Сьогодні, 1 лютого, померла відома українська співачка та акторка з Буковини Марія Миколайчук – дружина видатного актора, сценариста та кінорежисера Івана Миколайчука. Про це повідомив його племінник Михайло Грицюк. Він розповів, що Марія Євгенівна довго хворіла.

Цю невтішну новину повідомили  на фейсбук-сторінці Чернівецької обласної ради.

У 2005 році Марія Миколайчук отримала звання народної артистки України. 2021-го зіграла у фільмі Романа Балаяна «Ми є. Ми поруч».

Вона покинула цей світ на 81-му році життя.

Марія Миколайчук (Карп’юк) народилася 8 квітня 1941 року у селі Витилівка, Кіцманського району Чернівецької області. Закінчила студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської, де працювала акторкою. У 1961 році почала співати в Українському народному хорі імені Григорія Верьовки. Згодом Марія була учасницею фольклорного вокального тріо «Золоті ключі» (з Ніною Матвієнко й Валентиною Ковальською).

У цьому складі вони знімалися у стрічках «Пропала грамота», «Дівочі мрії», «Тріо «Золоті ключі» тощо.

У 2005 році Марія Миколайчук отримала звання народної артистки України. 2021-го зіграла у фільмі Романа Балаяна (на фото 2018 року – разом у Чорториї) «Ми є. Ми поруч».

Спогадом про спілкування з пані Марією на рідній Волині поділилася освітянка Лідія КОТКО з села Ратнів Луцького району:

Фото Владлена Дроботька (2001 рік, Ратнів)

“Довелося зустрічатися з Марічкою двічі. Двічі після того, як Іван Миколайчук своєю присутністю ощасливив наш Ратнів…
По слідах його перебування на Волині, світлої пам’яті Борис Ревенко, організовував фестиваль аматорських фільмів. Отоді вперше мої земляки мали можливість спілкуватися і слухати спів Іванової Марічки…
” Дякую вам, люди”,- сказала Марічка Миколайчук вражена побаченим у сільському музеї куточком пам’яті Миколайчука. Голос її тремтів, в очах стояли сльози. І з нею заплакав зал…
А потім вона заспівала… Заспівала – заголосила…
” Прощаюсь ангеле з тобою… “
ВИ ВЖЕ РАЗОМ,
ВИ ОБОЄ АНГЕЛИ…
Прощайте, Іванова Марічко…
Ви вміли любити… Плачу…

Авторка цих рядків теж мала нагоду зустрітися на життєвій стежині й поспілкуватися пані Марією і ділиться наступним спогадом: