Опозиційний російський політик Ілля Пономарьов попереджає,  що США та РФ можуть домовитися про «здачу» України  у сферу впливу Кремля. Цілком вірогідно, зазначає він, плацдармом для таких угод  могли бути зустрічі  Тіллерсона в Москві.  Посилаючись на видання «Politeka», повідомляє «Волинська правда».

На переконання Пономарьова, за умов, коли долю світу в значній мірі вирішують США, «самі американці не можуть до кінця визначитися, чого хочуть. Через те, що зовнішньополітична команда в адміністрації Трампа цілком не сформована, якоїсь чіткої визначеної лінії щодо Путіна, Росії, та й до України досі немає. Є люди на високому рівні, які тягнуть у різні боки, але профільні фахівці, які розуміються на суті американо-російських і американо-українських відносин, лишень почали з’являтися».

Він нагадує, що «сам Тіллерсон на зустрічах у Москві був обережним. Усе ж таки він не з політичного істеблішменту, а з великого корпоративного бізнесу. Але, тим не менш, він – досить глибока людина з великим досвідом спілкування з різними покидьками по всьому світу. Він добре розуміє, де і як треба маневрувати, якщо хочеш вирішити свої питання. Головне – зуміти їх правильно зрозуміти для самих себе, окреслити мету діалогу, з чим, повторю, поки є проблема.Так що з тієї довгої розмови, яка була в Тіллерсона з Лавровим, а потім із Путіним, крім обговорення, взагалі-то, тактичних питань із поведінки Росії щодо Сирії та Північної Кореї, він мав Трампу донести, про що можна домовлятися з росіянами і про що з ними домовлятися безглуздо».

Пономарьов   абсолютно впевнений, що Путін надсилав Трампу«сигнали: ми готові бути з вами гнучкими з питань Сирії, а ви будьте з нами гнучкими з питання України. Це те, що він хоче».

На  його думку, Україні  слід «замінити Нормандський формат, який взагалі незрозуміло до чого тут, на формат Будапештського протоколу. Це ж і є реальні гаранти територіальної цілісності України: США, Великобританія. А де вони? Вони не учасники Нормандського формату. Виходить, що країни, які підписувалися під гарантіями України, ні при чому, а ті, хто тут взагалі ні при чому юридично – Німеччина, Франція – вони чомусь у цьому процесі беруть участь. Це ж абсолютно не логічно!»

Політик наголошує: «Якщо Україна нічого не запропонує, це зроблять замість неї. Домовляться з Росією. Домовленість, врешті-решт, не повинна обов’язково мати публічний характер… Якщо припустити, що Росія і США за закритими дверима і непублічно домовляться про розподіл сфер впливу, і Україна знову потрапить під Росію, а натомість Росія піде назустріч США з питання Сирії та/або Китаю, то така політика почне реалізовуватися за фактом.Зовні це виглядатиме так, що міжнародна спільнота Україну на словах підтримує, а за фактом свої дії за лаштунками координуватиме з позицією Кремля». Але, підкреслює він,   зараз «Трамп за жодних умов не може вийти і сказати: «А тепер Росія – наш ліпший друг». Тому публічних демаршів не буде. Зовні будуть заяви і суворі умови, «стратегії стримування». Але де ця лінія стримування пройде? Вона може пройти на польсько-білоруському або польсько-українському кордоні, а може – на українсько-російському або взагалі на німецько-польському. Ми ж пам’ятаємо пакт Молотова-Ріббентропа, про зміст секретної частини якого дізналися лише наприкінці 1980-х років».