Про те, чому у владі почалася хвиля кадрових перестановок, кого і чому звільнили і хто може бути наступним, і як команда Зеленського намагається зловити суспільний запит – докладніше у матеріалі РБК-Україна.

Вже рівно 11 місяців з повномасштабного вторгнення Росії внутрішня політика в Україні фактично стала на паузу. Різко поменшала і кількість скандалів у владі, і кадрових перестановок як обов’язкових супутників політичного процесу.

Головна причина очевидна – вся увага суспільства, у тому числі й розслідувачів-антикорупціонерів, переключилася на протидію російській агресії. Різні внутрішні розборки загалом стали на паузу, інформаційний простір країни став більш однорідним, олігархи втратили колишню вагу.

Наприкінці минулого року співрозмовники РБК-Україна на Банковій розповідали, що до закінчення війни серйозних перестановок в основі владної команди очікувати не варто. “Після перемоги вже зробимо аудит, зокрема, відмотаємо час назад і згадаємо, хто чим займався одразу після 24 лютого”, – говорив один із них.

Точкові кадрові перестановки, звичайно, час від часу траплялися – наприклад, звільнення голови СБУ Івана Баканова та генпрокурора Ірини Венедиктової, ротації окремих глав регіонів.

Але поточна хвиля звільнень однозначно стала найбільшою за останній час – нехай і була оформлена як “звільнення за власним бажанням” або “за згодою сторін”.

Чутки про відставку окремих персон у центральній чи місцевій владі зріли давно, невдоволення теж накопичувалося кілька місяців. Тригером явно стали численні гучні скандали останніх днів: із закупівлями харчування в Міноборони, із закупівлями генераторів у Мінтериторій (заступника міністра Василя Лозинського затримали на хабарі у 400 тисяч доларів), поїздкою заступника генпрокурора на тривалий сімейний відпочинок до іспанської Марбельї.

Очевидно, вже на рівні президента Володимира Зеленського дозріло рішення про те, що війна не все спише, а скандали, в які потрапляють чиновники високого рангу, не можна залишати без реакції – нехай навіть ці чиновники є корисними для Банкової.

Час заступників

У сухому залишку, станом на вечір 24 січня своєї посади позбувся заступник голови ОП Кирило Тимошенко, п’ятеро голів облдержадміністрацій (один з них, голова Київської обласної адміністрації Олексій Кулеба, зайняв місце Тимошенко), кілька заступників міністрів (зокрема фігуранти останніх скандалів) та заступник голови Офісу генпрокурора Олексій Симоненко, який потрапив у скандал із відпочинком в Іспанії.

Володимир Зеленський із командою у Херсоні (фото: Getty Images)

“Зараз ми приймаємо жорсткі рішення. І я думаю, що вони не останні. Ми очищаємось від тих людей, щодо яких є питання. Ця тенденція – справедливість та очищення влади – зріла давно”, – розповів один із співрозмовників у команді Зеленського.

За словами іншого, до багатьох зі звільнених людей претензії були ще до війни. Потім у перші тижні це було поставлено на паузу, далі начебто всі притерлися. Але потім питання почали виникати місцями навіть із ще більшою силою, зазначило джерело видання.

Найбільше галасу наробило, мабуть, звільнення заступника голови ОП Тимошенко. Його періодично “відправляли” у відставку протягом кількох останніх місяців, але до ухвалення рішення справа так і не доходила. Буквально за кілька днів до відходу, реагуючи на нову хвилю таких чуток, Тимошенко назвав їх “мареннями з Telegram-каналів”.

Тимошенко не вирізнявся “стерильною” біографією – йому не раз приписували причетність до якихось схем заробітку на стороні. Ці розмови так і не перетікали в конкретні кримінальні справи, підозри чи звинувачення. Але низка гучних історій з його участю викликала аж надто великий резонанс.

Наприклад, використання одного з автомобілів, які General Motors передала Україні для гуманітарних місій та евакуації людей із зони бойових дій. Далі такі історії почали “налипати” до нього самі по собі. Поїздки на дорогому Porsche Taycan невідомого походження. Переїзд до елітного заміського маєтку, який, як припустили журналісти, він орендує за заниженою вартістю. Обговорення дорогого посуду, який помітили на знімку, викладеному Тимошенко у соцмережах.

“Тимошенко – це той випадок, коли чаша була переповнена. З ним уже проводили бесіди, давали час виправитися. Але, як бачите, це було марно”, – сказало одне із джерел.

У середині грудня співрозмовник РБК-Україна в Офісі президента зазначав, що незважаючи на весь негатив, Тимошенко залишався на посаді, оскільки “нагорі” вважали, що він таки приносить більше користі, ніж іміджевої шкоди. Очевидно, баланс плюсів та мінусів днями було переглянуто.

Замість Тимошенка до Офісу президента призначили Олексія Кулебу, який принаймні донедавна вважався лояльним до Андрія Єрмака. Раніше він очолював Київську обласну адміністрацію, до цього його приставили замом до Кличка у КМДА.

Новий заступник голови ОП Олексій Кулеба (фото: kyivcity.gov.ua)

Зміни торкнулися ще чотирьох регіонів – Сумської, Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської. Принаймні у випадку з першими трьома співрозмовниками зазначають причину – “фінансово-матеріальні питання”. Чиновників Запорізької ОДА під керівництвом Олександра Старуха правоохоронці запідозрили у розкраданні гуманітарки.

Голова Дніпропетровської ОДА Валентин Резніченко сам подав заяву про відставку, але у грудні він потрапив у поле зору правоохоронців через скандал із виділенням коштів на ремонт доріг в області. Стосовно голови Херсонської ОДА Ярослава Янушевича критика помчала буквально з моменту його призначення. Йому пригадали роботу на високих посадах під час президентства Януковича.

“До Сумської ОДА також було багато питань. Наші депутати з області були дуже незадоволені станом справ у регіоні, причому ще від початку війни”, – пояснив один із представників “малої фракції”.

Кабмін на черзі

Джерела видання у команді Зеленського прогнозують, що на цьому перестановки у владі не закінчаться і, можливо, наступним на черзі може опинитися Кабмін. У цьому контексті найчастіше називають трьох осіб – міністрів енергетики, спорту та стратегічних галузей промисловості.

“Якщо коротко описати головну причину – це їхня неефективність”, –говорить один з впливових співрозмовників у “Слузі народу”.

Але якщо у разі відставки міністра спорту Вадима Гутцайта, як кажуть співрозмовники, “питання вирішено”, то за двома іншими оцінки відрізняються. Мінспорту, згідно з планом реформи уряду, можуть приєднати до Мінкульту разом із Міносвітою, тому нового керівника відомства призначати, швидше за все, не будуть. А сам Гутцайт зосередиться на своїй діяльності президента Національного олімпійського комітету, куди він обрався у листопаді минулого року.

Співрозмовники стверджують, що Мінстратегпром також планують ліквідувати, приєднавши його до Мінекономіки. А його нинішнього главу, Павла Рябікіна, можуть направити послом до Китаю або призначити головою Київської ОВА. Втім, цю посаду також пророкують комусь із діючих заступників Кулеби.

Міністр спорту Вадим Гутцайт (фото: facebook.com/vgutzait)

До керівника Міненерго Германа Галущенка є претензії не лише у Банкової, а й у західних партнерів, зазначають джерела. “До нього є багато зауважень. Зокрема і непрозора робота “Енергоатому”, – зазначило одне із джерел РБК-Україна.

Ще одне відомство, де невдовзі може з’явитись новий керівник – Міністерство внутрішніх справ. Після загибелі Дениса Монастирського його повноваження тимчасово виконує голова Нацполіції Ігор Клименко. За даними видання, цю посаду не проти зайняти ще як мінімум троє нардепів, зокрема голова профільного комітету Сергій Іонушас. Щоправда, їхні шанси співрозмовники оцінюють як не надто високі і зазначають, що Клименко все ж таки розглядається як основний кандидат на посаду міністра.

За словами джерел, кадрові перестановки в уряді можуть винести на голосування до зали вже на початку лютого. Але не виключено, що остаточний список кандидатів “на вихід” на той час зміниться. Декілька співрозмовників у фракції “Слуга народу” припускають, що до цього переліку може додатися ще як мінімум міністр у справах ветеранів Юлія Лапутіна. Втім, про її можливе звільнення розмови ходять уже навіть не перший рік і досі закінчувалися нічим. Причина цілком типова для нинішньої владної команди – надто коротка кадрова лава та відсутність гідного наступника.

Больовий поріг

Крім суто кадрових перестановок, влада ухвалила ще одне резонансне рішення – заборонити виїзд за кордон фактично всім топ-чиновникам, не лише з центральної виконавчої влади, а й нардепам, прокурорам, суддям, керівництву місцевих органів влади та іншим представникам еліти. Єдина підстава для виїзду – офіційне відрядження.

“Виходячи з сьогоднішніх розмов, депутати в шоці від цього рішення. Адже тут є дві сторони медалі. Є такі історії, як у Симоненка. А є ж безліч випадків, коли депутати самі їздять за кордон вибивати зброю, гуманітарну допомогу. Не завжди їхні поїздки можна оформити як робоче відрядження. Або ж взяти чиновницю з якогось держдепартаменту, якій потрібно поїхати на лікування за кордон. Можливо, президент ще перегляне це рішення”, – міркував у розмові з РБК-Україна один із співрозмовників у “Слузі народу”.

Не виключено, що ці норми переглянуть і, можливо, щодо якихось категорій заборона буде пом’якшена. Але загалом відмовлятися від цієї ініціативи президент точно не буде. Кабміну доручено протягом п’яти днів розробити проект із новим порядком виїзду чиновників за кордон, де, як очікується, буде врегульовано питання щодо чоловіків-держслужбовців віком від 60 років, а також жінок, які обіймають посади в держсекторі та різних органах влади.

Логіка цих обмежень у тому, у чому й сенс численних кадрових перестановок. Очевидно, технологи Банкової, які завжди були відомі чутливістю до суспільних настроїв, вловили запит громадян на справедливість, що різко зріс.

Звільнений заступник генпрокурора Олексій Симоненко (фото: gp.gov.ua)

З початком широкомасштабної війни больовий поріг суспільства у цьому плані помітно знизився. Раніше історія про купівлю чиновником дорогої машини (за умови, що він має для цього легальні кошти) – була б хіба що темою недовгих обговорень у соцмережах. Зараз це вже повноцінний гучний скандал, про який довго не забудуть. Адже тисячі та тисячі українців продовжують скидатися на допомогу фронту, виділяючи далеко не зайві гроші зі скромних сімейних бюджетів. А сама Україна перебуває в режимі перманентного пошуку грошей по всьому світу, без яких економіка та соціальна сфера вже давно зруйнувалися би повністю.

Те саме стосується і поїздок представників різноманітної еліти за кордон, найчастіше під явно надуманими приводами, а то й без таких. Такі історії обивателям відомі якщо не з перших-других рук, то як мінімум із медіа. І вони дуже контрастують з неможливістю виїхати за кордон військовозобов’язаним чоловікам – хоча б для того, щоб побачитися з сім’ями, що перебувають у еміграції. Хоча з початком повномасштабної війни рівень суспільної довіри до держінститутів як таких безпрецедентно зріс, “чиновників”, як клас, звичайні громадяни все одно не полюбили. Особливо якщо ці чиновники користуються такими явними привілеями.

У Зеленського цей суспільний запит добре відчули та вирішили на ньому зіграти. Судячи з останніх новин та заяв Заходу, варіант затягування війни довше 2023 року цілком можливий. Отже, і у внутрішній політиці владі все ж таки доводиться враховувати суспільні настрої, не списуючи все на війну.