Те, що сталося на Українському військовому цвинтарі біля Перемишля – проблема не стільки українська, скільки польська. Тому що вона свідчить про деградацію певної частини польського суспільства. На цьому наголошує аналітик Віталій Портников. Посилаючись на  espreso.tv,  повідомляє «Волинська правда».

Портников зазначає, що «польські вандали охоче позують перед об’єктивами, називають свій розбій  «політичною ініціативою» – і це не викликає особливих заперечень у тих, хто повинен дати чітку і жорстку оцінку діям гробокопачів. І це говорить про те, що хвороба почала поширюватися і на здорові клітини державного організму».

А відтак уточнює: «Я не буду давати політичних і моральних оцінок вчинків воїнів Української повстанської армії, проти пам’ятника на могилі яких виступають польські осквернителі. Я хочу лише підкреслити одну просту істину: з мертвими не воюють. Тим більше із мертвими солдатами».

Він нагадує,  що «по всій Європі розкидані кладовища німецьких солдатів часів Другої Світової війни. Це можуть бути могили не тільки військовослужбовців регулярних військ, а й могили солдат і офіцерів спецпідрозділів, простіше кажучи – есесівців.  Але ніхто не визначає ступінь відповідальності трупа, покараного загибеллю. Герої і злочинці Другої Світової війни мирно сплять на військових кладовищах. Народний союз Німеччини з догляду за військовими могилами, громадська організація, яка налічує два мільйони членів, стежить не тільки за німецькими похованнями, а й за похованнями солдатів антигітлерівської коаліції. Серед цих солдатів теж можуть бути як герої, так і насильники і шкуродери. В арміях – будь-яких – не воюють ангели. Але в будь-якому випадку цих людей вже вбито. Вбито сім десятиліть тому».

На переконання Порниковоа, «війна з могилами – дорога в середньовіччя. Щодо історичних оцінок того, що сталося в роки Другої Світової війни, повинні дискутувати фахівці, а не люди з лопатами».