сама по собі військова операція – це узгоджені за часом, місцем, завданнями певні дії певного рівня, певним ресурсом для виконання конкретних завдань. Окремі західні політики говорять такі фрази, навіть з посиланням на ці зливи, які є насправді спланованою і, скажімо так, класичною інформаційно-психологічною операцією російських спецслужб.

Буквально вчора чи сьогодні розкручується теза, що перші 24 години будуть вирішальними. Знаєте, коли таке пишеться, видно, що люди не розбираються у військовій справі. Звісно ж, коли планується будь-яка військова операція, особливо такого рівня, чомусь журналісти думають, що українська армія буде воювати так, як російська армія, тобто доктринальними підходами Першої чи Другої світової війни.

Українська армія все-таки воює в 21 столітті, це мережево-центрична війна, використовуючи і інформаційно-психологічні операції, і кібероперації…

Наші західні партнери або західна преса розглядають лише компонент сухопутний, що, звісно абсолютно невірно. Якщо хтось думає, що будуть перші 24 години, коли буде видно, що проводиться операція, я хочу сказати, що ці операції давно вже ведуться. Дії Сил спеціальних операцій є, розвідка працює, інформаційно-психологічні операції проводяться, кібероперації проводяться і так далі. Просто сучасна мережево-центрична операція, яка проводиться в усіх доменах, вона не виглядає так, як є у розумінні західної преси і західних політиків.

– Окрім контрнаступу також обговорюється тема зі злитими записами документів з Пентагону. По-перше, на вашу думку, ми можемо десь знайти слід Росії у цих злитих документах чи все-таки мала місце халатність? І по-друге, наскільки це, знову ж таки для нас шкідливо? Особливо з огляду на запланований контрнаступ.

– По-перше, це є класичною операцією російських спецслужб. Про жодну халатність тут немає абсолютно ніякої мови. Тобто людина була завербована. Можливо цей військовослужбовець США навіть не усвідомлював, що він завербований. Бо вербування здійснювалось на основі ідеологічних і психологічних мотивів.

Якщо подивитися на ідеологічні мотиви, очевидно, що цей хлопець намагався… Там був присутній такий елемент юнацької наївності, що він має зараз доступ до секретної інформації, тобто він може зараз донести до людства, як справи дійсно робляться, як відбувається насправді ситуація, на відміну від того, що повідомляють в засобах масової інформації, і саме на цьому зіграли російські спецслужби. “Ти такий молодий, ти маєш доступ до секретної інформації, ти дуже важлива людина, у тебе є місія, яку ти маєш виконати”.

Ця робота стосовно ідеологічного наповнення вербовки відбувалася, я думаю, від імені такого собі табору “трампістів”, які звинувачують адміністрацію Байдена в тому, що Байден втрачає роль Сполучених Штатів на глобальному рівні, що Китай виходить на лідерські позиції і Байден взагалі не виконує роль президента.

Це ідеологічний мотив. І психологічний – хлопець є молодим, самореалізація, демонстрація своєї значущості зробили його лідером групи. Він думав, що він займається насправді позитивною справою, коли він надавав можливість чи зливав певну інформацію.

Але далі починається найцікавіше. Певні матеріали, які були злиті, вони є достовірними. І видно, що вони є реальними, хоча, щоб сказати точно, що вони є достовірними документами, має бути розслідування, коли буде знайдений конкретний виконавець, наприклад, в розвідувальному управлінні Міністерства оборони Сполучених штатів, який проведе разом з комісією аудит документів, які є в архіві, вони будуть перевірені до кожної літери, до кожного слова.

Однозначно велика частина цих матеріалів могла бути модифікована, дороблена російськими спецслужбами, створені фейкові документи. Вже коли журналісти могли вивчати ці документи, там дуже важко зрозуміти, де достовірний матеріал, а де фейковий.

На жаль, західна журналістика все ж таки деградує. Замість того, щоб провести аналіз цих матеріалів, вони просто публікувалися, відбулася серія публікацій – є в нас такі матеріали,в них говориться те-то, може означати те-то. Або інколи навіть без жодних оцінок просто надається інформація.

І таким чином публікувалася серія матеріалів і про партнерів, і про союзників Сполучених Штатів по НАТО. Наприклад, така фраза: “Сполучені Штати шпигують за Зеленським і вищим воєнно-політичним керівництвом України”. Або “Туреччина вела переговори з “Вагнером” про озброєння”.

Провідні ЗМІ США і Європи були заповнені цими матеріалами. Йде публікація, потім йде коментування, яке знову ж таки було, в основному, лінійним, коментується саме ядро інформації – Туреччина і “Вагнер”. І починається аналіз – а чи дійсно вони могли, а чи Ердогану це вигідно. Тобто йшла класична легалізація фейкової інформації, це робилось через ЗМІ.

Що важливо для української сторони – ця інформація не була якимось важливим фактором, який міг би вплинути на підготовку до наших літніх кампаній, чи відносин зі Сполученними Штатами в рамках НАТО. Тобто українська сторона має дуже потужний імунітет до таких операцій.

Ми живемо в рамках таких операцій 300 років, тому українці розуміють, де брехня російська, а де може бути якась достовірна інформація. Навіть якщо це публікує Washington Post чи New York Times, все це абсолютно чітко зрозуміло, де брехня, а де достовірна інформація.

Наскільки це вплинуло, наприклад, на внутрішньо-американську ситуацію, особливо з погляду наближення президентських виборів, тут треба дивитися.

Так само ця інформація могла би вплинути на солідарність і консолідацію зусиль в рамках НАТО. Хоча, звісно Альянсом також адекватно все було сприйнято. Я думаю, що тут зіграло те, що на даний момент існує досить високий рівень довіри між країнами НАТО і Україною.

Зараз йде критичний період, ми знаємо, коли йдуть доставки, боєприпаси, певні види озброєння, які будуть грати значну роль в задумі влітку. Припинення цих поставок є головним завданням для Кремля, це для них є дійсно критично важливим завданням.

– Тобто вони думали, що ці записи допоможуть електорату, який налаштований проти адміністрації Байдена, виступити активно проти допомоги Україні, тому що це немає значення? Бо, судячи з підроблених записів, контрнаступ може закінчитись для нас погано?

– Це гра в довгу, електорат буде мати вплив на президентських виборах. Зараз звісно йшов тиск безпосередньо на адміністрацію, на Міністерство оборони, на спецслужби США, на ситуацію в рамках НАТО. Тобто можна було б довести ситуацію до того, що, наприклад, в рамках НАТО ухвалюється рішення припинити будь-які дії, поки не буде проведено розслідування, а воно може тривати кілька місяців або років.

Це був би величезний удар по українським планам. Ми не можемо сказати, що все йде в тому темпі, як би нам хотілося, з поставками зброї, але всі питання вирішуються, це не дуже легке завдання – організувати допомогу Україні, які здійснюють наші партнери в рамках “Рамштайну”. Так от “Рамштайн” був би заблокований на півроку, це дійсно дало би можливість Росії виграти час, збити темпи підготовки до весняної кампанії, до якої Росія абсолютно не готова, і знову піти в зиму, а у них там свої фантазії з газом, енергетикою, “заморозимо Європу” і так далі.

Міг би бути удар і по санкційним настроям. Нещодавно було ухвалення рішення G7 стосовно російської атомної енергетики. Це величезний крок, тому що до цього часу “Росатом”, який фактично здійснював управління Запорізької АЕС окупованої, він здійснював реалізацію проектів на десятки мільярдів євро і доларів з нашими західними партнерами, в тому числі. І це виглядало досить погано. Нарешті ухвалюється рішення.

Тобто злив не зміг вплинути на рішення. Це є індикатори, що ця вся ІПСО, яка зараз вже пішла на спад, вона не вплинула, по-перше, на “Рамштайн”, по-друге на конкретні проекти індивідуальні між країнами, і крім того на G-7 впливу не було.

– В цих документах, в тому числі, йде мова про стан нашого ППО, що у нас його відверто мало, у нас воно застаріле, мало боєприпасів до цього ППО. Ми не можемо судити по обстрілах, бо вони зменшились, але все ж вони є – останній масштабний був в ніч з 8 на 9 березня. На вашу думку, чому наші західні партнери не спішать нам дати ППО, особливо те, яке вже пообіцяли?

– Ось це повідомлення – воно є чітко модифікованим. Дивіться, якщо ми порівняємо ППО і ПРО ЗСУ на даний момент і на 24 лютого 2022 року – це абсолютно різні речі. Тобто українська система ППО суттєво посилилась. І на той момент українське ППО посадило російську авіацію,не дало можливість панувати в повітрі. Тобто, якщо б у нас не було протиповітряної оборони, російська авіація наносила би бомбові удари прямим скиданням бомб на наші міста за типом Другої світової війни і ми б це бачили.

Якщо зараз пишуть в якійсь західній газеті, що у нас немає ППО, у мене запитання, чому зараз над Києвом немає російських літаків? Відповідь дуже проста – у нас є ППО. І воно не дозволяє російським літакам не лише не залітати на нашу територію, а навіть близько підходити. Тобто вони запускають ракети дуже далеко від зон дії нашої протиповітряної оборони.

Якщо у нас на території з’являться, а Німеччина заявила, що у нас вже на території є система ППО ПРО Patriot, це радикально міняє ситуацію. Ми виходимо на абсолютно інший рівень протидії і ракетам російським і літакам. Зараз ми можемо вже говорити про те, що росіяни дуже ризикують, коли виходять, наприклад, на півдні, і намагаються скидати, в тому числі кориговані авіабомби по українським містам. Дуже скоро, я сподіваюсь, цього не можна буде робити,

Скоро російська авіація не зможе наближатися на 180 кілометрів до українського кордону або лінії фронту. І це ще більше змінить ситуацію. Так само змінить ситуацію європейський комплекс SAMP-T, який має характеристики як Patriot, але є ще більш мобільним і, я думаю, ще більш ефективно буде боротися з російською авіацією.

Крім того, комплекси NASAMS, Iris-T радикально змінили ситуацію з точки зору захисту українського неба. Звісно, нам хотілося б більше і, насамперед, нам хотілося б більше систем на кшталт Patriot і SAMP-T, бо вони якраз створюють ситуацію, коли Росія не може претендувати на домінування в повітрі.

Складеться ситуація, коли Україна закриває небо повністю, не дозволить діяти авіації, знизмть ефективність ракетних атак РФ і це, звісно, допоможе українській армії в проведенні контрнаступальних дій, бо коли ти проводиш наступальні дії, дуже важливо, щоб небо над тобою не було під контролем російського противника.

– Щодо російських обстрілів. Останній масштабний ми бачили понад місяць тому. Чому така пауза велика?

– По-перше, вони використовують “шахеди”, атака була сьогодні (інтерв’ю записувалось в середу, 19 квітня). У них така тактика, вони використовують близько 10 “шахедів” на різних напрямках, таким чином навантажують українське ППО. Що стосується ракетних атак.

Я думаю, що вони змінили концепцію. З осені минулого року у них був підхід, що вони можуть знищити українську систему енергопостачання, цивільну інфраструктуру, таким чином будуть створені умови, коли Україна не зможе оборонятись, бо фактично ляже економіка, енергетика. Це призведе до гуманітарної катастрофи і, звісно, в таких умовах Україна не зможе оборонятися.

Якщо ми згадаємо, чим займалися росіяни протягом цієї зими – вони якраз намагалися знищити українську енергетичну інфраструктуру і інші елементи цивільної інфраструктури для створення геноциду і гуманітарної катастрофи. Цього їм не вдалося досягти.

Паралельно з цим вони намагалися створити ситуацію глибокої енергетичної кризи в Європі і таким чином, знову ж таки, змінити соціально-політичну ситуацію, можливо навіть з протестами, з потужним тиском на політикум західних країн, в тому числі, можливо, силовими методами.

Також у них було завдання повністю окупувати Донбас, вон не проти окупувати Запорізьку область для того, щоб, коли Україна з ЄС і НАТО приповзуть на колінах на переговори, у Росії був би окупований Донбас, саме з цією позицією вони б на переговори і вийшли.

Ані ту задачу, ані цю задачу вони не виконали і зараз вони знову провели зміну концепцій. Зараз немає сенсу бити по енергетиці, тим більше, ракетний потенціал у них знизився, скільки б не говорили, що у них багато старих ракет, але ракетний потенціал суттєво знизився. І головне критично знизилась можливість виробництва нових ракет. Це є основним фактором, тобто вони не можуть в умовах санкцій так швидко, як це було до наступу, поповнювати свої запаси.

У них зараз з цим дійсно проблеми, вони починають спрощувати ракети, робити варіанти, які б могли на існуючій промисловій базі виготовлятися, але, звісно, без багатьох функцій, які мали ці ракети в базовому варіанті, коли вони виготовлялися з повним доступом до західних технологій.

– В цьому контексті наші військові кажуть про те, що вони модернізують КАБ і виробляють Х-50. Кажуть про те, що вони нарощують виробництво. Знову ж таки, яку це несе для нас загрозу?

– КАБ – це авіаційна бомба. Якщо ми говоримо про ракети, які мають дальність 2,5 тисяч кілометрів і КАБ, яка має 60 кілометрів – це трошки інша зброя. Це зброя поля бою, а все-таки ракети “Калібри” ті ж, або авіаційні ракети, в тому числі носії ядерної зброї, які мають дальність 2-3 тисячі кілометрів – це загроза стратегічного рівня. Коли Росія може бити по всій території Україні и Європи.

Стосовно тих адаптацій авіаційних бомб, ракет спрощених. Знову ж таки, щодо Х-50 вони зараз мають лише почати виробництво

Побачимо, наскільки це буде ефективно. І це буде пізніше. На даний момент вони змінили концепцію, вони накопичують ракетний потенціал. Коли Україна починає свої дії весною, вони можуть здійснювати удари вже по військовій інфраструктурі. Тобто застосовувати ці ракетні удари, щоб не допустити проведення успішних українських наступальних дій.

Це можуть бути удари по системі управління, по базуванню авіації, по системам ПРО і ППО. Тобто повернутись до класики, для чого і використовуються ракети – щоб наносити високоточні удари по тим засобам, які є критичні для противника. Можливо саме для цього вони і накопичують свій потенціал. Щоб не просто бити по цивільним будинкам, здійснюючи тероризм і геноцид українського народу. Можливо вони дійсно планують використовувати це вже у військових операціях. Тобто протидіяти українському наступу.

– Щодо Бахмуту. Експерти кажуть про те, що ми там затримуємо військо РФ, щоб як можна більше його перемолоти і це, в тому числі, допоможе нам при контрнаступі.

– В принципі, військові операції проводяться з певними завданнями і цілями. Як правило, такими цілями не є оборона якогось конкретного перехрестя чи села. Все робиться для того, щоб максимально послабити потенціал противника і підготувати власні операції. Сталося так, що Росія поставила завдання окупувати Донбас – це завдання стояло ще з 2014 року.

Окупація Донбасу є принциповою для Путіна. Це ж невипадково, що українська армія веде оборону саме на цих напрямках. Тому що там є створені з 2014 року наші оборонні позиції. Якщо би ми казали, що треба залишити Бахмут, відступити і далі пробувати на інших рубежах – на інших рубежах буде те саме, тому що росіяни не шкодують людей, ресурси, тому що Путін сказав окупувати Донбас.

Якщо відійти від Бахмута, те саме буде відбуватись в Слов’янську, Краматорську, Костянтинівці. Тобто там є наші оборонні позиції, росіяни будуть кидати в топку безкінечну кількість “вагнерів”, “мобіків” – немає різниці, для Путіна це не має значення.

Якщо українські генерали, офіцери, які організовують операцію, вважають, що цей рубіж є зручним для проведення оборони, значить так і є. Вони вважають, що відступати на даний момент немає сенсу. Буде повторення того ж самого, ми здамо українську територію і вони підійдуть ближче.

Якщо говорити про доцільність здійснення, наприклад, Бахмутської оборонної операції. Я вважаю, що генерал Сирський абсолютно чітко розуміє доцільність і ефективність проведення операції саме на цих рубежах. Він визначає це і він бере під свою відповідальність операцію. І вона є ефективною і успішною.

Ці місяці наступу російських військ, вони виливаються у величезні втрати і, скажімо так, абсолютно втрачений зараз наступальний потенціал ворога. Вони зараз об’єктивно не можуть проводити наступальні операції. Вони можуть проводити штурмові дії малими групами, це здійснюється скаженіло, постійно, за підтримки авіації, артилерії, будь яких засобів. Але все ж це штурмові дії тактичного рівня.

Згадайте, що нам казала західна преса? В січні-лютому вони казали, что РФ розпочне широкомасштабну операцію, яка за своїм масштабом буде подібна до лютого 2022 року. Я вважав, що цього не станеться, бо у Росії не було підготовлено відповідних ресурсів.

Грудень, січень, лютий, березень – Росія втратила на Бахмутському напрямку, Авдіївському, Вугледарському величезні сили. Це сили, які дійсно можна було б використати російській армії на інших напрямках і створювати величезну загрозу для України. Це все це було сконцентровано на одному напрямку.

Тобто російська армія так проводила операцію, що фронт в 2 тисячі кілометрів фактично сконцентрувався на ділянках шириною в кілька кілометрів. І це дуже ефективне ведення оборони з нашого боку. Це означає, що війська, які обороняються, вони можуть ефективно організувати оборону на цих напрямках. Бо уявіть – організувати оборону на 2 тисячі кілометрів. Це виклик неймовірного масштабу.

– Кілька днів тому з’явилася стаття Пригожина (керівник ПВК “Вагнер” – ред.) про те, що він закликає закінчити “СВО” на тих рубежах, на яких зараз є, що вони шматок від нас відрізали і їм цього буде достатньо. Кілька ваших колег сказали, що ця стаття може навіть є ініціативою Путіна. Що ви думаєте щодо цього?

– На цьому фоні ще є Лавров, були заяви Пєскова, інших представників, депутатів Держдуми, дуже схожі на цю заяву Пригожина. Пригожин може говорити за себе, тобто у нього дійсно катастрофа з його армією. Він хотів навпаки посилитись за рахунок перемоги, продемонструвати, що тільки він може показати Путіну результат, і поставити себе в більш позитивному світлі. Але на даний момент йому дійсно вже не до перемог, йому треба фіксувати збитки, вийти з цієї ситуації, поїхати в Африку і продовжувати там добувати золото.

Для Росії, насправді, оскільки вони не досягли завдань Путіна – не окупували весь Донбас, також така пропозиція (зупинитись на існуючих рубежах – ред.) є прийнятною. Вони розуміють, що Україна зараз почне активні дії. Та допомога Заходу, яка публікується у відкритому доступі, говорить про те, що технічно ЗСУ переважають російську армію.

За кількістю армія РФ буде переважати українську армію. У них завжди буде більше гармат, людей, танків і так далі. А от асимметрично українська армія вже переважає. І доктринально, і за якістю озброєння і військової техніки. Вони зрозуміли, що у найближчі півроку у них немає шансів і є великий шанс, що вони втратять території, які окупували.

Їм треба фіксувати збитки. В тому числі Путіну пояснюють: “Ми будемо намагатись наступати, але є великий шанс, що ми втратимо певні території”. І називається Крим, а Крим є сакральною величиною. Якщо Путін втрачає Крим, весь його період перебування у владі, він нейтралізується.

Всі його “досягнення”,як він вважає, “великого імператора Росії”, можливо, найвеличнішого після Петра І, реалізатора цих геополітичних імперський амбіцій, втрачаються. Якщо б він Україну окупував, він би створив Радянський Союз 2.0, пішов би на Балкани, на Балтію. Він вважав, що фактично це вже в нього в кармані.

А зараз у нього ситуація,коли він розуміє, що може втратити навіть кримську перлину, яку він вважає найбільшим досягненням. Це все від нього посили, в тому числі, через Китай, через Бразилію, інші країни, які говорять про переговори. Навіть західні партнери постійно вкидують думку, що Україна не може перемогти, варто думати про переговори.

Навіть оці посили про “останній шанс” щодо контрнаступу – це з цього ж набору наративів. “Дивіться, є можливість не ризикувати, давайте сядемо за стіл переговорів – Китай, Європа, Росія. Путін вже готовий, якщо ви віддасте йому шматок Донбасу і Крим, він готовий говорити. Якийсь там, можливо, період трансформації”.

Це називалось, це кидається через наших партнерів, через Китай і так далі. Все це крутиться. І я думаю, через півроку Путін буде вимагати вже інших переговорів на інших умовах. Але зараз він розуміє, що у нього є, можливо, останній шанс на цих умовах вимагати переговорів.

Він дуже закомплексований соціопат, він ніколи не визнає помилки, не визнає, що він ідіот. Насправді тільки ЗСУ можуть вирішити цю ситуацію. Ні Пригожин, ні Лавров – це все люди, які дійсно хотіли б зафіксувати збитки, але хто ж їм дасть. Вони дуже багато наробили тут воєнних злочинів, щоб їм дати можливість спокійно вийти з цієї халепи.

– Закомплексований соціопат – президент 140-мільйонної країни…

– На жаль там дуже багато людей, які готові підкорятися. Росіяни – така нація, вони готові підкорятися будь-кому.

– Щодо цього. В Росії ввели “ноу-хау” – електронні повістки, які можна отримати в “Госуслугах”. Тобто якщо раніше мобілізація була більш точковим питанням, зараз воно загрожує стати національним. Може хоча б це підштовхне росіян почати революцію? Чи вони намагатимуться пристосуватись до цього?

– Абсолютно жодних підстав, щоб виникали протести. Протягом останнього року часто питають, які прогнози, як буде розвиватись Росія. Насправді наші західні партнери найбільш за все бояться розпаду РФ. Вони чому не хочуть допомогти нам остаточно? Вони бояться, що буде потім. Моя думка – вони даремно бояться, не буде ніякого розпаду Росії. Буде встановлення найжорсткішого в історії фашистського режиму.

Це буде електронна диктатура, коли ти не те, що не можеш “лайк” поставити. Це така антиутопія, яка буде реалізована, яка буде існувати в реальності. Китайці допоможуть встановити електронну диктатуру, коли всі будуть під контролем – соціальний статус, фінансовий статус. Ти не туди подивився, у тебе знизився соціальний статус, звідси фінансовий, кредитний.

Оцей військовий електронний облік – це перший крок. Він дуже важливий з точки зору перетворення росіян в рабів, які не можуть навіть смикнутись, бо як тільки ти смикнувся, тебе відправляють на убой. Це дуже важливий психологічний важель впливу, щоб тримати тебе в страху. Ти сидиш і приходить повідомлення – з’явитися і відбути на фронт. А чому – можливо ти щось не те написав в “Вконтакте”. Це все буде керуватись не тільки з ФСБ, в тому числі і губернатор, і мер можуть почитати.

Кожного можна буде поставити на місце. Сталін би просто аплодував такій системі. На жаль Росія не розпадеться. Українська перемога загонить цей режим в електронну диктатуру фашистського типу. Це добра новина для наших західних партнерів, що не буде розпаду, не буде того, чогго вони бояться – розповзання ядерної зброї, чи міграційних потоків. Ні, все буде нормально, ми будемо розвиватися, Україна буде в ЄС і НАТО, буде залізна завіса.

Тут єдине питання, як це буде оцінювати Китай. Китай розцінює Росію, як Північну Корею. Це просто вассал, який повністю залежатиме від Китаю. Вже зараз Китай диктує ціни на нафту, на ресурси, на ліс і так далі. Подивитесь через півроку – всі автомобільні заводи, які колись були в Росії, там будуть випускатись китайські автомобілі, будуть китайські виробництва. І вся російська економіка переходить під контроль Китаю.

І тут дуже важливо, як Китай буде використовувати цей інструмент. На жаль, цей режим путінський буде безжальним у внутрішньому вимірі, вже не буде ніяких протестів. Це буде біомаса, яка буде повністю підкорятися і чим далі, тим більше. Можна помріяти про романтичні історії, що піднімається російський народ, російська опозиція підніметься, скине Путіна, прийде умовний Навальний – на жаль, ні ,не буде такого.

– Останнє питання – до кінця року зайти Крим, звільнити Крим від російських окупантів дипломатично, військово – це реально?

– Зайти в Крим реально, але звільнити Крим… Росія може, наприклад, організувати чергову “героїчну оборону Севастополя”, яка може тривати певний час, поки Україна військовими або дипломатичними інструментами не доведе справу до остаточного звільнення Криму. Треба буде знищити чорноморський флот, всю берегову інфраструктуру.

Друге питання – чи військово, або дипломатично. Якраз те, як будуть росіяни здавати Севастополь, це може вирішуватись під час переговорів. Чи їм коридори відкриють, чи вони будуть здаватися в полон, чи їм дадуть можливість вивезти сім’ї. Саме про це може йти мова. Але те, що українська армія зайде в Крим, я думаю, тут є велика ймовірність.

– До кінця року?

– Звичайно.