Хто вони, герої та антигерої 2022 року?
Під ялинку «Главком» традиційно опитав депутатів з різних політичних таборів та експертів з різних галузей про їхні емоції від року, що минає. Кожному було запропоновано назвати людину року, відкриття року та розчарування року. Звісно, цьогорічне опитування дещо відрізняється від попередніх: триває повномасштабна війна і політичний процес завмер.
Цікаво, що думки опитаних нами експертів про те, що є головним розчаруванням року, дуже відрізняються…
Володимир Зеленський та Валерій Залужний, які стали обличчям спротиву – вони надихнули націю та світ і показали результат із захисту країни. Навіть я, як опозиційний політик, мушу визнавати, що вони зіграли велику історичну роль. Тому вони – люди року. Точно для українців, і думаю, що і для світу також
Кирило Буданов, Дмитро Кулеба, Михайло Федоров, Олександр Сирський. Всі вони класно робили свою роботу та проявили себе кожен у своїй сфері.
Олексій Арестович. Він дав зайву непотрібну надію і багато його прогнозів досі не справдились. Не скажу, що мене дуже цікавила його думка, але для багатьох людей, мені здається, це було трохи неприємно.
Тут все просто – Володимир Зеленський. Він є символом національного спротиву і більше нема чого пояснювати. Президент фізично не залишив країну у найважчі часи. Коли все висіло на волосині, він залишався у столиці і надихав весь народ на спротив.
Збройні сили України. Ніхто не сумнівався у якості та патріотизмі нашої армії, але вона певною мірою, несподівано для самої себе, продемонструвала, що здатна робити справжні дива. Блискавичні історії успіху: у Залужного, Сирського, інших командувачів. І не тільки у командувачів, а й у офіцерів, сержантів, солдатів. Це просто диво і відкриття.
Оце найскладніше питання. Багато хто розчарував – та ж Ангела Меркель, хоча у мене ніколи не було ілюзій щодо неї. Сказати, що розчарувала західна політика – так вона змінюється. Сказати, що розчарували росіяни – так ніяких особливих зачарувань ними і не було. Сталася біда і в умовах цієї біди не сталося нічого поганого, чого б я не очікував.
Тут конкуренції Зеленському немає. Направду, я чекав і був впевнений, що 24 лютого президент поведе себе геть інакше. І це би завершилося абсолютно трагічно для України. Але він повівся так як повівся і це дало потужний шанс для України. Оце мене, безумовно, у хорошому розумінні вразило.
Ніхто не був відкриттям, тому що нинішня система управління державою є неефективною і, по суті, нікому не дає себе проявити та відкритися. Сьогодні ми бачимо тільки майстрів піарного жанру з різних офісів, які намагаються справити найкраще враження на свого патрона.
Якщо ж брати когось поза політикою, то це – Збройні сили. І, безперечно, пан Залужний мене дуже приємно вразив. Я переконався, що у нас є дуже потужні командувачі, військові командири середньої, нижчої ланки, рядові. Ну, і на фоні останніх подій – рядові енергетики. Я не кажу при цьому про державне управління цією сферою.
На превеликий жаль, мене останнім часом дуже розчаровує поведінка інституції, у якій я представлений, – Верховної Ради. Маючи формально конституційні повноваження центру прийняття рішень, нинішня правляча коаліція нівелює цей орган. Про ефективність роботи, якусь синергію взагалі не йдеться. Рішення приймаються у якомусь хаосі, потім заново переприймаються… І уряду це теж, за великим рахунком, стосується.
Мені здається, що неможливо цього року персоніфікувати той успіх, який здобула Україна, захищаючи себе. Повторю за журналом Time – треба говорити про дух України та українців. І той же Зеленський є для багатьох уособленням цього духу. Тому я б не виділяв персоналії, а виділив весь український народ.
Очевидно, Залужний. Я не особливо розбираюсь у військових справах, але мені здається, що він продемонстрував дуже високий рівень як військовий керівник, тактик і стратег. Власне, ось тут успіх Збройних сил можна персоніфікувати, зважаючи на те, що ми говоримо про дуже ієрархізовану структуру, якою є будь-яка армія. Тож можна персонально дякувати цій людині, яка справді є відкриттям року.
Знову не можу персоніфікувати, але значну частині моїх колег по парламенту у плані мобілізації, серйозності розуміння загроз для країни і об’єднання навколо питань її оборони вистачило на дуже короткий період. Десь за два місяці, коли загроза взяття Києвом вже зникла, парламент знову повернувся до вирішення власних справ. І далеко не всі питання, які зараз вирішуються, допоможуть країні встояти, а навпаки шкодять для інтеграції у Євросоюз. Маю на увазі і скандальний закон про Конституційний суд, і ті закони, які руйнують здобутки попередніх років. Плюс низку проєктів, попри їхню гостру актуальність, просто не було ухвалено – йдеться про заборону Російської православної церкви та скасування 9 травня як Дня перемоги.
Безумовно, Зеленський – з цілого ряду причин.
У такий період політики як такої не існує. Тому ніяких відкриттів та розчарувань для мене нема. Головна тема – це зараз війна та виживання України, збереження її територіальної цілісності та людей. Всі інше – вторинне та метушня.
Безумовно, це президент Володимир Зеленський – це визнав весь світ, впливові західні видання. Є, звісно, й інші вагомі претенденти. На друге місце я би поставив командувача Збройних Сил Валерія Залужного. Ми раніше про нього нічого не знали. А виявилося, що у нас є такий креативний, сильний і потужний командувач. На третє – Кирила Буданова.
Теж Зеленський. Він здивував усіх, навіть своїх політичних опонентів – членів «Свободи», партії Петра Порошенка… Він став обличчям українського спротиву, дуже гідно проявив себе. У цьому році ми побачили нового Зеленського. Він геть інакший, ніж був рік тому. Зеленський змінився зовні – не лише з точки зору одягу, виразу обличчя, манери розмови і поведінки. Стало значно менше посмішок, хоча час від часу він все ж посміхається. На мою думку, оця ризиковість, патріотизм були у ньому від початку. Як президент він готовий боротися за свою країну на цій посаді.
Так само я можу сказати і про Залужного і Буданова – вони теж стали відкриттям року.
Російський народ – своєю підтримкою цієї ганебної війни. Вони називали нас «братами» – то що ж ви своїх братів вбиваєте?
Українець.
Як мудро написав Time, the spirit of Ukraine, тобто дух України.
Якщо чесно, я зовсім не відчуваю розчарування.
Людиною року, я вважаю, справедливо назвати Романа Ратушного.
Особисто для мене – це те, що широкий загал дізнався про Ратушного. Я вже бачу, що це – епічний сценарій на майбутнє. Таких хлопців ми бачимо щодня і щодня їх втрачаємо.
Я не розчарована. Те, що почалося повномасштабне вторгнення, не викликало у мене подиву. Для мене ця війна почалася у 2014 році.
Валерій Залужний.
Володимир Зеленський.
Національний марафон новин.
Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook