Буквально за декілька днів до того, Rheinmetall повідомив, що готовий посилити Збройні Сили України, зокрема, танками Leopard 1A5. І інформація про можливість отримання 50 таких машин вже викликала доволі вагомий скептицизм у суспільстві. Бо не секрет, що Leopard 1 Бундесвер взяв на озброєння ще у 1965 році. Наскільки такий скепсис виправданий – розбираємось нижче.
По-перше, ми маємо справу з останню модифікацією танка від 1987 року. І фактично Leopard 1A5 на три роки молодший за Т-64БВ. А за п’ять модернізацій німецький танк значно наростив захист, отримав стабілізатор озброєння, нову прицільну та комп’ютеризовану систему керування вогнем, а також турбований дизель на 830 к.с., що для 42-тонної машини дуже не поганий показник.
Щодо системи управління озброєнням – то це EMES 18, яка створена на основі СУО танка Leopard 2. Тому, як мінімум, Leopard 1A5 за цим показником знаходиться на рівні радянських танків кінця 80-х років – Т-64БВ, Т-72Б, Т-80, якщо не перевищує їх за якістю прицільних пристроїв та нічного режиму.
Щодо вогневої потужності 105-мм нарізної гармати, то навіть для деяких фахівців це може бути “сюрпризом”. Бо бронепробиття 105-мм натівським бронебійним підкаліберним снарядом – 450-500 мм на дистанції 2 км. Тобто аналогічно показнику для найрозповсюдженішого 125-мм снаряда “Манго” радянських танків.
Звісно виникають питання щодо бронезахисту Leopard 1A5, який завжди був слабкою рисою цієї машини та посилювався під час кожної модернізації для того, щоб досягти якогось мінімально адекватного рівня. Оцінити його, через рознесене та додаткове модульне бронювання вкрай складно.
Водночас, як і всі інші західні танки, Leopard 1A5 не захищений динамічним захистом через те, що у країнах НАТО пішли іншим шляхом вирішення протидії кумулятивним боєприпасам. І питання який шлях кращий – досі дискусійний.
Але треба пам’ятати, що танк це не тільки машина. Це і екіпаж, який треба навчити чи перевчити на нову техніку, що займає певний час. До того ж на відміну від всіх інших танків у ЗСУ – у Leopard 1A5 екіпаж з чотирьох осіб. В ньому є заряджаючий від якого на Заході не збираються відмовлятися навіть у найсучасніших версіях Abrams чи Leopard 2.
Також разом із кожним новим зразком озброєння з’являється таке масштабне поняття як матеріально-технічне забезпечення. Тобто питання щодо наявності та доступності запасних частин, рідин, фільтрів тощо, а у випадку німецького танка ще і індивідуальних снарядів та патронів для кулемета.
І це не говорячи про проведення ремонтів та техоглядів. І 50 танків це більше ніж танків у механізованій бригаді, де за штатом один танковий батальйон – 31 танк. Тобто півсотні машин – це далеко не мізерна кількість. Але не треба забувати, що свого часу СРСР зміг вирішити аналогічні проблеми під час Другої світової війни, воюючи з 1942 року на англійських та американських танках.
Наостанок залишається питання щодо ефективного використання Leopard 1A5, якщо він все ж таки потрапить до ЗСУ. Бо справа в тому, що концепція танка у країнах НАТО дещо відрізняється від радянської. На Заході танк, в першу чергу, це протитанковий засіб. З цього випливає цілий перелік особливостей та навіть культури використання таких машин на полі бою з урахуванням чого і створювався та модернізувався Leopard 1.
Без урахування всіх цих аспектів, говорити про ефективність будь-якого танка – марно, незалежно від калібру та товщини броні. А вирішальним може стати те, як ці машини будуть розподілятися у ЗСУ.
Одна справа, коли півсотні Leopard 1A5 розкидають по всім підрозділам по декілька одиниць у кожну із закономірними наслідками. Зовсім інше – коли зосередять в одній бригаді для спрощення забезпечення, ремонту та навчання. І це рішення також дозволить компенсувати очевидні недоліки Leopard 1A5 іншим озброєнням, а також набрати та обробити сконцентрований досвід використання та обслуговування машини.
Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook